Ухвала

від 27.08.2013 по справі 823/533/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 823/533/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Гаврилюк В.О. Суддя-доповідач: Василенко Я.М.

У Х В А Л А

Іменем України

27 серпня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Василенка Я.М.,

суддів Кузьменка В.В., Шурка О.І.,

при секретарі Зубрицькому Д.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Тальнівської об'єднаної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Черкаській області, що є правонаступником Тальнівської міжрайонної державної податкової інспекції Черкаської області Державної податкової служби на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 22.04.2013 у справі за адміністративним позовом сільськогосподарського виробничого кооперативу «Колодиста нива» до Тальнівської міжрайонної державної податкової інспекції Черкаської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

СВК «Колодиста нива» звернувся до суду першої інстанції з позовом, в якому просив скасувати податкове повідомлення-рішення Тальнівської міжрайонної державної податкової інспекції Черкаської області Державної податкової служби від 08.11.2012 № 0000152301.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 22.04.2013 позов задоволено.

Не погоджуючись з зазначеним вище судовим рішенням відповідач звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану постанову, як таку, що постановлена із порушенням норм матеріального і процесуального права, та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що зазначена апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

З 10.10.2012 по 18.10.2012 на підставі наказу № 267 від 10.10.2012, виданого Тальнівською міжрайонною державною податковою інспекцією Черкаської області Державної податкової служби, та направлень №№ 175, 176, 177 від 10.10.2012 згідно із пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, п. 79.1 ст. 79 Податкового кодексу України, проведено позапланову документальну перевірку сільськогосподарського виробничого кооперативу «Колодиста нива» з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів.

За результатами проведеної перевірки відповідачем складений акт № 337/2201/36779874 від 25.10.2012, в якому встановлені порушення сільськогосподарським виробничим кооперативом «Колодиста нива»:

- п. п. 209.6, 209.11 ст. 209 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено по скороченій декларації суму ПДВ на 817336 грн., в тому числі за травень 2011 року на суму 12679 грн., за червень 2011 року на суму 19351 грн., за липень 2011 року на суму 30039 грн., за серпень 2011 року на суму 46096 грн., за вересень 2011 року на суму 53098 грн., за жовтень 2011 року на суму 55358 грн., за листопад 2011 року на суму 56651 грн., за грудень 2011 року в сумі 55994 грн., за січень 2012 року на суму 52419 грн., за лютий 2012 року на суму 62766 грн., за березень 2012 року на суму 63759 грн., за квітень 2012 року на суму 64963 грн., за травень 2012 року на суму 67691 грн., за червень 2012 року на суму 62118 грн., за липень 2012 року на суму 59369 грн., та за серпень 2012 року 57865 грн., яка була нарахована та спрямована на спеціальний рахунок підприємства;

- п. 187.1 ст. 187 та ст. 185 Податкового кодексу України в результаті чого занижено суму ПДВ на 820216 грн., в тому числі за травень 2011 року на суму 14632 грн., за червень 2011 року на суму 19351 грн., за липень 2011 року на суму 30039 грн., за серпень 2011 року на суму 46096 грн., за вересень 2011 року на суму 53098 грн., за жовтень 2011 року на суму 55358 грн., за листопад 2011 року на суму 56651 грн., за грудень 2011 року в сумі 56021 грн., за січень 2012 року на суму 52419 грн., за лютий 2012 року на суму 62766 грн., за березень 2012 року на суму 63759 грн., за квітень 2012 року на суму 64963 грн., за травень 2012 року на суму 67691 грн., за червень 2012 року на суму 62118 грн., за липень 2012 року на суму 59901 грн., та за серпень 2012 року на суму 58233 грн., яка мала бути сплачена до Державного бюджету.

На підставі зазначеного акту Тальнівською міжрайонною державною податковою інспекцією Черкаської області Державної податкової служби винесено податкове повідомлення-рішення № 0000152301 від 08.11.2012, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 1017264 грн., в тому числі 820216 грн. за основним платежем та 197048 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

В результаті процедури адміністративного оскарження податкове повідомлення-рішення від 08.11.2012 № 0000152301 залишене без змін, а скарги сільськогосподарського виробничого кооперативу «Колодиста нива» - без задоволення.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, мотивував своє рішення тим, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів суду правомірності прийняття ним податкового повідомлення-рішення від 08.11.2012 № 0000152301.

Апелянт у своїй скарзі зазначає, що продукція, яку реалізував кооператив, не є продукцією власного виробництва, про що свідчать укладені з кожним членом кооперативу договори, згідно з якими право на отримання молока залишається не за СВК «Колодиста нива», а за власником корови - фізичною особою.

З огляду на викладене, укладення зазначених договорів між позивачем та членами кооперативу із збереженням права на отримання молока за фізичною особою не приносить жодної економічної вигоди для кооперативу як юридичної особи, основною метою діяльності якої є отримання прибутку, а навпаки, передбачає додаткові витрати по утриманню великої рогатої худоби членів кооперативу.

Крім того, апелянт зазначає, що СВК «Колодиста нива» завищений податковий кредит з ПДВ на 2880 грн. по розрахунках за макуху соняшникову із постачальником - приватним підприємством «Рохат» на загальну суму 17280 грн., оскільки під час перевірки встановлено, що у СВК "Колодиста нива" відсутні товарно-транспортні накладні, які б підтверджували транспортування товару.

Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції та вважає доводи апелянта безпідставними, враховуючи наступне.

Сільськогосподарський виробничий кооператив «Колодиста нива», як суб'єкт господарювання - юридична особа, ідентифікаційний код 36779874, зареєстрований Тальнівською районною державною адміністрацією Черкаської області 03.02.2011, перебуває на податковому обліку в Тальнівській міжрайонній державній податковій інспекції Черкаської області Державної податкової служби, та з 01.05.2011 зареєстрований сільськогосподарським підприємством як суб'єктом спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість згідно свідоцтва № 100333423.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач, як юридична особа, уклав з кожним своїм членом - фізичною особою договір, згідно якого прийняв на тимчасове безоплатне користування (оренду), утримання та обслуговування велику рогату худобу, з метою виконання статутних завдань сільськогосподарського виробничого кооперативу «Колодиста нива».

Пунктами 1, 2 договорів передбачено, що право на отримання сирого молока зберігається за фізичною особою, яка є членом кооперативу, на виконання його статутних завдань.

Відповідно до абзацу 4 статті 1 Закону України «Про сільськогосподарську кооперацію» сільськогосподарський виробничий кооператив - юридична особа, утворена шляхом об'єднання фізичних осіб, які є сільськогосподарськими товаровиробниками, для спільного виробництва продукції сільського, рибного і лісового господарства на засадах обов'язкової трудової участі у процесі виробництва.

Згідно абзацу 6 статті 1 вказаного Закону сільськогосподарський товаровиробник - фізична або юридична особа незалежно від форми власності та господарювання, в якої валовий доход, отриманий від операцій з реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки, за наявності сільськогосподарських угідь (ріллі, сіножатей, пасовищ і багаторічних насаджень тощо) та/або поголів'я сільськогосподарських тварин у власності, користуванні, в тому числі й на умовах оренди, за попередній звітний (податковий) рік перевищує 75 відсотків загальної суми валового доходу. Це обмеження не поширюється на осіб, які ведуть особисте селянське господарство.

Частина 1 статті 7 Закону України «Про сільськогосподарську кооперацію» передбачає, що статут кооперативу є основним правовим документом, що регулює його діяльність. У статуті визначаються: найменування кооперативу та його місцезнаходження; предмет і мета діяльності; порядок вступу до кооперативу і виходу з нього; порядок визначення розміру та порядок внесення вступного внеску і паю; склад засновників кооперативу; права і обов'язки членів кооперативу; органи управління, порядок їх формування і компетенція; формування неподільного та інших фондів; форми трудової участі та оплати праці членів виробничого кооперативу та форми господарської участі членів обслуговуючого кооперативу; розподіл доходів кооперативу; співвідношення між кооперативними виплатами і виплатами на паї; умови реорганізації та ліквідації кооперативу. До статуту можуть включатися й інші положення, пов'язані з особливостями діяльності кооперативу, що не суперечать законодавству України.

Відповідно до частини 1 статті 8 цього Закону членами виробничого кооперативу можуть бути тільки фізичні особи, а членами обслуговуючого кооперативу - як фізичні, так і юридичні особи, які визнають статут і дотримуються його вимог, користуються послугами, формують фонди та беруть участь у діяльності кооперативу відповідно до статті 3 цього Закону.

Вищевказані положення, а також наданий статут, свідчать про те, що позивач є сільськогосподарським виробничим кооперативом, оскільки його членами є лише фізичні особи і членство цих осіб в кооперативі не позбавляє його статусу як сільськогосподарського товаровиробника.

Відповідно до п. 209.2. ст. 209 Податкового кодексу України, згідно із спеціальним режимом оподаткування сума податку на додану вартість, нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів/послуг, не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається в розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, за рахунок яких сформовано податковий кредит, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей.

Зазначені суми податку на додану вартість акумулюються сільськогосподарськими підприємствами на спеціальних рахунках, відкритих в установах банків та/або в органах, які здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів у порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.

Згідно пункту 209.6. статті 209 Податкового кодексу України, сільськогосподарським вважається підприємство, основною діяльністю якого є постачання вироблених (наданих) ним сільськогосподарських товарів (послуг) на власних або орендованих основних фондах, а також на давальницьких умовах, в якій питома вага вартості сільськогосподарських товарів/послуг становить не менш як 75% вартості всіх товарів/послуг, поставлених протягом попередніх 12 послідовних звітних податкових періодів сукупно.

Відповідно до пункту 209.11 статті 209 Податкового кодексу України якщо суб'єкт спеціального режиму оподаткування поставляє протягом попередніх 12 послідовних звітних податкових періодів сукупно несільськогосподарські товари/послуги, питома вага яких перевищує 25 відсотків вартості всіх поставлених товарів/послуг, то: а) на таке підприємство не поширюється спеціальний режим оподаткування, встановлений цією статтею. Таке підприємство зобов'язане визначити податкове зобов'язання з цього податку за підсумками звітного податкового періоду, в якому було допущено таке перевищення, і сплатити податок до бюджету в загальному порядку; б) орган державної податкової служби виключає таке підприємство з реєстру суб'єктів спеціального режиму оподаткування та може повторно включити його до такого реєстру після закінчення наступних 12 послідовних звітних податкових періодів за наявності підстав, визначених цією статтею; в) таке підприємство вважається платником зазначеного податку на загальних підставах з першого числа місяця, в якому було допущено таке перевищення.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає помилковим висновок відповідача про завищення позивачем по скороченій декларації суму податку на додану вартість на 817336 грн.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 вказаного Кодексу податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподаткованих операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Абзацом першим пункту 198.6. статті 198 Податкового кодексу передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Доводи апелянта про те, що не підтвердження податкового кредиту в розмірі 2880 грн. по взаємовідносинах з ПП «Рохат» ґрунтується на неподанні позивачем на перевірку товарно-транспортних накладних про перевезення макухи соняшникової є безпідставними з огляду на наступне.

Згідно Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 р. № 363, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 р. за № 128/2568 договір про перевезення вантажів - двостороння угода між перевізником, вантажовідправником чи вантажоодержувачем, що є юридичним документом, яким регламентуються обсяг, термін та умови перевезення вантажів, права, обов'язки та відповідальність сторін щодо їх додержання. Замовник - вантажовідправник або вантажоодержувач, який уклав з перевізником договір про перевезення вантажів. Товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Колегія суддів, звертає увагу, що оскільки позивач не укладав з ПП «Рохат» договору на перевезення товару, то він не був учасником транспортного процесу в розумінні вищевказаних Правил, а тому наявність в даному випадку товарно-транспортної накладної при здійсненні господарських операцій не є обов'язковою, а податковий кредит правильно сформований на підставі податкових та видаткових накладних, які оформлені відповідно до вимог чинного законодавства.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що позивачем не порушено п. 187.1 ст. 187 та ст. 185, п. п. 209.6, 209.11 ст. 209 Податкового кодексу України.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Апелянт не надав до суду належних доказів, що б підтверджували факт правомірності винесення податкового повідомлення-рішення від 08.11.2012 № 0000152301.

Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 200 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Тальнівської об'єднаної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Черкаській області залишити без задоволення, а постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 22.04.2013 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: Василенко Я.М.

Судді: Кузьменко В.В.

Шурко О.І.

Повний текст ухвали виготовлений 02.09.2013.

.

Головуючий суддя Василенко Я.М.

Судді: Кузьменко В. В.

Шурко О.І.