Постанова

від 06.09.2013 по справі 816/5146/13-а

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 вересня 2013 року м. ПолтаваСправа № 816/5146/13-а

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Молодецького Р.І.,

при секретарі - Лі Н. А.,

за участю:

представника позивача - Гиря А. В.,

представника відповідача - Батюта З. Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Полтавазооветпостач" до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення, зобов'язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

21 серпня 2013 року Товарство з обмеженою відповідальністю " Торговий дім " Полтавазооветпостач" звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 09 липня 2013 року № 0000872308; відновлення в електронній базі даних "Деталізована інформація по платнику податку на додану вартість щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розмірі контрагентів на рівні ДПА України" показники податкової звітності ТОВ "Торговий дім "Полтавазооветпостач", що зазначені останніми в податкових деклараціях ПДВ за лютий, березень 2013 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що висновки Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби в акті перевірки № 3412/22.5/34503134 від 21 червня 2013 року, що стали підставою для винесення оскаржуваного податкового повідомлення - рішення, є безпідставними та такими, що винесені з порушенням норм чинного законодавства України, оскільки позивач вважає, що проведені господарські операції з контрагентом ТОВ "Взлет-Ера" є реальними, товарними, такими, що відповідають нормам чинного законодавства, на підтвердження чого надав первинну бухгалтерську документацію. Тому, податкове повідомлення - рішення від 09 липня 2013 року № 0000872308 підлягає скасуванню в повному обсязі.

Представник позивача вимоги позовної заяви підтримав, просив суд їх задовольнити.

Відповідач в письмових запереченнях зазначив, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачений Конституцією та законами України.

Представник відповідача у судовому засіданні просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, заслухавши представників позивача та відповідача, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю " Торговий дім " Полтавазооветпостач" (ідентифікаційний код 34503134) зареєстровано як юридична особа 30 липня 2006 року, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців № 15772994 від 04 лютого 2013 року, копія якого наявна в матеріалах справи.

Позивач з 02 серпня 2006 року перебуває на податковому обліку в ДПІ в м. Полтаві та з 28 серпня 2006 року є платником податку на додану вартість згідно наявної в матеріалах справи копії свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість № 23480989 від 28 серпня 2006 року.

Основними видами діяльності підприємства позивача є виробництво олії та тваринних жирів; виробництво готових кормів для тварин, що утримуються на фермах; оптова торгівля іншими продуктами харчування, у тому числі рибою, ракоподібними і молюсками; оптова торгівля фармацевтичними товарами; неспеціалізована оптова торгівля, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців № 15772994 від 04 лютого 2013 року, копія якого наявна в матеріалах справи.

На підставі наказу ДПІ в м. Полтаві № 1543 від 06 червня 2013 року у період з 10 червня 2013 року по 14 червня 2013 року посадовими особами податкового органу було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "ТД "Полтавазооветпостач" (код ЄДРПОУ 32860437) з ТОВ "Взлет-Ера" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період лютий, березень 2013 року.

За наслідками перевірки ДПІ в м. Полтаві складено Акт від 21 червня 2013 року № 3412/22.5/34503134, згідно із висновками якого встановлено порушення вимог пункту 44.1 статті 44, пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198, статті 201 Податкового кодексу України в результаті чого занижено ПДВ всього на суму 182 644 грн. 75 коп., в тому числі за лютий 2013 року в сумі 52 072 грн. 50 коп., березень 2013 року - 130 572 грн. 25 коп.

Позивач не погодився з висновками акту перевірки та 01 липня 2013 року за вих. № 35 надав податковому органу заперечення.

09 липня 2013 року відповідач надав відповідь на заперечення № 234/10/16-01-22-08, яким залишив без задоволення заперечення позивача, а висновки акту перевірки - без змін.

На підставі висновків Акта перевірки від 21 червня 2013 року № 3412/22.5/34503134, відповідачем 09 липня 2013 року прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000872308, яким ТОВ "ТД "Полтавазооветпостач" збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість в сумі 228 305 грн. 94 коп., в тому числі основний платіж - +182 644 грн. 75 коп., штрафні (фінансові) санкції - 45 661 грн.

З вимогою про скасування вказаного податкового повідомлення - рішення ТОВ "ТД "Полтавазооветпостач" звернулось до суду.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Надаючи оцінку податковому повідомленню - рішенню від 09 липня 2013 року № 0000872308 суд виходить з наступного.

Згідно пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.

Відповідно до статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Згідно положень статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів:

а) у паперовому вигляді;

б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України); ї) номер та дата митної декларації, за якою було здійснено митне оформлення товару, ввезеного на митну територію України.

Форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує, державну податкову і митну політику.

Податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Оскільки в акті перевірки йдеться про непідтвердження фактичного здійснення позивачем господарських операцій з ТОВ "Взлет-Ера", суд вважає за необхідне дослідити господарські взаємовідносини позивача з вказаним контрагентом.

Як вбачається з матеріалів справи між позивачем та ТОВ "Взлет-Ера" був укладений договір поставки № 6 від 21 лютого 2013 року, відповідно до умов якого ТОВ "Взлет-Ера" (Постачальник) зобов'язується передати у власність покупця товар, а позивач (Покупець) зобов'язується прийняти та оплатити даний товар - сою /том 1 а. с. 41/. Якість товару (сої) повинна відповідати таким вимогам: вологість не більше 12%, смітна домішка не більше 2 %, протеїну не менше 32 % (пункт 2.2 договору). Приймання сировини за кількістю та якістю проводиться в заліковій вазі, згідно досліджень лабораторії (пункт 2.3 договору). Поставка товару здійснюється на умовах: СРТ - склад покупця (пункт 3.1 договору). Постачальник зобов'язаний надати Покупцю оригінали наступних документів на товар: рахунок-фактура, видаткова накладна, податкова накладна, товарно-транспортна накладна (пункт 3.2 договору). Зобов'язання постачальника передати товар покупцю вважається виконаним в момент передачі товару у відповідності з базисом поставки. Моментом переходу права власності на товар є дата підписання видаткових накладних уповноваженою особою покупця (пункт 3.3 договору).

Позивачем на підтвердження реальності господарських операцій надані податкові накладні /том 1 а. с. 67-68, 71-77/, рахунки /том 1, а. с. 103, 105, 107, 109, 111, 113, 115, 117, 119/, а також копії накладних /том 1, а. с. 104, 106, 108, 110, 112, 114,116, 118, 120/.

Ані позивачем, ані відповідачем не спростовано та не ставились під сумнів висновки акту перевірки щодо сплати позивачем коштів за товарно-матеріальні цінності, на підтвердження чого позивачем надані виписки з банківського рахунку позивача, з яких вбачається оплата ТОВ "Взлет-Ера" за товар /том 1, а. с. 53-66/.

Як зазначено позивачем в наданих суду поясненнях, транспортування товару на адресу ТОВ "ТД "Полтавазооветпостач" здійснювалося транспортом постачальника ТОВ "Взлет-Ера", на підтвердження чого позивачем надані копії товарно-транспортних накладних /том 1, а. с. 93-102/.

Товар було оприбутковано позивачем на складі, що підтверджується картками складського обліку та прибутковими ордерами /том 1 а. с. 142-154/.

У своїх поясненнях позивач зазначив, що придбаний товар використовувався у господарській діяльності, а саме: для виробництва власної продукції - переробки сої на масло та макуху, які в подальшому реалізовувались замовникам, даний факт підтверджується копіями первинних документів, наявних в матеріалах справи: актами контрольного виходу продукції при переробці сої, звіт по переробці сировинних матеріалів, оборотно-сальдовими відомостями, договорами поставки, видатковими накладними, податковими накладними, довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей, товарно-транспортними накладними, актами, копії яких наявні в матеріалах справи /том 1, а. с. 155-224, том 2 а. с. 69-74/.

Стаття 42 Господарського кодексу України визначає, що підприємство - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Відповідно до положень підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами;

Відповідачем реальність вказаних операцій заперечується з тих підстав, що в товарно-транспортних накладних № 330323, № 330322, № 330306, № 330304, № 327435, не зазначено особу, що дозволила відпуск товару з боку постачальника, а також, у зв'язку з випискою товарно-транспортних накладних раніше ніж видані видаткові накладні (ТТН № 768425 від 28 лютого 2013 року, а видаткова накладна № 1288 від 01 березня 2013 року; ТТН № 791566 від 28 лютого 2013 року, а видаткова накладна № 1289 від 21 березня 2013 року).

Суд зауважує, що в матеріалах справи міститься копія накладної за № 1289, датованої 02 березня 2013 року /том 1 а. с. 110/ на приймання товару відповідно до товарно-транспортної накладної № 791566 від 28 лютого 2013 року, накладної № 1289 від 21 березня 2013 року відповідачем до суду не надано. Тому суд приходить до висновку, що накладною про прийняття товару за товарно-транспортною накладною № 791566 від 28 лютого 2013 року слід вважати накладну № 1289 від 02 березня 2013 року.

Під час судового розгляду справи представник позивача пояснив, що приймання товару - сої здійснювалось на складі позивача по вул. Відрадній, 9 в с. Судівка Новосанжарського району Полтавської області /том 1, а. с. 43/ протягом робочого дня підприємства. Вказаний порядок обумовлювався тим, що товар проходив обов'язкове лабораторне дослідження на виконання вимог пункту 2.3 договору поставки № 6 від 21 лютого 2013 року. Тому, у випадку, коли автомобіль перевізника прибував на склад позивача після закінчення робочого дня лабораторії (28 лютого 2013 року відповідно до ТТН № 768425), приймання товару за кількістю та якістю відбувалось на наступний робочий день позивача, тобто 01 березня 2013 року.

Стосовно твердження відповідача про відсутність в товарно-транспортних накладних № 330323, № 330322, № 330306, № 330304, № 327435 відомостей про особу, що дозволила відпуск товару з боку постачальника, суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що господарська операція -це дія або подія, що викликає зміни у структурі активів і зобов'язань, власному капіталі підприємства. Таким чином, юридичний аспект вчинених господарських дій або подій не входять до складу поняття "господарська операція" (бухгалтерський чи економічний ефект).

Із положень частин 1, 3 статті 9 вказаного Закону вбачається, що бухгалтерський облік полягає, зокрема, у складанні та прийнятті до обліку первинних документів, які фіксують факти здійснення господарських операцій, складенні на їх підставі зведених облікових документів, систематизація інформації первинних документів на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку.

Згідно частини 2 статті 9 Закону первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

При цьому, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Відповідно до вимог статті 4 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" одним із принципів бухгалтерського обліку є превалювання суті над формою, тобто операції обліковуються відповідно до їх суті, а не лише з урахуванням юридичної форми. Таким чином, господарська операція, яка не відбулась, не може бути об'єктом оподаткування.

Фактичне отримання позивачем товару підтверджене наявними у матеріалах справи копіями первинних бухгалтерських документів.

Суд не погоджується з доводами податкового органу про відсутність доказів фактичного отримання товару у зв'язку з недоліками оформлення постачальником ТОВ "Взлет-Ера" товарно-транспортних накладних, з тих підстав, що за наявності документів, які підтверджують фактичне отримання позивачем товарів та використання їх у власній господарській діяльності, окремі недоліки такого документу як товарно-транспортна накладна, а саме: відсутність даних про особу, що дозволила відпуск товару з боку постачальника, не може бути єдиною підставою для висновків про відсутність документального підтвердження реальності здійснення господарських операцій з придбання товару.

Також, згідно акту перевірки та заперечень відповідача, реальність господарських операцій позивача з контрагентами ставились під сумнів податковим органом і з тих підстав, що платником податків не надано на перевірку документів якості походження товару згідно договору поставки № 6 від 21 лютого 2013 року, відповідно до якого товар має відповідати вимогам, а саме: вологості не більше 12%, смітна домішка не більше 2%, протеїну не менше 32%.

З цього приводу суд зазначає, що відповідно до вимог пункту 2.3 договору поставки № 6 від 21 лютого 2013 року приймання сировини за кількістю та якістю проводиться в заліковій вазі, згідно досліджень лабораторії.

Так, позивачем до матеріалів справи надані докази перебування в користуванні Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Полтавазооветпостач" перебуває лабораторія /том 1 а. с. 44/, а також копії журналу вагаря /том 1 а. с. 46-49/, журналу лабораторних досліджень /том 1 а. с. 50-52/, з яких вбачається, що товар в загальному обсязі відповідає якості, визначеній пунктом 2.2 договору, а саме: вологість не більше 12%, смітна домішка не більше 2 %, протеїну не менше 32 %.

Таким чином, наявні у справі докази в їх сукупності, надають підстави для висновку про реальність господарських взаємовідносин між ТОВ "ТД "Полтавазооветпостач" та ТОВ "Взлет-Ера" з придбання товарів.

Відповідачем, відповідно до акту перевірки та письмових заперечень, реальність господарських операцій між позивачем та ТОВ "Взлет-Ера" заперечується також з тих підстав, що відповідно до актів ДПІ у м. Полтаві від 10 квітня 2013 року № 433/22.5/32257266 та від 08 травня 2013 року № 522/22.5/32257266 неможливо провести зустрічну звірку ТОВ "Взлет-Ера" з питань правомірності проведених господарських відносин з платниками податків.

З цього приводу суд відзначає, що належними та допустимими в розумінні ст.124 Конституції України, ст.70 КАС України доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (бо діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об'єктивною стороною злочинів, передбачених ст.191 КК України та ст.212 КК України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (бо наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до ст.ст.207, 208, 250 Господарського кодексу України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (бо відповідно до ч.3 ст.228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави і суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

Між тим, у ході розгляду справи відповідачем не подано до суду жодних доказів порушення кримінальної справи відносно посадових (службових) осіб платника податків або за викладеними в акті фактами діяльності платника податків, наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.

Окрім того, суд при вирішенні спору вважає за необхідне взяти до уваги приписи ч.4 ст.70 КАС України, де зазначено, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

При цьому, суд зауважує, що в силу закону отримання податковим органом акту перевірки чи акту про неможливість проведення зустрічної звірки, в яких викладені висновки про вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину або відображення в звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись, не звільняє такий податковий орган від виконання обов'язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону, позаяк ані акт перевірки, ані довідка зустрічної звірки не має преюдиціального значення та не є документами, що достовірно та безсумнівно підтверджують обставини фактичної дійсності.

Суд також відмічає, що в силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців" позивач та його контрагенти є окремими суб'єктами права зі статусом юридичної особи, а відтак за змістом Податкового кодексу України позивач та контрагенти позивача є окремими платниками податку на додану вартість. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника ПДВ, яка (слід розуміти - відповідальність) відповідно до ст.61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, згідно з законом є неможливим.

Наведений висновок підтверджується правозастосовчою практикою Європейського Суду з прав людини (рішення від 22.01.2009р. у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03), а також правозастосовчою практикою Верховного Суду України (постанова від 09.09.2008р. у справі №21-500во08, постанова від 01.06.2010р. у справі № 21-573во10, постанова від 31.01.2011р. у справі за позовом ЗАТ "Мукачівський лісокомбінат" до Мукачівської ОДПІ про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, постанова від 31.01.2011р. у справі за позовом ТОВ "Фірма "ВІК" до ДПІ у м. Херсоні про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень), врахування якої при відправленні правосуддя є обов'язковим в силу приписів ст.244-2 КАС України.

При цьому слід ураховувати вимоги статті 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", згідно з якою відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, були внесені до нього, вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Також, відповідно постанови Полтавського окружного адміністративного суду від 12 червня 2013 року у справі № 816/2137/13-а, залишеної без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 31 липня 2013 року, визнано протиправними дії Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби по проведенню зустрічної звірки відносно суб"єкта господарювання Товариства з обмеженою відповідальністю "Взлет-Ера" з питань підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01 лютого 2010 року по 28 лютого 2013 року, за результатами якої складено акт № 433/22.5/32257266 від 10.04.2013 року.

Стосовно вимог позивача про відновлення в електронній базі даних "Деталізована інформація по платнику податку на додану вартість щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розмірі контрагентів на рівні ДПА України" показники податкової звітності ТОВ "Торговий дім "Полтавазооветпостач", що зазначені останніми в податкових деклараціях ПДВ за лютий, березень 2013 року, суд зазначає наступне.

Так, відповідно до листа відповідача від 05 вересня 2013 року вих.. № 3017/9/16-01-22-08-22 /том 2 а. с. 85/ до електронної бази даних "Деталізована інформація по платнику податку на додану вартість щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розмірі контрагентів на рівні ДПС України" внесено коригування відповідно до акту № 3412/22.5/34503134 від 21 червня 2013 року ТОВ "ТД "Полтавазооветпостач". Станом на 05 вересня 2013 року внесена інформація за періоди: лютий, березень 2013 року.

При цьому, як встановлено судом, за наслідками проведеної перевірки позивача на підставі акту № 3412/22.5/34503134 від 21 червня 2013 року винесено податкове повідомлення-рішення від 09 липня 2013 року № 0000872308, оскаржене позивачем в даній позовній заяві.

Суд зауважує, що коригування інформації, внесеної до бази автоматизованого співставлення податкових забов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПС України не змінює прав та обов'язків платника податків, а належним способом захисту порушених прав та інтересів позивача в даній справі є саме визнання протиправним та скасування спірного податкового повідомлення - рішення.

До того ж, у суду відсутні підстави вважати, що у випадку набрання законної сили судовим рішення в даній адміністративній справі про скасування податкового повідомлення-рішення від 09 липня 2013 року № 0000872308, податковий орган утримається від дій щодо відновлення показників податкової звітності ТОВ "ТД "Полтавазооветпостач", що зазначені ним в декларації з ПДВ за лютий, березень 2013 року.

Дослідивши вказані обставини, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ТОВ "ТД "Полтавазооветпостач" підлягають задоволенню частково, а саме: податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міністерства доходів у Полтавській області від 09 липня 2013 року № 0000872308 підлягає визнанню протиправним та скасуванню. В іншій частині позовних вимог суд вважає за необхідне відмовити.

Згідно ч. 3 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Полтавазооветпостач" до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міністерства доходів у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення, зобов'язання вчинити дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міністерства доходів у Полтавській області від 09 липня 2013 року № 0000872308.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України в особі Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міністерства доходів у Полтавській області (ідентифікаційний код 38719450) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Полтавазооветпостач" (вул. Автобазівська, 3-б, м. Полтава, Полтавська область, ідентифікаційний код 34503134) грошові витрати пов'язані зі сплатою судового збору у розмірі 2 283 (дві тисячі вісімдесят три) гривні 05 копійок.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 11 вересня 2013 року.

Суддя Р.І. Молодецький