Постанова

від 09.09.2013 по справі 14/5007/35/11

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 вересня 2013 року Справа № 14/5007/35/11

Вищий господарський суд у складі колегії суддів: головуючого суддіПрокопанич Г.К., суддівБарицької Т.Л., Євсікова О.О., розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ласка Лізинг" на постановуРівненського апеляційного господарського суду від 17.12.2012р. (головуючий суддя: Огороднік К.М., судді: Тимошенко О.М., Коломис В.В.) на рішення Господарського суду Житомирської області від 28.09.2012 р. (суддя Маріщенко Л.О.) у справі№ 14/5007/35/11 Господарського суду Житомирської області за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Ласка Лізинг" до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Граніт", 2. Сільськогосподарського Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрокомплекс-98" простягнення 267.004,97 грн., за участю представників позивачаГалков І.О., відповідачівПопова О.А.,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Житомирської області від 23.06.2011 р. у справі № 14/5007/35/11 позов задоволено частково: стягнуто солідарно з ТОВ "Граніт" та СТОВ "Агрокомплекс-98" на користь ТОВ "Ласка Лізинг" 226.532,30 грн. основного боргу, 24.718,37 грн. пені, 4.477,88 грн. 3 % річних, 9.208,94 грн. інфляційних нарахувань, 2.649,37 грн. витрат по сплаті державного мита, 234,17 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В решті позову відмовлено.

Рішенням Господарського суду Житомирської області від 28.09.2012 р. у справі № 14/5007/35/11, залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 17.12.2012 р., задоволено заяву ТОВ "Граніт" про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами. Рішення Господарського суду Житомирської області у справі № 14/5007/35/11 від 23.06.2011 р. скасовано. В задоволенні позову відмовлено. Стягнуто із ТОВ "Ласка Лізинг" на користь ТОВ "Граніт" 3.774,00 грн. судового збору.

Не погоджуючись з даними судовими рішеннями, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення місцевого суду та постанову апеляційної інстанції скасувати, а справу передати на новий розгляд до місцевого суду.

Вимоги та доводи касаційної скарги мотивовані тим, що судами попередніх інстанцій було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також порушено норми матеріального та процесуального права, зокрема ст. 628 Цивільного кодексу України, ст.ст. 43, 113 ГПК України.

Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 111-4 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Вирішуючи спір по суті заявлених вимог, місцевий та апеляційний господарські суди встановили наступне.

Між ТОВ "Ласка Лізинг" (лізингодавець, позивач у справі) та ТОВ "Граніт" (лізингоодержувач, перший відповідач у справі) було укладено договір фінансового лізингу № 311/07/2006 від 04.07.2006 р. та додатки до нього.

Відповідно до п. 1.1 вищезазначеного договору лізингодавець зобов'язується придбати в свою власність техніку (далі - майно) згідно з установленою лізингоодержувачем Специфікацією, а саме: навантажувач 456ZX в стандартній комплектації (1 одиниця), рік випуску 2006, та передати його без надання послуг з управління та технічної експлуатації лізингоодержувачу в якості предмета лізингу в тимчасове володіння та користування за плату, а лізингоодержувач зобов'язується прийняти його на умовах вказаного договору.

Згідно з п. 2.3 договору фінансового лізингу вартість майна, яке передається лізингодавцем лізингоодержувачу, складає суму еквівалентну 158.265,00 у.о., в тому числі ПДВ в розмірі 20 % - 26.377,50 у.о., виражену в гривнях України. Вартість майна (враховуючи ПДВ), яке передається лізингодавцем лізингоодержувачу, у гривнях складає суму авансу, внесеного відповідно до п. 6.4 договору, загальну суму платежів на погашення вартості майна, зазначену в "графі 4" графіка внесення платежів (далі - додаток № 1 до договору) по "курсу 1" та викупну вартість, зазначену в додатку № 1 до договору по "курсу 1".

Передача лізингоодержувачем майна, а також необхідного приладдя і документів, що є невід'ємною частиною майна, і приймання його лізингоодержувачем на правах володіння і користування здійснюється шляхом підписання акта здачі-приймання майна (п. 3.1 договору).

ТОВ "Граніт" свої зобов'язання за договором фінансового лізингу № 311/07/2006 від 04.07.2006 р. в частині сплати лізингових платежів з 30-го по 35-й лізингові періоди згідно з графіком сплати лізингових платежів (додаток № 1 до договору фінансового лізингу № 311/07/2006 від 04.07.2006 р.) не виконало, внаслідок чого за вказаний період утворилась заборгованість ТОВ "Граніт" перед позивачем в розмірі 226.532,30 грн.

За порушення зобов'язань зі сплати лізингових платежів ТОВ "Граніт" були нараховані 24.718,37 грн. пені, 4.477,88 грн. 3% річних, 9.208,94 грн. інфляційних, а також стягнуті судові витрати.

Рішення місцевого суду від 23.06.2011 р. мотивоване тим, що згідно з ч. 1 ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Відповідно до ч. 1 ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (ч. 2 ст. 554 ЦК України). На підставі викладеного заборгованість була стягнута із ТОВ "Граніт" та СТОВ "Агрокомплекс-98" солідарно.

В заяві про перегляд рішення за нововиявленими обставинами ТОВ "Граніт" посилається на те, що під час розгляду Господарським судом Житомирської області справи № 15/5007/134/11 за позовом ТОВ "Граніт" до ТОВ "Ласка Лізинг" про повернення навантажувача марки JCB 456ZX, реєстраційний № 05116КС, 2006 р. в., заводський №1169222, двигун №21711421, стягнутого за виконавчим написом нотаріуса № 4400 від 21.11.2008 р. з ТОВ "Граніт" на користь ТОВ "Ласка Лізинг", було встановлено, що навантажувач продано Лагутіну Сергію Сергійовичу (ідентифікаційний номер 3126218799) і поставлено на облік в Держсільгоспінспекції України 14.04.2011 р.

Судами встановлено, що факт продажу навантажувача також підтверджується листом Державної інспекції сільського господарства України від 08.12.2011 р. № 33-9-11/1896, з якого вбачається, що навантажувач марки JCB 456ZX, реєстраційний № 05116КС, 2006 р. в., заводський № 1169222, двигун № 21711421 зареєстрований за громадянином Лагутіним Сергієм Сергійовичем з 14.04.2011 р.

Тобто, на день винесення Господарським судом Житомирської області рішення у справі № 14/5007/35/11 від 23.06.2011 р. спірний навантажувач був вже проданий ТзОВ "Ласка Лізинг" громадянину Лагутіну С.С.

Також під час розгляду вказаної справи ТОВ "Ласка Лізинг" було надано суду копію оцінки проданого навантажувача, якою вартість навантажувача встановлена в сумі 377.400,00 грн.

Факт дострокового розірвання догвору лізингу сторонами в даній справі не заперечувався.

В заяві про перегляд рішення за нововиявленими обставинами заявник зазначає, що відповідно до п. 12.6 договору фінансового лізингу № 311/07/2006 від 04.07.2006 р., отримана від продажу майна грошова сума зараховується в погашення розміру суми припинення договору, враховуючи поточний борг лізингоодержувача, несплачені лізингові платежі, строк оплати яких згідно графіку внесення платежів настав, штрафу та/або пені, які підлягають сплаті лізингоотримувачем на умовах договору станом на день розірвання договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 112 ГПК України господарський суд може переглянути прийняте ним судове рішення, яке набрало законної сили, за нововиявленими обставинами.

Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення.

До нововиявлених обставин відносяться матеріально-правові факти, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного вирішення спору або розгляду справи про банкрутство. Необхідними ознаками існування нововиявлених обставин є одночасна наявність таких трьох умов: по-перше, їх існування на час розгляду справи, по-друге, те, що ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи, по-третє, істотність даних обставин для розгляду справи (тобто коли врахування їх судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте).

Загальний порядок відновлення пропущених процесуальних строків врегульовано статтею 53 ГПК України, відповідно до якої за заявою сторони, прокурора чи з своєї ініціативи господарський суд може визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і відновити пропущений строк.

Судами встановлено, що заявником з поважних причин пропущено строк для подачі заяви про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами, а тому підставно віновлено вказаний строк та прийнято заяву про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами до розгляду.

Згідно з п. 8.6. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 17 "Про деякі питання практики перегляду рішень, ухвал, постанов за нововиявленими обставинами" прийняття та розгляд заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами не означає обов'язкового скасування чи зміни рішення, що переглядається. Результат перегляду повинен випливати з оцінки доказів, зібраних у справі, і встановлення господарським судом на основі цієї оцінки наявності або відсутності нововиявлених обставин, визначення їх істотності для правильного вирішення спору або розгляду справи про банкрутство. Господарський суд вправі змінити або скасувати судове рішення за нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини впливають на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається.

Згідно зі ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевикладене, суди дійшли висновку щодо наявності істотних обставин, які не були відомі на момент прийняття рішення від 23.06.2011 р., та з урахуванням п. 12.6 договору фінансового лізингу № 311/07/2006 від 04.07.2006 р. підставності задоволення заяви про перегляд рішення господарського суду за нововиявленими обставинами, його скасування та прийняття нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Скасовуючи рішення в даній справі від 23.06.2011 р. та відмовляючи в позові у повному обсязі, суди, керуючись п. 12.6 договору фінансового лізингу, зарахували в суму продажу предмета лізингу 226.532,30 грн. основного боргу, 24.718,37 грн. пені, 4.477,88 грн. 3% річних та 9.208,94 грн. інфляційних втрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як зазначалось вище, п. 12.6 договору фінансового лізингу передбачено можливість такого зарахування тільки для основного боргу та пені. Що стосується 3% річних та інфляційних втрат, які є самостійним видом відповідальності, то договором можливості такого зарахування не передбачено.

При цьому згідно з вимогами ст. 625 ЦК України 3% річних та інфляційні втрати мають бути сплачені саме боржником, який прострочив виконання грошового зобов'язання, а не за рахунок продажу лізингодавцем предмета лізингу третій особі, що має місце у даному випадку.

З урахуванням наведеного колегія суддів вважає, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідачів солідарно 4.477,88 грн. 3% річних та 9.208,94 грн. інфляційних втрат підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 111-5 ГПК України у касаційній інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи у суді першої інстанції за винятком процесуальних дій, пов'язаних із встановленням обставин справи та їх доказуванням.

Касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду.

Згідно зі ст. 111-7 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ст. 111-9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право змінити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції.

Оскільки колегією суддів встановлено, що фактичні обставини, які входять до предмета доказування в цій справі, з'ясовані судами першої та апеляційної інстанції з достатньою повнотою, але допущено помилки в застосуванні норм матеріального права, через що висновки суду першої і апеляційної інстанції не відповідають цим обставинам, оскаржувана постанова апеляційної інстанції підлягає скасуванню, а рішення суду першої інстанції - зміні з перерозподілом судових витрат.

Керуючись ст. ст. 85, 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ласка Лізинг" задовольнити частково.

Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 17.12.2012 р. у справі №14/5007/35/11 скасувати.

Рішення Господарського суду Житомирської області від 28.09.2012 р. змінити, виклавши його резолютивну частину в наступній редакції:

"Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Граніт" про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Житомирської області від 23.06.2011 р. у справі №14/5007/35/11 в частині стягнення солідарно з ТОВ "Граніт" та СТОВ "Агрокомплекс-98" на користь ТОВ "Ласка Лізинг" 226.532,30 грн. основного боргу, 24.718,37 грн. пені скасувати.

Прийняти в цій частині рішення, яким в позові відмовити.

Рішення Господарського суду Житомирської області від 23.06.2011 р. у справі №14/5007/35/11 в частині стягнення солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Граніт" (13033, Житомирська обл. Романівський район, смт. Миропіль, вул. Леніна, 89А, ідент. код 13563220) та Сільськогосподарського Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрокомплекс-98" (122212, Житомирська обл. Радомишльський р-н, с. Веприн, вул. Центральна, 1, ідент. код 25309112) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ласка Лізинг" (03150, м. Київ, вул. Димитрова, 5, корп. 2, ідент. код 33104543) 4.477,88 грн. 3% річних, 9.208,94 грн. інфляційних нарахувань, 136,87 грн. витрат по сплаті державного мита, 12,08 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу залишити без змін.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ласка Лізинг" (03150, м. Київ, вул. Димитрова, 5, корп. 2, ідент. код 33104543) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Граніт" (13033, Житомирська обл. Романівський район, смт. Миропіль, вул. Леніна, 89А, ідент. код 13563220) 2.533,13 грн. судового збору".

Видачу наказів доручити Господарському суду Житомирської області.

Головуючий суддя Г.К. Прокопанич суддіТ.Л. Барицька О.О. Євсіков