Ухвала

від 09.09.2014 по справі 826/10925/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/10925/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Іщук І.О. Суддя-доповідач: Борисюк Л.П.

У Х В А Л А

Іменем України

09 вересня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді суддів при секретарі за участю: представника позивача представника відповідачаБорисюк Л.П., Петрика І.Й., Собківа Я.М. Чайка О.С. Кузьмука В.С. Сакала Я.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційними скаргами Товариства з обмеженою відповідальністю «Абсолют Групп» та Державної податкової інспекції у Деснянському районі м. Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 04 вересня 2013 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Абсолют Групп» до Державної податкової інспекції у Деснянському районі м. Києва Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

В липні 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Абсолют Групп» звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва із позовом до Державної податкової інспекції у Деснянському районі м. Києва Державної податкової служби в якому просило скасувати податкове повідомлення-рішення від 18.03.2013 № 0000312204.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 04 вересня 2013 року позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Деснянському районі м. Києва Державної податкової служби від 18.03.2013 № 0000312204 в частині нарахування податкового зобов'язання по податку на прибуток за заниження валового доходу Товариства з обмеженою відповідальністю «Абсолют Групп» в 4 кварталі 2010 року за основним платежем в сумі 6 464,64 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 1 616,16 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Позивач, не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, звернувся з апеляційною скаргою в якій просить скасувати постанову суду та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Відповідач, не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, також подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що оскаржувана постанова суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а саме, судом першої інстанції неповно з'ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, в зв'язку з чим просить скасувати постанову суду та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, які з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ТОВ «Абсолют Групп» зареєстровано Деснянською районною у м. Києві державною адміністрацією, перебуває на обліку в Державній податковій інспекції у Деснянському районі м. Києва ДПС, має статус платника податку на додану вартість. Основними видами діяльності є загальне будівництво будівель, монтаж електропроводки та арматури, проектування будівництва тощо.

В період з 12.02.2013 по 18.02.2013 Державною податковою інспекцією у Деснянському районі м. Києва Державної податкової служби було проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Абсолют Групп» (код ЄДРПОУ 35222613) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2010 по 31.12.2012, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 по 31.12.2012.

В ході проведення перевірки податковим органом встановлено порушення позивачем вимог:

пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР, занижено податок на прибуток за 4 квартал 2010 р. на суму 15 415 грн., в т. ч за 4 квартал 2010 р. в сумі 15 415 грн.

пп. 135.5.4 п. 135.4 ст. 135 Податкового Кодексу України від 02 грудня 2010 року, із змінами та доповненнями, занижено податок на прибуток в сумі 6 465 грн., в т.ч. за 4 квартал 2012 р. в сумі 6 465 грн.

п. 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями, занижено суму податку на додану вартість за період з 01.05.2011 по 30.06.2011, 01.08.2011 по 30.09.2011, 01.09.2012 по 30.09.2012 у розмірі 402 313 грн., яка підлягає до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду, а саме по періодам: травень 2011 р. - 38 172 грн., червень 2011 р. - 227 210 грн., серпень 2011 р. - 82 274 грн., вересень 2011 р. - 13024 грн., вересень 2012 p. - 41 633 грн.

За наслідками проведеної перевірки відповідачем складено Акт перевірки від 25.02.2013 № 340/22-4/35222613 на підставі якого прийнято податкове повідомлення-рішення від 18.03.2013 № 0000312204, яким позивачу визначено грошове зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 27 350,00 грн., в тому числі за основним платежем 21 880,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 5 470,00 грн.

За наслідками адміністративного оскарження, Головним управлінням Міндоходів у м. Києві прийнято рішення про результати розгляду первинних скарг від 31.05.2013 № 612/10/12-1-03, яким податкове повідомлення-рішення від 18.03.2013 № 0000312204, залишено без змін, а скаргу ТОВ «Абсолют Групп» - без задоволення.

За наслідками повторного адміністративного оскарження, Міністерством доходів і зборів України прийнято рішення від 25.06.2013 № 5515/6/98-89-10-01-15, яким податкове повідомлення рішення від 18.03.2013 № 0000312204 та рішення прийняте за розглядом первинних скарг залишено без змін, а скаргу - без задоволення.

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, колегія суддів виходить з наступного.

Згідно п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, що була чинною до 01 квітня 2011 року), валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 вищезазначеного Закону, до складу валових витрат включаються, зокрема, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених п.п. 5.3-5.7 цієї статті.

Як вбачається зі змісту пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно п. 11.2 ст. 11 вищезазначеного Закону, датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

З вищенаведеними нормами Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» також кореспондуються норми Податкового кодексу України (для взаємовідносин, що мали місце після набрання ним чинності).

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього кодексу.

Згідно пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, не включаються до складу валових витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Визначення терміну «господарська діяльність» міститься в Законі України «Про оподаткування прибутку підприємств». Так, згідно п. 1.32 ст. 1 вищезазначеного Закону, господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Крім того, під господарською діяльністю також розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність (ст. 3 ГК України).

Згідно пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, господарська діяльність - діяльність особи, пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Як вбачається з вищенаведених норм, обов'язковими ознаками господарської діяльності є здійснення її суб'єктами господарювання у сфері суспільного виробництва, яка спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності - продукція, роботи чи послуги - мають вартісний характер і цінове вираження.

Господарська діяльність здійснюється у загальній економічній сфері, а тому має економічні властивості, що неможливе без вартісної оцінки і взаємооцінки, еквівалентності обміну, відповідних обчислень і розрахунків.

За таких обставин, аналіз реальності господарської діяльності має здійснюватись на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту господарських операцій.

Як вбачається з матеріалів справи, проведеною перевіркою було встановлено, що на формування валового доходу позивача в графі «інші доходи» за період 01.01.2010 р. по 31.12.2012 р. у загальній сумі 5 768,00 грн. мали відсотки банку.

Згідно пп. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135 Податкового кодексу України, встановлено, що інші доходи включають вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.

На підставі документів: 31 «Рахунки в банках», 73 «Інші фінансові доходи», 6852 «Інші доходи» відповідачем встановлено заниження задекларованих суб'єктом господарювання показників у рядку 01.6 та 06 Декларацій «Інші доходи» на суму 30 784,00, в т.ч. за 4 квартал 2012 р. в сумі 30 784,00 грн.

Такий висновок податкового органу зроблений з огляду на той факт, що позивач не зарахував до доходів підприємства кредиторську заборгованість, що рахується на підприємстві на 31.12.2012 р. в сумі 30 784,00 грн. по взаємовідносинах з ТОВ «Група Компаній Еко» по якій термін позовної давності настав (підприємство не працює, має ознаки фіктивності, заборгованість повернути немає кому).

Однак, згідно пп. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, безнадійна заборгованість - заборгованість, що відповідає одній з таких ознак:

а) заборгованість за зобов'язаннями, щодо яких минув строк позовної давності;

б) прострочена заборгованість, що не погашена внаслідок недостатності майна фізичної особи, за умови, що дії кредитора, спрямовані на примусове стягнення майна боржника, не призвели до повного погашення заборгованості;

в) заборгованість суб'єктів господарювання, визнаних банкрутами у встановленому законом порядку або припинених як юридичні особи у зв'язку з їх ліквідацією;

г) заборгованість, яка виявилася непогашеною внаслідок недостатності коштів, одержаних після звернення кредитором стягнення на заставлене майно відповідно до закону та договору, за умови, що інші дії кредитора щодо примусового стягнення іншого майна позичальника, визначені нормативно-правовими актами, не призвели до повного покриття заборгованості;

ґ) заборгованість, стягнення якої стало неможливим у зв'язку з дією обставин непереборної сили, стихійного лиха (форс-мажорних обставин), підтверджених у порядку, передбаченому законодавством;

д) прострочена заборгованість померлих фізичних осіб, а також осіб, які у судовому порядку визнані безвісно відсутніми, недієздатними або оголошені померлими, а також прострочена заборгованість фізичних осіб, засуджених до позбавлення волі;

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що однією із основних ознак безнадійної заборгованості є зобов'язання, щодо яких минув строк давності.

Згідно ст. 257 Цивільного кодексу України, строк позовної давності складає 3 роки.

Як вбачається з матеріалів справи, взаємовідносини між позивачем та ТОВ «Група Компаній Еко» відбувались не раніше 2011 року.

Враховуючи наведені фактичні обставини справи, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що строк позовної давності не минув по зазначеним взаємовідносинам, а тому податковий орган протиправно визначив таку заборгованість безнадійною.

Таким чином, визначення грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств в частині заниження валового доходу у 4 кварталі 2012 року на загальну суму 8 080,80 грн., в тому числі основний платіж 6 464,64 грн., штрафні (фінансові) санкції 1 616,16 грн. є неправомірним, а позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім цього, перевіркою відображених у рядку 04.13 Декларацій «інші витрати» показників за період з 01.01.2010 р. по 31.03.2011 р. у загальній сумі 80 408,00 грн. встановлено, що до інших витрат ТОВ «Абсолют Групп» віднесено послуги порізки листів оцинкованих на планки для будівництва різного діаметру.

Проведеною перевіркою відображеного показника за період з 01.01.2010 р. по 31.03.2011 р. в сумі 80 408,00 грн. на підставі таких документів: угоди, актів виконаних робіт, банківські виписки, регістри бухгалтерського обліку за рахунками 31.1, 94, 6852 інших, встановлено порушення задекларованих ТОВ «Абсолют Групп» показників у рядку 04.13 декларацій «інші витрати» на суму 61 658,00 грн., в т.ч. за 4 квартал 2010 р. в сумі 61 658,00 грн., ТОВ «Абсолют врахувало до інших витрат в 4 кварталі 2010 р. суму коштів 61 658,00 грн. без будь-яких підтверджуючих документів.

Відповідачу при проведенні перевірки також не було надано будь-підтверджуючих документів (накладних, актів виконаних робіт, рахунків, документів на оплату, інших), які б свідчили про надання послуг, виконання робіт, інших послуг. Вказані суми порушень знайшли своє відображення в бухгалтерських проводках підприємства Кт рахунку 6852 «Інші витрати» та Дт рахунку 92 «Господарські витрати», Кт рахунку «розрахунковий рахунок» Дт рахунку 18 «Валові витрати» податкового обліку за 4 квартал 2010 р.

Таким чином, позивачем не надано жодних первинних документів, які б спростували наведені висновки податкового органу та дали б змогу їх дослідити.

Що стосується тверджень позивача про неправомірність проведеної перевірки, колегія суддів зважає на наступне.

Підпунктом 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 ПК України визначено, що органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку встановленому ПК України.

Відповідно до п. 75.1 ст. 75 ПК України, органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом.

Підпункт 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 ПК України визначає, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Згідно з пп. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78 ПК України, документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється, зокрема у разі отримання судового рішення суду (слідчого судді) про призначення перевірки або постанову органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, слідчого, прокурора, винесену ними відповідно до закону.

Відповідно до ч. 5 ст. 40 КПК України, слідчий, здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог цього Кодексу, є самостійним у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, що не мають на те законних повноважень, забороняється. Органи державної влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації, службові особи, інші фізичні особи зобов'язані виконувати законні вимоги та процесуальні рішення слідчого.

Згідно ч. 3 ст. 110 КПК України, рішення слідчого, прокурора приймається у формі постанови. Постанова виноситься у випадках, передбачених цим Кодексом, а також коли слідчий, прокурор визнає це за необхідне.

Згідно ч. 7 ст. 110 КПК України, постанова слідчого, прокурора, прийнята в межах компетенції згідно із законом, є обов'язковою для виконання фізичними та юридичними особами, прав, свобод чи інтересів яких вона стосується.

Таким чином, законодавством України передбачено право слідчого у межах КПК України, відповідною постановою, призначати проведення перевірок суб'єктів господарювання.

Відповідно до наказу ДПА України від 27 травня 2008 року № 355 «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо порядку взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби України при організації та проведенні перевірок платників податків», рішення про проведення перевірки, що здійснюється відповідно до Кримінально-процесуального кодексу України, приймається керівником органу ДПС на підставі постанов слідчого податкової міліції, прокуратури та інших правоохоронних органів, а у разі проведення оперативно-розшукових заходів - на підставі відповідного подання керівника підрозділу податкової міліції.

З огляду на зазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду, що правомірність проведення податкової перевірки на підставі постанови старшого слідчого Головного слідчого управління СБ України майора юстиції Дзвоника М.І..

У відповідності до п. 86.9 ст. 86 ПК України, податкове повідомлення-рішення не приймається до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду. Матеріали перевірки разом з висновками органу ДПС передаються правоохоронному органу, що призначив перевірку. Статус таких матеріалів перевірки та висновків органу ДПС визначається кримінально-процесуальним законом або законом про оперативно-розшукову діяльність.

Згідно пункту 58.4 статті 58 ПК України, у разі коли судом за результатами розгляду кримінальної справи про злочини, предметом якої є податки, збори, винесено обвинувальний вирок, що набрав законної сили, або винесено рішення про закриття кримінальної справи за нереабілітуючими підставами, контролюючий орган зобов'язаний визначити платнику податків відповідні податкові зобов'язання, штрафні (фінансові) санкції.

При цьому складання та надсилання платнику податків податкового повідомлення-рішення за податковими зобов'язаннями платника податків за податками та зборами, несплата податкових зобов'язань за якими встановлена рішенням суду, забороняється до набрання законної сили відповідним рішенням суду або винесення постанови про закриття кримінальної справи за нереабілітуючими підставами.

Таким чином, у органів ДПС відсутні, до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду, законодавчі підстави для винесення податкових повідомлень-рішень за результатами таких перевірок.

Однак, положення ст. 78 ПК України містять і інші підстави для проведення органами ДПС документальних позапланових перевірок.

Відповідно до пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 ПК України, документальна позапланова перевірка може бути здійснена за наслідками перевірок інших платників податків або за отриманням податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Враховуючи, що матеріали позапланової документальної перевірки, проведеної на підставі пп. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78 ПК України, або наявна кримінальна справа можуть свідчити про порушення платником податків законодавства, орган ДПС не позбавлений права на підставі цієї норми та інших підстав, визначених ст. 78 ПК України, провести позапланову документальну перевірку платника податків, за результатами якої здійснити відповідні донарахування податкових зобов'язань.

Як вбачається з матеріалів справи, кримінальне провадження відкрито за ознаками злочину передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 205 та ч. 3 ст. 364 Кримінального кодексу України проти посадових осіб ОСОБА_9 та ОСОБА_10, тобто по факту вчинення злочину посадовою особою контрагента позивача.

З огляду на зазначене, посилання останнього щодо протиправності оскарженого повідомлення-рішення з огляду на відсутність такого права у податкового органу у відповідності до чинного законодавства є помилковими, оскільки в даному випадку досліджуються порушення правил здійснення господарської діяльності саме директора та засновника ТОВ «Група компанія Еко», а не позивача.

Позивачем не надано жодних доказів, які б свідчили про реальність його господарських операцій та правомірність формування валових витрат, а відтак, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про необґрунтованість заявлених позовних вимог в цій частині.

Згідно зі ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Абсолют Групп» та Державної податкової інспекції у Деснянському районі м. Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 04 вересня 2013 року - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 04 вересня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя суддя суддя Л.П. Борисюк І.Й. Петрик Я.М. Собків

Повний текст ухвали складено та підписано - 11.09.2014

Головуючий суддя Борисюк Л.П.

Судді: Петрик І.Й.

Собків Я.М.