Постанова

від 04.09.2013 по справі 826/10925/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

04 вересня 2013 року 11:14 № 826/10925/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Іщука І.О. за участю секретаря Самаренко Х.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю «Абсолют Групп» до Державної податкової інспекції у Деснянському районі м. Києва ДПС проскасування податкового повідомлення-рішення від 18.03.2013 р. № 0000312204, за участю представників сторін:

від позивача: Кузьмук В.С., який діє на підставі довіреності від 10.07.2013 р. № б/н;

від відповідача: Сакало В.О., який діє на підставі довіреності від 14.06.2013 р. № 124/9/10-017.

На підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 04 вересня 2013 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено, про що повідомлено осіб, які брали участь у розгляді справи, з урахуванням вимог частини другої статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України. Під час проголошення вступної та резолютивної частин постанови сторонам роз'яснено зміст судового рішення, порядок і строк його оскарження, а також порядок отримання повного тексту постанови, визначеного статтею 167 Кодексу адміністративного судочинства України.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Абсолют Групп» звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Деснянському районі м. Києва ДПС про скасування податкового повідомлення-рішення від 18.03.2013 р. № 0000312204.

Позовні вимоги мотивовані тим, що Державною податковою інспекцією у Деснянському районі м. Києва ДПС на підставі незаконних висновків акту перевірки від 25.02.2013 р. № 340/22-4/35222613 прийнято податкове повідомлення-рішення, яким позивачу визначено грошове зобов'язання з податку на прибуток підприємств в розмірі 21 880,00 грн.

Суд звертає увагу, що до представника позивача в порядку ст. 270 Кодексу адміністративного судочинства України застосовано заходи процесуального примусу. Так, за порушення порядку під час судового засідання 04.09.2013 р., головуючим було застосовано попередження щодо застосування до позивача заходів процесуального примусу. Враховуючи, що позивачем не виконано вимог головуючого та повторно порушено порядок у судовому засіданні, позивач був видалений із залу судового засідання.

Зі змісту позовних вимог вбачається, що позивач підтримує позовні вимоги та просить суд скасувати оскаржуване податкове повідомлення-рішення з огляду на наступне. Так, позивач вважає що рішення відповідача не відповідає вимогам чинного законодавства та є необґрунтованим. Позивач вважає, що податкова перевірка призначена всупереч вимогам чинного законодавства, оскільки проводилась на підставі постанови старшого слідчого Головного слідчого управління СБ України майора юстиції Дзвоника М.І., у якого згідно ст. 25 Закону України «Про Службу безпеки України» відсутнє право на винесення зазначеної постанови. Разом з тим, позивач не погоджується з висновком податкового ревізора-інспектора, що кредиторська заборгованість ТОВ «Абсолют Групп» є безнадійною, оскільки вона не відповідає жодній ознаці, передбаченій пп. 14.1.11 Податкового кодексу України. При цьому усі правовідносини між позивачем та ТОВ «Група компаній Еко» відбувалися не раніше 2011 р., а враховуючи, що строк позовної давності відповідно до ст. 257 Цивільного кодексу України, який складає 3 роки, не минув, то немає підстав визнавати таку заборгованість безнадійною. Крім того, позивач стверджує, що оскаржуване податкове повідомлення - рішення винесено протиправно ще й з огляду на той факт, що останнє винесено в рамках кримінальної справи, а тому до набрання законної сили відповідним рішенням суду забороняється визначати будь-які грошові зобов'язання.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти заявлених позовних вимог та просив відмовити в їх задоволенні з огляду на наступне. Позивачем допущено порушення податкового законодавства, занижено валовий дохід та завищено валові витрати по взаємовідносинам з ТОВ «Група компаній Еко», а тому дії відповідача щодо винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення є правомірними.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у Деснянському районі м Києва ДПС проведено документальну позапланову перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Абсолют Групп» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2010 по 31.12.2012, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 по 31.12.2012.

Перевіркою встановлено порушення ТОВ «Абсолют Групп»:

1. пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.94 р. №334/94-ВР заниження податку на прибуток за 4 квартал 2010 р. на суму 15 415 грн., в т. ч за 4 квартал 2010 р. в сумі 15415 грн.

2. пп.135.5.4 п.135.4 ст.135 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 р., із змінами та доповненнями, занижено податок на прибуток в сумі 6465 грн., в т.ч. за 4 квартал 2012 р. в сумі 6465 грн.

3. п.198.3, 198.6 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI із змінами та доповненнями, ТОВ „Абсолют Групп" занижено суму податку на додану вартість за період з 01.05.2011р. по 30.06.2011р., 01.08.2011 р. по 30.09.2011 p., 01.09.2012 р. по 30.09.2012 р. у розмірі 402313 грн., яка підлягає до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду, а саме по періодам: травень 2011р. - 38172 грн., червень 2011р.- 227210 грн., серпень 2011р. - 82274 грн., вересень 2011р. - 13024 грн., вересень 2012 p.- 41633 грн.

За результатами перевірки Державною податковою інспекцією у Деснянському районі м Києва ДПС складено акт від 25.02.2013 р. № 340/22-4/35222613 та прийнято податкове повідомлення-рішення від 18.03.2013 р. № 0000312204, яким позивачу визначено грошове зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 27 350,00 грн., в тому числі за основним платежем 21 880,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 5 470,00 грн.

За наслідками адміністративного оскарження, Головним управлінням Міндоходів у м. Києві прийнято рішення про результати розгляду первинних скарг від 31.05.2013 р. № 612/10/12-1-03, яким податкове повідомлення-рішення від 18.03.2013 р. № 0000312204, залишено без змін, а скаргу ТОВ «Абсолют Групп» - без задоволення.

За наслідками повторного адміністративного оскарження, Міністерством доходів і зборів України прийнято рішення від 25.06.2013 р. № 5515/6/98-89-10-01-15, яким податкове повідомлення рішення від 18.03.2013 р. № 0000312204 та рішення прийняте за розглядом первинних скарг залишено без змін, а скаргу - без задоволення.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Правомірність формування валових витрат визначена положеннями п. 5.1., пп. 5.3.9. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», чинного на момент виникнення спірних правовідносин, відповідно до яких правові наслідки у вигляді виникнення у платника податків права на формування валових витрат виникають лише у разі реального вчинення операцій.

Так, пунктом 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначено, що валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п.п.5.3.9. п.5.3. ст.5 цього ж Закону, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Також обов'язковою передумовою для формування валових витрат з наведених норм, за виключенням обмежень, установлених пунктами 5.3.-5.7. ст.5 Закону «Про оподаткування прибутку підприємств», є фактичне подальше використання таких витрат у власній господарській діяльності позивача та документальне підтвердження належності таких витрат до складу валових витрат.

Відповідно до п.п. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Виходячи із системного аналізу норм Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Зазначена позиція суду узгоджується із позицією Вищого адміністративного суду України, викладеною у листі останнього від 02.06.2011 №742/11/13-11.

Матеріалами справи встановлено, що ТОВ «Абсолют Групп» зареєстровано Деснянською районною у м. Києві державною адміністрацією, перебуває на обліку в Державній податковій інспекції у Деснянському районі м. Києва ДПС, має статус платника податку на додану вартість. Основними видами діяльності є загальне будівництво будівель, монтаж електропроводки та арматури, проектування будівництва тощо.

Перевіркою встановлено, що на формування валового доходу позивача в графі «інші доходи» за період 01.01.2010 р. по 31.12.2012 р. у загальній сумі 5768,00 грн. мали відсотки банку.

Так, під час перевірки було проведено на підставі наступних документів: 31 «Рахунки в банках», 73 «Інші фінансові доходи», 6852 «Інші доходи» встановлено заниження задекларованих суб'єктом господарювання показників у рядку 01.6 та 06 Декларацій «Інші доходи» на суму 30 784,00, в т.ч. за 4 квартал 2012 р. в сумі 30 784,00 грн.

Відповідно до пп. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135 Податкового кодексу України, встановлено, що інші доходи включають вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.

Так, висновок податкового органу зроблений з огляду на той факт, що позивач не зарахував до доходів підприємства кредиторську заборгованість, що рахується на підприємстві на 31.12.2012 р. в сумі 30 784,00 грн. по взаємовідносинах з ТОВ «Група Компаній Еко» по якій термін позовної давності настав (підприємство не працює, має ознаки фіктивності, заборгованість повернути немає кому).

Проте суд не може погодитися з такими висновками податкового органу з огляду на наступне.

Підпунктом 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України визначено, що безнадійна заборгованість - заборгованість, що відповідає одній з таких ознак:

а) заборгованість за зобов'язаннями, щодо яких минув строк позовної давності;

б) прострочена заборгованість, що не погашена внаслідок недостатності майна фізичної особи, за умови, що дії кредитора, спрямовані на примусове стягнення майна боржника, не призвели до повного погашення заборгованості;

в) заборгованість суб'єктів господарювання, визнаних банкрутами у встановленому законом порядку або припинених як юридичні особи у зв'язку з їх ліквідацією;

г) заборгованість, яка виявилася непогашеною внаслідок недостатності коштів, одержаних після звернення кредитором стягнення на заставлене майно відповідно до закону та договору, за умови, що інші дії кредитора щодо примусового стягнення іншого майна позичальника, визначені нормативно-правовими актами, не призвели до повного покриття заборгованості;

ґ) заборгованість, стягнення якої стало неможливим у зв'язку з дією обставин непереборної сили, стихійного лиха (форс-мажорних обставин), підтверджених у порядку, передбаченому законодавством;

д) прострочена заборгованість померлих фізичних осіб, а також осіб, які у судовому порядку визнані безвісно відсутніми, недієздатними або оголошені померлими, а також прострочена заборгованість фізичних осіб, засуджених до позбавлення волі;

Таким чином, однією з ключових ознак безнадійної заборгованості є зобов'язання, щодо яких минув строк давності.

Згідно ст. 257 Цивільного кодексу України строк позовної давності складає 3 роки.

З матеріалів справи вбачається, що взаємовідносини між позивачем та ТОВ «Група Компаній Еко» відбувались не раніше 2011 року.

Враховуючи наведені фактичні обставини справи, суд дійшов висновку, що строк позовної давності не минув по зазначеним взаємовідносинам, а тому податковий орган протиправно визначив таку заборгованість безнадійною.

Отже, суд вважає визначення грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств в частині заниження валового доходу у 4 кварталі 2012 року на загальну суму 8 080,80 грн., в тому числі основний платіж 6 464,64 грн., штрафні (фінансові) санкції 1 616,16 грн. є неправомірним, а позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Разом з тим, перевіркою відображених у рядку 04.13 Декларацій «інші витрати» показників за період з 01.01.2010 р. по 31.03.2011 р. у загальній сумі 80 408,00 грн. встановлено, що до інших витрат ТОВ «Абсолют Групп» віднесено послуги порізки листів оцинкованих на планки для будівництва різного діаметру.

Проведеною перевіркою відображеного показника за період з 01.01.2010 р. по 31.03.2011р. в сумі 80 408,00 грн. на підставі таких документів: угоди, актів виконаних робіт, банківські виписки, регістри бухгалтерського обліку за рахунками 31.1, 94, 6852 інших, встановлено порушення задекларованих ТОВ «Абсолют Групп» показників у рядку 04.13 декларацій «інші витрати» на суму 61658,00 грн., в т.ч. за 4 квартал 2010 р. в сумі 61 658,00 грн., ТОВ «Абсолют врахувало до інших витрат в 4 кварталі 2010 р. суму коштів 61658,00 грн. без будь-і підтверджуючих документів. В ході проведення перевірки також не було надано будь-підтверджуючих документів (накладних, актів виконаних робіт, рахунків, документів на оплату, інших), що свідчили б про надання послуг, виконання робіт, інших послуг. Вказані суми порушень знайшли своє відображення в бухгалтерських проводках підприємства Кт рахунку 6852 «Інші витрати» та Дт рахунку 92 «Господарські витрати», Кт рахунку «розрахунковий рахунок» Дт рахунку 18 «Валові витрати» податкового обліку за 4 квартал 2010 р.

З огляду на викладене, суд зазначає що позивачем не надано жодних первинних документів, які б спростували наведені висновки податкового органу та дали б змогу суду дослідити їх.

При цьому суд не погоджується з твердженням позивача про неправомірність проведеної перевірки з огляду на наступне.

Відповідно до абзацу другого ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 40 КПК України законом, що визначає повноваження слідчого та відповідно до якого здійснюється провадження у кримінальних справах, є КПК України.

Кримінально-процесуальний кодекс України є таким законодавчим актом, виконання норм якого розповсюджується також і на органи Державної податкової служби України відповідно до ст. 110 Кримінально-процесуального кодексу України (постанова слідчого є обов'язковою до виконання всіма підприємствами, установами і організаціями, посадовими особами і громадянами), аналогічна позиція викладена в Ухвалі Вищого адміністративного суду України від 28.01.2008 р. N К-20793/06.

Згідно ч. 5 ст. 40 КПК України слідчий, здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог цього Кодексу, є самостійним у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, що не мають на те законних повноважень, забороняється. Органи державної влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації, службові особи, інші фізичні особи зобов'язані виконувати законні вимоги та процесуальні рішення слідчого.

Відповідно до ч. 2 ст. 93 КПК України визначено, що сторона обвинувачення здійснює збирання доказів шляхом проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій, витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, службових та фізичних осіб речей, документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій та актів перевірок, проведення інших процесуальних дій, передбачених цим Кодексом.

Частиною 3 ст. 110 КПК України визначено, що рішення слідчого, прокурора приймається у формі постанови. Постанова виноситься у випадках, передбачених цим Кодексом, а також коли слідчий, прокурор визнає це за необхідне.

Постанова слідчого відповідно до пп. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України є підставою для проведення органом ДПС позапланової документальної перевірки платника податків.

При цьому відповідно до ч. 7 ст. 110 КПК України постанова слідчого, прокурора, прийнята в межах компетенції згідно із законом, є обов'язковою для виконання фізичними та юридичними особами, прав, свобод чи інтересів яких вона стосується.

З системного аналізу вищенаведених правових норм вбачається, що законодавством України передбачено право слідчого у межах КПК України, відповідною постановою, призначати проведення перевірок суб'єктів господарювання.

Крім того, суд звертає увагу на наступне. Перевірки платників податків податковими органами проводяться у порядку, встановленому Законом України від 18 лютого 1992 року N 2135 «Про оперативно-розшукову діяльність» із змінами та доповненнями (далі-Закон N 2135), Кримінально-процесуальним кодексом України, іншими законами України. Крім цього згідно п. 4 ст. 8 Закону N 2135 працівники органів податкової міліції мають право ознайомлюватися з документами та даними, що характеризують діяльність підприємств, установ та організацій, вивчати їх, за рахунок коштів, що виділяються на утримання підрозділів, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність, виготовляти копії з таких документів, за вимогою керівників підприємств, установ та організацій - виключно на території таких підприємств, установ та організацій, а з дозволу суду - витребувати документи та дані, що характеризують діяльність підприємств, установ, організацій, а також спосіб життя окремих осіб, підозрюваних у підготовці або вчиненні злочину, джерело та розміри їх доходів, із залишенням копій таких документів та опису вилучених документів особам, в яких вони витребувані, та забезпеченням їх збереження і повернення у встановленому порядку.

Методичні рекомендації відносно дій оперативних працівників податкової міліції при проведенні перевірок суб'єктів підприємницької діяльності затверджено листом ДПА України від 19.11.2002 р. N 17932/7/26-4017. Цими рекомендаціями, зокрема, передбачено, що підставами для проведення перевірок працівниками податкової міліції є: постанова органу дізнання, слідчого, суду, звернення правоохоронного органу про проведення перевірки суб'єкта підприємницької діяльності, у відношенні якого є дані про порушення податкового законодавства з ознаками злочину, необхідність перевірки заяв і повідомлень про злочини.

Відповідно до наказу ДПА України від 27 травня 2008 року N 355 «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо порядку взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби України при організації та проведенні перевірок платників податків» рішення про проведення перевірки, що здійснюється відповідно до Кримінально-процесуального кодексу України, приймається керівником органу ДПС на підставі постанов слідчого податкової міліції, прокуратури та інших правоохоронних органів, а у разі проведення оперативно-розшукових заходів - на підставі відповідного подання керівника підрозділу податкової міліції.

Таким чином, проведення податкової перевірки на підставі постанови старшого слідчого Головного слідчого управління СБ України майора юстиції Дзвоника М.І. є правомірним.

Щодо права органів ДПС приймати податкові повідомлення-рішення за результатами проведених перевірок, призначених відповідно до кримінально-процесуального закону, суд зазначає наступне.

Однією із підстав для проведення органом ДПС документальних позапланових перевірок, у відповідності до пп. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78 ПК України є отримання органом ДПС постанови суду (ухвали суду) про призначення перевірки або постанови органу дізнання, слідчого, прокурора, винесену ними відповідно до закону у кримінальних справах, що перебувають у їх провадженні.

За результатами таких перевірок, у відповідності до п. 86.9 ст. 86 ПК України, податкове повідомлення-рішення не приймається до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду. Матеріали перевірки разом з висновками органу ДПС передаються правоохоронному органу, що призначив перевірку. Статус таких матеріалів перевірки та висновків органу ДПС визначається кримінально-процесуальним законом або законом про оперативно-розшукову діяльність.

Підпунктом 58.4 статті 58 ПК України визначено, що у разі коли судом за результатами розгляду кримінальної справи про злочини, предметом якої є податки, збори, винесено обвинувальний вирок, що набрав законної сили, або винесено рішення про закриття кримінальної справи за нереабілітуючими підставами, контролюючий орган зобов'язаний визначити платнику податків відповідні податкові зобов'язання, штрафні (фінансові) санкції.

При цьому складання та надсилання платнику податків податкового повідомлення-рішення за податковими зобов'язаннями платника податків за податками та зборами, несплата податкових зобов'язань за якими встановлена рішенням суду, забороняється до набрання законної сили відповідним рішенням суду або винесення постанови про закриття кримінальної справи за нереабілітуючими підставами.

Враховуючи, що диспозиція пп. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78 та п. 86.9 ст. 86 ПК України не здійснює розмежування вказаних постанов по об'єктивному та суб'єктивному складу, у органів ДПС відсутні, до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду, законодавчі підстави для винесення податкових повідомлень-рішень за результатами таких перевірок.

Разом із цим слід враховувати, що положення ст. 78 ПК України містять і інші підстави для проведення органами ДПС документальних позапланових перевірок.

Зокрема, пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 ПК України визначено, що документальна позапланова перевірка може бути здійснена за наслідками перевірок інших платників податків або за отриманням податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Враховуючи, що матеріали позапланової документальної перевірки, проведеної на підставі пп. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78 ПК України, або наявна кримінальна справа можуть свідчити про порушення платником податків законодавства, орган ДПС не позбавлений права на підставі цієї норми та інших підстав, визначених ст. 78 ПК України, провести позапланову документальну перевірку платника податків, за результатами якої здійснити відповідні донарахування податкових зобов'язань.

З постанови старшого слідчого в ОВС 4 відділу 1 управління Головного слідчого управління СБ України майора юстиції М.Дзвоник від 14.01.2013 р. про призначення позапланової виїзної перевірки фінансово-господарської діяльності ТОВ «Абсолют Групп», з питань дотримання вимог податкового законодавства, правильності та повноти нарахування і сплати податків до бюджетів усіх рівнів при здійсненні фінансово-господарської діяльності вбачається, що у період з липня 2010 року по 25 липня 2012 року у м. Києві громадянин України ОСОБА_5 обіймаючи посаду головного державного податкового ревізора-інспектора відділу взаємодії з підрозділами Держфінмоніторингу України та правоохоронними органами управління боротьби з відмиванням доходів, одержаних злочинним шляхом Державної податкової адміністрації (далі ДПА) України у м. Києві, зловживаючи своїм службовим становищем, умисно, з корисливих мотивів в особистих інтересах, в супереч інтересам служби, за попередньою змовою групою осіб з ОСОБА_6. створив та придбав, повторно, суб'єкти підприємницької діяльності, зокрема ТОВ «Група компаній Еко» з метою прикриття незаконної діяльності, пов'язаної з наданням незаконних послуг з мінімізації податкових зобов'язань підприємств - контрагентів шляхом, документального збільшення їх валових витрат та формування незаконного податкового кредиту.

Відповідно до довідки заступника начальника відділу спеціальних перевірок управління податкового контролю Державної податкової служби у м. Києві Зигарь Т.Ю. податкова декларація ТОВ «Група компаній Еко» (ЄДРПОУ 34648565) з податку на прибуток підприємства за підсумком ІІІ кварталу 2011 року до ДПІ за місцем реєстрації не подана.

Окрім зазначеного, ОСОБА_6 показав, що директором ТОВ «Група компаній Еко» він став на пропозицію ОСОБА_5, за що від останнього отримав грошову винагороду.

Отже, директор ТОВ «Група компаній «Еко» ОСОБА_6 первинні документи (договори, акти виконаних робіт, видаткові накладні, податкові накладні), в яких підтверджено, що гр. ОСОБА_6 - директор ТОВ «Група компаній «Еко», нічого ні з ким не укладав та не підписував.

Оскільки доказів постановлення вироку у кримінальній справі не надано, суд не приймає до уваги даний факт.

Проте суд звертає увагу на той факт, що кримінальне провадження відкрито за ознаками злочину передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 205 та ч. 3. ст. 364 Кримінального кодексу України проти посадових осіб ОСОБА_6 та ОСОБА_5

Враховуючи, що кримінальне провадження відкрито по факту вчинення злочину посадовою особою контрагента позивача, суд не приймає до уваги посилання останнього щодо протиправності оскарженого повідомлення-рішення з огляду на відсутність такого права у податкового органу у відповідності до чинного законодавства, оскільки в даному випадку досліджуються порушення правил здійснення господарської діяльності саме директора та засновника ТОВ «Група компанія Еко», а не позивача.

При цьому, суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що наслідки порушення податкового законодавства застосовуються незалежно від того, чи визнані відповідні цивільні чи господарські зобов'язання недійсними, оскільки відповідальність за порушення норм податкового законодавства є самостійним видом юридичної відповідальності і застосовується незалежно від відповідальності за порушення правил здійснення господарської діяльності.

Враховуючи, що позивачем не надано жодних доказів, які б свідчили про реальність його господарських операцій та правомірність формування валових витрат, суд дійшов висновку про необґрунтованість заявлених позовних вимог в цій частині, а тому вважає їх такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Як зазначено в ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України, при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.

Відповідно до частини третьої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Керуючись вимогами ст.ст. 69-71, 94, 160-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Абсолют Групп» до Державної податкової інспекції у Деснянському районі м. Києва ДПС задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Деснянському районі м. Києва ДПС від 18.03.2013 р. № 0000312204 в частині нарахування податкового зобов'язання по податку на прибуток за заниження валового доходу Товариства з обмеженою відповідальністю «Абсолют Групп» у 4 кварталі 2010 р. за основним платежем у сумі 6 464,64 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 1616,16 грн.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Судові витрати в сумі 80,82 грн. присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Абсолют Групп» за рахунок державного бюджету.

Покласти на відповідний підрозділ Державної казначейської служби України виконання постанови суду в частині стягнення судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Деснянському районі м. Києва ДПС (02217, м. Київ -217, вул. Закревського, 41, код ЄДРПОУ 26088802).

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її проголошення особою, яка оскаржує постанову, за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.О.Іщук

Повний текст постанови виготовлено 09.09.2013 р.