Ухвала

від 17.12.2015 по справі 826/10673/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 грудня 2015 року м. Київ К/800/66187/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Карася О.В.

Олендера І.Я.

за участю секретаря судового засідання: Міщенко Ю.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 29 серпня 2013 року

та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 12 грудня 2013 року

у справі № 826/10673/13-а

за позовом Комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення Спецжитлофонд

до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

про визнання дій незаконними, зобов'язання вчинити дії та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 29 серпня 2013 року позовні вимоги Комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення Спецжитлофонд (далі - КП Спецжитлофонд ; позивач) до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі - ДПІ у Подільському районі ГУ Міндоходів у м. Києві; відповідач) задоволено повністю. Визнано протиправними дії ДПІ у Подільському районі ГУ Міндоходів у м. Києві щодо прийняття податкового повідомлення-рішення № 0001162201 від 12 липня 2013 року. Визнано протиправним та скасовано названий акт індивідуальної дії. Визнано протиправними дії відповідача щодо нарахування пені. Зобов'язано податковий орган внести відповідні зміни в персональну картку обліку платника податку КП Спецжитлофонд щодо видалення відомостей про нарахування пені.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 12 грудня 2013 року апеляційну скаргу ДПІ у Подільському районі ГУ Міндоходів у м. Києві задоволено частково. Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 29 серпня 2013 року скасовано та прийнято нову - про часткове задоволення адміністративного позову. Скасовано податкове повідомлення-рішення № 0001162201 від 12 липня 2013 року. В іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями у справі, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі ДПІ у Подільському районі ГУ Міндоходів у м. Києві, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 29 серпня 2013 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 12 грудня 2013 року в частині задоволення позовних вимог з прийняттям у цій частині нового рішення про повну відмову в задоволенні позову.

В запереченні на касаційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення. Крім того, КП Спецжитлофонд поставлено питання про зміну постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 12 грудня 2013 року шляхом залишення без змін постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 29 серпня 2013 року.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи в межах доводів касаційної скарги відповідно до статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, зважаючи на таке.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено документальну позапланову перевірку КП Спецжитлофонд з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю ЄВРОПА М та Товарною біржею Київська універсальна біржа за період з 01 січня 2012 року по 31 грудня 2012 року, за результатами якої складено акт № 173/22-2-05/31454734 від 25 червня 2013 року.

На підставі зазначеного акту перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001162201 від 12 липня 2013 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 1 271 673,00 грн. (847 782,00 грн. - основний платіж, 423 891,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції).

Перевіркою встановлено порушення підприємством пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - ПК України) у зв'язку з неправомірним віднесенням до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених у ціні придбаних у ТОВ ЄВРОПА М робіт з капітального ремонту сходових клітин та влаштування освітлення під'їздів житлових будинків, а також у ТБ Київська універсальна біржа послуг з розміщення публікацій у газеті Експрес об'ява та з проведення аукціону за нікчемними правочинами.

Обґрунтовуючи свою позицію, відповідач посилався на дані бази Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні Державної податкової адміністрації України , відповідно до яких виявлено відхилення між задекларованим позивачем податковим кредитом та податковими зобов'язаннями, сформованими ТОВ ЄВРОПА М , з підстав неподання ним документів щодо визначення податкових зобов'язань.

Крім того, податковий орган врахував акт № 670/22.8-17/2030198 від 28 березня 2013 року про результати перевірки ТБ Київська універсальна біржа з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, в якому викладено думку про те, що укладені нею з покупцями правочини не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними.

Скасовуючи оскаржуваний акт індивідуальної дії, суд апеляційної інстанції, підтримуючи правову позицію суду першої інстанції в цій частині, виходив, зокрема, з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно із статтею 1 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (далі - Закон № 996-XIV) первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами ПК України.

Так, згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 статті 198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, підставою для виникнення у платника права на податковий кредит з податку на додану вартість є факт реального здійснення операцій з придбання послуг (робіт) з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, а також оформлення відповідних операцій первинними документами, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст.

Як з'ясовано судами, реальний характер господарських операцій з придбання позивачем ремонтних робіт у ТОВ ЄВРОПА М , а також послуг з розміщення публікацій та проведення аукціону в ТБ Київська універсальна біржа підтверджується належним чином оформленими календарними графіками виконання та фінансування робіт, протоколами узгодження договірних цін, актами приймання виконаних будівельних робіт типової форми № КБ-2в, довідками про вартість виконаних будівельних робіт типової форми № КБ-3, актами завершення робіт, актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), актом звірки взаєморозрахунків, складеним між КП Спецжитлофонд та ТБ Київська універсальна біржа , доказами здійснення біржею відповідних публікацій, податковими накладними, платіжними дорученнями, банківськими виписками.

Податковим органом, крім того, не заперечується, що понесені підприємством витрати безпосередньо пов'язані з його господарською діяльністю, а розглядувані операції здійснені за наявності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект.

При цьому слід враховувати, що податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, зокрема, від фактичної сплати контрагентами податку до бюджету або від дотримання ними податкової дисципліни, а відтак, якщо останні не виконали своїх зобов'язань щодо сплати податку або мінімізували свої податкові зобов'язання, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цих осіб, проте вказана обставина не є підставою для позбавлення платника податку-покупця права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість за наявності факту реального вчинення господарських операцій та у разі, якщо такий платник має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

За наведених обставин, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до зміни чи скасування постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 12 грудня 2013 року в частині задоволення позову.

Щодо викладеної КП Спецжитлофонд у запереченні на касаційну скаргу вимоги про зміну рішення суду апеляційної інстанції шляхом залишення без змін рішення суду першої інстанції, то слід зазначити, що відповідно до частини 2 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі. Зміст цієї норми дає підстави для висновку про те, що касаційний перегляд справи може бути здійснений в частині, що визначена касаційною скаргою.

Враховуючи те, що КП Спецжитлофонд рішення суду апеляційної інстанції в частині відмови в задоволенні позову не оскаржено шляхом подання касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України, підстави для касаційного перегляду постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 12 грудня 2013 року в цій частині відсутні.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 12 грудня 2013 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Карась О.В.

Олендер І.Я.