Постанова

від 29.08.2013 по справі 826/10673/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

29 серпня 2013 року 12:00 № 826/10673/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Аблова Є.В.;

при секретарі Мальчик І.Ю.,

за участю сторін:

представників позивача - Яроцької О.О., Несін Л.П.

представника відповідача - Перепелюк О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду «Спецжитлофонд» до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання дій незаконними, зобов'язання вчинити дії та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання дій незаконними, зобов'язання вчинити дії та скасування податкового повідомлення-рішення, обґрунтовуючи свої позовні вимоги тим, що висновки перевірки, факти та дані викладені у акті перевірки, суперечать нормам податкового законодавства, не відповідають фактичним обставинам здійснення господарських операцій і відповідно, не можуть бути підставою для винесення податкового повідомлення - рішення або для внесення будь-яких коригувань до облікових даних ДПС України, стосовно позивача. Окрім того, позивач вважає, що дії щодо нарахування пені КП «Спецжитлофонд» є протиправними, оскільки відсутні підстави для нарахування пені.

У позовні заяві позивач просить суд визнати дії Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві щодо прийняття податкового повідомлення - рішення протиправними; визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 12.07.2013р. №0001162201; визнати дії Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві щодо нарахування пені незаконними; зобов'язати Державну податкову інспекцію у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві внести відповідні зміни у персональну картку обліку платника податку КП «Спецжитлофонд» щодо видалення відомостей про нарахування пені.

У судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали повністю.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав повністю та зазначив, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення прийняті відповідачем відповідно до вимог чинного законодавства, оскільки правочини позивача із ТОВ «Європа М» та ТБ «Київська універсальна біржа», здійснені без мети настання реальних наслідків, а тому не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю. Щодо нарахування пені, відповідач зазначив, що оскільки податкові зобов'язання за наслідками перевірки були донараховані за порушення податкового законодавства починаючи з січня 2011 року, які сплачено 08.02.2013р., у відповідача виник обов'язок по сплаті пені з суми заниженого податкового зобов'язання, за весь період заниження.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, заслухавши представника позивача та представника відповідача, суд дійшов наступних висновків:

ДПІ у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві, в період з 13.06.13р. по 25.06.13р., проведено позапланову перевірку КП «Спецжитлофонд» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «ЄВРОПА М», ТОВ «Товарна біржа «Київська універсальна біржа», за період з 01.01.2012 року по 31.12.2012р., за результатами якої складено акт від 25.06.2013р. №173/22-2-05/31454734.

В ході перевірки встановлено порушення КП «Спецжитлофонд»: пп.138.1.1 п.138.1, п.138.2 п.138.4 ст.138, пп.139.1.3, п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу, в результаті чого занижено податок на прибуток в загальній сумі 890040грн.; п. 198.1 п.198.2, п.198.3, 198.6 ст.198 Податкового кодексу, в результаті чого занижено податок на додану вартість в загальній сумі 847782грн.

На підставі акту перевірки від 25.06.2013р. №173/22-2-05/31454734, відповідачем прийнято податкове повідомлення рішення від 12.07.2013р. №0001162201 за платежем податок на додану вартість на загальну суму 1 271 673грн., з яких за основним платежем - 847782грн., за штрафними фінансовими санкціями 423891грн.

З матеріалів справи вбачається, що ДПІ у Подільському р-ні ГУ Міндоходів у м.Києві, при проведенні перевірки було використано акт Дніпродзержинської ОДПІ від 28.03.2013 №2549/113/22.2-07/33420879 Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Європа М», код за ЄДРПОУ 33420879 з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах та взаєморозрахунках з ТОВ «Діксі-Буд» (код 381134 9) за грудень 2012 року, відповідно до якого встановлено, що , перевірку ТОВ «Європа М», код за ЄДРПОУ 33420879 проведено за результатами - висновку відділу ПМ Дніпродзержинської ОДПІ щодо наявності ознак нереальності здійснення господарських операцій від 18.03.2013 №397/07-30. Аналізом наданих ТОВ «Європа-М» копій первинної документації по взаємовідносинам із ТОВ «Діксі Буд» встановлено, що протягом грудня 2012р відповідно до договорів №08/12-1 від 03.12.2012р. та №07/12-1 від 02.07.2012р. (на виконання будівельно-монтажних робіт по об'єктах), ТОВ «Європа-М» було залучено ТОВ «Діксі Буд» у якості субпідрядного підприємства для виконання вказаних робіт за наступними об'єктами: капітальний ремонт сходових клітин та влаштування освітлення під'їздів житлових будинків у Шевченківському р-ні м.Києва; будівництво радіологічного корпусу міської лікарні №19 - онкологічного центру у м. Дніпропетровську; реконструкція дошкільного закладу «Оксанка» у с.Вербки, Павлоградського р-ну, Дніпропетровської обл.

Актом від 28.03.2013 №2549/113/22.2-07/33420879, встановлено, що ТОВ «Європа-М», не надано підтверджуючих документів щодо виникнення податкових зобов'язань. ТОВ «Європа М» задекларовано податкових зобовязань з ПДВ по операціях з КП «Спецжитлофонд» в грудні 2012року в сумі 80344,32грн. Згідно бази автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України, встановлено наявність розбіжності між сумами задекларованого податкового зобов»язання ТОВ «Європа М» та податкового кредиту КП «Спецжитлофонд» в сумі 847657,3 грн. Таким чином, ТОВ «Європа М» безпідставно сформовано податкові зобов'язання за рахунок сум ПДВ по податкових накладних, виписаних на продаж товарів (робіт, послуг) на адресу контрагентів - покупців.

Судом встановлено, що згідно з Розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 27.07.2012 № 1329 «Про затвердження поадресного переліку виконання робіт з ремонту сходових клітин та влаштування освітлення під'їздів житлових будинків у місті Києві в 2012 році» та Розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 15.11.2012 №2024 «Про затвердження змін поадресного переліку виконання робіт з ремонту сходових клітин та влаштування освітлення під'їздів житлових будинків у місті Києві в 2012 році» затверджено поадресний перелік виконання робіт з ремонту сходових клітин там влаштування освітлення під'їздів житлових будинків у місті Києві в 2012 році та визначено комунальне підприємство з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення "Спецжитлофонд" замовником виконання робіт.

У відповідності до Інформації щодо фінансування будівельних робіт по об'єктам, в яких будівельні роботи проводила ТОВ «Європа М» КП «Спецжитлофонд» задекларовано податку на додану вартість 928 001,63 грн.

На виконання зазначених вище розпоряджень КП «Спецжитлофонд» укладено договори №144-№170 з товариством з обмеженою відповідальність «Європа М», яка виступила підрядником по виконанню робіт з ремонту сходових клітин та влаштування освітлення під'їздів.

У відповідності до кошторису на 2013 рік, затвердженого Департаментом будівництва та житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), кошти виділені для ремонту сходових рахуються як капітальний трансферт підприємствам.

Для підтвердження реальності здійснення господарських відносин, позивачем надано до матеріалів справи: акти приймання виконаних будівельних робіт, податкові накладні, рахунки-фактури, які підтверджують факт виконання ремонтних робіт на користь позивача.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину (ст. 204 ЦК України). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оскаржуваний правочин). До оскаржуваних правочинів належить зокрема фіктивний правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним (ст. 234 ЦК України).

Відповідно до статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У складі цивільного правопорушення, передбаченого ст. 228 ЦК України міститься обов'язкова ознака -специфічна мета -порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Наявність мети, включеної до складу правопорушення підлягає обов'язковому доведенню.

Мета юридичної особи має бути доведена через мету відповідного керівника -фізичної особи, яка на момент укладання угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) або за довіреністю. Слід зазначити, що наявність мети зазначеної в диспозиції ст. 228 ЦК України у фізичної особи тягне кримінальну відповідальність за відповідними статтями кримінального кодексу України за скоєний злочин, замах на злочин або готування до злочину. Такі обставши можуть бути доведені лише обвинувальним вироком.

Статтею 207 Господарського кодексу України передбачено, що господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині. Недійсною може бути визнано також нікчемну умову господарського зобов'язання, яка самостійно або в поєднанні з іншими умовами зобов'язання порушує права та законні інтереси другої сторони або третіх осіб. Нікчемними визнаються, зокрема, такі умови типових договорів і договорів приєднання, що: виключають або обмежують відповідальність виробника продукції, виконавця робіт (послуг) або взагалі не покладають на зобов'язану сторону певних обов'язків; допускають односторонню відмову від зобов'язання з боку виконавця або односторонню зміну виконавцем його умов; вимагають від одержувача товару (послуги) сплати непропорційно великого розміру санкцій у разі відмови його від договору і не встановлюють аналогічної санкції для виконавця.

Таким чином, необхідними умовами для визнання угоди недійсною є її укладання з метою, що завідомо суперечною інтересам держави і суспільства та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних наслідків.

Відповідачем не надано суду жодних доказів, які б підтверджували те, що укладення договорів, на підставі яких виникли взаємовідносини між позивачем та контрагентами, не відповідають дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав та обов'язків. Зазначена обставина відповідачем взагалі не досліджувалась, посадові особи сторін правочинів з цього приводу навіть не опитувались. Отже, доводи відповідача щодо нікчемності правочинів, укладених між позивачем та контрагентами, судом до уваги не приймаються.

На момент укладання договорів, на яких ґрунтувалися взаємовідносини позивача з контрагентами, а також під час здійснення господарських операцій, згідно даних ЄДРПОУ контрагенти були зареєстровані в податкових органах як платники ПДВ.

Відповідно до ч.1 ст.18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців" якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки них не внесено відповідних змін.

Суд також звертає увагу на положення інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 20.07.2010 № 1112/11/13-10, в якому зазначено, що у разі якщо на час здійснення господарських операцій, якими податкова інспекція не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту з податку на додану вартість, постачальники були включені до єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника податку додану вартість, покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

Крім того, чинним законодавством України, відповідач не наділений повноваженнями щодо визнання правочинів нікчемними (недійсними) із застосуванням відповідних наслідків їх нікчемності (недійсності).

Відповідно до пп.14.1.36. п.14.1. ст.14 Кодексу, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до пп.14.1.27. п.14.1. ст.14 Кодексу, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до пп.139.1.9. п.139.1. ст.139 Кодексу, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку та нарахування податку.

Згідно пп.14.1.181. п.14.1.ст.14 Податкового кодексу України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Відповідно до пп. а п.198.1, п.198.2., п.198.3. ст.198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.198.6. ст.198 Податкового кодексу України, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.201.11 ст.201 Кодексу). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до п.201.10. ст.201 Кодексу, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Законом України "Про бухгалтерський обік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Таким чином, для підтвердження включення витрат на придбання товарів (робіт, послуг) до складу валових витрат підприємства, а також для підтвердження включення сум сплаченого податку на додану вартість у складі ціни за придбаний товар (роботи, послуги) до складу податкового кредиту, необхідні первинні документи (зокрема, податкові накладні), оформлені відповідно до вимог Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні" (далі-Закон).

Закон поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством (ст.2).

Частиною 2 ст.3 Закону визначено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ст.1 Закону, первинний документ -це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ст.9 Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Пунктом 1 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 01.11.2011 р. № 1379, визначено, що податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення особою, яка не зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій не присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Відповідно до п.6.2. зазначеного Порядку, податкова накладна є підставою для віднесення до податкового кредиту витрат зі сплати податку на додану вартість у покупця, зареєстрованого як платник податку.

Таким чином, враховуючи викладені законодавчі норми та обставини справи, суд дійшов висновку, що взаємовідносини позивача з контрагентами, які на момент здійснення господарських операцій були належним чином зареєстровані як платники податку на додану вартість, оформлені договорами, які не були визнані в судовому порядку недійсними, а також підтверджені виданими контрагентом первинними документами, зокрема, податковими накладними, отже позивачем були виконані передбачені законодавством вимоги для підтвердження права на податковий кредит та включення відповідних витрат до складу валових витрат підприємства.

Відповідно до ст.70 Кодексу адміністративного судочинства України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Суд критично сприймає доводи відповідача, сформовані на підставі актів перевірки контрагентів, оскільки, інформація, викладена в зазначених документах була фактично переписана відповідачем в акт перевірки позивача, без належного дослідження та надання оцінки первинним документам, як того вимагають норми діючого податкового законодавства України.

Згідно вимог Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 р. № 984, факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів. В акті перевірки не допускається відображення необґрунтованих даних, а також суб'єктивних припущень перевіряючими, які не мають підтверджених доказів, та різного роду висновків щодо дій посадових осіб суб'єкта господарювання.

Крім того, суд звертає увагу на положення інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 20.07.2010 р. № 1112/11/13-10 щодо принципу персональної податкової відповідальності в спорах про податок на додану вартість та принципу добросовісності платника податків, якими визначено, що сама по собі несплата податку продавцем (серед іншого й внаслідок ухилення від сплати) у разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування. Відповідальна за сплату податку на додану вартість особа, що формує дані податкового обліку з цього податку, а не контрагент такої особи. Якщо дії платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції реальні та відповідають дійсному економічному змісту, для підтвердження права на податковий кредит та /або бюджетне відшкодування достатньо наявності належним чином оформлених документів, зокрема, податкових накладних. Не будуть підставою для відмови у праві на податковий кредит та бюджетне відшкодування з податку на додану вартість порушення податкової дисципліни з боку його контрагентів, припинення чи анулювання статусу платника податку на додану вартість, припинення юридичної особи.

Отже, за таких обставин суд вважає, що у позивача були всі підстави для віднесення витрат пов'язаних із веденням господарської діяльності до складу валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість, що свідчить про протиправність прийнятого відповідачем податкового повідомлення-рішення від 12.07.2013р. №0001162201.

Що стосується позовних вимог щодо: визнати дії Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві щодо нарахування пені незаконними та зобов'язати Державну податкову інспекцію у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві внести відповідні зміни у персональну картку обліку платника податку КП «Спецжитлофонд» щодо видалення відомостей про нарахування пені, суд встановив наступне:

ДПІ у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві проведено планову виїзну перевірку комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення "Спецжитлофонд" ЄДРПОУ 31454734 з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2010 по 30.09.2012, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2010 по 30.09.2012, за результатами якої складено акт від 08.01.2013 №10/22-205/31454734.

Перевіркою встановлено порушення КП «Спецжитлофонд»: п. 14.1.85, п. 14.1 ст. 14, п. 1863 ст. 186, пп. 192.1.2, п. 192.2, п. 192. З ст. 192, пп. 196.1.14, п. 196.1 ст. 196, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України (надалі - ПКУ), в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість в загальній сумі 532 876 грн., в. т.ч. по періодах: січень 2011 - 3538 грн., лютий 2011 96147 грн., березень 2011 - 60848 грн., квітень 2011 - 117188 грн., травень 2011 -5260 грн., червень 2011 -25017 грн., липень 2011 - 109132 грн., серпень 2011- 587 грн., вересень 2011 -33959 грн., жовтень 2011 - 28594 грн., листопад 2011 - 4500 грн., грудень 2011 - 1054 грн., січень 2012 - 5539 грн., лютий 2012 - 5033 грн., березень 2012 - 2588 грн., квітень 2012 - 278 грн., травень 2012 - 21192 грн., червень 2012 - 683 грн., липень 2012 - 348 грн., серпень 2012 - 361 грн., вересень 2012 - 11030 грн.;

- п. 274.1 ст. 274, п. 288.5 ст. 288 ПКУ в результаті встановлено заниження задекларованих суб'єктом господарювання показників орендної плати за землю на загальну суму 1119,05 грн., в т.ч. січень 2011 на 1119,05 грн.

Не погоджуючись з актом від 08.01.2013 №10/22-205/31454734, КП «Спецжитлофонд» листом від 22.01.2013 №056/24-349 подано до ДПІ у Подільському районі м. Києва ДПС заперечення.

Відповідач листом від 29.01.2013 № 1282/10/22-214 про надання інформації повідомило Позивача, що висновки акту перевірки від 08.01.2013 №10/22-205/31454734 залишено без змін.

На підставі акту від 08.01.2013 №10/22-205/31454734, ДПІ у Подільському районі м. Києва ДПС прийняла податкове повідомлення - рішення від 01.02.2013 №0000602220, яким КП «Спецжитлофонд» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість (код платежу 3014010100) на загальну суму 452 290,00 грн. та податкове повідомлення - рішення від 01.02.2013 №0000602220, яким КП «Спецжитлофонд» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності з юридичних осіб (код платежу13050200) на загальну суму 1 120,05 грн.

У зазначених податкових повідомленнях -рішеннях, відповідач вказує на те, що у разі несплати в установлений строк грошового зобов"язання, визначеного у цьому податковому повідомленні-рішенні, від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати такого грошового зобов'язання, розпочинається нарахування пені. А також зазначено, що у разі виявлення органом державної податкової служби заниження податкового зобов'язання, на суму такого заниження, нарахованого у цьому податковому повідомленні-рішенні, та за весь період заниження (в тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження) у день настання строку погашення цього податкового зобов'язання буде здійснено нарахування пені.

Як вбачається з матеріалів справи, у відповідності до платіжного доручення від 08.02.2013 № 30 КП «Спецжитлофонд» сплачено податок на додану вартість згідно акта перевірки від 08.01.2013 №10/22-205/31554734 в сумі 200000,00 грн.; платіжним доручення від 08.02.2013 № 9 КП «Спецжитлофонд» сплачено податок на додану вартість згідно акта перевірки від 08.01.2013 №10/22-205/31554734 в сумі 252900,00 грн.; платіжним доручення від 08.02.2013 № 172 КП «Спецжитлофонд» сплачено орендна плата за земельну ділянку державної і комунальної власності з юридичних осіб, згідно акта перевірки від 08.01.2013 №10/22-205/31554734 в сумі 1120,05 грн.

Судом встановлено, що листом від 16.05.2013 № 056/24-2970 КП «Спецжитлофонд» звернулось до Відповідача з проханням надати акт звірки розрахунків по податку на додану вартість станом на 16.05.2013.У відповідності до акту № 2336-20 від 18.05.2013 донараховано (зменшено) платежів за податковими повідомленнями - рішеннями 452290,00 грн. , пеня - 0; сальдо на 16.05.2013 пеня - 0.

Позивач стверджує, що представниками відповідача, в телефонній розмові повідомлено позивача про нарахування пені в розмірі 67079,23грн.

Як вбачається з матеріалів справи, КП «Спецжитлофонд» звернувся до Відповідача листом № 056/24-3171 яким повідомив, що підприємством податок на додану вартість в сумі 452290,00 грн. нарахованим податковим повідомленням - рішенням від 01.02.2013 №0000602220 сплачено 08.02.2013.

З листа ДПІ у Подільському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 25.06.2013 №760/10/22-2-14 вбачається, що пеня нарахована позивачу, відповідно до п. 57.3. ст. 57 та пп. 129.1.2. п. 129.1 ст. 129 Податкового кодексу.

Порядок нарахування і сплати пені регулюється нормами Податкового кодексу України та Інструкцією про порядок нарахування та погашення пені за платежами, що контролюються органами державної податкової служби, затвердженої наказом ДПА України від 17.12.2010 № 953.

Відповідно до п.п. 14.1.162 п. 14.1 ст. 14 ПК України, пеня - сума коштів у вигляді відсотків, нарахованих на суми грошових зобов'язань, не сплачених у встановлені законодавством строки.

У відповідності до п. 57.3. ст. 57 ПК України у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Згідно п.п. 129.1.2 п. 129.1 ст. 129 ПК України, пеня нараховуєтсья у день настання строку погашення податкового зобов'язання, нарахованого контролюючим органом або платником податків у разі виявлення його заниження на суму такого заниження та за весь період заниження (в тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження).

Відповідно до п.п. 129.1 3 п. 129.1 ст. 129 ПК України, нарахування пені закінчується у день зарахування коштів на відповідний рахунок органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів та/або в інших випадках погашення податкового боргу та/або грошових зобов'язань.

Виходячи з викладеного, суд приходить до висновку, що КП «Спецжитлофонд» сплатив нараховані податковими повідомленнями - рішеннями від 01.02.2013 №0000602220 та від 01.02.2013 №0000602220 суми грошових зобов'язань в строк, а саме 08.02.2013, не порушуючи цим вимоги п. 57.3. ст. 57 ПК України, а отже підстави для нарахування пені, у податкового органу, були відсутні.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Представник відповідача не надав суду належних доказів, які б підтверджували обґрунтованість висновків перевірки та правомірність винесеного податкового повідомлення-рішення та обґрунтованість підстав для нарахування пені..

Враховуючи те, що Державна податкова інспекція у Подільському районі міста Києва Державної податкової служби не надала доказів правомірності оскаржуваних дій та винесення податкового повідомлення-рішення, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 94, 158-163 КАС України суд ,-

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Визнати дії Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві щодо прийняття податкового повідомлення - рішення від 12.07.2013р. №0001162201- протиправними;

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 12.07.2013р. №0001162201;

Визнати дії Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві щодо нарахування пені протиправними;

Зобов'язати Державну податкову інспекцію у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві внести відповідні зміни у персональну картку обліку платника податку КП «Спецжитлофонд» щодо видалення відомостей про нарахування пені.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі в Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня її проголошення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до Київського апеляційного адміністративного суду.

Якщо апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Суддя Є.В. Аблов