Постанова

від 09.09.2013 по справі 11/212-09

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" вересня 2013 р. Справа№ 11/212-09

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Майданевича А.Г.

суддів: Лобаня О.І.

Федорчука Р.В.

за участю представників сторін: згідно з протоколом судового засідання від 09.09.2013 року

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Зараз» на рішення господарського суду Київської області від 05.06.2013 року (повний текст підписано 19.06.2013 року)

у справі №11/212-09 (суддя Мальована Л.Я.)

за позовом публічного акціонерного товариства «Київенерго» в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»

до товариства з обмеженою відповідальністю «Зараз»

треті особи на стороні відповідача, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору:

1. Товариство з обмеженою відповідальністю «Укргаз»

2. Петропавлівсько-Борщагівська сільська рада

про стягнення 349 365,82 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Київської області від 05.06.2013 року у справі №11/212-09 задоволено позовні вимоги. Стягнуто з відповідача на користь позивача 317 069,07 грн. основного боргу, 25 453,27 грн. інфляційних витрат, 6 843,48 грн. 3 % річних, 3 493,66 грн. державного мита, 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, товариство з обмеженою відповідальністю «Зараз» звернулося до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Київської області від 05.06.2013 року у справі №11/212-09 скасувати та прийняти нове рішення суду, яким в позові відмовити повністю. В своїх доводах заявник посилався на те, що рішення суду першої інстанції прийняте із неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, неправильним застосуванням норм матеріального права, та висновки суду є такими, що не відповідають обставинам справи.

Ухвалою від 15.07.2013 року Київським апеляційним господарським судом прийнято до провадження вказану вище апеляційну скаргу та призначено розгляд справи №11/212-09 у судовому засіданні за участю повноважних представників сторін.

Представник позивача приймав участь в судових засіданнях та надав свої пояснення й заперечив проти доводів, які викладені відповідачем в апеляційній скарзі та просив рішення господарського суду Київської області від 05.06.2013 року залишити без змін, а апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Зараз» - без задоволення.

Представник відповідача у судовому засіданні надав свої пояснення й підтримав доводи, які викладені в апеляційній скарзі та просив апеляційну скаргу ТОВ «Зараз» задовольнити, а рішення господарського суду Київської області від 05.06.2013 року скасувати та прийняти нове рішення суду, яким в позові відмовити повністю.

Представник третьої особи-1 у судовому засіданні надав свої пояснення, в яких підтримав доводи, що викладені в апеляційній скарзі та просив рішення господарського суду Київської області від 05.06.2013 року скасувати і прийняти нове рішення суду, яким в позові відмовити повністю.

Третя особа-2 - Петропавлівсько-Борщагівська сільська рада повноважних представників в судове засідання не направила, про день та час розгляду справи була повідомлена належним чином, про що свідчать зворотні поштові повідомлення про вручення поштового відправлення, які знаходяться в матеріалах справи. Однак, вказана обставина не перешкоджає розгляду справи, оскільки учасник судового процесу, який не з'явився в судове засідання, був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, а явка в судове засідання обов'язковою не визнавалась. За таких обставин колегія суддів апеляційного господарського суду вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника третьої особи-2.

Публічним акціонерним товариством «Київенерго» на підставі ст.96 ГПК України надано суду відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просить у задоволенні апеляційної скарги ТОВ «Зараз» на рішення господарського суду Київської області від 05.06.2013 року у справі №11/212-09 відмовити, рішення суду залишити без змін.

Товариством з обмеженою відповідальністю «Укргаз» на підставі ст.96 ГПК України надано суду відзив на апеляційну скаргу, в якому третя особа-1 просить скасувати рішення господарського суду Київської області від 05.06.2013 року у справі №11/212-09 та прийняти нове рішення суду, яким в позові відмовити повністю.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі.

Статтею 101 ГПК України встановлено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів апеляційного господарського суду, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.10.2008 року між акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго» (постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю «Зараз» був укладений тимчасовий договір №9045019 на постачання теплової енергії у гарячій воді (а.с. 11-19), згідно якого постачальник зобов'язується виробити та поставити теплову енергію споживачу для потреб з опалення та гарячого водопостачання, а споживач зобов'язується отримати її та оплатити відповідно до умов, викладених в цьому договорі.

За умовами п. 2.1 договору при виконанні умов останнього, а також при вирішенні всіх питань, що не обумовлені цим договором, сторони зобов'язуються керуватися тарифами, затвердженими Київською міською державною адміністрацією, чинним законодавством України, Правилами користування тепловою енергією (далі - Правила), нормативними актами з питань користування та взаєморозрахунків за енергоносії.

Пунктом 2.2.1 договору передбачено, що постачальник зобов'язується постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на межу балансової належності із споживачем (додатки 3, 4)для потреб опалення - в період опалювального сезону; для гарячого водопостачання - протягом року згідно з заявленими споживачем величинами приєднаного теплового навантаження, зазначеними в додатку 1.

Відповідно до п. 2.3 договору відповідач зобов'язується дотримуватись кількості споживання теплової енергії за кожним параметром в обсягах, які визначені у додатку 1, не допускаючи їх перевищення, своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії в терміни та по тарифах, зазначених у додатку №2.

У відповідності до п.п. 2, 3 додатку № 2 до договору передбачено, що у разі встановлення у споживача будинкових комерційних приладів обліку теплової енергії - кількість спожитої ним теплової енергії в розрахунковому періоді визначається відповідно до показників цих приладів, встановлених на межі балансової належності (додатки 3, 4). У разі встановлення будинкових приладів обліку теплової енергії споживача не на межі балансової належності, до обсягів теплової енергії, визначених цими приладами обліку, споживачем додаються теплові витрати на дільниці тепломережі з межі поділу балансової належності до місця встановлення приладів обліку згідно з п. 1.3 додатку 1 (а.с. 14).

Згідно з п.п. 4, 5, 7 додатку № 2 до договору дата зняття споживачем показників будинкових приладів обліку - по 30 (31) число поточного місяця. Споживач, що має будинкові прилади обліку, щомісячно надає постачальнику звіт по фактичному споживанню теплової енергії в МВРТ №7 за адресою: вул.Горького, 29 - не пізніше двох робочих днів місяця, наступного за звітним. У випадку підключення декількох споживачів без будинкових комерційних приладів обліку теплової енергії до центрального теплового пункту (ЦТП) - від загального споживання теплової енергії, визначеної за комерційними приладами обліку встановленими на ЦТП, віднімаються обсяги споживання теплової енергії, визначені по будинкових комерційних приладах обліку споживачів, а залишок обсягу спожитої теплової енергії розподіляється між споживачами без будинкових комерційних приладів обліку теплової енергії пропорційно до їх договірних навантажень.

Пунктом 8 додатку №2 до договору визначено, що у разі відсутності у споживача будинкових комерційних приладів обліку, кількість спожитої ним теплової енергії в розрахунковому періоді визначається:

- на опалення - як множення кількості годин споживання теплової енергії за місяць на величину годинного теплового навантаження, зазначеного в додатках 1, 6, 7 з урахуванням середньомісячної температури теплоносія;

- на гаряче водопостачання - як множення кількості діб споживання за місяць на величину добового теплового навантаження, зазначеного в додатках 1, 6, 7 з урахуванням середньомісячної температури теплоносія.

За умовами п. 9 додатку № 2 до договору споживач щомісячно з 12 по 15 число отримує в МВРТ-7 за адресою: м. Київ, вул. Горького, буд. №29, оформлену постачальником платіжну вимогу-доручення на суму, яка включає загальну вартість теплової енергії поточного місяця та кінцеве сальдо розрахунків на початок поточного місяця за мінусом суми фактично сплаченої теплової енергії в поточному місяці; табуляграму фактичного споживання за попередній період та акт звірки, який оформлює і повертає один примірник постачальнику протягом двох днів з моменту їх одержання.

Відповідно до п. 10 додатку № 2 до договору споживач щомісячно: забезпечує не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим, оплату коштів від населення за фактично спожиту теплову енергію на транзитний рахунок ГІОЦ КМДА; до 25 числа поточного місяця, сплачує вартість теплової енергії, яка використовується орендарями, на рахунок постачальника згідно з його розрахунком.

Згідно із твердженнями позивача, взяті на себе зобов'язання за договором відповідач не виконує, внаслідок чого за період з 01.10.2008 року по 01.10.2009 року виникла заборгованість за використану теплову енергію, яка складає 317 069,07 грн.

У грудні 2012 року позивач звернувся до господарського суду Київської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Зараз» про стягнення 317 069,07 грн. боргу за спожиту теплову енергію, 25 453,27 грн. інфляційної складової боргу, 6 843,48 грн. - 3 % річних, а також просить суд покласти на відповідача судові витрати. В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на порушення відповідачем умов договору щодо оплати вартості спожитої теплової енергії.

При прийнятті оскаржуваного рішення про задоволення позову, місцевий господарський суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення 317 069,07 грн. боргу за спожиту теплову енергію, 25 453,27 грн. інфляційної складової боргу, 6 843,48 грн. - 3 % річних є законними і обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, товариство з обмеженою відповідальністю «Зараз» звернулося до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Київської області від 05.06.2013 року у справі №11/212-09 скасувати та прийняти нове рішення суду, яким в позові відмовити повністю. В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, а висновки суду є такими, що не відповідають обставинам справи.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом норм матеріального та процесуального права, при винесені оскаржуваного судового рішення, знаходить апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з таких підстав.

Пункт 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, в силу зобов'язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною 7 статті 179 ГК України передбачено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно з ч. 1 ст. 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Згідно зі статтею 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно із статтею 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 526 ЦК України та п. 1 ст. 193 ГК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону та договору. Згідно з ст. 525 ЦК України та п. 7 ст. 193 ГК України одностороння відмова від зобов'язання не допускається.

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Водночас взаємовідносини сторін з постачання та споживання теплової енергії врегульовані не лише договором, а й нормативними актами, зокрема Законом України «Про житлово-комунальні послуги», який визначає постачання гарячої води та централізоване опалення одним із видів житлово-комунальних послуг, що надаються у порядку, визначеному ст. 16 Закону з покладанням обов'язку щодо їх оплати на споживача, Законом України «Про теплопостачання», котрий, у свою чергу, визначає основні правові, економічні та організаційні засади діяльності на об'єктах сфери теплопостачання, регулює відносини, пов'язані з виробництвом, транспортуванням, постачанням та використанням теплової енергії.

Відповідно до цього Закону постачання теплової енергії є господарською діяльністю, яка полягає у надані теплової енергії споживачам за допомогою технічних засобів транспортування з обов'язком останніх щомісячно оплачувати теплопостачальній організації фактично отриману теплову енергію.

Частинами 6, 7 ст. 276 Господарського кодексу України встановлено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.

Обсяг спожитої відповідачем теплової енергії, у розмірі що визначений позивачем, підтверджується відомостями обліку споживання теплової енергії, обліковими картками (табуляграмами), а також довідкою про надходження коштів за спожиту відповідачем теплову енергію.

Твердження скаржника про те, що тарифи, затверджені виконавчим органом Київської міської ради не можуть застосовуватись для оплати за спожиту теплову енергію, що була вироблена котельнею, яка розташована на території с. Чайки Києво-Святошинського району Київської області, колегія суддів апеляційного господарського суду не приймає до уваги, оскільки під час розгляду справи достовірно було встановлено, що до 02.07.2012 року вказана вище котельня, з якої здійснювалось постачання теплової енергії належала на праві власності Головному управлінню комунальної власності КМДА.

Крім того, сторонами не надано доказів того, що договір від 01.10.2008 року №9045019 на постачання теплової енергії у гарячій воді розірвано або визнано недійсним у судовому порядку, не містять такі докази і матеріали справи, а отже умови п. 2.1 договору та п. 1 додатку 2 до договору, згідно з якими сторони у відносинах між собою керуються тарифами, затвердженими розпорядженнями КМДА, відповідають вимогам законодавства, є чинними та обов'язковими до виконання сторонами.

Також слід зазначити, що постановою Шевченківського районного суду м. Києва у справі №8/588 та ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 10.04.2012 року встановлено, що прийняті виконавчим органом Київської міської ради (Київською міською державною адміністрацією) оскаржувані розпорядження відповідають Постановам Кабінету Міністрів України №959 від 10.07.2006 року №955 «Про затвердження порядку формування тарифів на виробництво, транспортування, постачання теплової енергії та послуги централізованого опалення і постачання гарячої води» та Постанові Кабінету Міністрів України від 12.07.2006 року №959 «Про затвердження Порядку формування тарифів на послуги з централізованого водопостачання та водовідведення».

В матеріалах справи наявні листи відповідача який просив позивача продовжити дію договору до 28.05.2010 року (№486/05 від 21.05.2009 року).

Позивач листом №048-21-5791 від 27.05.2009 року зазначав що відповідач має заборгованість за спожиту теплову енергію в сумі 364 237,84 грн., надає згоду на продовження терміну дії договору з 28.05.2009 року до 15.07.2009 року. В подальшому листами (№048-21-8066 від 20.07.2009 року, №048-21-8905 від 10.08.2009 року) був продовжений договір до 02.11.2009 року, тому позивачем правомірно була нарахована заборгованість за період з 01.10.2008 року по 01.10.2009 року в сумі 317 069,07 грн. в межах дії договору.

Одночасно з цим, судова колегія не приймає до уваги посилання скаржника на рішення виконавчого комітету Петропавлісько-Борщагівської сільської ради, оскільки вказане рішення було прийнято тільки 27.11.2009 року, тобто після продовження терміну дії договору.

В силу ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Київський апеляційний господарський суд, провівши перерахунок заборгованості, нарахованої позивачем та перевіреної судом першої інстанції, дійшов висновку, що позивачем вчинено вірний розрахунок заборгованості, а отже заборгованість ТОВ «Зараз» перед ПАТ «Київенерго» за період з 01.10.2008 року по 01.10.2009 року становить 317 069,07 грн. та підтверджується матеріалами справи.

Таким чином, на переконання судової колегії, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку, що позовні вимоги про стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію у розмірі 317 069,07 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, на підставі ст. 625 ЦК України позивач просить стягнути з відповідача 25 453,27 грн. інфляційних втрат та 6 843,48 грн. 3% річних, які нараховані за порушення договірного зобов'язання.

Відповідно до ст. 614 ЦК України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Згідно із ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому слід зазначити, що у розрахунку позивача вбачається баланс між періодами інфляційного збільшення накопиченого боргу та періодами дефляції (а.с. 6).

Київський апеляційний господарський суд, провівши перерахунок інфляційних втрат та 3 % річних, дійшов висновку, що розрахунок, який здійснено позивачем та перевірено господарським судом міста Києва є арифметично вірним, а тому судом першої інстанції правомірно задоволено позовні вимоги в частині стягнення з відповідача суму інфляційних втрат в розмірі 25 453,27 грн. та 3% річних в сумі 6 843,48 грн. за час прострочення.

Відповідно до ст. 33 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно із ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Нормами статті 43 ГПК України визначено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Щодо інших доводів апеляційної скарги, колегія не бере їх до уваги, оскільки прийшла висновку про їх необґрунтованість. Інших належних доказів на підтвердження своїх доводів та заперечень викладених в поданій апеляційній скарзі, апелянтом не було надано суду апеляційної інстанції.

З огляду на вищевикладене, апеляційний господарський суд вважає, що рішення господарського суду Київської області від 05.06.2013 року прийнято після повного з'ясування обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, та відповідністю висновків, викладених в рішенні суду обставинам справи, а також у зв'язку із правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, і є таким що відповідає нормам закону.

Зважаючи на те, що доводи відповідача законних та обґрунтованих висновків суду першої інстанції не спростовують, рішення господарського суду Київської області від 05.06.2013 року слід залишити без змін, а апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Зараз» - без задоволення.

Судові витрати розподіляються відповідно до вимог ст. 49 ГПК України

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Зараз» на рішення господарського суду Київської області від 05.06.2013 року у справі №11/212-09 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Київської області від 05.06.2013 року у справі №911/212-09 залишити без змін.

4. Матеріали справи №11/212-09 повернути до господарського суду Київської області.

Головуючий суддя Майданевич А.Г.

Судді Лобань О.І.

Федорчук Р.В.