Постанова

від 02.09.2013 по справі 826/11033/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

02 вересня 2013 року 13:40 № 826/11033/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Іщука І.О., при секретарі судового засідання Самаренко Х.С., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомПриватного підприємства «Інтерекспосервіс» доДержавної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва ДПС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 20.03.2013 р. № 0001512250 та № 0001502250, за участю представників сторін:

від позивача: Стецин І.В., який діє на підставі довіреності від 11.07.2013 р. № б/н.

від відповідача: Гомольська Я.П., яка діє на підставі довіреності від 02.01.2013 р. № 1/10-021.

На підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 02 вересня 2013 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено, про що повідомлено осіб, які брали участь у розгляді справи, з урахуванням вимог частини другої статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України. Під час проголошення вступної та резолютивної частин постанови сторонам роз'яснено зміст судового рішення, порядок і строк його оскарження, а також порядок отримання повного тексту постанови, визначеного статтею 167 Кодексу адміністративного судочинства України.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне підприємство «Інтерекспосервіс» звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києві з позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва ДПС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 20.03.2013 р. № 0001512250 та № 0001502250.

Позовні вимоги мотивовані тим, що Державною податковою інспекцією у Святошинському районі м. Києва ДПС на підставі хибних висновків акту перевірки щодо порушення позивачем приписів податкового законодавства винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення, яким позивачу визначено грошове зобов'язання з податку на прибуток та податку на додану вартість.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити в повному обсязі. Обґрунтовуючи позовні вимоги, представник позивача зазначив, що взаємовідносини позивача з ТОВ «Профітіс-Б» здійснювались у відповідності до вимог чинного законодавства, оформлені належним чином та мали реальний характер, що підтверджується відповідними первинними документами. Отже, позивачем були виконані передбачені законодавством вимоги для підтвердження права на валові витрати та податковий кредит.

Представник відповідача згідно наданих письмових заперечень заперечив проти позовних вимог з огляду на наступне. ТОВ «Профітіс-Б» зареєстровано особою, яка будучи обізнаною про протиправність запропонованих йому дій, як майбутнього формального засновника та директора підприємства, створюваного з метою прикриття незаконної діяльності суб'єкта господарської діяльності ТОВ «Профітіс-Б». Дії директора ТОВ «Профітіс-Б» ОСОБА_4 кваліфіковані за ознаками складу злочину, встановленого ч. 2 ст. 205 Кримінального кодексу України - фіктивне підприємництво, ст. 358 Кримінального кодексу України, як підроблення документів, які видаляються та посвідчуються підприємством, надають право та звільняються від обов'язків, з метою використання їх підроблювачем, так і іншою особою та їх збут, повторно, за попередньою змовою групою осіб, також за ознаками складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 200 Кримінального кодексу України, як підробку засобів до банківських рахунків та їх використання, повторно, за попередньою змовою групою осіб. Отже податковим органом обґрунтовано зроблено висновок, що господарські угоди щодо придбання робіт позивачем у ТОВ «Профітіс-Б» укладені з метою, завідомо суперечної інтересам держави і суспільства, тобто є нікчемними.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у Святошинському районі м. Києва ДПС проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПП «Інтерекспосервіс» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Профітіс-Б» за період з 01.09.2009 по 30.09.2012.

Перевіркою встановлено порушення ПП «Інтерекспосервіс»:

1. вимог п.2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704, п. 9.1 ст.9 Закону України від 16.07.1999р. № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Мінтрансу від 14.10.97 р. № 363, Закону України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 р. № 2344-ІІІ, Постанови КМУ від 25.02.2009 р. № 207, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5, пп.11.2.1 ст.11 Закону України від 28.12.1994р. №334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» ПП «Інтерекспосервіс», що призвело до заниження податкового зобов'язання з податку на прибуток, що підлягає сплаті до бюджету у сумі 102 112,0 грн., в т.ч.: за 2009 рік на суму 57568,0 грн., за І півріччя 2010 року на суму 44544,0 грн.

2. пп.7.2.1, пп.7.2.3, пп.7.2.6 п.7.2 ст.7, пп.7.4.1, пп.7.4.4, пп.7.4.5 п.7.4, пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України від 03.04.1997 року №168/97-ВР "Про податок на додану вартість" ПП «Інтерекспосервіс» занижено податкове зобов'язання з податку на вартість, що підлягає сплаті до бюджету всього на суму 81 690,0 грн., в т.ч.:

- за серпень 2009 року на суму 4286,0 грн.;

- за вересень 2009 року на суму 5413,0 грн.;

- за жовтень 2009 року на суму 26560,0 грн.;

- за листопад 2009 року на суму 4708,0 грн.;

- за грудень 2009 року на суму 5087,0 грн.;

- за січень 2010 року на суму 5813,0 грн.;

- за лютий 2010 року на суму 5780,0 грн.;

- за березень 2010 року на суму 7355,0 грн.;

- за квітень 2010 року на суму 4084,0 грн.;

- за травень 2010 року на суму 6772,0 грн.;

- за червень 2010 року на суму 5832,0 грн.

За наслідками перевірки Державною податковою інспекцією у Святошинському районі м. Києва складено акт перевірки від 05.03.2013 р. № 140/22-509/32853786 та винесено податкові повідомлення рішення:

- від 20.03.2013 р. № 0001512250, яким позивачу визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 37 279,00 грн., в тому числі за основним платежем в розмірі 29 823,00 гривень, за штрафними (фінансовими) санкціями - 7 456,00 гривень.

- від 20.03.2013 р. № 0001502250, яким позивачу визначено грошове зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 55 680,00 гривень, за основним платежем в розмірі 44 544,00 гривень, штрафними (фінансовими) санкціями - 11 136,00 гривень.

За наслідками адміністративного оскарження зазначених податкових повідомлень-рішень, Міністерством доходів і зборів України прийнято рішення від 02.07.2013 р. № 5994/6/99-99-10-01-17, яким податкові повідомлення-рішення ДПІ у Святошинському районі м. Києва ДПС від 20.03.2013 р. № 0001512250, № 0001502250 та рішення ДПС у м. Києві залишено без змін, прийняте за розглядом первинної скарги, а скаргу - без задоволення.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Статтею 19 Конституції України визначено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Порядок та підстави формування платником податку податкового кредиту регламентується приписами п. 7.4, п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року № 168/97-ВР (чинного на момент здійснення розглядуваних господарських операцій та формування позивачем спірних сум податкового кредиту), яких платник податків зобов'язаний дотримуватися, і за умови порушення яких, формування податкового кредиту може бути визнано неправомірним.

Згідно з підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», чинного на час виникнення спірних правовідносин, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Так, відповідно до підпункту 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

У свою чергу, згідно з підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається:

дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

В силу ж п.п. 7.2.6. п.7.2. ст.7 Закону, податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати податковий кредит у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) та на підставі відповідних розрахункових, платіжних та інших документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Аналогічні висновки з питань визначення правомірності формування валових витрат, можна зробити також з положень п. 5.1., 5.2.1., 5.3.9. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (чинного на момент виникнення спірних правовідносин), відповідно до яких правові наслідки у вигляді виникнення у платника податків права на формування валових витрат виникають лише у разі реального вчинення операцій.

Так, пунктом 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначено, що валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п.п.5.3.9. п.5.3. ст.5 цього ж Закону, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Також обов'язковою передумовою для формування валових витрат з наведених норм, за виключенням обмежень, установлених пунктами 5.3.-5.7. ст.5 Закону «Про оподаткування прибутку підприємств», є фактичне подальше використання таких витрат у власній господарській діяльності позивача та документальне підтвердження належності таких витрат складу валових витрат.

Відповідно до п.п. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Виходячи із системного аналізу норм Закону України «Про податок на додану вартість» та Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Зазначена позиція суду узгоджується із позицією Вищого адміністративного суду України, викладеною у листі останнього від 02.06.2011 №742/11/13-11.

Правилами ст. 208 Цивільного кодексу України, зокрема, встановлено, що у письмовій формі належить вчиняти правочини між юридичними особами.

За приписами ч. 1 ст. 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Відповідно до ч.1 ст. 181 Господарського кодексу України Господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, програмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

У відповідності до вищенаведених правових норм, між сторонами укладено письмовий правочин з ТОВ «Профітіс-Б», зміст якого зафіксований у рахунках-фактурах від 03.08.2009 № 110308, від 19.08.2009 № 041908, від 01.09.2009 № 130109, від 17.09.2009 №061709, від 25.09.2009 № 062509, від 01.10.2009 № 110110, від 01.10.2009 № 100110, від 10.10.2009 №011010, від 13.10.2009 № 041310, від 22.10.2009 № 012210, від 29.10.2009 № 032910, від 02.11.2009 №10211/1, ви 26.11.2009 № 2611/1, від 01.12.2009 № 0112/1, від 10.12.2009 № 1012/1, від 11.01.2010 №01101/1, від 18.01.2010 № 1801/1, від 01.02.2010 № 200102, від 15.02.2010 № 061502, від 01.03.2010 №0103/1, від 16.03.2010 № 11603, від 01.04.2010 № 140104, від 05.05.2010 № 110505, від 26.05.2010 №052605, від 01.06.2010 № 120106, за якими визначено сторін у правочині, об'єкт продажу та ціну, тобто всі істотні умови договору купівлі-продажу згідно ст. 638, 655, 656 ЦК України.

На виконання укладеного договору продавець - ТОВ «Профітіс-Б» передав, а покупець - ПП «Інтерекспосервіс» прийняв різносортний товар (сміттєві мішки, туалетний папір, миючи засоби, вишники, серветки тощо) згідно наступних видаткових накладних № 110308 від 03.08.2009, № 041908 від 19.08.2009, № 130109 від 01.09.2009, № 061709 від 17.09.2009, № 062509 від 25.09.2009, № 110110 від 01.10.2009, № 100110 від 01.10.2009, №011010 від 10.10.2009, № 041310 від 13.10.2009, № 012210 від 22.10.2009, № 032910 від 29.10.2009, №190211 від 02.11.2009, № 072611 від 26.11.2009, № 50112 від 01.12.2009, № 11012 від 10.12.2009, № 121101 від 11.01.2010, № 051801 від 18.01.2010, № 200102 від 01.02.2010, №061502 від 15.02.2010, №180103 від 01.03.2010, № 011603 від 16.03.2010, № 140104 від 01.04.2010, № 110505 від 05.05.2010, №052605 від 26.05.2010, № 120106 від 01.06.2010, № 031406 від14.06.2010 на загальну суму 408449,70 грн., крім того ПДВ 81686,96 грн., разом з ПДВ 490139,30 грн.

Як встановлено у акті та не заперечується відповідачем, позивач грошовими коштами в повному обсязі розрахувався за отриманий від ТОВ «Профітіс-Б» товар, згідно платіжних доручень: від 28.09.2009 № 3781, від 16.10.2009 № 3821, від 20.11.2009 № 3886, від 12.11.2009 № 3870, від 02.11.2009 № 3844, від 23.10.2009 № 3827, від 12.11.2009 № 3869, від 12.11.2009 № 3871, від 19.11.2009 № 3883, від12.02.2010 № 4049, від 12.01.2010 № 3977, від 26.11.2009 № 3897, від 29.06.2010 № 115, від 16.06.2010 № 95, від 11.02.2010 № 4047, від 12.04.2010 № 4146, від 02.04.2010 № 4136, від 15.03.2010 № 4086, від 23.04.2010 № 4165, від 28.07.2010 № 177, № 06.08.2010 № 194, від 22.07.2010 № 172.

Отримані від ТОВ «Профітіс-Б» податкові накладні № 110308 від 03.08.2009, № 041908 від 19.08.2009, № 130109 від 01.09.2009, № 061709 від 17.09.2009, № 062509 від 25.09.2009, № 110110 від 01.10.2009, №100110 від 01.10.2009, №011010 від 10.10.2009, № 041310 від 13.10.2009, № 012210 від 22 10.2009, № 032910 від 29.10.2009, №190211 від 02.11.2009, № 072611 від 26.11.2009, № 50112 від 01.12.2009, № 11012 від 10.12.2009, № 121101 від 11.01.2010, № 051801 від 18.01.2010, № 200102 від 01.02.2010, №061502 від 15.02.2010, №180103 від 01.03.2010, № 011603 від 16.03.2010, № 140104 від 01.04.2010, № 110505 від 05.05.2010, №052605 від 26.05.2010, № 120106 від 01.06.2010, № 031406 від 14.06.2010 на загальну суму 408449,70 грн., крім того ПДВ 81686,96 грн., разом з ПДВ 490139,30 грн.

Зі змісту позовних матеріалів вбачається, що згідно п. 5.2. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» витрати внесені на придбання товару були включені позивачем до складу валових витрат відповідних періодів. Крім того, перевіряючим до перевірки надавались дорожні листи на автомобіль, яким здійснювалось транспортування отриманого товару та копії документів (зокрема акт та розрахункові документи) щодо оренди офісних та складських приміщень (оригінали договорів оренди та додаткових угод до них, які вилучені згідно протоколу виїмки від 04.03.2010 p.

Судом встановлено, що ПП «Інтерекспосервіс», код за ЄДРПОУ 32853786, зареєстроване 17.03.2004 р. Святошинською районною державною адміністрацією м. Києва за N 10721200000003982. Свідоцтво про державну реєстрацію від 17.03.2004 № 13099.

ПП «Інтерекспосервіс» взято на податковий облік в ДПІ у Святошинському районі м. Києва 25.03.2004 за №4038.

Свідоцтво платника податку на додану вартість від 14.04.2004 № 36374745 має актуальний стан та на сьогоднішній день не анульовано.

Основними статутними видами діяльності ПП «Інтерекспосервіс» є діяльність посередників, що спеціалізуються в торгівлі іншими товарами, діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту, оптова торгівля іншими товарами господарського призначення, оптова торгівля іншими товарами споживчого призначення тощо.

На виконання статутних завдань, діючи з метою одержання прибутку ПП «Інтерекспосервіс» в подальшому уклало ряд договорів з контрагентами в іншому ланцюгу постачання, яким було відвантажено придбаний у ТОВ «Профітіс-Б» товар.

Відповідно до видаткових накладних № РН-0000131 від 08.02.2010 , № РН-0000182 від 18.02.2010, № РН-0000213 від 26.02.2010, № РН-0000217 від 26.02.2010, № РН-0000211 від 26.02.2010, № РН-0000220 від 26.02.2010, № РН-0000192 від 19.02.2010, № РН-0000191 від 19.02.2010, № РН-0000193 від 19.02.2010, № РН-0000180 від 11.02.2010, № РН-0000175 від 18.02.2010, № РН-0000202 від 24.02.2010, № РН-0000208 віл 25.02.2010, № РН-0000189 від 19.02.2010, № РН-0000171 від 18.02.2010, № РН-0000170 від 18.02.2010, № РН-0000179 від 18.02.2010, № РН-0000178 від 18.02.2010, .№ РН-0000154 від 15.02.2010, № РН-0000216 від 26.02.2010, № РН-0000206 від 25.02.2010, № РН-0000156 від 15.02.2010, № РН-0000151 від 12.02.2010, № РН-0000146 від 11.02.2010, № РН-0000144 від 10.02.2010, № РН-0000134 від 09.02.2010, № РН-0000136 від 09.02.2010, № РН-0000141 від 09.02.2010, № РН-0000120 від 05.02.2010, № РН-0000112 від 04.02.2010, № РН-0000113 від 04.02.2010, № РН-0000107 від 03.02.2010, № РН-0000102 від 02.02.2010, № РН-0000103 від 02.02.2010, № РН-0000115 від 05.02.2010;

№ РН-0000338 від 31.03.2010, № РН-0000347 від 31.03.2010, № РН-0000346 від 31.03.2010, № РН-.3000349 від 31.03.2010, № РН-0000325 від 25.03.2010, № РН-0000324 від 25.03.2010, № РН-0000328 від 26.03.2010, № РН-0000293 від 19.03.2010, № РН-0000230 від 02.03.2010, № РН-0000240 від 04.03.2010, № РН-0000239 від 04.03.2010, № РН-0000235 від 03.03.2010, № РН-0000241 від 04.03.2010, № РН-0000243 від 04.03.2010, № РН-0000250 від 05.03.2010, № РН-0000249 від 05.03.2010, № РН-0000253 від 05.03.2010, № РН-0000258 від 10.03.2010, № РН-0000248 від 05.03.2010, № РН-0000261 від 10.03.2010, № РН-0000260 від 10.03.2010, № РН-0000252 від 05.03.2010, № РН-0000268 від 12.03.2010, № РН-0000278 від 16.03.2010, № РН-0000282 від 17.03.2010, № РН-0000284 від 17.03.2010, № РН-0000287 від 18.03.2010, № РН-0000307 від 23.03.2010, № РН-0000292 від 19.03.2010, № РН-0000308 від 24.03.2010, № РН-0000276 від 16.03.2010, № РН-0000321 від 25.03.2010, № РН-0000316 від 25.03.2010, № РН-0000327 від 26.03.2010, № РН-0000265 від 11.03.2010, № РН-0000330 від 29.03.2010, № РН-0000332 від 29.03.2010, № РН-0000312 від 24.03.2010, № РН-0000342 від 31.03.2010, № РН-0000343 від 31.03.2010, № РН-0000339 від 31.03.2010, № РН-0000337 від 31.03.2010, № РН-0000336 від 31.03.2010;

№ РН-0000482 від 29.04.2010, № РН-0000483 від 29.04.2010, № РН-0000492 від 30.04.2010, № РН-0000478 від 29.04.2010, № РН-0000486 від 30.04.2010, № РН-0000480 від 29.04.2010, № РН-0000476 від 28.04.2010, № РН-0000397 від 13.04.2010, № РН-0000468 від 27.04.2010, № РН-0000407 від 15.04.2010, № РН-0000460 від 26.04.2010, № РН-0000419 від 16.04.2010, № РН-0000450 від 21.04.2010, № РН-0000446 від 21.04.2010, № РН-0000435 від 20.04.2010, № РН-0000428 від 16.04.2010, № РН-0000384 від 12.04.2010, № РН-0000384 від 12.04.2010, № РН-0000385 від 12.04.2010, № РН-0000379 від 09.04.2010, № РН-0000357 від 06.04.2010, № РН-0000374 від 07.04.2010;

№ РН-0000505 від 07.05.2010, № РН-0000417 від 08.05.2010, № РН-0000531 від 14.05.2010, № РН-0000533 від 17.05.2010, № РН-0000521 від 13.05.2010, № РН-0000534 від 17.05.2010, № РН-0000493 від 05.05.2010, № РН-0000538 від 17.05.2010, № РН-0000494 від 05.05.2010, № РН-0000498 від 06.05.2010, № РН-0000542 від 18.05.2010, № РН-0000546 від 18.05.2010, № РН-0000535 від 19.05.2010, № РН-0000525 від 14.05.2010, № РН-0000553 від 20.05.2010, № РН-0000541 від 18.05.2010, № РН-0000504 від 06.05.2010, № РН-0000503 від 06.05.2010, № РН-0000502 від 06.05.2010, № РН-0000543 від 18.05.2010, № РН-0000548 від 19.05.2010, № РН-0000562 від 25.05.2010, № РН-0000572 від 25.05.2010, № РН-0000580 від 26.05.2010, № РН-0000578 від 26.05.2010, № РН-0000581 від 26.05.2010, № РН-0000585 від 26.05.2010, № РН-0000595 від 31.05.2010, № РН-0000600 від 31.05.2010, № РН-0000590 від 28.05.2010; № РН-0000726 від 30.06.2010, № РН-0000724 від 30.06.2010, № РН-0000727 від 30.06.2010, № РН- 0000702 від 24.06.2010, № РН-0000709 від 24.06.2010, № РН-0000718 від 29.06.2010, № РН-0000713 від 25.06.2010, № РН-0000716 від 29.06.2010, № РН-0000686 від 18.06.2010, № РН-0000684 від 17.06.2010, № РН-0000677 від 17.06.2010, № РН-0000674 від 17.06.2010, № РН-0000667 від 15.06.2010, № РН-0000663 від 15.06.2010, № РН-0000654 від 11.06.2010, № РН-0000669 від 16.06.2010, № РН-0000664 від 15.06.2010, №РН-0000640 від 10.06.2010, № РН-0000631 від 07.06.2010, № РН-0000620 від 04.06.2010, № РН-0000627 04.06.2010, № РН-0000623 від 04.06.2010, № РН-0000614 від 03.06.2010, № РН-0000613 від 03.06.2010, № РН-0000625 від 04.06.2010, № РН-0000619 від 03.06.2010, № РН-0000603 від 01.06.2010, № РН-0000606 від 01.06.2010, № РН-0000604 від 01.06.2010, № РН-0000717 від 29.06.2010, № РН-0000737 від 30.06.2010, № РН-0000733 від 30.06.2010, № РН-0000729 від 30.06.2010, № РН-0000731 від 30.06.2010, № РН-0000725 30.06.2010 - ПП «ІнтерекспоСервіс» - передав, а господарюючі суб'єкти - ТОВ «Торговий дім -Продекспрес-центр», ТОВ «Східний геологічний союз», ЗАТ «Природні ресурси», НВЦ ТЦ «Техдіагаз», КП «Київреклама», ТОВ «Прінт-Експрес», Представництво ЛУК АФТЕРМАРКЕТ СЕРВІС ОХГ, ТОВ «Виробничо налагоджувальне підприємство «ЕЛЕКТРОПІВДЕНМОНТАЖ», ТОВ «Торгівельний дім Інфанта», ТОВ з II «ЦЕППЕЛІН Україна ТОВ», ДП «ФЕСТО», ТОВ «Інфо Терра», КП ШЕУ Дніпровського р-ну м. Києва, ТОВ «Юбісофт Юкрейн», ТОВ ЛА МАРЕ ТРЕЙД», ТОВ «ФАРА-1», ТОВ «КВАДРОТЕК», Представництво ШЕФЛЕР КГ в Україні, ТОВ «Вест Логістік Груп», ТОВ «Електрокомплектація» ТОВ «Лаки Плюс», ТОВ «Бізон», ПАТ «Прайм-Банк», Представництво «Гудеар Данлор Таєрс Польська», ТОВ «МД Холдинг», ТОВ «Віатек», ТОВ «Дизайн-Принт Київ», Союз юристів України, ТОВ «Росток», ЗАТ «Інвестиційна Будівельна Компанія «АРТЕМ», ТОВ «Торговий дім Узодекспрес-Центр», КДП «Ізумруд», ТОВ «Роберт Бош ЛТД», ФОП ОСОБА_8, ТОВ «Артпласт Інвест», ТОВ «КОМПАНІЯ «САН», ТОВ «Монтажхладосервіс», ПП «Воркінг Піпл Груп», ГУ Комунального господарства КМДА, ПП «Лакет», ПП «Грім-Сервіс», Державне впроваджувальне підприємство «Екотехнологія», ТОВ «Юніпроф», ВАТ «БУДТРАНС», ПАТ «Страхова компанія «Рітейл-страхування», ТОВ «Макроекотехнологія», ВАТ «Страхова компанія «Гута-Україна», ТОВ «Дистанційні Мікропроцесорні Комплекси», ТОВ «Інтернешнл Медікл Еквіпмент», ПП «Просіка», ТОВ «Будфінанс-Консалт», ТОВ «Хенкель Україна», ТОВ «Експлуатаційне підприємство «Універсал», ТОВ «НВФ «Базальтові технології», Національний оркестр народних інструментів України, ТОВ «Неткрекер», ТОВ «Форлайт», НТК «Інститут Електорозварювання ім. Патона», ТОВ «А+В Україна», ТОВ «Акцент-Електро», ТОВ «Поллі Сервіс» - прийняли, в тому числі, отриманні ПП «Інтерекспосервіс» від ТОВ «Профітіс-Б» товари.

Вищезгадані договори укладались між сторонами у повній відповідності до вимог законодавства, зокрема щодо принципів свободи договору, вільного вибору контрагента, вимог законодавства щодо договорів купівлі-продажу.

Підтвердження передачі згаданих товарів є вищенаведені видаткові накладні, які посвідчували факти здійснення господарських операцій, зокрема прийняття товару покупцями.

Матеріалами справи встановлено, що зобов'язання ПП «Інтерекспосервіс» по взаємовідносинам з контрагентом декларувались у відповідності до вимог чинного законодавства.

Підпункт 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України визначає господарську діяльність як - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами;

З урахуванням фактичних обставин справи та наданих первинних документів, суд приходить до висновку, що операції позивача з ТОВ «Профітіс-Б» здійснені в межах господарської діяльності, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.

Суд також враховує вимоги статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», яка встановлює: якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Так, на момент здійснення спірних господарських операцій ТОВ «Профітіс-Б» було зареєстроване як юридична особа в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Натомість висновки податкового органу щодо нікчемності укладених між позивачем та його контрагентом ТОВ «Профітіс-Б» господарських угод, зроблені з огляду на наявність постанови Деснянського районного суду м. Києва у кримінальній справі від 11.12.2012 р. відносно директора та засновника ТОВ «Профітіс-Б» ОСОБА_4

Проте суд не може погодитися з даними висновками з огляду на наступне.

Відповідно до частини першої статті 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Водночас частиною четвертою статті 72 КАС України вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Наведеними нормами КАС України встановлені преюдиційні обставини, тобто ті обставини, що встановлені в судовому рішенні, яке набрало законної сили. Зазначені преюдиційні обставини є підставами для звільнення від доказування.

Водночас передбачене частиною першої статті 72 КАС України звільнення від доказування не має абсолютного характеру і не може сприйматися судом як неможливість спростування під час судового розгляду обставин, які зазначені в іншому судовому рішенні.

Як уже зазначалося, частиною четвертою статті 72 КАС України установлено, що вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Диспозиція наведеної правової норми, на відміну від норми частини першої статті 72 КАС України, прямо вказує на те, що обов'язковими для суду, який розглядає справу, є вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок.

Разом із тим розглядувана норма встановлює межі обов'язковості зазначених різновидів судових рішень для адміністративного суду, що розглядає конкретну адміністративну справу.

Така обов'язковість поширюється лише на те питання, чи мало місце певне діяння та чи вчинене воно особою, щодо якої постановлено відповідний вирок або прийнято постанову.

Отже, обов'язковими для врахування адміністративним судом є факти, наведені у вироку в кримінальній справі чи постанові у справі про адміністративний проступок, щодо часу, місця та об'єктивного характеру відповідного діяння тієї особи, правові наслідки, дій чи бездіяльності якої є предметом розгляду в адміністративній справі.

Водночас правова кваліфікація діяння особи, наведена у вироку в кримінальній справі або постанові про адміністративний проступок (тобто застосування тих чи інших правових норм до відповідної поведінки), не є обов'язковою для адміністративного суду.

Відповідно обставини, установлені в інших процесуальних актах у кримінальних справах чи справах про адміністративні проступки, не можуть розглядатися як обов'язкові відповідно до частини четвертої статті 72 КАС України.

Отже, норма частини четвертої статті 72 КАС України поширюється лише на особу, щодо якої постановлено відповідний вирок або прийнято постанову. Тому обов'язковими є лише обставини щодо безпосередньо цієї особи (засудженого (виправданого) або притягнутого (не притягнутого) до адміністративної відповідальності), а не щодо інших осіб.

При цьому, з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку право на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. Відповідно до статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов'язаннями іншої юридичної особи, в тому числі за податковими зобов'язаннями.

Таким чином, недотримання контрагентом позивача податкової дисципліни є підставою для застосування правових наслідків саме щодо цього контрагента, оскільки порушення платником вимог податкового законодавства тягне застосування заходів відповідальності саме до такого платника та не може негативно впливати на податковий облік інших осіб (зокрема, його контрагентів) за відсутності факту причетності останніх до таких правопорушень та за наявності факту здійснення господарської операції. Зазначена позиція узгоджується з Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 12.10.2007 р. N К-24186/06.

При цьому, рішенням Деснянського районного суду м. Києва у кримінальній справі не встановлена протиправність відносин між ТОВ «Профітіс-Б» та ПП «Інтерекспосервіс» та відповідно протиправність відносин між ОСОБА_4 та позивачем.

Між тим, в акті перевірки відповідачем не наведено жодного доказу того, що укладені між позивачем і ТОВ «Профітіс-Б» угоди суперечать актам цивільного законодавства чи свідчать про намір сторін ухилитися від оподаткування доходів, отриманих внаслідок виконання цих угод або приховування дійсного об'єкту оподаткування, зменшення бази оподаткування, створення штучних підстав для незаконного відшкодування сум сплачених податків за рахунок коштів бюджету тощо.

Викладене свідчить, що позивач, придбаний у ТОВ «Профітіс-Б» товар використав у подальших оподатковуваних операціях в межах своєї основної господарської діяльності.

Судом встановлено, що податковий кредит був сформований позивачем на підставі належним чином оформлених податкових накладних, отриманих від ТОВ «Профітіс-Б», що не заперечується податковим органом.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що господарські відносини позивача з ТОВ «Профітіс-Б» за період з 01.09.2009 по 30.09.2012 мають реальний характер, здійснювались у відповідності до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними та достовірними первинними документами та податковим накладними, які належним чином зареєстровані в Єдиному державному реєстрі податкових накладних.

Отже, враховуючи вищенаведене та перевіривши всі фактичні обставини справи, суд не знаходить порушень чинного законодавства щодо оформлення первинних документів у фінансово - господарських взаємовідносинах між позивачем та ТОВ «Профітіс-Б», а тому вважає, що формування ПП «Інтерекспосервіс» податкового кредиту з податку на додану вартість та валових витрат є правомірним, а дії Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва ДПС щодо нарахування позивачу сум з податку на додану вартість та валових витрат - протиправними.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України визначено, у разі, якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу сплачує штрафні санкції.

Оскільки, суд визнав неправомірним нарахування позивачу сум з податку на додану вартість та валових витрат, то нарахування штрафних санкцій є також неправомірним.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За таких обставин, відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 20.03.2013 р. № 0001512250 та № 0001502250 прийняті обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин справи, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Приватного підприємства «Інтерекспосервіс» про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 20.03.2013 р. № 0001512250 та № 0001502250 підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 2, 69-72, 94, 160-163,167, 254 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов Приватного підприємства «Інтерекспосервіс» до Державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва ДПС задовольнити.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва ДПС:

- від 20.03.2013 р. № 0001512250, яким позивачу визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 37 279,00 грн., в тому числі за основним платежем в розмірі 29 823,00 гривень, за штрафними (фінансовими) санкціями - 7 456,00 гривень.

- від 20.03.2013 р. № 0001502250, яким позивачу визначено грошове зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 55 680,00 гривень, за основним платежем в розмірі 44 544,00 гривень, штрафними (фінансовими) санкціями - 11 136,00 гривень.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її проголошення особою, яка оскаржує постанову, за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.О. Іщук

Повний текст постанови виготовлено 05.09.2013 р.