Рішення

від 12.09.2013 по справі 913/1807/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 91016, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел./факс 55-17-32, inbox@lg.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

12 вересня 2013 року Справа № 913/1807/13

Провадження №8/913/1807/13

За позовом Луганського міського комунального підприємства "Теплокомуненерго", м. Луганськ,

до Луганського закритого акціонерного товариства "Дисана", м. Луганськ, -

про стягнення 44803 грн. 65 коп.

Суддя господарського суду Луганської області Середа А.П.,

при секретарі судового засідання Мартинцевій Н.М.,

в присутності представників сторін:

від позивача - Ткаченко О.О. - юрисконсульт юридичного відділу, - довіреність №75-д від 14.06.2013;

від відповідача - Цукер І.Б. - представник, - довіреність № б/н від 05.08.2013.

розглянувши матеріали справи, -

ВСТАНОВИВ:

суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача заборгованості за послуги з теплопостачання у сумі 40933,42 грн., надані йому у період з лютого 2010 року по квітень 2012 року, 3% річних за період з 21.03.2010 по 21.06.2013 року у сумі 2624,48 грн. та інфляційних нарахувань за період з квітня 2010 року по червень 2013 року у сумі 1245,75 грн., нарахованих ним з посиланням на неналежне виконання відповідачем умов договору №533 на постачання теплової енергії, укладеного між сторонами 06.10.2010.

У зв'язку з надходженням позову господарським судом Луганської області порушено провадження у справі №913/1807/13.

На підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи було відкладено: з 18.07.2013 до 05.08.2013 - у зв'язку з неявкою відповідача та невиконанням ним вимог ухвали в частині надання витребуваних документів; з 05.08.2013 до 19.08.2013, з 19.08.2013 до 27.08.2013 та з 27.08.2013 до 12.09.2013 - з метою надання сторонам можливості подати додаткові докази.

У судовому засіданні, яке відбулося 27.08.2013, відповідач подав заяву від 27.08.2013 за вих. №б/н - про застосування при вирішенні цього спору терміну позовної давності, встановленого законом (а.с.175).

До початку судового засідання 12.09.2013 від сторін надійшло клопотання про відмову від здійснення фіксації судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, яке судом задоволено.

У судовому засіданні позивач заявлені вимоги підтримав у повному обсязі.

Відповідач відзив на позов не надав, пославшись на те, що для нього є незрозумілим, який характер носять суми, заявлені позивачем до стягнення, - договірний чи якийсь інший; в той же час він у судовому засіданні пояснив, що, на його думку, позов задоволенню не підлягає як незаконний та необгрунтований; позивач, звертаючись до суду, не врахував, що, по-перше, він не визначений у встановленому законом порядку в якості виконавця комунальних послуг з теплопостачання; а по-друге, - на підставі договору купівлі-продажу від 05.10.2011, за реєстром №445, Луганське закрите акціонерне товариство "Дисана" здійснило відчуження опалюваного приміщення на користь громадянина Мішина Андрія Сергійовича.

В ході розгляду спору судом встановлено, що до 28.03.2012 відповідач мав назву Луганське закрите акціонерне товариство "Дисана".

28.03.2012 була змінена його організаційно-правова форма шляхом перейменування в Публічне акціонерне товариство "Дисана" (далі - ПАТ "Дисана"), державна реєстрація нової редакції статуту якого здійснена 28.03.2012 (а.с.146-157).

Даний факт підтверджується також іншими доказами у справі (а.с.158-159 та ін.).

З урахуванням викладеного правильною назвою відповідача є Публічне акціонерне товариство "Дисана", - що слід відобразити у подальшому викладі цього рішення.

І.Заслухавши сторони, дослідивши наявні докази, суд встановив наступні фактичні обставини справи.

15.10.2003 між Міським комунальним підприємством "Теплозабезпечення" (далі - МКП "Теплозабезпечення", - постачальник), правонаступником якого є Луганське міське комунальне підприємство "Теплокомуненерго" (далі - ЛМКП "Теплокомуненерго"), та Луганським закритим акціонерним товариством "Дисана", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Дисана" (далі - споживач) у простій письмовій формі був укладений договір №533 на постачання теплової енергії, відповідно до якого позивач взяв на себе зобов'язання надавати споживачеві теплову енергію належної якості та у необхідних розрахункових обсягах, а споживач зобов'язується своєчасно оплачувати її за встановленими тарифами та у строки, встановлені цим договором (п.1.1).

Теплова енергія надається споживачеві у обсягах згідно додатку №1 до договору (п.2.1).

Споживач зобов'язаний виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і в термін, які передбачені цим договором (п.3.2.2) сплачувати рахунки за отриману теплову енергію у 5-денний термін від дня їх отримання (п.3.2.8).

Облік теплової енергії здійснюється розрахунковим способом (п.5.1).

Розрахунки за спожиту теплову енергію здійснюються у грошовій формі відповідно до затверджених тарифів (п.6.1) за розрахунковий період - календарний місяць (п.6.2), на підставі виставлених постачальником рахунків, які спрямовуються споживачеві, та оплачуються у 5-денний термін від дня їх отримання (п.6.4).

За невиконання або несвоєчасне виконання споживачем розрахунків за спожиту теплову споживач сплачує на користь постачальника пеню у розмірі 2% облікової ставки НБУ, належної до сплати суми за кожен день прострочення (п.7.2.3).

Договір набирає чинності з дня його підписання та діє до 31.12.2006 року (п.10.1), з можливістю пролонгації його дії на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін (п.10.4).

Договір припиняє свою дію у випадках:

закінчення строку, на який він був укладений;

взаємної згоди сторін на його припинення;

прийняття рішення арбітражним судом;

ліквідації сторін (п.10.2) (а.с.118-125).

Документальні докази припинення дії цього договору у справі відсутні, - натомість відповідно до приписів вищецитованого пункту 10.4 термін дії договору є пролонгованим до 15.10.2013.

07.10.2010 за вих. №15/42-7/2275 (а.с.128) позивач спрямував на адресу відповідача 2 примірники проекту договору №533 на поставку теплової енергії від 06.10.2010, запропонувавши йому розглянути його, підписати та 1 примірник повернути позивачу.

Як пояснив останній, відповідач не підписав та не повернув на його адресу примірник вищезгаданого договору.

Жодна із сторін не надала доказів дотримання у даному випадку приписів статті 181 Господарського кодексу України, якою врегульовано порядок укладення господарських договорів, з огляду на що маються підстави для висновку, що договір №533 від 15.10.2003 до цього часу не втратив свою чинність.

Дослідивши доводи відповідача про відчуження ним за вищезгаданим договором купівлі-продажу від 05.10.2011, за реєстром №445, опалюваного приміщення, яке знаходиться за адресою: м. Луганськ, кв. 50 лєт Октября, 20 (а.с.161-162), суд встановив, що у зв'язку з відчуженням останнього додаткова угода до договору №533 на постачання теплової енергії від 15.10.2003 - про заміну споживача або про його дострокове розірвання, або припинення його дії - не укладалася.

Як зазначено у пункті 5.2.5 договору, споживач зобов'язаний письмово сповіщати енергопостачальну організацію про низку обставин, у тому числі - про зміну користувачів приміщень та теплових мереж споживача (субспоживача) не пізніше 5-ти днів після настання зазначених подій.

Відповідач у судовому засіданні на питання суду пояснив, що він не повідомляв енергопостачальну організацію про зміну споживача за вищезгаданим договором №533 від 15.10.2003 та не вимагав внесення змін до нього або дострокового припинення його дії чи розірвання.

Вищевикладене надає суду підстави для висновку, що відповідач, висуваючи заперечення проти позову у цій частині, сам не дотримався умов укладеного договору, а тому суд не погоджується з його зазначеними доводами .

На обгрунтування своїх позовних вимог позивач надав до справи наступні документальні докази:

рахунки №1726 з теплопостачання за період з лютого 2010 року по квітень 2012 року на загальну суму 40933,42 грн. (а.с.36-62);

реєстри рекомендованої кореспонденції за той же період - по спрямування цих рахунків на адресу споживача (відповідача) (а.с.63-89);

акти на включення/відключення споживача до тепломереж позивача у вищезазначений період (а.с.105-108).

Позивач стверджує, що відповідач не сплатив вартість цих послуг; відповідач ці твердження не спростував.

Керуючись чинним законодавством та умовами договору, позивач на суму основного боргу нарахував:

інфляційні збитки за період з квітня 2010 року по червень 20130 року - у сумі 1245,75 грн. (а.с.22-24);

3% річних за період з 21.03.2010 по 21.06.2013 - у сумі 2624,48 грн. (а.с.25-26), - які, разом з основним боргом у сумі 40933,42 грн., просить стягнути з відповідача.

Останній позов не визнав.

ІІ.Заслухавши сторони, оцінивши наявні у справі докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Згідно частинам 1-2 статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦКУ) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 202 ЦКУ).

За загальним правилом договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (частина 1 ст. 626 ЦКУ); він є обов'язковим до виконання сторонами (ст. 629 ЦКУ).

З норми, викладеної у частині 1 ст. 179 Господарського кодексу України, а також аналізу спірного договору вбачається, що він належить до числа господарських договорів.

Уклавши договір, сторони набули низку прав та зобов'язань.

Зобов'язанням є правовідносини, в яких одна сторона (боржник) зобов'язана виконати на користь іншої сторони (кредитора) певні дії (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші і т.д.) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його зобов'язання (ч. 1 ст.509 ЦКУ).

Згідно ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України (далі - ГКУ) господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Одностороння відмова від зобов'язання є неприпустимою (ст. 525 ЦКУ).

Відповідно до ст.526 ЦКУ (ст.193 ГКУ) зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст.530 ЦКУ встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Конкретний термін сплати вартості отриманої теплової енергії сторони визначили у п.6.4 договору, однак відповідач порушив його умови та не вжив заходів до своєчасної сплати вартості отриманих послуг та погашення боргу.

Правовідносини, які існують між сторонами за цим спором, належать до купівлі-продажу у вигляді його різновиду - договору енергопостачання.

Згідно ст.655 ЦКУ за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 ст.275 Господарського кодексу України (далі - ГКУ) встановлено, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Позивач по справі належним чином виконав вимоги ст.ст. 662, 663 ЦКУ та 276 ГКУ, - тобто передав відповідачу обумовлену договором кількість теплової енергії.

З огляду на викладене відповідач, отримавши від позивача теплову енергію на вищезгадану суму, повинен був, керуючись приписами ст. 692 Цивільного кодексу та частин 6-7 ст. 276 Господарського кодексу України, у визначений договором строк оплатити її вартість, однак не зробив цього, - а значить - припустився порушення вимог чинного цивільного законодавства та умов договору.

Суд вважає належним чином встановленим факт невиконання відповідачем основного грошового зобов'язання за договором №533 від 15.10.2003 на суму 40933,42 грн.

Отже, з боку відповідача має місце неналежне виконання умов укладеного між сторонами договору (порушення зобов'язань).

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦКУ).

Згідно п.п.3 та 4 статті 611 Кодексу у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки та відшкодування збитків та моральної шкоди.

Частинами 1 та 2 статті 612 ЦКУ визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

З урахуванням викладеного та наявних у справі доказів суд вважає, що позивач належним чином довів наявність вини відповідача у невиконанні умов договору, а тому особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності його вини (умислу чи необережності), якщо інше не встановлено законом або договором (частина 1 ст.614 ЦКУ).

Боржник, який порушив зобов'язання, повинен відшкодувати кредиторові спричинені збитки. Розмір збитків, спричинених порушенням зобов'язання, доказується кредитором (частини 1 та 2 ст.623 ЦКУ).

Якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків. Договором може бути встановлено обов'язок відшкодувати збитки лише в тій частині, в якій вони не покриті неустойкою. Договором може бути встановлено стягнення неустойки без права на відшкодування збитків або можливість за вибором кредитора стягнення неустойки чи відшкодування збитків (ст. 624 ЦКУ).

Позивач не ставить питання про стягнення пені, що є його правом.

При вирішенні спору в частині стягнення 3% річних та інфляційних нарахувань суд керується ст. 625 ЦКУ, згідно якій боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд погоджується з розрахунками сум 3% річних та інфляційних нарахувань, складеними позивачем.

Як сказано вище у цьому рішенні, відповідач 27.08.2013 подав заяву про застосування при вирішенні цього спору строку позовної давності відповідно до чинного законодавства (а.с.175).

При її вирішенні суд виходить з наступного.

Позивач висунув вимогу про:

стягнення основного боргу за послуги з теплопостачання за період з лютого 2010 року по квітень 2012 року - у сумі 40933,42 грн.;

3% річних - за період з 21.03.2010 по 21.06.2013 року - у сумі 2624,48 грн.;

інфляційних нарахувань - за період з квітня 2010 року по червень 2013 року у сумі 1245,75 грн.

Згідно ст. 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлена тривалістю в 3 роки.

Як зазначено у ч.3 ст. 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Відповідач дотримався цього припису чинного законодавства.

В силу ч.4 ст. 267 Кодексу сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

При визначенні періоду, до якого підлягає застосуванню термін позовної давності, суд керувався наступним.

Як визначено частиною 1 ст. 260 Цивільного кодексу, позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу.

Відповідно до ст.253 Кодексу перебіг троку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Позивач звернувся до суду з цим позовом 03.07.2013 (а.с.2-3), - з огляду на що термін позовної давності підлягає застосуванню з 04.07.2010.

Як вбачається з розрахунку суми позову, наданого до справи, поза межами 3-річного строку до дня звернення до суду позивачем нараховано:

основний борг за період з лютого 2010 по 03.07.2010, - що становить 7452,61 грн. (1462,22 грн. + 1462,22 грн. + 1462,22 грн. + 1462,22 грн. + 1462,22 грн. + 141,51 грн.);

3% річних за період з 21.03.2010 по 03.07.2010, - що становить 689,15 грн. (142,77 грн. + 139,05 грн. + 135,45 грн. + 131,72 грн. + 128,12 грн. + 12,04 грн.);

інфляційні втрати за період з квітня по червень включно 2010 року, - що становить 719,40 грн. (131,60 грн. + 135,98 грн. + 144,76 грн. + 152,07 грн. + 154,99 грн.).

З урахуванням викладеного на користь позивача підлягають стягненню з відповідача:

основний борг у сумі 33480,81 грн. (40933,42 грн. - 7452,61 грн.);

3% річних у сумі 1935,33 грн. (2624,48 грн. - 689,15 грн.);

інфляційні збитки у сумі 526,35 грн. (1245,75 грн. - 719,40 грн.).

Спосіб захисту порушеного права сторонами за цим спором обрано у відповідності до вимог ст. 16 Цивільного та ст.20 Господарського кодексів України.

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню частково з підстав, про які йдеться вище у цьому рішенні.

Відповідно до приписів ст.ст.44 та 49 ГПК України суд сплату судового збору покладає на відповідача пропорційно сумі задоволених позовних вимог, а саме: 1380,22 грн., - решта цих витрат покладається на позивача.

На підставі викладеного, ст.ст.11, 16, 257, 267, 509, 525, 526, 529, 530, 549, 611, 612, 614, 623, 625, 655, 692 Цивільного кодексу України, ст.ст.20,173,193,227,232,275,276 Господарського кодексу України, керуючись ст.ст.4 3 ,4 7 ,32-34,43,44,49,75, 82, 84 та 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Луганської області

В И Р І Ш И В :

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Публічного акціонерного товариства "ДИСАНА", ідентифікаційний код 01557578, яке знаходиться за адресою: місто Луганськ, вул. А.Ліньова, 85-а, - на користь Луганського міського комунального підприємства "Теплокомуненерго", ідентифікаційний код 24047779, яке знаходиться за адресою: місто Луганськ, вул. Куракіна, 23-а, - основний борг за послуги з теплопостачання у сумі 33480 (тридцять три тисячі чотириста вісімдесят) грн. 81 коп., 3% річних у сумі 1935 (одна тисяча дев'ятсот тридцять п'ять) грн. 33 коп., інфляційні нарахування у сумі 526 (п'ятсот двадцять шість) грн. 35 коп., а також витрати по сплаті судового збору у сумі 1380 (одна тисяча триста вісімдесят дві) грн. 22 коп.; видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3.У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

4.Сплату решти судового збору покласти на позивача.

Відповідно до ст.85 ГПК України у судовому засіданні 12.09.2013 оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Рішення складено у повному обсязі та підписано - 16 вересня 2013 року.

Суддя А.П.Середа