Постанова

від 04.09.2013 по справі 826/10023/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

04 вересня 2013 року 09:32 № 826/10023/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Донця В.А., за участю секретаря судового засідання Суховій О.В., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомКооперативу по будівництву та експлуатації індивідуальних гаражів "Схід" доУправління Пенсійного фонду України в Оболонському районі міста Києва про визнання нечинними вимоги про сплату боргу та рішення про застосування фінансових санкцій

Кооператив по будівництву та експлуатації індивідуальних гаражів "Схід" звернувся до суду з адміністративним позовом про: визнання повністю нечинною вимоги Управління Пенсійного фонду України в Оболонському районі міста Києва від 20.05.2013 №Ю-035 про сплату боргу; визнання повністю нечинним рішення Управління Пенсійного фонду України в Оболонському районі міста Києва від 20.05.2013 №0238 про застосування фінансових санкцій та донарахування органом Пенсійного фонду України або страхувальником сум своєчасно не обчислених та не сплачених страхових внесків.

Позов мотивований тим, що оскаржувані рішення та вимога прийняття відповідачем безпідставно з порушенням вимог чинного законодавства. Як зазначено в позовній заяві, висновок відповідача про несплату позивачем внесків на загальнообов'язкове державне страхування протягом 2004-2009 років є необґрунтованим, позаяк Кооператив по будівництву та експлуатації індивідуальних гаражів "Схід" не був платником страхових внесків відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 9 липня 2003 року №1058-IV (далі - Закон №1058), а як платник єдиного внеску відповідно до вимог Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" від 3 липня 1998 року №727/98, сплачував єдиний податок, з суми якого 42 % перераховувалось до Пенсійного фонду України. Також, на думку позивача, відповідачем не дотримано вимог "Порядку розгляду органами Пенсійного фонду України скарг на рішення про накладення штрафу, нарахування пені та заяв платників при узгодженні ними вимоги про сплату недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України 08.10.2010 №22-7, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12 листопада 2010 року за №1096/18391 щодо форми рішення та строку розгляду заяви про узгодження вимоги про сплату недоїмки, відповідно заява вважається повністю задоволеною. Також у позовній заяві зазначено, що до спірних відносин слід застосовувати положення підпункту 4.4.1 пункту 4.4. статті 4 та підпункту 15.1.1 пункту 15.1 статті 15 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21 грудня 2000 року №2181-III щодо прийняття рішення на користь платника внесків у разі коли норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, а також у частині неможливості стягнення недоїмки у зв'язку зі спливом строку давності.

Під час судового розгляду справи представник позивача позовні вимоги підтримав, просив задовольнити адміністративний позов, додатково пояснивши, що відповідачем невірно застосовані положення пункту 4 частини дев'ятої статті 106 Закону №1058 щодо нарахування штрафу за кожний повний або неповний місяць затримки сплати донарахованих сум. Крім того, представник звернув увагу суду на постанову Верховного Суду України від 04 червня 2013 року, в якій висловлено правову позицію, за якою пункт 7 розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 8 липня 2010 року №2464-VІ (далі - Закон №2464-VІ) поширюється лише на заборгованість зі сплати страхових внесків та сум штрафних санкцій, які були нараховані та/або не сплачені до 1 січня 2013 року.

Представник відповідача проти позову заперечив, зазначивши, що оскаржувані вимога та рішення прийняті відповідачем саме на підставі абзацу шостого пункт 7 розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №2464-VІ, яким передбачено застосування до порушень, які мали місце до 1 січня 2011 року фінансових санкцій, встановлених, у тому числі статтею 9 Закону №1058. Тому, за твердженням представника, Управлінням Пенсійного фонду України в Оболонському районі міста Києва правомірно донараховано позивачу недоїмку за несплату страхових внесків протягом 2004-2006 років та застосовані фінансові санкції. Також представник позивача зазначила про дотримання відповідачем вимог "Порядку розгляду органами Пенсійного фонду України скарг на рішення про накладення штрафу, нарахування пені та заяв платників при узгодженні ними вимоги про сплату недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" в частині надання обґрунтованої та в строк відповіді на заяву позивача про узгодження суми недоїмки. При цьому, представник звернула увагу суду на ту обставину, що заява позивача про узгодження сум недоїмки надійшла до пенсійного органу 27.05.2013 та була зареєстрована відповідно до пункту 164 наказу Пенсійного фонду України від 05.12.2012 №182 "Про затвердження типової інструкції з діловодства у територіальних органах Пенсійного фонду України" наступного дня, відповідно відповідь надана та направлена позивачу 31.05.2013, тобто протягом трьох робочих днів.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази, які містяться в матеріалах адміністративної справи, судом встановлено наступне.

Згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Кооперативу по будівництву та експлуатації індивідуальних гаражів "Схід" присвоєно ідентифікаційний код 22906422, місцезнаходження: 04214, м. Київ, вул. Північна, буд. 5.

Управлінням Пенсійного фонду України в Оболонському районі міста Києва на підставі направлення від 15.05.2013 №96, відповідно до пункту 13 та абзацу шостого пункту 7 розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №2464-VІ та згідно листа підприємства проведено позапланову перевірку Кооперативу по будівництву та експлуатації індивідуальних гаражів "Схід" щодо правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та інших платежів, контроль за нарахуванням та сплатою яких покладено на Пенсійний фонд України, а також достовірності відомостей, поданих до Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування за період з 01.01.2004 до 31.03.2013, про що складено акт від 20.05.2013 №95. Згідно з розпискою голови та бухгалтера Кооперативу по будівництву та експлуатації індивідуальних гаражів "Схід" з вказаним актом вони ознайомлені 20.05.2013. Наведена обставина представником позивача не заперечувалась.

Перевіркою встановлено порушення: вимог пункту 2 статті 9, пункту 1 частини другої статті 6, пункту 1 статті 7 Закону №2464-VІ, в результаті чого донараховано 31,8 % - 32,3 % внесків за 2011-2012 роки в сумі 17717,5 грн., у тому числі за періодами - липень 2012 року, березень 2012 року; вимог пункту 2 статті 20 Закону №1058, у результаті чого донараховано 31,8 % - 32,3 % внесків за 2004, 2005, 2006 роки в сумі 51537,15 грн., у тому числі за періодами - січень-квітень, жовтень-грудень 2004 року, жовтень-грудень 2005 року, лютий 2006 року; вимог пунктів 4, 9 "Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 08.10.2010 №22-2.

Представник позивача пояснив, також це вбачається зі змісту позовної заяви, що позовні вимоги стосуються висновку про порушення вимог Закону №1058 та твердження відповідача про несплату внесків на загальнообов'язкове пенсійне страхування протягом 2004-2006 років.

На підставі акту перевірки від 20.05.2013 №95 відповідачем прийнято вимогу від 20.05.2013 № Ю 035, відповідно до якої станом на 20.05.2013 заборгованість позивача зі сплати страхових внесків (недоїмка) становить 51537,15 грн.

Позивач звернувся до Управління Пенсійного фонду України в Оболонському районі міста Києва з заявою від 27.05.2013 №350 про узгодження вимоги від 20.05.2013 № Ю 035, в якій просив скасувати цю вимогу. Листом від 30.05.2013 №5846/02 відповідач повідомив про відсутність підстав для скасування такої вимоги.

Також Управлінням Пенсійного фонду України в Оболонському районі міста Києва прийнято рішення про застосування фінансових санкцій за донарахування органом Пенсійного фонду України або страхувальником сум своєчасно не обчислених та не сплачених страхових внесків від 20.05.2013 №0238, яким за порушення пункту 6 частини другої статті 17 та на підставі пункту 4 частини дев'ятої статті 106 Закону №1058 до Кооперативу по будівництву та експлуатації індивідуальних гаражів "Схід" застосовано фінансові санкції в розмірі 254330,75 грн. Згідно з розпискою директора Кооперативу рішення ним отримано 20.05.2013.

Як убачається з матеріалів адміністративної справи, позивач звертався зі скаргою від 27.05.2013 №352 до Головного Управління Пенсійного фонду України в місті Києві про скасування рішення від 20.05.2013 №0238. Рішенням від 17.06.2013 №14671/08 скаржнику було відмовлено в задоволенні скарги, рішення від 20.05.2013 №0238 - залишено без змін.

Вирішуючи спір, суд виходить з такого.

Статтею 5 Закону №1058-IV (у редакції, що діяла станом на час існування спірних відносин щодо сплати позивачем страхових внесків на загальнообов'язкове пенсійне страхування протягом 2004-2006 років) встановлювалось, що цим Законом регулюються відносини, які виникають між суб'єктами системи такого страхування. Дія інших нормативно-правових актів на ці правовідносини може поширюватися лише у випадках, передбачених зазначеним Законом, або в частині, що йому не суперечить. Виключно цим Законом визначаються: принципи та структура системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування; коло осіб, які йому підлягають; перелік платників страхових внесків, їх права та обов'язки; порядок нарахування, обчислення, сплати цих внесків і стягнення заборгованості за ними.

Згідно з пунктом 1 статті 11 Закону №1058-IV загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню підлягають особи, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, створених відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, у філіях, представництвах, відділеннях, інших відокремлених підрозділах цих підприємств, організацій, в об'єднаннях громадян, у фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності й інших осіб, включаючи юридичних і фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством.

Відповідно до пункту 1 статті 14 Закону №1058-IV страхувальниками цих осіб є їх роботодавці, які відповідно до частини 1 статті 15 цього Закону належать до платників страхових внесків і зобов'язані на підставі пункту 6 частини другої статті 17 зазначеного Закону нараховувати, обчислювати та сплачувати в установлені строки й у повному обсязі страхові внески.

У статті 18 Закону №1058-IV зазначалось, що страхові внески є цільовим загальнообов'язковим платежем, який справляється на всій території України в порядку, встановленому цим Законом; вони не включаються до складу податків, інших обов'язкових платежів, що складають систему оподаткування; на ці внески не поширюється податкове законодавство, а іншим законодавством не можуть встановлюватися пільги з нарахування і сплати таких внесків або звільнення від їх сплати.

Наведені положення Закону №1058-IV (у редакції діяла станом на час існування спірних відносин) дають підстави дійти висновку, що страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування не входять до системи оподаткування, на них не поширюється податкове законодавство, а іншим законодавством не можуть встановлюватися пільги з нарахування та сплати цих внесків або звільнення від їх сплати. Отже, обов'язок сплачувати страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування не залежить від статусу платника податку як суб'єкта підприємницької діяльності.

Згідно з вимогами пункту 16 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону №1058-IV до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить йому. Відтак, положення статті 6 Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" в частині звільнення суб'єктів малого підприємництва, які сплачують єдиний податок, від збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, суперечить наведеним вимогам Закону №1058-IV, тому застосуванню не підлягають.

Відповідна правова позиція висловлена Верховним Судом України в постановах від 06 березня 2007 року, від 30 жовтня 2007 року, від 21 жовтня 2008 року, від 27 жовтня 2009 року.

З наведених підстав не підлягають застосуванню до спірних відносин положення 4.4.1 пункту 4.4. статті 4 та підпункту 15.1.1 пункту 15.1 статті 15 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21 грудня 2000 року №2181-III. При цьому, слід звернути увагу, що статтею 106 Закону №1058-IV передбачалось узгодження недоїмки, оскарження рішень в адміністративному та судовому порядку, розміри та порядок накладення фінансових санкцій (частини перша-чотирнадцята), встановлювалось незастосування строку давності щодо стягнення недоїмки, пені та штрафів не застосовується. Аналогічні положення щодо строків давності передбачені частиною шістнадцятою статті 25 Закону №2464-VІ.

Як уже зазначалось, в акті перевірки від 20.05.2013 №95 встановлено порушення позивачем вимог Закону №1058-IV щодо нарахування та сплати страхових внесків, донараховано за періоди: січень-квітень, жовтень-грудень 2004 року; жовтень-грудень 2005 року; лютий 2006 року - 51537,15 грн. страхових внесків (31,8 % - 32,3 %).

Представник позивача не заперечив тієї обставини, що Кооперативом по будівництву та експлуатації індивідуальних гаражів "Схід" страхові внески протягом зазначеного періоду на підставі Закону №1058-IV не нараховувались та не сплачувались, оскільки сплачувались в складі єдиного податку відповідно до Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва".

Статтею 19 Закону №1058-IV установлювалось, що страхові внески до солідарної системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування нараховуються роботодавцем на суми фактичних витрат на оплату праці (грошового забезпечення) працівників, які включають витрати на виплату основної та додаткової заробітної плати, інших заохочувальних і компенсаційних виплат.

Частиною другою статті 20 Закону №1058-IV передбачалось, що суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (недоїмка) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.

Відповідно до частини другої статті 106 Закону №1058-IV обчислення страхових внесків застрахованих осіб, зазначених у пунктах 1, 2, 5-7, 9, 10, 12 і 15 статті 11 цього Закону, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески. Частиною третьої цієї статті встановлювалось, що Територіальні органи Пенсійного фонду за формою і у строки, визначені правлінням Пенсійного фонду, надсилають страхувальникам, які мають недоїмку, вимогу про її сплату (абзац перший).

Пунктом 4 частини дев'ятої статті 106 Закону №1058-ІV було встановлено застосування виконавчими органами Пенсійного фонду України фінансових санкцій за донарахування територіальним органом Пенсійного фонду або страхувальником сум своєчасно не обчислених та не сплачених страхових внесків у вигляді накладення штрафу в розмірі 5 відсотків зазначених сум за кожний повний або неповний місяць, за який донараховано ці суми.

Наведені положення Закону №1058-ІV діяли до 1 січня 2011 року, тобто на час існування спірних відносин щодо сплати позивачем страхових внесків на загальнообов'язкове пенсійне страхування протягом 2004-2006 років.

Представник відповідача пояснила, що саме на підставі наведених норм і "Прикінцевих та перехідних положень" Закону №2464-VІ було сформовано оскаржувані вимогу від 20.05.2013 №Ю-035 та прийнято рішення про застосування фінансових санкцій від 20.05.2013 №0238.

Згідно з пунктом 7 розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №2464-VІ (чинного на час проведення позапланової перевірки, складання акту від 20.05.2013 №95 видання оскаржуваних вимоги від 20.05.2013 №Ю-035 та рішення від 20.05.2013 №0238) стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій. Погашення заборгованості з використанням коштів, що надходять у рахунок сплати єдиного внеску, забороняється (абзац п'ятий). На період до повного стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, та відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом (абзац шостий).

У постанові Верховного Суду України від 04 червня 2013 року (31931662) висловлено правову позицію щодо застосування вказаних положень Закону №2464-VІ, за якою порядок стягнення та контрольні функції фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, передбачених законодавством, чинним до 1 січня 2011 року, поширюється лише на заборгованість зі сплати страхових внесків та сум штрафних санкцій, які були нараховані та/або не сплачені до зазначеної дати. Питання ж відповідальності страховиків, не пов'язані із такою заборгованістю, знаходяться поза межами регулювання, зокрема, Закону №1058-ІV та абзаців п'ятого, шостого пункту 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону №2464-VI. В постанові зазначено, що нарахування після 1 січня 2011 року органом Пенсійного фонду України на підставі пункту 5 частини дев'ятої статті 106 Закону №1058-ІV штрафних санкцій за несвоєчасне подання звітності, граничний строк подання якої настав до цієї дати, є протиправним. Аналогічна позиція була висловлена Верховним Судом України в постанові від 20 листопада 2012 року (27996302).

У постанові Верховного Суду України від 07 липня 2013 року (32348474) висловлено правову позицію про правомірність формування органом Пенсійного фонду України вимоги від 01.02.2011 про зобов'язання фізичної особи-підприємця сплатити недоїмку зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове пенсійне страхування на підставі частини третьої статті 106 Закону №1058-ІV. Така ж правова позиція висловлена в постановах Верховного Суду України від 03 липня 2013 року (25300159) та від 19 лютого 2013 року (29791293).

Згідно з частиною першою статті 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

З огляду на викладене, враховуючи положення пункту 7 розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №2464-VІ та правові позиції Верховного Суду України, суд дійшов висновку про правомірність застосування відповідачем положень Закону №1058-ІV під час визначення обов'язку Кооперативу по будівництву та експлуатації індивідуальних гаражів "Схід" сплачувати страхові внески в період: січень-квітень, жовтень-грудень 2004 року; жовтень-грудень 2005 року; лютий 2006 року, в тому числі положень частини третьої статті 106 Закону №1058-ІV, якою передбачено надіслання страхувальникам вимоги про сплату недоїмки, яка не була самостійно сплачена. Оскільки, відповідачем штрафні санкції нараховані на суму недоїмки, яка не була нарахована саме до 01 січня 2011 року, відповідно правомірним є застосування положення пункту 4 частини дев'ятої статті 106 Закону №1058-ІV, на підставі якої було нараховано фінансові санкції. При цьому, суд зазначає, що згідно з наведеними правовими позиціями Верховного Суду України протиправним є нарахування органом Пенсійного фонду України фінансових санкцій за несвоєчасне подання звітності, граничний строк подання якої настав до 01 січня 2011 року, що не пов'язано з нарахуванням недоїмки. В даному ж випадку, нарахування штрафних санкцій пов'язано з нарахуванням недоїмки, яка виникла у зв'язку з несплатою позивачем страхових внесків.

Разом з тим, як уже зазначалось, позивач звертався до відповідача з заявою про узгодження оскаржуваної вимоги.

Відповідно до "Порядку розгляду органами Пенсійного фонду України скарг на рішення про накладення штрафу, нарахування пені та заяв платників при узгодженні ними вимоги про сплату недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України 08.10.2010 №22-7, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12 листопада 2010 року за №1096/18391 (чинного на час прийняття оскаржуваних вимоги та рішення) у разі коли платник єдиного внеску вважає, що орган Пенсійного фонду в районі, місті, районі у місті (територіальний орган Пенсійного фонду) невірно визначив суму недоїмки, такий платник єдиного внеску має право звернутися до територіального органу Пенсійного фонду, вимога якого оскаржується, з заявою про узгодження вимоги, яка подається у письмовій формі та супроводжується документами (розрахунками, копіями платіжних доручень тощо), що свідчать про неправильність сум недоїмки, зазначених у вимозі (пункт 2.1); заява повинна бути подана до територіального органу Пенсійного фонду протягом десяти робочих днів, наступних за днем отримання платником єдиного внеску вимоги. Строк, встановлений для подання заяви, не вважається пропущеним, якщо до його закінчення заяву та інші документи до неї здано на пошту (пункт 2.2). Заява про узгодження вимоги розглядається територіальним органом Пенсійного фонду протягом трьох робочих днів, наступних за днем отримання заяви (пункт 2.3). За результатами розгляду заяви про узгодження вимоги територіальний орган Пенсійного фонду зобов'язаний прийняти вмотивоване рішення та повідомити про нього особу, що подала заяву (пункт 2.4).

Як убачається з матеріалів адміністративної справи, позивач відповідно до "Порядку розгляду органами Пенсійного фонду України скарг на рішення про накладення штрафу, нарахування пені та заяв платників при узгодженні ними вимоги про сплату недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" звернувся до Управління Пенсійного фонду України в Оболонському районі міста Києва з заявою від 27.05.2013 №350 про узгодження вимоги від 20.05.2013 № Ю 035, в якій просив скасувати цю вимогу. Вказана заява отримана відповідачем 27.05.2013, про що свідчить відбиток штемпеля вхідної кореспонденції на заяві.

Пунктом 2.5 "Порядку розгляду органами Пенсійного фонду України скарг на рішення про накладення штрафу, нарахування пені та заяв платників при узгодженні ними вимоги про сплату недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" встановлено, що територіальний орган Пенсійного фонду приймає одне з таких рішень: про повне або часткове задоволення заяви платника єдиного внеску про узгодження вимоги, скасування оскарженої вимоги та надсилання платнику нової вимоги; про залишення вимоги без змін, а заяви платника єдиного внеску без задоволення; про залишення заяви платника єдиного внеску в межах процедури узгодження вимоги без розгляду.

У відповідь на заяву позивача від 27.05.2013 №350 про узгодження вимоги відповідачем надіслано лист від 30.05.2013 №5846/02, в якому роз'яснено правові підстави для донарахування страхових внесків (31,8 % - 32,3 %) за періоди: січень-квітень, жовтень-грудень 2004 року; жовтень-грудень 2005 року; лютий 2006 року - 51537,15 грн. та зроблено висновок про відсутність підстав для скасування вимоги.

Пунктом 6.2 вказаного порядку встановлено, що рішення про результати розгляду скарги (заяви) (додаток 6) оформляється відповідно до вимог законодавства про мови. Рішення складається зі вступної, описової, мотивувальної та резолютивної частин. Рішення оформляється на бланку органу Пенсійного фонду, який розглядав скаргу (заяву). У вступній частині рішення зазначаються: повне найменування особи, яка подала скаргу (заяву), прізвище та ініціали громадянина або фізичної особи - суб'єкта підприємницької діяльності, посадової особи скаржника; відомості про предмет оскарження, якого стосується скарга (заява); дата прийняття скарги (заяви) до розгляду (дата і номер зазначаються за даними журналу реєстрації вхідної кореспонденції). Описова частина рішення повинна містити перелік документів, які були взяті до уваги при розгляді скарги (заяви), дату і номер акта перевірки та/або вимоги про сплату недоїмки або оскаржуваного рішення, стисле викладення вимог і клопотання особи, яка подала скаргу (заяву). У мотивувальній частині рішення мають бути наведені результати дослідження матеріалів скарги (заяви) та докази, на яких ґрунтуються висновки посадової особи органу Пенсійного фонду, яка розглядала скаргу (заяву), а також посилання на конкретні пункти та статті законів України та інших нормативно-правових актів, якими обґрунтовано прийняте рішення. Резолютивна частина рішення повинна містити висновок про задоволення чи часткове задоволення скарги (заяви) або про відмову в задоволенні скарги (заяви). У рішенні також зазначається, що в разі незгоди особи, яка подала скаргу (заяву), з прийнятим рішенням, воно може бути оскаржене в органі Пенсійного фонду вищого рівня (із зазначенням строку такого оскарження) або в судовому порядку.

Суд погоджується з доводами представниками позивача, що лист відповідача від 30.05.2013 №5846/02 не відповідає формальним вимогам пунктів 2.5, 6. 2, Додатку №6 "Порядку розгляду органами Пенсійного фонду України скарг на рішення про накладення штрафу, нарахування пені та заяв платників при узгодженні ними вимоги про сплату недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" щодо оформлення рішення, оскільки зазначений лист не містить обов'язкових реквізитів, зокрема, назви документа, порядку оскарження, висновку про задоволення чи часткове задоволення заяви або про відмову в задоволенні вимог особи саме відповідно до пункту 2.5 згаданого порядку. Проте, наведені обставини не можуть бути самостійною підставою для скасування оскаржуваної вимоги, оскільки зі змісту листа від 30.05.2013 №5846/02, надісланого позивачу за наслідками розгляду зави про узгодження вимоги, вбачається, що начальником Управління Пенсійного фонду України в Оболонському районі міста Києва розглянуто заяву платника внесків, наведено правові підстави висновку, зазначені в акті перевірки від 20.05.2013 №95 щодо донарахування страхових внесків у період 2005-2006 роки та зроблено висновок про відсутність підстав для скасування вимоги від 20.05.2013 №035.

Відповідно до пункту 6.8 "Порядку розгляду органами Пенсійного фонду України скарг на рішення про накладення штрафу, нарахування пені та заяв платників при узгодженні ними вимоги про сплату недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" якщо вмотивоване рішення за скаргою (заявою) не надсилається скаржнику протягом строку, встановленого для розгляду його скарги (заяви), або протягом строку, продовженого за рішенням органу Пенсійного фонду, така скарга (заява) вважається повністю задоволеною на користь скаржника з дня, наступного за останнім днем зазначених строків. Скарга (заява) вважається також повністю задоволеною на користь скаржника, якщо рішення органу Пенсійного фонду про продовження строків її розгляду не було надіслано скаржнику до закінчення двадцятиденного строку.

Представником позивача долучено до матеріалів адміністративної справи довіку поштового відділення про те, що рекомендований лист №0420909404982 з об'єкта поштового зв'язку Київ-209 був прийнятий та відправлений 31.05.2013, а також конверт, відповідно до якого Управління Пенсійного фонду України в Оболонському районі міста Києва (м. Київ. вул. Озерна, 26-А, 04209) надсилало Голові Кооперативу по будівництву та експлуатації індивідуальних гаражів "Схід" (вул. Північна, 5, м. Київ, 04214) поштове відправлення з штриховим ідентифікатором №0420909404982. Представник позивача пояснив, що саме лист відповідача від 30.05.2013 №5846/02 було здано до поштового відділення 31.05.2013. Представник відповідача наведених обставин не заперечила, доказів на їх спростування не надала, клопотань про витребування, дослідження інших доказів не заявляла.

Враховуючи встановлені судом факти щодо отримання 27.05.2013 (понеділок) Управлінням Пенсійного фонду України в Оболонському районі міста Києва заяви Кооперативу по будівництву та експлуатації індивідуальних гаражів "Схід" заяви від 27.05.2013 №350 про узгодження вимоги від 20.05.2013 № Ю 035, надання відповідачем листом від 30.05.2013 №5846/02 відповіді на цю заяву про відсутність підстав для скасування та відправлення цього листа поштовим зв'язком 31.05.2013 (п'ятниця), звернення позивача з заявою в межах десятиденного строку, суд вважає обґрунтованим твердження позивача про пропущення відповідачем трьох робочих днів для розгляду та надсилання заявнику рішення за наслідками розгляду заяви про узгодження вимоги, що встановлено пунктами 2.3 та 6.8 "Порядку розгляду органами Пенсійного фонду України скарг на рішення про накладення штрафу, нарахування пені та заяв платників при узгодженні ними вимоги про сплату недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування". Відтак, в силу положень пункту 6.8 Порядку, скарга позивача вважається задоволеною з 31.05.2013, відповідно вимога від 20.05.2013 №Ю-035 підлягала скасуванню. При цьому суд вважає безпідставним посилання представника відповідача на наказ Пенсійного фонду України від 05.12.2012 №182 "Про затвердження типової інструкції з діловодства у територіальних органах Пенсійного фонду України" яким передбачено реєстрацію вхідної кореспонденції органами пенсійного фонду України. В даному випадку, порядок розгляду заяв про узгодження вимоги про сплату недоїмки врегульовано спеціальним нормативно-правовим актом "Порядком розгляду органами Пенсійного фонду України скарг на рішення про накладення штрафу, нарахування пені та заяв платників при узгодженні ними вимоги про сплату недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", яким встановлено імперативне правило про розгляд заяви про узгодження протягом трьох робочих днів (наступних за днем отримання заяви), та надіслання рішення за наслідками розгляду такої заяви протягом цього строку. Тобто відлік строку для розгляду заяви пов'язується з днем отримання, а не з датою реєстрації. Наслідком недотримання зазначених строків для розгляду та надіслання є задоволення вимог заявника. Слід звернути увагу, що інших причин розгляду заяви поза межами строку представником відповідача не наведено.

З гідно з пунктом 1 частини другої статті 162 КАС України в разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення. За змістом частини статті 171 КАС України суд може визнати нечинним нормативно-правовий акт. У даному випадку позивачем оскаржують ся акти індивідуальної дії.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовної вимоги щодо визнання повністю нечинною вимоги Управління Пенсійного фонду України в Оболонському районі міста Києва від 20.05.2013 №Ю-035, відтак вказана вимога як акт індивідуальної дії, з урахуванням положень пункту 1 частини другої статті 162 та частини одинадцятої 171 КАС України, підлягає скасуванню. Оскільки, у позивача відсутня недоїмка зі сплати страхових внесків, відповідно підлягає скасуванню рішення Управління Пенсійного фонду України в Оболонському районі міста Києва від 20.05.2013 №0238 про застосування фінансових санкцій та донарахування органом Пенсійного фонду України або страхувальником сум своєчасно не обчислених та не сплачених страхових внесків.

Згідно з частиною четвертою статті 99 КАС України якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, то для звернення до адміністративного суду встановлюється місячний строк, який обчислюється з дня, коли позивач дізнався про рішення суб'єкта владних повноважень за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень.

Судом встановлено, що позивач скористався процедурою досудового врегулювання спору, передбаченої статтею 25 Закону №2464-VІ, звернувшись до Управління Пенсійного фонду України в Оболонському районі міста Києва з заявою від 27.05.2013 №350 та зі скаргою від 27.05.2013 №352 до Управління Пенсійного фонду України в місті Києві про скасування рішення Управління Пенсійного фонду України в Оболонському районі міста Києва від 20.05.2013 №0238. Відповідачем за наслідками розгляду заяви позивачу надіслано лист від 30.05.2013 №5846/02, який згідно з довідкою поштового відділення та рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення отримано адресатом 03.06.2013. Водночас Управлінням Пенсійного фонду України в місті Києві за наслідками розгляду скарги надіслано рішення від 17.06.2013 №14671/08. Відповідно до відмітки суду позовна заява подана 26.06.2013, тобто в межах місячного строку з часу, коли позивач міг дізнатись про результати розгляду заяви та скарги.

Враховуючи викладене, зважаючи на те, що суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, адміністративний позов підлягає задоволенню, а оскаржувані вимога від 20.05.2013 №Ю-035 та рішення від 20.05.2013 №0238 - скасуванню.

Відповідно до частини першої статті 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Як свідчать матеріали адміністративної справи, позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2294,00 грн. (квитанція від 26.06.2013 на суму 35 грн. та платіжне доручення від 09.06.2013 №129 на суму 2259,00 грн.).

Таким чином, на користь позивача підлатають присудженню судові витрати в розмірі 2294,00 грн.

Керуючись статтями 9, 69-71, 94, 97, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Скасувати вимогу Управління Пенсійного фонду України в Оболонському районі міста Києва від 20 травня 2013 року №Ю 35.

Скасувати рішення Управління Пенсійного фонду України в Оболонському районі міста Києва від 20 травня 2013 року №0238.

Присудити на користь Кооперативу по будівництву та експлуатації індивідуальних гаражів "Схід" судові витрати в розмірі 2294,00 грн. (дві тисячі двісті двадцять дев'ять грн. 00 коп.) за рахунок Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання Державною казначейською службою України за рахунок бюджетних асигнувань призначених для Управління Пенсійного фонду України в Оболонському районі міста Києва.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції в порядку та строки, встановлені статтями 185-187 цього Кодексу шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня проголошення постанови. У разі відкладення складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя В.А. Донець