Ухвала

від 18.11.2015 по справі 802/2308/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 листопада 2015 року м. Київ К/800/49081/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Лосєва А.М.,

розглянула у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 03.06.2013 та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 05.09.2013 по справі №802/2308/13-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю-підприємства «АВІС» до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія

В С Т А Н О В И Л А:

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 03.06.2013, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 05.09.2013, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю-підприємства «АВІС» до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби від 02.04.2013 №0000862202.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Вінницька об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Вінницькій області 30.09.2013 звернулась з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 04.10.2013 прийняв її до свого провадження.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 03.06.2013 та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 05.09.2013, прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, зокрема статей 1, 3, 9 Закону України «Про бухгалтерський обліт та фінансову звітність в Україні», пунктів 11.5, 11.7 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 №363, пунктів 1, 2 статті 203, пунктів 1, 2 статті 215, статті 228, 662, 665 Цивільного кодексу України, статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Перевіривши матеріалами справи наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що посадовими особами Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби було проведено позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю-підприємства «АВІС» з питань своєчасності, достовірності та повноти нарахування податку на додану вартість по взаєморозрахункам з контрагентами Товариством з обмеженою відповідальністю «Ерфольгія» за червень, вересень 2011 року, Товариством з обмеженою відповідальністю «Нафогаз Альянс» за серпень 2011 року та Приватним підприємством «Продекс» за січень 2012 року.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог підпункту 14.1.191 пункту 14.1 статті 14, підпункту «б» пункту 186.1 статті 186, пункту 198.1 статті 198, пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України внаслідок завищення позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість по господарським операціям з Товариством з обмеженою відповідальністю «Ерфольгія» та Приватним підприємством «Продекс» на загальну суму 400408,00грн.

Висновок податкового орану про порушення Товариством з обмеженою відповідальністю-підприємства «АВІС» вимог податкового законодавства ґрунтується на неправомірному формуванні податкового кредиту за господарськими операціями з Товариством з обмеженою відповідальністю «Ерфольгія» та Приватним підприємством «Продекс» з огляду на нікчемність укладених правочинів, що свідчить про укладання угод без мети реального настання відповідних правових наслідків та з метою ухилення від сплати податків. До того ж, відповідач зазначає, що первинні документи, зокрема, товарно-транспортні накладні складені з порушенням вимог законодавства, що свідчить про безтоварність проведених операцій між позивачем та його контрагентами.

За результатами проведеної перевірки Вінницькою об'єднаною державною податковою інспекцією Вінницької області Державної податкової служби складено акт від 15.03.2013 №915/22/13304871 та прийнято податкове повідомлення-рішення від 02.04.2013 №0000862202, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на 400412,00грн.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

З наведених законодавчих положень випливає, що умовами реалізації права платника на податковий кредит є фактичне придбання товарів (робіт, послуг) із метою їх використання в господарській діяльності, та наявність первинних документів (зокрема, податкових накладних), оформлених у відповідності з вимогами чинного законодавства.

Доводи податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування податкового кредиту.

Необхідними умовами для визнання угоди нікчемною в силу вимог статті 228 Цивільного кодексу України є її укладання з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних протиправних наслідків.

При кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Проте, існування відповідних обставин у даній справі податковим органом не доведено.

Разом з тим, судами попередніх інстанцій встановлено реальність спірних господарських операцій позивача з Товариством з обмеженою відповідальністю «Ерфольгія» та Приватним підприємством «Продекс», що підтверджується матеріалами справи, зокрема наданими позивачем договорами поставки товару (олії соняшникової нерафінованої 1-го ґатунку та насіння соняшника врожаю 2011 року), посвідченнями про якість товару (олії соняшникової нерафінованої), податковими накладними, видатковими накладними, товарно-транспортними накладними та платіжними дорученнями.

Досліджені судами в процесі розгляду справи документи підтверджують не лише реальність укладених правочинів, а й фактичне виконання умов договорів.

Судами також встановлено, що товар прибраний у Товариства з обмеженою відповідальністю «Ерфольгія» та Приватного підприємства «Продекс» відповідає основним видам діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю-підприємства «АВІС», а тому в подальшому його було використано у господарській діяльності позивача з метою отримання прибутку, що підтверджується матеріалами справи.

До того ж, на момент вчинення спірних операцій вказані контрагенти були зареєстровані у встановленому законом порядку.

Таким чином, слід погодитися з висновком судів першої та апеляційної інстанцій, що позивач підтвердив факт реальності господарських операцій з Товариством з обмеженою відповідальністю «Ерфольгія» та Приватним підприємством «Продекс».

Колегія суддів також погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо необґрунтованості посилань податкового органу як на підставу неправомірності формування податкового кредиту на невідповідність документів, зокрема, товарно-транспортних накладних, що призначені для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення, вимогам податкового законодавства, оскільки наявність технічних помилок в товарно-транспортних накладних, що були надані податковому органу до перевірки, не є підставою для визнання господарських операцій позивача з Товариством з обмеженою відповідальністю «Ерфольгія» та Приватним підприємством «Продекс» нікчемними та такими, що не створюють настання реальних правових наслідків.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України також звертає увагу на те, що чинне законодавство не ставить умовою дійсності правочинів, а також виникнення податкових зобов'язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів.

Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх податкових зобов'язань, адже поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов'язань. А відтак, за умови невстановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху грошових коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальника для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Враховуючи викладене, податкова інспекція не навела жодних доводів щодо наявності в діях позивача ознак неправомірних дій, а наведені Вінницькою об'єднаною державною податковою інспекцією Вінницької області Державної податкової служби у касаційній скарзі доводи є такими, що не спростовують правильність висновку судів першої та апеляційної інстанцій щодо правомірності формування позивачем податкового кредиту за господарськими операціями з Товариством з обмеженою відповідальністю «Ерфольгія» та Приватним підприємством «Продекс».

Відтак, висновок судів попередніх інстанцій про протиправність податкового повідомлення-рішення від 02.04.2013 №0000862202 є правильним.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав вважати, що судами першої та апеляційної інстанцій при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 210, 220 1 , 223, 224, 230, 231, частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області залишити без задоволення.

Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 03.06.2013 та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 05.09.2013 по справі №802/2308/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, на підставі та у строки, передбачені статтями 235 - 239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий:

---

Т.М. Шипуліна

Судді:

---

Л.І. Бившева

---

А.М. Лосєв