Ухвала

від 05.09.2013 по справі 802/2308/13-а

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 802/2308/13-а

Головуючий у 1-й інстанції: Сало П.І.

Суддя-доповідач: Мельник-Томенко Ж. М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 вересня 2013 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Мельник-Томенко Ж. М.

суддів: Білоуса О.В. Залімського І. Г.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Вінницької об`єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 03 червня 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженною відповідальністю-підприємство "АВІС" до Вінницької об`єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення , -

В С Т А Н О В И В :

У травні 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю - підприємство «АВІС» звернулось до суду з позовом до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 03.06.2013 року позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову та прийняти нову про відмову в задоволенні позву. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт вказує, що господарські операції позивача з його контрагентами не підтверджується первинними документами, зокрема товарно-транспортні накладні не відповідають вимогам щодо складання первинних документів. А також відповідач вказує на нікчемність правочинів відповідно до ст.ст. 203, 215 Цивільного кодексу України.

Сторони в судове засідання не з'явились про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені завчасно та належним чином. Представник позивача надав заяву про розгляд справи в порядку письмового провадження.

За таких обставин, враховуючи те, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін у судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів, у відповідності до п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 197 КАС України, визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного.

Як вірно встановлено судом першої інстанції ТОВ "АВІС" як юридична особа зареєстрований 20.11.1991 року, основними видами господарської діяльності позивача є, зокрема, виробництво маргарину та аналогічних харчових жирів, виробництво сухарів, печива і тістечок тривалого зберігання, роздрібна торгівля з лотків на ринках.

Посадовою особою податкового органу проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ "АВІС" з питань своєчасності, достовірності та повноти нарахування податку на додану вартість по взаєморозрахункам з контрагентами ТОВ "Ерфольгія" (код ЄДРПОУ 36951873) за червень, вересень 2011 року, ТОВ "Нафогаз Альянс" (код ЄДРПОУ 34881820) за серпень 2011 року та ПП "Продекс" (код ЄДРПОУ 25456913) за січень 2012 року.

За результатами вказаної перевірки складено акт № 915/22/13304871 від 15.03.2013 року, яким зроблено висновки про порушення позивачем п.п. 14.1.191, п. 14.1 ст. 14, п.п. 186.1 "б" п. 186.1 ст. 186, п. 198.1 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 ПК України внаслідок чого завищено податковий кредит по операціях з придбання товарно-матеріальних цінностей у постачальників ТОВ "Ерфольгія" на суму 385 554 грн. за червень і вересень 2011 року та ПП "Продекс" на суму 14 854,45 грн. за січень 2012 року, а всього на суму 400 408 грн..

На підставі вказаного акту перевірки 02.04.2013 року Вінницькою ОДПІ прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення за № 0000862202 про зменшення ТОВ "АВІС" розміру від'ємного значення суми ПДВ на 400 412 грн.

Задовольняючи позовні вимоги та скасовуючи податкове повідомлення-рішення суд першої інстанції вказав на безпідставність та необґрунтованість висновків контролюючого органу про неправомірність включення ТОВ "АВІС" до податкового кредиту сум ПДВ, сплаченого у зв'язку із придбанням товарно-матеріальних цінностей у постачальників ТОВ "Ерфольгія" і ПП "Продекс".

Суд апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду першої інстанції враховуючи наступне.

Податковим органом 02.04.2013 року, на підставі акта перевірки №915/22/13304871 від 15.03.2013 року, яким встановлено порушення позивачем п.п. 14.1.191 п. 14.1 ст. 14, п.п. 186.1б п. 186.1 ст. 186, п. 198.1, ст.. 198, п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України, прийнято податкове повідомлення-рішення №0000862202, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 400 412 грн.

Так, на думку податкового органу позивач безпідставно включив до податкового кредиту за червень (63 013 грн.) та вересень 2011 (322 541 грн.) року податок на додану вартість в загальній сумі 385 554 грн., який було сплачено ним у зв'язку з придбанням соняшникової олії у постачальника ТОВ "Ерфольгія". Крім того, ТОВ "АВІС" необґрунтовано віднесло до складу податкового кредиту за січень 2012 року податок на додану вартість в сумі 14 854 грн. на підставі податкової накладної № 46/2 від 27.01.2012 року, отриманої від контрагента ПП "Продекс" у зв'язку з купівлею насіння соняшника загальною вартістю 89 126,70 грн. (стор. 15-19 акту перевірки).

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України (далі - ПК України) право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 44.1 ст. 44 ПК України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Так, між ТОВ "АВІС" (Покупець) та ТОВ "Ерфольгія" (Постачальник) були укладені договори поставки за № 17/5 від 17.05.2011 року та № 31/08 від 31.08.2011 року, згідно з якими постачальник зобов'язувався поставити і передати у власність Покупця товар (олію соняшниковому нерафіновану 1-го ґатунку), а Покупець зобов'язувався прийняти та оплатити товар в порядку і на умовах, визначених цими договорами.

Факт здійснення господарських відносин між цими двома суб'єктами господарювання стверджується податковими накладними, видатковими накладними, платіжними, товарно-транспортними накладними та посвідченнями про якість товару (олії соняшникової нерафінованої, виданими ТОВ «Ерфольгія».

Крім того, 26.01.2012 року між ТОВ "АВІС" (покупець) та ТОВ "Продекс" (постачальник) укладено договір поставки № ДА 30, відповідно до якого постачальник зобов'язувався поставити та передати у власність покупця товар (насіння соняшника врожаю 2011 року), а покупець зобов'язувався прийняти і оплатити товар в порядку та на умовах, визначених цим договором. Виконання вказаної господарської операції підтверджується наданими позивачем податковою накладною, видатковою накладною, платіжним дорученням, товарно-транспортною накладною.

Отже, позивач надав достатньо доказів, для підтвердження здійснення господарських операції з його контрагентами - ТОВ «Продекс» та ТОВ «Ерфольгія», оскільки вказані господарській відносини не містять якихось складних схем їх реалізації, тому суд апеляційної інстанції дійшов висновку про реальність виконання вищевказаних договорів.

Стосовно доводів податкового органу про наявність помилок у заповненні товарно-транспортних накладних суд апеляційної інстанції зазначає, що наявність або відсутність окремих документів, або помилки у їх оформленні не можуть слугувати підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Крім того, наявність товарно-транспортних накладних, як підтвердження отримання товарно-матеріальних цінностей, не впливає на формування податкового кредиту, оскільки, наявність товарно-транспортних накладних передбачено наказом Міністерства транспорту України "Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля" та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні і регулюють питання перевезення, а не питання податкового обліку та звітності.

Посилання відповідача на частини 1, 5 статті 203, частини 1,2 статті 215, статтю 216 ЦК України є безпідставним, так як зазначені норми можуть використовуватися лише при визнанні правочинів недійсними в судовому порядку.

Вказані висновки підтверджуються і ст. 20 Податкового кодексу України, відповідно до якої органам державної податкової служби України не надано повноважень щодо визнання тих чи інших угод (правочинів) недійсними та/або нікчемними.

Вказана правова позиція, також, викладена у постанові Вищого адміністративного суду України від 14.11.2012 року по справі №К/9991/50772/12.

Разом з тим, зі змісту акту перевірки та апеляційної скарги не наведено аргументів з яких виходив податковий орган визнаючи господарські операції нікчемними.

Щодо твердження податкового органу, що судом першої інстанції під час розподілу судових витрат не враховано ч.1 ст. 94 КАС України, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Відповідно до підпункту 3 пункту 9 розділу VI Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України у разі безспірного списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) Державна казначейська служба України відображає в обліку відповідні бюджетні зобов'язання розпорядника бюджетних коштів, з вини якого виникли такі зобов'язання. Погашення таких бюджетних зобов'язань здійснюється виключно за рахунок бюджетних асигнувань цього розпорядника бюджетних коштів. Одночасно розпорядник бюджетних коштів зобов'язаний привести у відповідність з бюджетними асигнуваннями інші взяті бюджетні зобов'язання.

Водночас пунктом 19 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ встановлено, що безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету та/або заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюються органами Казначейства з відповідного рахунка, на який такі кошти зараховані, шляхом оформлення розрахункових документів.

Під час прийняття постанови суд, зокрема, вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати (стаття 161 Кодексу адміністративного судочинства України).

Якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа) (частина перша статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України).

З огляду на викладене та з урахуванням принципу пріоритетності законів над підзаконними актами судам у резолютивній частині такого судового рішення слід зазначати обов'язок органу Державної казначейської служби України стягнути судові витрати із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - відповідача.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно скасовано податкове повідомлення-рішення, оскільки правомірність його прийняття не підтверджено під час апеляційного розгляду справи.

Таким чином, вимоги апелянта - є безпідставними, а висновки суду першої інстанції не спростовуються доводами апеляційної скарги.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому відсутні підстави для її скасування.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Вінницької об`єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби, - залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 03 червня 2013 року, - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. ст. 212, 254 КАС України.

Головуючий Мельник-Томенко Ж. М.

Судді Білоус О.В.

Залімський І. Г.