Ухвала

від 23.07.2015 по справі 823/533/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 липня 2015 року м. Київ К/800/46956/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Федорова М.О.

суддів: Островича С.Е.

Степашка О.І.

розглянувши в письмовому провадженні касаційну скаргу Тальнівської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Черкаській області на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 22.04.2013 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 27.08.2013

у справі № 823/533/13-а

за позовом Сільськогосподарського виробничого кооперативу „Колодиста

Нива"

до Тальнівської міжрайонної Державної податкової інспекції

Черкаської області Державної податкової служби

про скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Сільськогосподарський виробничий кооператив „Колодиста Нива" звернулась до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом до Тальнівської міжрайонної Державної податкової інспекції Черкаської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення - рішення № 0000152301 від 08.11.2012.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 22.04.2013 позовні вимоги задоволено.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 27.08.2013 постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 22.04.2013 залишено без змін.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції та ухвалою суду апеляційної інстанції відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в який просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції, прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судом першої та апеляційної інстанцій при вирішенні спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Сторони в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце судового засідання були повідомлені належним чином. Відповідно до п. 2 ч.1 ст. 222 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, юридичної оцінки обставин справи, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, відповідачем проведено позапланову документальну перевірку позивача з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів та складено акт № 337/2201/36779874 від 25.10.2012.

За результатами перевірки відповідачем прийняте податкове повідомлення - рішення № 0000152301 від 08.11.2012, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 1017264 грн.: 820216 грн. основний платіж, 197048 грн. штрафні (фінансові) санкції.

Перевіркою встановлено порушення позивачем пп. 209.6, пп. 209.11 ст. 209 Податкового кодексу України, завищено по скороченій декларації суму податку на додану вартість на 817336 грн., яка була нарахована та спрямована на спеціальний рахунок підприємства; п. 187.1 ст. 187 та ст. 185 Податкового кодексу України, занижено суму податку на додану вартість на 820216 грн., яка мала бути сплачена до Державного бюджету.

Сільськогосподарський виробничий кооператив „Колодиста нива", як суб'єкт господарювання - юридична особа, ідентифікаційний код 36779874, зареєстрований Тальнівською районною державною адміністрацією Черкаської області 03.02.2011, перебуває на податковому обліку в Тальнівській міжрайонній державній податковій інспекції Черкаської області Державної податкової служби, та з 01.05.2011 зареєстрований сільськогосподарським підприємством як суб'єктом спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість згідно свідоцтва № 100333423.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем укладено з кожним своїм членом - фізичною особою договір, згідно якого прийняв на тимчасове безоплатне користування (оренду), утримання та обслуговування велику рогату худобу, з метою виконання статутних завдань сільськогосподарського виробничого кооперативу „Колодиста нива".

Згідно із п. 209.2 ст. 209 Податкового кодексу України, сума податку на додану вартість, нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів/послуг, не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається в розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, за рахунок яких сформовано податковий кредит, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей.

Зазначені суми податку на додану вартість акумулюються сільськогосподарськими підприємствами на спеціальних рахунках, відкритих в установах банків та/або в органах, які здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів у порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.

Сільськогосподарським вважається підприємство, основною діяльністю якого є постачання вироблених (наданих) ним сільськогосподарських товарів (послуг) на власних або орендованих основних фондах, а також на давальницьких умовах, в якій питома вага вартості сільськогосподарських товарів/послуг становить не менш як 75 відсотків вартості всіх товарів/послуг, поставлених протягом попередніх 12 послідовних звітних податкових періодів сукупно (абз. 1 п. 209.6 ст. 209 Податкового кодексу України).

Позивач є сільськогосподарським підприємством, що сторонами не заперечується та матеріалами справи не спростовується.

Частина 1 статті 7 Закону України „Про сільськогосподарську кооперацію" передбачає, що статут кооперативу є основним правовим документом, що регулює його діяльність. У статуті визначаються: найменування кооперативу та його місцезнаходження; предмет і мета діяльності; порядок вступу до кооперативу і виходу з нього; порядок визначення розміру та порядок внесення вступного внеску і паю; склад засновників кооперативу; права і обов'язки членів кооперативу; органи управління, порядок їх формування і компетенція; формування неподільного та інших фондів; форми трудової участі та оплати праці членів виробничого кооперативу та форми господарської участі членів обслуговуючого кооперативу; розподіл доходів кооперативу; співвідношення між кооперативними виплатами і виплатами на паї; умови реорганізації та ліквідації кооперативу. До статуту можуть включатися й інші положення, пов'язані з особливостями діяльності кооперативу, що не суперечать законодавству України.

Відповідно до частини 1 статті 8 цього Закону членами виробничого кооперативу можуть бути тільки фізичні особи, а членами обслуговуючого кооперативу - як фізичні, так і юридичні особи, які визнають статут і дотримуються його вимог, користуються послугами, формують фонди та беруть участь у діяльності кооперативу відповідно до статті 3 цього Закону.

Відповідно до п. 209.2 ст. 209 Податкового кодексу України згідно із спеціальним режимом оподаткування сума ПДВ, нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів/послуг, не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається в розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, за рахунок яких сформовано податковий кредит, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей.

Відповідно до пп. 14.1.191 п.14.1 ст.14 ПК України постачання товарів - це будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, не спростованими доводами касаційної скарги, про наявність законних підстав для задоволення позову та скасування спірного податкового повідомлення-рішення.

Стосовно не підтвердження податкового кредиту в розмірі 2880 грн. по взаємовідносинах позивача з ПП „Рохат".

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

За змістом частини 2 статті 3 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, враховуючи викладені правові норми, судами попередніх інстанцій вірно зазначено про існування декількох підстав для формування податкового кредиту, а саме: наявність у платника податку - покупця належно оформленої податкової накладної, фактична сплата грошових коштів контрагенту, в сумі визначеній в податковій накладній, а також фактичне виконання господарської операції, за наслідками якої у платника податку на додану вартість виникає право на податковий кредит.

Судами попередніх інстанцій належним чином досліджено питання щодо фактичного вчинення господарських операцій у межах господарської діяльності, в результаті чого встановлено, що такі операції мали реальний характер, товари придбані з метою використання в господарській діяльності, що підтверджено відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Судами встановлено, що позивач не укладав з ПП „Рохат" договору на перевезення товару, тому наявність в даному випадку товарно-транспортної накладної при здійсненні господарських операцій не є обов'язковою, а податковий кредит правильно сформований на підставі податкових та видаткових накладних.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

З огляду на вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційну скаргу Тальнівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Черкаській області на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 22.04.2013 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 27.08.2013 у справі № 823/533/13-а залишити без задоволення, а судові рішення без змін.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Тальнівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Черкаській області залишити без задоволення.

Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 22.04.2013 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 27.08.2013 у справі № 823/533/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та порядку, передбачених статтями 236-2392 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий М.О. Федоров Судді С.Е. Острович О.І. Степашко