Рішення від 05.08.2013 по справі 2-3891/11

Справа № 2-3891/11

Категорія 26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(ЗАОЧНЕ)

05 серпня 2013 року Подільський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді -Зарицької Ю. Л. ,

при секретарі - Лупіній Т. О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Лізинг Україна» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості та зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості, мотивуючи тим, що 17.02.10 р. було укладено договір про фінансовий лізинг з відповідачем. Позивач належним чином виконав свої обов'язки за договором, а відповідач прийняті на себе зобов'язання по поверненню отриманого кредиту та сплаті відсотків за користування кредитом не виконав. Починаючи з 21.10.10 р. відповідач не сплачує лізингові платежі, внаслідок цього у відповідача виникла заборгованість. В зв'язку з цим позивач просить відшкодувати збитки які виникли у зв'язку з порушенням відповідачем своїх зобов'язань за договором, різницю між ринковою вартістю та несплаченими лізинговими платежами в розмірі 43024 грн. 98 коп., пеню, штраф за порушення умов договору та інфляційні витрати за порушення умов договору та не виконання грошових зобов'язань в розмірі 176803 грн. 16 коп. та судові витрати.

До початку судового засідання від представника позивача надійшла заява, в якій він позов підтримав, просив розглядати позов у його відсутність та проти постановлення заочного рішення не заперечував.

Відповідач до суду не з'явився, про місце, день та час розгляду справи був повідомлений належним чином, причин неявки до суду не повідомив.

У разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло повідомлення про причини неявки, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи (ч. 4 ст. 169 та ст. 224 ЦПК України). З урахуванням зазначеного вище, суд приходить до висновку про можливість розгляду позову у відсутності сторін та постановлення заочного рішення по справі.

Суд, вивчивши матеріали справи, приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

17.02.10 р. між ТОВ «Порше Лізинг Україна» та ОСОБА_1 було укладено договір фінансового лізингу № 00001554, відповідно до умов якого позивач зобов'язався надати відповідачу транспортний засіб «Volkswagen Passat» CC 2.0 TFSI, шасі НОМЕР_3, двигун НОМЕР_1, року 2009 року виробництва за купівельною ціною 44000 доларів США, а відповідач прийняти об'єкт лізингу та здійснити виплату лізингових платежів без врахування авансового платежі, що становить 6600 доларів США . Строк лізингу становив 60 місяців (т. 1 а.с. 12).

Загальні комерційні умови внутрішнього фінансового лізингу додаток № 2 - є невід'ємною частиною договору (т. 1 а.с. а.с. 13-24).

Відповідно до умов договору, 17.02.10 р. відповідач частково сплатив авансовий платіж у розмірі 10260 грн. 45 коп. та 28.02.11 р. повністю сплатив іншу частину авансового платежу у розмірі 56591 грн. 02 коп.

28.02.10 р. згідно умов договору, позивач передав автомобіль «Volkswagen Passat» CC 2.0 TFSI у користування відповідачу, даний факт виконання умов договору позивачем підтверджується актом прийому - передачі (т. 1 а.с. 31).

Починаючи з 21.10.10 р., після сплати лізингового платежу за договором, відповідач взагалі перестав сплачувати лізингові платежі, чим порушив умови договору і перестав виконувати свої зобов'язання за договором, прострочивши сплату лізингового платежу з листопада 2010 р. і не сплатив лізинговий платіж за грудень 2010 р.

05.01.11 р. позивач відповідно до вимог п. 12.7 договору, надіслав на адресу відповідача рекомендованим листом вимогу від 04.01.11 р. про сплату заборгованості за договором, повернення автомобіля та повідомлення про відмову від договору № 00001554, в якому вимагав повернути автомобіль на користь позивача, сплатити суму несплачених лізингових платежів та пеню (т. 1 а.с. а.с. 33-34).

08.01.11 р. лист вимога від 04.01.11 р. був вручений відповідачу (т. 1 а.с. 35). Так, договір фактично був припинений 08.01.11 р.

Оскільки ОСОБА_1 отримав лист, він був належним чином повідомлений про припинення договору і про вимогу повернути автомобіль «Volkswagen Passat» CC 2.0 TFSI у встановлений строк.

Однак, у встановлений строку, як зазначалось у листі вимозі, впродовж десяти робочих днів з дня отримання повідомлення, відповідач не виконав свої зобов'язання щодо повернення автомобіля та не сплатив заборгованість з лізингових платежів.

Згідно ч. 1 ст. 806 ЦК України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Майно, що є предметом договору фінансового лізингу, було повернуто позивачу 25.07.11 р. згідно вжитих державним виконавцем заходів, що підтверджується відповідним актом приймання передавання (т. 1 а.с. 162).

Таким чином відповідач допустив заборгованість по лізинговим платежам за період з 15.11.10 р. по 25.07.11 р., тобто - 9 місяців 10 днів. Однак, позивач просить стягнути заборгованість лише за 2 місяці.

Сума щомісячної оплати згідно умов договору становить 1070 доларів 49 центів США, однак оплата має здійснюватись у гривнях з розрахунку курсу долару США на момент виставлення рахунку.

Рахунок-фактура № 00023789 виставлена 08.11.10 р., курс долара США станом на 08.11.10 р. становив 7, 962 грн. Таким чином, сума, що підлягає сплаті становить 8522 грн. 52 коп.

Рахунок-фактура № 00025628 виставлений 07.12.10 р., курс долара США станом на 07.12.10 р. становив 7, 952 грн. Таким чином, сума, що підлягає сплаті становить 8511 грн. 82 коп.

Таким чином, сума, що підлягає стягненню за 2 місяці становить 17034 грн. 34 коп.

Відповідно до умов договору сума щомісячної оплати вираховувалась в доларах США, тому застосування індексу інфляції в даному випадку здійснена бути не може, оскільки оплата в гривнях також прив'язувалась до долару США.

Загальна сума, що підлягає стягненню на момент звернення до суду становить 17034 грн. 34 коп. Відповідно до п. 8.2.1 договору, у випадку прострочення сплати платежу до відповідача застосовуються пеня у розмірі 10% річних від вчасно невиплаченої суми за кожен день затримки до моменту повної виплати платежу.

Таким чином, сума пені, що підлягає стягненню з 15.12.10 р. по 25.07.11 р. за 207 днів, становить 1036 грн. 11 коп.

П. 8.2.2 договору передбачені штрафні санкції у вигляді фіксованих штрафів у випадку несплати виставлених рахунків, а також пеня у розмірі 10% річних за кожен день прострочення виконання зобов'язання.

03.12.10 р. позивачу виставлявся рахунок з вимогою про необхідність внести несплачений платіж, аналогічні рахунки направлялись позивачу 27.12.10 р., 04.01.11 р., 18.01.11 р., 02.07.10 р. За першу вимогу розмір штрафу становить суму, еквівалентну 15 доларів США, за другу вимоги - 20 доларів США, за третю - 25 доларів США. Таким чином, сума штрафів, що підлягає стягненню з відповідача дорівнює 60 дол. США.

Згідно з офіційними даними Національного банку України, курс долару на день постановлення рішення становить 7,993. Таким чином, сума штрафів становить 479 грн. 58 коп. При цьому, суд враховує, що умовами договору, розмір штрафу за четверте та п'яте нагадування договором не визначений.

Що стосується позовних вимог в частині стягнення 3% річних згідно ст. 625 ЦП України, суд враховує, що позовні вимоги позивачем заявлені щодо двох платежів, які позивач мав сплатити 15.11.10 р. та 15.12.10 р., тому стягнення 3% річних має здійснюватись саме щодо цих платежів.

15.11.10 р. позивач мав сплатити 8522 грн. 52 коп., а 15.12.10 р. - 8511 грн. 82 коп. За першим платежем термін прострочки станом на 01.07.11 р. (як зазначає позивач) становить 227 днів. Таким чином, сума процентів становить 159 грн. По другому платежу термін прострочки - 197 днів, а тому проценти складають 137 грн. 82 коп. Загальна сума, що підлягає стягненню відповідно становить - 296 грн. 82 коп.

Що стосується збитків, які позивач просить стягнути з відповідача, то відповідно до ч. 2 ст. 22 ЦК України, збитками визнані втрати, яких особа зазнала в зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Однак, звернення позивача до ПП «Інформаційна агенція «Безпека і право», вчинення виконавчого напису, порушення і здійснення виконавчого провадження, не може бути віднесено до реальних збитків, оскільки позивач скористався правом, що було у нього, такого обов'язку у нього не було та дії, вчинені позивачем, стосуються його господарської діяльності.

Позовні вимоги в частині стягнення неустойки за користування коштами позивач обґрунтовував ст.ст. 785, 806 ЦК України. Застосування вказаних норм права до правовідносин, що виникли між сторонами, можливе. Сума 117894 грн. 36 коп., яку просив стягнути позивач є обґрунтованою, однак значно перевищує суму боргу, яку суд вважає за необхідне стягнути з відповідача. За таких обставин сума неустойки має бути зменшена до суми 17034 грн. 34 коп.

Згідно висновку № 1197/12-54 судової авторознавчої експертизи, проведеної Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз, ринкова вартість об'єкту лізингу станом на 25.07.11 р. становила 203203,26 грн. (т.1 а.с. 180). Також суд враховує те, що на момент вилучення автомобіля несплаченими залишись платежі на суму еквівалентну 39427,40 доларів США, що за офіційним обмінним курсом США станом на 25.07.11 р., тобто на момент вилучення авто, становив 797,11 гривень за 100 доларів США, а саме 312801,78 грн.. Таким чином, різниця між ринковою вартістю та сумою несплачених лізингових платежів на момент вилучення автомобіля становила (312801,78 - 203203,26) 109598,52 грн. Однак позивач просив стягнути різницю між ринковою вартістю та несплаченими лізинговими платежами в розмірі 43024 грн. 98 коп., а отже така сума підлягає стягненню.

Також позивач просив стягнути витрати на виготовлення ключів в сумі 2017,44 грн. Суд приходить до висновку про задоволення вимог в цій частині, оскільки відповідач відмовлявся повернути автомобіль, позивач був змушений звернутися до ТОВ «Порше Інтер Авто Україна» для замовлення та отримання додаткового комплекту ключів. Так, позивач поніс витрати на виготовлення ключів до автомобіля в розмірі 2017,44 грн., що підтверджується замовленням-наряд-рахунком від 18.03.11 р. на вказану суму та платіжним дорученням № 2169 від 18.03.11 р. (т. 1 а.с. а.с. 98-99).

На підставі ст. 88 ЦПК Укарїни, стягнути з відповідача на користь позивача державне мито в сумі 809 грн. 24 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 120 грн.

На підставі ст.ст. 22, 509, 526, 549, 610-612, 785, 806 ЦК України, керуючись ст.ст. 10, 11, 88, 209, 212, 214, 215, 218, 223 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В :

Позов задоволити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Лізинг Україна» (ЄДРПОУ 35571472) заборгованість по лізинговим платежам в сумі 17034 грн. 34 коп., пеню в розмірі 1036 грн. 11 коп., неустойку в розмірі - 17034 грн. 34 коп., штрафні санкції за вимоги щодо сплати в розмірі - 479 грн. 58 коп., 3% річних в розмірі - 296 грн. 82 коп., витрати на виготовлення ключів в розмірі - 2017 грн. 44 коп., різницю між ринковою вартістю об'єкта лізингу та сумою несплачених лізингових платежів в розмірі - 43024 грн. 98 коп., державне мито в сумі - 809 грн. 24 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 120 грн., а всього стягнути - 81852 (вісімдесят одну тисячу вісімсот п'ятдесят дві) гривні 85 (вісімдесят п'ять) копійок.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва через Подільський районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня, наступного після отримання копії рішення.

Суддя Ю. Л. Зарицька