Постанова

від 16.01.2014 по справі 826/10023/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/10023/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Донець В.А.

Суддя-доповідач: Грибан І.О.

ПОСТАНОВА

Іменем України

16 січня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючий-суддя Грибан І.О.

судді Беспалов О.О., Парінов А.Б.

за участі :

секретар с/з Печенюк Р.В.

пр-к позивача Китайгора В.Г.

розглянув в судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Оболонському районі м.Києва на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 вересня 2013 року у справі за адміністративним позовом Кооперативу по будівництву та експлуатації індивідуальних гаражів «Схід» до Управління Пенсійного фонду України в Оболонському районі м.Києва про визнання рішення № 0238 від 20.05.2013 р., вимоги № Ю-035 від 20.05.2013 р. нечинними -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся в суд з позовом про визнання нечинними вимоги Управління Пенсійного фонду України в Оболонському районі м.Києва від 20.05.2013 року № Ю-035 про сплату боргу та рішення від 20.05.2013 року № 0238 про застосування фінансових санкцій та донарахування органом Пенсійного фонду України або страхувальником сум своєчасно не обчислених та не сплачених страхових внесків .

Позовні вимоги обгрунтовано тим, що Кооператив по будівництву та експлуатації індивідуальних гаражів «Схід» не був платником страхових внесків відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року №1058-IV (далі - Закон №1058), а як платник єдиного внеску відповідно до вимог Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» від 3 липня 1998 року №727/98, сплачував єдиний податок, з суми якого 42 % перераховувалось до Пенсійного фонду України. Також позивач вважає, що відповідачем не дотримано вимог «Порядку розгляду органами Пенсійного фонду України скарг на рішення про накладення штрафу, нарахування пені та заяв платників при узгодженні ними вимоги про сплату недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України 08.10.2010 №22-7, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12 листопада 2010 року за №1096/18391 щодо форми рішення та строку розгляду заяви про узгодження вимоги про сплату недоїмки.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 вересня 2013 року позовні вимоги задоволено повністю.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції відповідач, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким в задоволенні позову відмовити.

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини справи пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, виходячи з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, Управлінням Пенсійного фонду України в Оболонському районі міста Києва на підставі направлення від 15.05.2013 року №96, відповідно до пункту 13 та абзацу шостого пункту 7 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №2464-VІ та згідно листа підприємства проведено позапланову перевірку Кооперативу по будівництву та експлуатації індивідуальних гаражів «Схід» щодо правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та інших платежів, контроль за нарахуванням та сплатою яких покладено на Пенсійний фонд України, а також достовірності відомостей, поданих до Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування за період з 01.01.2004 року до 31.03.2013 року, про що складено акт від 20.05.2013 року №95.

Перевіркою встановлено порушення: вимог пункту 2 статті 9, пункту 1 частини другої статті 6, пункту 1 статті 7 Закону №2464-VІ, в результаті чого донараховано 31,8 % - 32,3 % внесків за 2011-2012 роки в сумі 17717,5 грн., у тому числі за періодами - липень 2012 року, березень 2012 року; вимог пункту 2 статті 20 Закону №1058, у результаті чого донараховано 31,8 % - 32,3 % внесків за 2004, 2005, 2006 роки в сумі 51537,15 грн., у тому числі за періодами - січень-квітень, жовтень-грудень 2004 року, жовтень-грудень 2005 року, лютий 2006 року; вимог пунктів 4, 9 «Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 08.10.2010 №22-2.

На підставі акту перевірки від 20.05.2013 року №95 відповідачем прийнято вимогу від 20.05.2013 року № Ю 035, відповідно до якої станом на 20.05.2013 року заборгованість позивача зі сплати страхових внесків (недоїмка) становить 51537,15 грн.

Крім того, Управлінням Пенсійного фонду України в Оболонському районі міста Києва прийнято рішення про застосування фінансових санкцій за донарахування органом Пенсійного фонду України або страхувальником сум своєчасно не обчислених та не сплачених страхових внесків від 20.05.2013 року №0238, яким за порушення пункту 6 частини другої статті 17 та на підставі пункту 4 частини дев'ятої статті 106 Закону №1058 до Кооперативу по будівництву та експлуатації індивідуальних гаражів «Схід» застосовано фінансові санкції в розмірі 254330,75 грн.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, оскільки відповідачем порушено строк для розгляду та надсилання заявнику рішення за наслідками розгляду заяви про узгодження вимоги, що встановлено пунктами 2.3 та 6.8 «Порядку розгляду органами Пенсійного фонду України скарг на рішення про накладення штрафу, нарахування пені та заяв платників при узгодженні ними вимоги про сплату недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», а тому позовна вимога щодо визнання нечинною вимоги Управління Пенсійного фонду України в Оболонському районі міста Києва від 20.05.2013 №Ю-035 є обґрунтованою. Крім того, оскільки у позивача відсутня недоїмка зі сплати страхових внесків відповідно підлягає скасуванню рішення Управління Пенсійного фонду України в Оболонському районі міста Києва від 20.05.2013 №0238 про застосування фінансових санкцій та донарахування органом Пенсійного фонду України або страхувальником сум своєчасно не обчислених та не сплачених страхових внесків.

Надаючи правову оцінку встановленим по справі обставинам та фактам, колегія суддів звертає увагу на наступне.

Згідно з пунктом 1 статті 11 Закону №1058-IV загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню підлягають особи, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, створених відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, у філіях, представництвах, відділеннях, інших відокремлених підрозділах цих підприємств, організацій, в об'єднаннях громадян, у фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності й інших осіб, включаючи юридичних і фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством.

Відповідно до пункту 1 статті 14 Закону №1058-IV страхувальниками цих осіб є їх роботодавці, які відповідно до частини 1 статті 15 цього Закону належать до платників страхових внесків і зобов'язані на підставі пункту 6 частини другої статті 17 зазначеного Закону нараховувати, обчислювати та сплачувати в установлені строки й у повному обсязі страхові внески.

У статті 18 Закону №1058-IV зазначалось, що страхові внески є цільовим загальнообов'язковим платежем, який справляється на всій території України в порядку, встановленому цим Законом; вони не включаються до складу податків, інших обов'язкових платежів, що складають систему оподаткування; на ці внески не поширюється податкове законодавство, а іншим законодавством не можуть встановлюватися пільги з нарахування і сплати таких внесків або звільнення від їх сплати.

Отже, обов'язок сплачувати страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування не залежить від статусу платника податку як суб'єкта підприємницької діяльності.

Згідно з вимогами пункту 16 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону №1058-IV до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить йому. Відтак, положення статті 6 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» в частині звільнення суб'єктів малого підприємництва, які сплачують єдиний податок, від збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, суперечить наведеним вимогам Закону №1058-IV, тому застосуванню не підлягають.

З наведених підстав не підлягають застосуванню до спірних відносин положення 4.4.1 пункту 4.4. статті 4 та підпункту 15.1.1 пункту 15.1 статті 15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21 грудня 2000 року №2181-III. При цьому, слід звернути увагу, що статтею 106 Закону №1058-IV передбачалось узгодження недоїмки, оскарження рішень в адміністративному та судовому порядку, розміри та порядок накладення фінансових санкцій; також щодо стягнення недоїмки, пені та штрафів не застосовувався строк давності.

Статтею 19 Закону №1058-IV передбачалось, що страхові внески до солідарної системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування нараховуються роботодавцем на суми фактичних витрат на оплату праці (грошового забезпечення) працівників, які включають витрати на виплату основної та додаткової заробітної плати, інших заохочувальних і компенсаційних виплат.

Частиною другою статті 20 Закону №1058-IV передбачалось, що суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (недоїмка) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.

Відповідно до частини другої статті 106 Закону №1058-IV обчислення страхових внесків застрахованих осіб, зазначених у пунктах 1, 2, 5-7, 9, 10, 12 і 15 статті 11 цього Закону, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески. Частиною третьої цієї статті встановлювалось, що Територіальні органи Пенсійного фонду за формою і у строки, визначені правлінням Пенсійного фонду, надсилають страхувальникам, які мають недоїмку, вимогу про її сплату (абзац перший).

Пунктом 4 частини дев'ятої статті 106 Закону №1058-ІV було передбачено застосування виконавчими органами Пенсійного фонду України фінансових санкцій за донарахування територіальним органом Пенсійного фонду або страхувальником сум своєчасно не обчислених та не сплачених страхових внесків у вигляді накладення штрафу в розмірі 5 відсотків зазначених сум за кожний повний або неповний місяць, за який донараховано ці суми.

Наведені положення Закону №1058-ІV діяли до 1 січня 2011 року, тобто на час існування спірних відносин щодо сплати позивачем страхових внесків на загальнообов'язкове пенсійне страхування протягом 2004-2006 років.

Згідно з пунктом 7 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №2464-VІ (чинного на час проведення позапланової перевірки, складання акту від 20.05.2013 №95 видання оскаржуваних вимоги від 20.05.2013 №Ю-035 та рішення від 20.05.2013 №0238) стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій. Погашення заборгованості з використанням коштів, що надходять у рахунок сплати єдиного внеску, забороняється (абзац п'ятий). На період до повного стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, та відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом (абзац шостий).

Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про правомірність застосування відповідачем положень Закону №1058-ІV під час визначення обов'язку Кооперативу по будівництву та експлуатації індивідуальних гаражів «Схід» сплачувати страхові внески в період: січень-квітень, жовтень-грудень 2004 року; жовтень-грудень 2005 року; лютий 2006 року, в тому числі положень частини третьої статті 106 Закону №1058-ІV, якою передбачено надіслання страхувальникам вимоги про сплату недоїмки, яка не була самостійно сплачена. Оскільки, відповідачем штрафні санкції нараховані на суму недоїмки, яка не була нарахована саме до 01 січня 2011 року, відповідно правомірним є застосування положення пункту 4 частини дев'ятої статті 106 Закону №1058-ІV, на підставі якої було нараховано фінансові санкції.

Крім того, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що невідповідність листа відповідача від 30.05.2013 №5846/02 вимогам пунктів 2.5, 6. 2, Додатку №6 «Порядку розгляду органами Пенсійного фонду України скарг на рішення про накладення штрафу, нарахування пені та заяв платників при узгодженні ними вимоги про сплату недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» щодо оформлення рішення не можуть бути самостійною підставою для скасування оскаржуваної вимоги, оскільки останнє містить обґрунтування правових підстав висновків, зазначених в акті перевірки від 20.05.2013 року №95 щодо донарахування страхових внесків у період 2005-2006 роки та зроблено висновок про відсутність підстав для скасування вимоги від 20.05.2013 року.

Разом з тим, скасовуючи оскаржувані рішення, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем було порушено пункти 2.3 та 6.8 «Порядку розгляду органами Пенсійного фонду України скарг на рішення про накладення штрафу, нарахування пені та заяв платників при узгодженні ними вимоги про сплату недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», а саме відповідачем порушено строк для розгляду та надсилання заявнику рішення за наслідками розгляду заяви про узгодження вимоги.

Колегія суддів вважає зазначений висновок помилковим з наступних підстав.

Відповідно до п.2.3 «Порядку розгляду органами Пенсійного фонду України скарг на рішення про накладення штрафу, нарахування пені та заяв платників при узгодженні ними вимоги про сплату недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» заява про узгодження вимоги розглядається територіальним органом Пенсійного фонду протягом трьох робочих днів, наступних за днем отримання заяви.

За результатами розгляду заяви про узгодження вимоги територіальний орган Пенсійного фонду зобов'язаний прийняти вмотивоване рішення та повідомити про нього особу, що подала заяву.

Згідно п 2.6. Порядку у разі незгоди платника єдиного внеску з рішенням територіального органу Пенсійного фонду, прийнятим у межах процедури узгодження вимоги, подальше його оскарження здійснюється відповідно до вимог цього Порядку щодо розгляду скарг на рішення органів Пенсійного фонду або в судовому порядку.

З матеріалів справи вбачається, що позивач відповідно до «Порядку розгляду органами Пенсійного фонду України скарг на рішення про накладення штрафу, нарахування пені та заяв платників при узгодженні ними вимоги про сплату недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» звернувся до Управління Пенсійного фонду України в Оболонському районі міста Києва з заявою від 27.05.2013 року №350 про узгодження вимоги від 20.05.2013 року № Ю 035, в якій просив скасувати цю вимогу. Вказана заява отримана відповідачем 27.05.2013 року.

На зазначену заяву відповідачем надіслано лист від 30.05.2013 року №5846/02, в якому роз'яснено правові підстави для донарахування страхових внесків (31,8 % - 32,3 %) за періоди: січень-квітень, жовтень-грудень 2004 року; жовтень-грудень 2005 року; лютий 2006 року - 51537,15 грн. та зроблено висновок про відсутність підстав для скасування вимоги. Тобто, фактично відмовлено у задоволенні заяви про узгодження недоїмки.

Враховуючи, що Порядком передбачено розгляд заяв протягом 3 (трьох) робочих днів від дня її отримання, то рішення по розгляду заяви повинно було бути прийнято 28 - 30 травня.

Приймаючи рішення за результатами розгляду заяви відповідач не порушив строки розгляду передбачені п. 2.3 Порядку , оскільки рішення прийнято 30.05. 2013 року.

Колегія суддів вважає, що відповідач діяв в межах та у спосіб, передбачений чинним законодавством.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що доводами апеляційної скарги спростовані висновки суду першої інстанції покладені в основу рішення, а порушення норм матеріального та прцесуального права призвели до неправильного вирішення справи, тому, у відповідності з ст. 202 КАС України, оскаржувану постанову слід скасувати та винести нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України суд -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Оболонському районі м.Києва задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 вересня 2013 року скасувати та ухвалити нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог Кооперативу по будівництву та експлуатації індивідуальних гаражів «Схід» до Управління Пенсійного фонду України в Оболонському районі м.Києва про визнання рішення №0238 від 20.05.2013 р., вимоги №Ю035 від 20.05.2013 р. нечинними - відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий-суддя І.О.Грибан

Суддя О.О.Беспалов

Суддя А.Б.Парінов

Повний текст виготовлено - 20.01.2014 року.

Головуючий суддя Грибан І.О.

Судді: Беспалов О.О.

Парінов А.Б.