Постанова

від 04.09.2013 по справі 826/10703/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА01601, м.  Київ, вул. Командарма Каменєва, 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И м. Київ 04 вересня 2013 року                    10:51                                        № 826/10703/13-а Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Донця В.А., за участю секретаря судового засідання Суховій О.В., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовомДержавної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві доТовариства з обмеженою відповідальністю "Гавілон Україна" про нарахування та сплату податкового зобов'язання, коригування від'ємного значення об'єкта оподаткування Державна податкова інспекція у Подільському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві звернулася до суду з адміністративним позовом про: зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Гавілон Україна" (ідентифікаційний код 37726624) на підставі рішення суду нарахувати та сплатити суму податкового зобов'язання з податку на прибуток – 497870,00 грн. і 124468,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій на р/р 34129999700008, одержувач: УДК у Подільському районі міста Києва, банк одержувача: ГУ ДКУ у місті Києві, МФО 820019, ідентифікаційний код 36866872; зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Гавілон Україна" здійснити коригування показників податкової звітності шляхом зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування за ІІІ квартали 2012 року в сумі 6898080,00 грн. Позов мотивований тим, зокрема, що за результатами проведеної позивачем позапланової перевірки відповідача з питань повноти декларування та своєчасності сплати податку на прибуток за період з 15.06.2011 по 30.09.2012 встановлено порушення відповідачем вимог податкового законодавства щодо оподаткування операцій із пов'язаними особами при визначенні договірних цін з урахуванням звичайних цін, внаслідок чого відповідачем занижено податкове зобов'язання по податку на прибуток на загальну суму 497870,00 грн. та завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування за ІІІ квартали 2012 року в сумі 6898080,00 грн., що слугувало підставою для прийняття позивачем податкових повідомлень-рішень про нарахування відповідачу 497870,00 грн. податкового зобов'язання з податку на прибуток, 124468,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій та про зменшення суми об'єкта оподаткування з податку на прибуток у розмірі 6898080,00 грн. Як зазначено в позовній заяві, відповідач оскаржив вказані податкові повідомлення-рішення, відповідно в силу встановлених Податковим кодексом України особливостей щодо порядку застосування звичайної ціни, вони вважаються відкликаними і, в такому разі, виникає обов'язок керівника органу державної податкової служби звернутися до суду з позовом про нарахування та сплату податкових зобов'язань, коригування від'ємного значення об'єкта оподаткування або інших показників податкової звітності.     Представник позивача у судовому засіданні позов підтримав, просив задовольнити позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві. Представники відповідача проти позову заперечили, подали письмові заперечення проти позову в яких зазначено, що позов є безпідставним та необґрунтованим, оскільки позивач не є тим податковим органом, який законом наділений повноваженнями для звернення до суду з такого роду позовами. Як зазначено у запереченнях, пункт 39.15 Податкового кодексу України, який дозволяє звернутись до платників зі схожими вимогами, передбачає таке право, проте не наділяє ним позивача, та стосується лише податкового зобов'язання, а не штрафних санкцій, які не є податковим зобов'язанням. Крім того, у запереченнях зазначено, що під час здійснення позивачем перевірки відповідача з питань повноти декларування та своєчасності сплати податку на прибуток за період з 15.06.2011 по 30.09.2012 для визначення звичайної ціни реалізованого відповідачем товару позивачем використовувались дані, наведені в листі Державного підприємства "Державний інформаційно-аналітичний центр моніторингу зовнішніх товарних ринків" щодо орієнтованих ринкових експортних цін на ринку України на умовах поставки FOB – порти Чорного моря на кукурудзу фуражну, насіння ріпаку, пшеницю фуражну, водночас відповідач здійснював поставки кукурудзи на умовах CPT (Інкотермс), які є дешевшими відносно поставки на умовах FOB (Інкотермс), тому позивачем при визначенні рівня звичайних цін не було дотримано вимог податкового законодавства щодо співставних умов порівняння цін на аналогічну продукцію. При цьому, як зазначено у запереченнях, контрактна ціна кожної з поставок відповідача, які перевірялись позивачем, знаходиться в межах ринкового рівня, що підтверджується експертними висновками Державного підприємства "Державний інформаційно-аналітичний центр моніторингу зовнішніх товарних ринків", та свідчить про виконання відповідачем умов щодо звичайної ціни на товар. Також, на думку відповідача, звичайну ціну можна визначити виключно за інформацією про договори, що були укладені на момент продажу такого товару, водночас під час перевірки податковим органом були взяті дати, які не мають відношення до часу здійснення відповідачем спірних поставок. За висновком відповідача, наведені обставини не доводять факту невідповідності договірних цін, визначених в укладених відповідачем контрактах, рівню звичайних цін, та свідчать про безпідставність та необґрунтованість позову. Ухвалою суду від 25 липня 2013 року провадження у справі зупинялось за обґрунтованим клопотанням представника відповідача та з метою надання позивачу часу для виконання вимог ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 липня 2013 року про усунення недоліків позовної заяви щодо зобов'язання позивача усунути недоліки позовної заяви шляхом надсилання за місцезнаходженням Товариства з обмеженою відповідальністю "Гавілон Україна" додатків до позовної заяви рекомендованим листом з повідомленням про вручення та надання суду відповідного належного доказу. Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, які містяться в матеріалах справи, судом встановлено наступне. Згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, місцезнаходженням Товариства з обмеженою відповідальністю "Гавілон Україна", ідентифікаційний код 37726624, є: 04070, м. Київ, вул. Іллінська, 8. Як убачається з матеріалів справи, на підставі наказу від 08.02.2013 №268 "Про проведення документальної позапланової перевірки", направлень від 08.02.2013 №193, №194 Державною податковою інспекцією у Подільському районі міста Києва Державної податкової служби проведено позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Гавілон Україна", ідентифікаційний код 37726624, з питань повноти декларування та своєчасності сплати податку на прибуток за період з 15.06.2011 по 30.09.2012 (далі – Перевірка), про що складено акт від 21.02.2012 (помилково вказано 2012 рік замість 2013 рік) №521/22-5-04/37726624 (далі, в тому числі, – Акт перевірки). За результатами Перевірки, Державною податковою інспекцією у Подільському районі міста Києва Державної податкової служби прийнято податкові повідомлення-рішення: від 12.03.2013 №0001362250, яким відповідачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств, створених за участю іноземних інвесторів, на 622338,00 грн., в тому числі, 497870,00 грн. за основним платежем та 124468,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями; від 12.03.2013 №0001372250, яким відповідачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування від усіх видів діяльності податком на прибуток на 6898080,00 грн. за 3 квартали 2012 року. Відповідач не погодився із зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями та подав до Державної податкової служби у місті Києві скаргу від 25.03.2013 №33 в якій просив скасувати податкові повідомлення-рішення від 12.03.2013 №0001362250 та №0001372250. Рішенням Головного управління Міндоходів у місті Києві (правонаступника Державної податкової служби у місті Києві) від 22.05.2013 №327/10/12-1-03 у задоволенні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Гавілон Україна" відмовлено, а податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва Державної податкової служби від 12.03.2013 №0001362250 та №0001372250 залишено без змін. В подальшому, відповідач подав на вказане рішення Головного управління Міндоходів у місті Києві скаргу від 30.05.2013 №49 до Міністерства доходів і зборів України (правонаступника Державної податкової служби України) в якій просив скасувати оскаржуване рішення та не допустити застосування до підприємства висновків, викладених в Акті перевірки. Міністерство доходів і зборів України рішенням від 19.06.2013 №5203/6/99-99-10.01-15 продовжило розгляд скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Гавілон Україна" від 30.05.2013 №49 до 29.07.2013 включно та 26.07.2013 прийняло рішення №7662/6/99-99-10.01-15 "Про розгляд скарги", яким скаргу відповідача від 30.05.2013 №49 залишено без розгляду. Вирішуючи спір, суд виходить з такого. Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України від 2 грудня 2010 року №2755-VI. Підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України (в чинній редакції на час проведення Державною податковою інспекцією у Подільському районі міста Києва Державної податкової служби Перевірки відповідача) передбачалось право органів державної податкової служби проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом. Види та порядок проведення перевірок визначаються Главою 8 розділу ІІ Податкового кодексу України. Так, пунктом 75.1 статті 75 Податкового кодексу України (в чинній редакції на час проведення Державною податковою інспекцією у Подільському районі міста Києва Державної податкової служби Перевірки відповідача) визначалось, що органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові, виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. При цьому, відповідно до абзацу третього підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України (в чинній редакції на час проведення Державною податковою інспекцією у Подільському районі міста Києва Державної податкової служби Перевірки відповідача) документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом. Як зазначив представник позивача, підставою для проведення Перевірки слугувало подання відповідачем заперечень на акт від 21.12.2012 №646/22-604/37726624 "Про результати планової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Гавілон Україна" (код за ЄДРПОУ 37726624) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 15.06.2011 по 30.09.2012, валютного та іншого законодавства за період з 15.06.2011 по 30.09.2012". Представники відповідача факту оскарження акта від 21.12.2012 №646/22-604/37726624 не заперечили. Приписами підпункту 78.1.5 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України (в чинній редакції на час проведення Державною податковою інспекцією у Подільському районі міста Києва Державної податкової служби Перевірки відповідача) встановлювалось, що документальна позапланова перевірка здійснюється у разі, коли платником податків подано в установленому порядку органу державної податкової служби заперечення до акта перевірки або скаргу на прийняте за її результатами податкове повідомлення-рішення, в яких вимагається повний або частковий перегляд результатів відповідної перевірки або скасування прийнятого за її результатами податкового повідомлення-рішення у разі, коли платник податків у своїй скарзі (запереченнях) посилається на обставини, що не були досліджені під час перевірки, та об'єктивний їх розгляд неможливий без проведення перевірки. Така перевірка проводиться виключно з питань, що стали предметом оскарження. З акта від 21.12.2012 №646/22-604/37726624 убачається, що в результаті проведеної Державною податковою інспекцією у Подільському районі міста Києва Державної податкової служби перевірки відповідача встановлено порушення ним вимог підпункту 153.2.1 пункту 153.2 статті 153 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податкове зобов'язання по податку на прибуток на загальну суму 756775,00 грн. та завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування за 3 квартали 2012 року в сумі 6898080,00 грн. Не погоджуючись із зазначеним актом перевірки, відповідачем було подано заперечення від 10.01.2013 №3 до акта від 21.12.2012 №646/22-604/37726624 в яких він зазначив, зокрема, про безпідставність донарахувань підприємству суми податкового зобов'язання. Відтак, Державна податкова інспекція у Подільському районі міста Києва Державної податкової служби мала підстави для проведення  документальної позапланової перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Гавілон Україна". Згідно з пунктом 81.1 статті 81 Податкового кодексу України (в чинній редакції на час проведення Державною податковою інспекцією у Подільському районі міста Києва Державної податкової служби Перевірки відповідача) посадові особи органу державної податкової служби мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування органу державної податкової служби, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи – платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника органу державної податкової служби або його заступника, що скріплений печаткою органу державної податкової служби; копії наказу про проведення перевірки; службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки. Непред'явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб органу державної податкової служби до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки (абзаци перший-пятий). Як уже зазначалось, Державною податковою інспекцією у Подільському районі міста Києва Державної податкової служби проведено Перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Гавілон Україна" на підставі наказу від 08.02.2013 №268 "Про проведення документальної позапланової перевірки", направлень від 08.02.2013 №193, №194, в яких головним бухгалтером товариства, 08.02.2013, поставлено підпис про вручення копії наказу на проведення перевірки та про пред'явлення направлень на проведення перевірки. Також, з Акта перевірки убачається, що позапланова виїзна перевірка проводилась з питань повноти декларування та своєчасності сплати відповідачем податку на прибуток за період з 15.06.2011 по 30.09.2012, про що відповідач зазначав у запереченнях від 10.01.2013 №3 до акта від 21.12.2012 №646/22-604/37726624. Таким чином, за висновком суду, Державною податковою інспекцією у Подільському районі міста Києва Державної податкової служби було дотримано порядку проведення документальної позапланової виїзної перевірки відповідача, за наслідками якої складено акт від 21.02.2012 №521/22-5-04/37726624. Як убачається з акта від 21.02.2012 №521/22-5-04/37726624, перевіркою встановлено порушення Товариством з обмеженою відповідальністю "Гавілон Україна" підпункту 153.2.1 пункту 153.2 статті 153 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податкове зобов'язання по податку на прибуток на загальну суму 497870,00 грн. та завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування за ІІІ квартали 2012 року в сумі 6898080,00 грн. Наведені в Акті перевірки висновки ґрунтуються на підставі аналізу податковим органом господарських операцій відповідача з торгівлі зерновими культурами внаслідок чого було встановлено заниження задекларованих товариством доходів від реалізації продукції. В акті перевірки зазначено, що в результаті аналізу господарських операцій з поставки кукурудзи на підставі укладених між відповідачем та його контрагентом (пов'язаною особою) зовнішньоекономічних контрактів та співставлення ціни, за якою ТОВ "Гавілон Україна" здійснювало експорт пов'язаній особі – одержувачу компанії "GAVILON GENEVA SARL", з рівнем світових цін на підставі отриманої від Державного підприємства "Державний інформаційно-аналітичний центр моніторингу зовнішніх товарних ринків" інформації, встановлено відхилення договірної ціни від звичайної ціни більш ніж на 20 відсотків. Відповідно до підпункту 153.2.1 пункту 153.2 статті 153 Податкового кодексу України (в чинній редакції на час виникнення між сторонами спірних відносин) дохід, отриманий платником податку від продажу товарів (виконання робіт, надання послуг) пов'язаним особам, визначається відповідно до договірних цін, але не менших від звичайних цін на такі товари, роботи, послуги, що діяли на дату такого продажу, у разі, якщо договірна ціна на такі товари (роботи, послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (роботи, послуги). На час проведення  Перевірки, методи визначення та порядок застосування звичайної ціни встановлювались статтею 39 Податкового кодексу України. Водночас, у відповідності до абзацу третього пункту 1 Розділу ХІХ "Прикінцеві положення" Податкового кодексу України вказана стаття набрала чинності з 1 січня 2013 року, водночас позапланова виїзна перевірка відповідача проводилась за період з 15.06.2011 по 30.09.2012. При цьому, пунктом 8 Підрозділу 10 Розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України встановлено, що у випадках, визначених цим Кодексом, до вступу в дію статті 39 цього Кодексу застосовується пункт 1.20 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств". Оскільки, фактично Перевірка була проведена після набрання чинності статтею 39 Податкового кодексу України, водночас у період, що перевірявся, порядок застосування звичайної ціни здійснювався у відповідності до пункт 1.20 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", то, за висновком суду, процедура для визначення (нарахування) податкового зобов'язання, коригування від'ємного значення об'єкта оподаткування або інших показників податкової звітності у разі відхилення договірних цін у податковому обліку платника податків від звичайних цін повинна відбуватись у відповідності до статті 39 Податкового кодексу України, водночас, методика визначення звичайної ціни здійснюється на підставі пункт 1.20 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", який був чинним на момент виникнення та існування між сторонами спірних відносин. Як уже зазначалось, Державною податковою інспекцією у Подільському районі міста Києва Державної податкової служби за результатами Перевірки прийнято податкові повідомлення-рішення від 12.03.2013 №0001362250 та №0001372250, які були оскаржені відповідачем. Пунктом 39.15 статті 39 Податкового кодексу України (чинного на час прийняття податкових повідомлень-рішень від 12.03.2013 №0001362250 та №0001372250) визначалось, що визначені із застосуванням звичайних цін база, об'єкт оподаткування та інші показники податкового обліку використовуються органами державної податкової служби для проведення розрахунку податкових зобов'язань, коригування від'ємного значення об'єкта оподаткування або інших показників податкової звітності за результатами проведення перевірки (абзац другий). За результатами цієї перевірки приймається відповідне податкове повідомлення-рішення. У разі коли платник податків розпочинає процедуру оскарження цього податкового повідомлення-рішення, або несплати відповідної суми, визначеної в такому податковому повідомленні-рішенні, протягом строків, встановлених цим Кодексом податкове повідомлення-рішення вважається відкликаним. Керівник органу державної податкової служби зобов'язаний звернутися до суду з позовом про нарахування та сплату податкових зобов'язань, коригування від'ємного значення об'єкта оподаткування або інших показників податкової звітності (абзац третій). Таким чином, оскільки відповідачем було розпочато процедуру оскарження відносно податкових повідомлень-рішень від 12.03.2013 №0001362250 та №0001372250, що не заперечувалось представниками сторін, вказані податкові повідомлення-рішення вважаються відкликаними, відповідно у позивача виник обов'язок звернутися з відповідним позовом до суду. При цьому, на момент звернення позивача з даним позовом до суду, 09.07.2013, про що свідчить відмітка суду про прийняття позовної заяви, повноваження податкового органу на звернення до суду щодо нарахування та сплати податкових зобов'язань, коригування від'ємного значення об'єкта оподаткування або інших показників податкової звітності у результаті застосування звичайних цін були передбачені підпунктом 20.1.38 пункту 20.1 статті 20  Податкового кодексу України (в чинній редакції на момент звернення позивача з даним позовом до суду). Тому, суд вважає безпідставним твердження представників відповідача про відсутність у Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві повноважень на звернення з даним позовом до суду. Крім того, представники відповідача звернули увагу суду, що за результатами розгляду скарги відповідача на податкові повідомлення-рішення від 12.03.2013 №0001362250 та №0001372250, вищестоящим органом зазначені податкові повідомлення-рішення залишені без змін. Суд не надає правової оцінки рішенню Головного управління Міндоходів у місті від 22.05.2013 №327/10/12-1-03, яким залишено без змін вказані податкові повідомлення-рішення, оскільки зазначене рішення не є предметом розгляду в даній справі. Разом з тим, суд погоджується з доводами представників відповідача щодо недоведеності позивачем за наслідками проведення Перевірки факту невідповідності договірних цін, визначених в укладених відповідачем контрактах, рівню звичайних цін. Так, відповідно до пункту 1.20 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28 грудня 1994 року №334/94-ВР (чинного на час виникнення між сторонами спірних відносин), якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін (підпункт 1.20.1). Для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії), строки виконання зобов'язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну. При цьому умови договорів на ринку ідентичних (у разі їх відсутності – однорідних) товарів (робіт, послуг) визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами суттєво не впливає на ціну, або може бути економічно обґрунтована. При цьому враховуються звичайні при укладанні угод між непов'язаними особами надбавки чи знижки до ціни. Зокрема, але не виключно, враховуються знижки, пов'язані з сезонними та іншими коливаннями споживчого попиту на товари (роботи, послуги), втратою товарами якості або інших властивостей; закінченням (наближенням дати закінчення) строку зберігання (придатності, реалізації); збутом неліквідних або низьколіквідних товарів; маркетинговою політикою, у тому числі при просуванні товарів (робіт, послуг) на ринки; наданням дослідних моделей і зразків товарів з метою ознайомлення з ними споживачів (підпункт 1.20.2). Обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом. При проведенні перевірки платника податку податковий орган має право надати запит, а платник податку зобов'язаний обґрунтувати рівень договірних цін або послатися на норми абзацу першого підпункту 1.20.1 цього пункту (підпункт 1.20.8). Як уже зазначалось, висновок податкового органу про відхилення договірної ціни від звичайної ціни здійснений на основі аналізу укладених між відповідачем та його контрагентом зовнішньоекономічних контрактів та співставлення ціни, за якою ТОВ "Гавілон Україна" здійснювало експорт пов'язаній особі – одержувачу компанії "GAVILON GENEVA SARL", з рівнем світових цін на підставі отриманої від Державного підприємства "Державний інформаційно-аналітичний центр моніторингу зовнішніх товарних ринків" інформації. Представниками відповідача долучено до матеріалів справи копії контрактів укладених між ТОВ "Гавілон Україна" та "GAVILON GENEVA SARL" на поставку кукурудзи українського походження урожаю 2011 року: від 06.12.2011 №CS1001, ціна товару 216,50 доларів США за одну тону, умови поставки СРТ (Інкотермс), період поставки з 01.02.2012 по 29.02.2012; від 09.12.2011 №CS1002, ціна товару 208,50 доларів США за одну тону, умови поставки СРТ (Інкотермс), період поставки з 01.02.2012 по 29.02.2012; від 29.12.2011 №CS1003, ціна товару 213,50 доларів США за одну тону, умови поставки СРТ (Інкотермс), період поставки з 01.02.2012 по 29.02.2012; від 10.05.2012 №CS1006/РС10185, ціна товару 242,50 доларів США за одну тону, умови поставки СРТ (Інкотермс), період поставки з 25.04.2012 по 25.06.2012. Вказані контракти також були предметом Перевірки, що відображено в Акті перевірки. З Акта перевірки убачається, що для співставлення ціни, за якою ТОВ "Гавілон Україна" здійснювало експорт компанії "GAVILON GENEVA SARL", з рівнем світових цін податковим органом використано дані наведені в листі Державного підприємства "Державний інформаційно-аналітичний центр моніторингу зовнішніх товарних ринків" від 31.01.2013 №43/237, який було надано на запит Державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва Державної податкової служби від 17.01.2013 №301/9/22-60. Як зазначено в листі ДП "Держзовнішінформ", за наявною на поточний момент інформацією орієнтований рівень експортних цін на ринку України на умовах поставки FOB – порти Чорного моря складав: 23.02.2012 – 255-265 доларів США за одну тону; 28.03.2012 – 260-270 доларів США за одну тону; 25.04.2012 – 255-267 доларів США за одну тону; 20.06.2012 – 240-250 доларів США за одну тону; 25.07.2012 – 294-304 доларів США за одну тону (нового врожаю). Суд погоджується з доводами представників відповідача, що вказані в зазначеному листі ціни не можна вважати співставними для визначення звичайної ціни у порівнянні з ціною за укладеними відповідачем зовнішньоекономічними контрактами. Так, в листі ДП "Держзовнішінформ" навів рівень експортних цін на ринку України на умовах поставки FOB – порти Чорного моря, водночас, контракти від 06.12.2011 №CS1001, від 09.12.2011 №CS1002, від 29.12.2011 №CS1003, від 10.05.2012 №CS1006/РС10185 були укладені відповідачем на умовах СРТ (Інкотермс). Згідно з умовами правил Інкотермс 2010, умови поставки FOB (Free On Board – вказано порт завантаження) включають, в тому числі, доставку товару до зазначеного порту, завантаження продавцем товару на судно замовника, водночас, за умовами доставки СРТ (Carriage Paid To – вказано місце призначення), товар лише доставляється перевізнику замовника у зазначеному порту. Відтак, очевидно, що умови поставки FOB будуть дорожчими, ніж СРТ, оскільки в ціну контракту додатково включається вартість завантаження продавцем товару на судно замовника. Також, за способом виконання зобов'язання контракти від 06.12.2011 №CS1001, від 09.12.2011 №CS1002, від 29.12.2011 №CS1003, від 10.05.2012 №CS1006/РС10185 є форвардними, що означає фіксацію ціни контракту під час укладення такого форвардного контракту. Разом з тим, з Акта перевірки убачається, що податковим органом для співставлення було взято ціни на кукурудзу станом на дати, зазначені в листі ДП "Держзовнішінформ", а саме: станом на 28.03.2012 та станом на 25.07.2012, що, крім того, не відповідає датам оформлення вантажно-митних декларацій, досліджуваних під час Перевірки. За таких обставин, суд дійшов висновку про недотримання позивачем вимог пункту 1.20 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28 грудня 1994 року №334/94-ВР (чинного на час виникнення між сторонами спірних відносин), під час визначення звичайної ціни товару, в частині використання інформації про укладені договори на момент продажу відповідачем товару з ідентичними (однорідними) товарами у співставних умовах. Зокрема, Перевіркою не враховано умов поставки товару, порядку визначення ціни товару за контрактами, моменту фактичної передачі товарів. Крім того, відповідно до долучених представниками відповідача до матеріалів справи висновків ДП "Держзовнішінформ" від 23.01.2012 №11/86, від 23.01.2012 №11/87, від 23.01.2012 №11/88, від 28.05.2012 №746 контрактні ціни на кукурудзу фуражну на умовах поставки СРТ на момент укладення контрактів від 06.12.2011 №CS1001, від 09.12.2011 №CS1002, від 29.12.2011 №CS1003, від 10.05.2012 №CS1006/РС10185 знаходяться в межах ринкового рівня цін на кукурудзу фуражну. За висновком суду, зазначені докази в сукупності з встановленими судом під час судового розгляду справи обставинами спростовують твердження позивача про відхилення   договірної ціни за контрактами від 06.12.2011 №CS1001, від 09.12.2011 №CS1002, від 29.12.2011 №CS1003, від 10.05.2012 №CS1006/РС10185 від звичайної ціни більш ніж на 20 відсотків, відтак, висновок про порушення Товариством з обмеженою відповідальністю "Гавілон Україна" підпункту 153.2.1 пункту 153.2 статті 153 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податкове зобов'язання по податку на прибуток на загальну суму 497870,00 грн. та завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування за ІІІ квартали 2012 року в сумі 6898080,00 грн., не знайшов свого підтвердження під час судового розгляду справи. Частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Враховуючи, що позивачем не надано суду достатніх та переконливих доказів на підтвердження заниження відповідачем контрактних цін більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни, суд дійшов висновку про відсутність порушень з боку відповідача вимог пункту 153.2 статті 153 Податкового кодексу України в період з 15.06.2011 по 30.09.2012, відтак позовні вимоги про зобов'язання відповідача нарахувати та сплатити суму податкового зобов'язання з податку на прибуток – 497870,00 грн. і 124468,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій та зобов'язання відповідача здійснити коригування показників податкової звітності шляхом зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування за ІІІ квартали 2012 року в сумі 6898080,00 грн. є необґрунтованими, тому в задоволенні позову слід відмовити повністю. Згідно з частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа). Відповідач не надав суду доказів понесення ним судових витрат, тому судові витрати стягненню з державного бюджету на користь відповідача не підлягають. Керуючись статтями 69-71, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, – ПОСТАНОВИВ: У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю. Постанова суду першої інстанції набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції в порядку та строки, встановлені статтями 185-187 цього Кодексу шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня проголошення постанови. У разі відкладення складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Суддя                                                                                                                    В.А. Донець