Рішення

від 10.09.2013 по справі 101/2042/13-ц

АЛУШТИНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Справа № 101/2042/13-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 вересня 2013 року Алуштинський міський суд Автономної Республіки Крим

в складі головуючого судді: Гордєйчик Т.Ф.

при секретарі: Левченко К.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Алушті позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання інформації недостовірною, зобов'язання вчинити певні дії, стягнення моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

Позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду із зазначеним позовом, у якому просить визнати недостовірною та неправдивою інформацію, яку відповідачі направили 30. 04. 2010 року та 07. 05. 2010 року до психіатричної лікарні міста Сімферополя та міста Алушти , а також просила визнати недостовірною інформацію, направлену 07. 05. 2010 року до Центральної міської лікарні міста Алушти та зобов'язати відповідачів спростувати таку інформацію у місячний строк і відкликати її із зазначених установ , також просила стягнути із відповідачів з кожного на свою користь спричинену їхніми діями моральну шкоду у розмірі по 10 000 гривень .

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачі 30. 04. 2010 року та 07. 05. 2010 року направили заяви на адресу психіатричної лікарні міста Сімферополя та міста Алушти , а також 07. 05. 2010 року на адресу центральної міської лікарні м. Алушти, в яких назвали її психічно хворою та небезпечною для оточуючих , звинуватили у здійсненні неправомірних дій. Але усі факти, які викладені у цих заявах, не відповідають дійсності і вигадані відповідачами . У зв'язку із розповсюдженням відповідачами у відношенні неї недостовірної інформації їй було завдано моральну шкоду, яка виразилася у глибоких моральних стражданнях, оскільки принижені її честь та гідність , погіршився стан її здоров'я , вона являється пенсіонеркою похилого віку та перебуває на диспансерному обліку у міській лікарні по поводу тяжких хронічних захворювань . До того ж, вона відноситься до категорії «Діти війни» . Внаслідок клевітничеських вимислів сім'ї ОСОБА_2 до неї змінилося ставлення її знайомих , що також призвело до глибоких моральних страждань та переживань. За таких підстав в остаточній редакції своїх вимог просила стягнути з кожного із відповідачів на свою користь по 10 000 гривень моральної шкоди.

У судовому засіданні позивачка свої вимоги підтримала у відповідності до наведеного, але при цьому зазначила, що остаточне вирішення питання щодо заяв від 07. 05. 2010 року залишає на розсуд суду, оскільки в них не значиться підпису ОСОБА_2, хоча останні знали , що подібні заяви направляє сусідка ОСОБА_5 і підтримували її в цьому. Щодо розповсюдження неправдивої інформації, яка викладена у заяві від 30. 04. 2010 року, то вона також підписану за сім'ю ОСОБА_2, а тому останні повинні відповідати за позовом.

Відповідачі ОСОБА_2 позов не визнали, про що зазначили у своїх запереченнях на позов, які підтримав у судовому засіданні відповідач ОСОБА_3, який також представляв інтереси ОСОБА_2 та ОСОБА_4 за довіреностями.

Так, ОСОБА_3 пояснив, що із позивачкою ОСОБА_1 у нього та його сім'ї склалися неприязні стосунки, які тривають більше 10 років. Але ні він, ні члени його сім'ї не займалися розповсюдженням такої інформації і з ніякими заявами до вказаних органів не зверталися. З приводу цього позивачка судилася із їхньою сусідкою ОСОБА_6 і довела суду, що саме ОСОБА_6 займалася розповсюдженням такої інформації.

Просив у задоволенні позову відмовити.

Суд, заслухавши учасників судового процесу та дослідивши матеріали справи, а також матеріали цивільної справи за № 2- 1204/ 2011 рік за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_5 про захист честі, гідності, ділової репутації та стягнення моральної шкоди, прийшов до висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Так, згідно з вимогами статей 10 та 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених позивачем вимог та зазначених і доведених ним обставин. Крім того, відповідно зі статтею 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини , на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

На підставі наданих суду доказів встановлено, що на адресу психіатричної лікарні міста Сімферополя громадянкою ОСОБА_6 була написана заява від 30 квітня 2010 року , у якій вона зазначила, що проживає із сусідами у спільному дворі із ОСОБА_1 , яка постійно хуліганить, дебоширить та із усіма свариться. Всіх у їх дворі ображає , кричить, провокує на скандали . Також у заяві ОСОБА_5 виклала інформацію щодо непристойної поведінки та неправомірних дій ОСОБА_1 , вважає , що ОСОБА_1 страждає психічною хворобою, внаслідок чого небезпечна для суспільства, а тому її потрібно ізолювати від суспільства ( а.с. 16- 18).

Разом із зазначеною заявою ОСОБА_5 направила до Алуштинської центральної міської лікарні заяву із вимогою обстежити ОСОБА_1 на предмет психічного захворювання та небезпечності до оточуючих ( а.с. 15).

З приводу вищезазначених заяв ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_5 про захист честі, гідності , ділової репутації та стягнення моральної шкоди.

Алуштинським міським судом 18. 10. 2011 року був розглянутий її позов у цивільній справі за № 2- 1204/ 2011 рік та ухвалене судове рішення, згідно до якого позов був задоволений частково.

Так, суд визнав інформацію , зазначену у заяві ОСОБА_5 на адресу психіатричної лікарні міста Сімферополя від 30 квітня 2010 року та направлену 7 травня 2010 року на адресу Алуштинської центральної міської лікарні недостовірною і такою , що порушує немайнові права ОСОБА_1 і зобов'язав ОСОБА_5 спростувати цю інформацію. Також суд стягнув із відповідачки ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 7 000 гривень ( а.с. 10 - 14).

Таким чином, встановлено, що ОСОБА_1 довела судові свої вимоги щодо неправдивості викладеної у зазначених зверненнях ОСОБА_5 інформації , з чим також погодився Апеляційний суд АР Крим , який своїм рішенням від 13. 12. 2011 року у зазначеній справі задовольнив апеляційну скаргу ОСОБА_5 частково лише у частині відшкодування моральної шкоди, зменшивши її до 300 гривень. В решті рішення Алуштинського міського суду від 18 жовтня 2011 року було залишене без змін ( а.с. 185- 157 цивільній справи за № 2- 1204/ 2011 рік за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_5 про захист честі, гідності , ділової репутації та стягнення моральної шкоди).

Згідно до ч. 3 статті 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній справі , що набрало законної сили , не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа , щодо якої встановлені ці обставини.

Посилки позивачки на те, що у зверненнях ОСОБА_5 приймала участь сім'я ОСОБА_2 , яка також із неї конфліктує, містить припущення, що являється недопустимим , оскільки суперечить вимогам ч. 4 ст. 60 ЦПК України, яка вказує, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Окрім того, подібне твердження суперечить доводам самої позивачки, яка при розгляді справи за № 2- 1204/ 2011 рік за її позовом до ОСОБА_5 про захист честі, гідності , ділової репутації та стягнення моральної шкоди стверджувала, що саме ОСОБА_5 розповсюдила таку інформацію , з чим суд погодився і задовольнив у цій частині позов .

Щодо посилок позивачки на те, що у зверненні ОСОБА_5 від 30. 04. 2010 року за сім'ю ОСОБА_2 стоїть підпис, а тому останні повинні відповідати за позовом, то суд не може із цим погодитися.

Так, із пояснень відповідача ОСОБА_3 та заперечень на позов відповідачки ОСОБА_4 вбачається, що останні не підписували таке звернення і взагалі їм нічого не було відоме про це , про що дізналися лише із позову ОСОБА_1 та доданих до нього копій документів.

Щодо пояснень відповідачки ОСОБА_2, які вона виклала у своїх запереченнях, то остання не заперечувала проти того, що своїм підписом на цьому зверненні лише підтвердила деякі факти, що у ньому викладені,але розповсюдженням будь - якої інформації відносно ОСОБА_1 не займалася. Заява була подана від ОСОБА_5 особисто і саме неї направлена у вказану інстанцію.

Суд погоджується із доводами відповідачки ОСОБА_2 щодо розповсюдження негативної та неправдивої інформації відносно ОСОБА_1 саме ОСОБА_5 , оскільки в ході судового розгляду справи встановлено і визнавалося присутніми учасниками судового процесу, що негативна інформація відносно позивачки ОСОБА_1 , зазначена у заяві на адресу психіатричної лікарні міста Сімферополя від 30. 04. 2010 року , була направлена за підписом ОСОБА_5 07. 05. 2010 року на адресу Алуштинської центральної міської лікарні , отже, її розповсюдженням займалася саме ОСОБА_5

Щодо направлення такої інформації на адресу Клінічної психіатричної лікарні № 1 міста Сімферополя , то встановлено, що така заява направлена ніким не була , що також визнавалося позивачкою.

Таким чином, проаналізувавши вищевикладене , суд прийшов до висновку, що позивачкою не наведене безспірних доказів тому, що саме відповідачі ОСОБА_2 займалися розповсюдженням негативної інформації, що викладена у зазначених заявах за зверненням ОСОБА_5, а тому у задоволені позову відмовляє в повному обсязі заявлених вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 10, 11, 15 , 60, 61 , 88, 209, 212, 214-215 ЦПК України, ст. 1167 ЦК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання інформації недостовірною, зобов'язання вчинити певні дії, стягнення моральної шкоди, - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду АР Крим через Алуштинський міський суд шляхом подачі в 10 - денний строк з дня його оголошення апеляційної скарги.

Суддя

Алуштинського міського суду Т.Ф.Гордєйчик