Рішення

від 09.09.2013 по справі 922/2673/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" вересня 2013 р.Справа № 922/2673/13

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Жигалкіна І.П.

при секретарі судового засідання Бережановій Ю.Ю.

розглянувши матеріали справи

за позовом Акціонерного товариства "Телемовна компанія "А/ТВК", м. Харків до 3-я особа, 1. Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний банк "Базис", м. Харків, 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія "А\ТВК Актив", м. Харків, 3. Товариства з обмеженою відповідальністю "ИОВ", м. Харків яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - Публічне акціонерне товариство "Розрахунковий центр з обслуговування договорів на фінансових ринках", м. Київ про визнання права власності за участю представників сторін:

позивача - Вошевої Ю.В. (дов. № б/н від 25.01.2013 р.)

1. відповідача - не з'явився

2. відповідача - не з'явився

3. відповідача - Кот Т.В. (дов. № 1757 від 03.09.2013 р.)

третьої особи - не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Акціонерне товариство "Телемовна компанія "А/ТВК", звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою про визнання права власності на акції, емітовані АТ "Телерадіокомпанія "Право А/ТВК", у кількості 1280 штук, номінальною вартістю 12 800,00 грн., а також просить суд покласти на відповідача судовий збір.

Свої позовні вимоги Позивач обґрунтовує безпідставним та незаконним переведенням акцій з його рахунку в цінних паперах 27 квітня 2007 року відповідно до Розпорядження Відповідача 1 за № 416/07 яке було здійснено на незаконних підставах без жодного звернення, повідомлення їх власника або належно оформленого документа. Також вимоги обґрунтовуються тим, що Позивач не надавав згоди на вчинення зазначеного правочину, а також не мав можливості дізнатись про факт його укладання та наслідки і тому втратив можливість реалізації своїх корпоративних прав, що підтверджується випискою з ЄДР АТ "Телемовна компанія "А/ТВК", випискою про обіг на рахунку в цінних паперах № 065028 від 28.04.2007 р, інформацією з офіційного сайту Державної установи "Агентство з розвитку інфраструктури фондового ринку України" (www.smida.gov.ua) та іншими доданими матеріалами. Позивач також зазначає, що під час укладання правочину між 2. Відповідачем та 3. Відповідачем, щодо передачі простих іменних акцій в документарній формі існування, емітованих АТ "Телерадіокомпанія "Право А/ТВК" в кількості 1280 штук, номінальною вартістю 12 800,00 (дванадцять тисяч вісімсот грн. 00 коп.) гривень, він як співвласник акцій не повідомлявся належним чином, внаслідок чого було порушено його переважне право на придбання частки у статутному капіталі відповідно до ст. 362 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) та його право власності на акції.

Суд встановлює щодо наявності наданих заяв або клопотань до початку розгляду справи по суті.

Від Позивача заяв та клопотань не надійшло.

Представник 1. Відповідача у судове засідання не з'явився, про причини своєї неявки суд не повідомив. Про день та час розгляду справи був повідомлений належним чином.

Представник 2. Відповідача у судове засідання не з'явився. Про причини своєї неявки суд не повідомив. Вимоги ухвали суду не виконав. Про день та час розгляду справи був повідомлений належним чином.

Від 3. Відповідача заяв та клопотань не надійшло, у наданому відзиві проти позовних вимог заперечує та просить суд відмовити у їх задоволенні в повному обсязі.

Представник 3-ї особи у судове засідання не з'явився, про причини своєї неявки суд не повідомив. Вимоги ухвали суду не виконав. Ухвала, яка була направлена на відповідну адресу, повернулась до суду з довідкою поштового відділення, де зазначена причина поштового повернення - підприємство не розташовано.

Інших клопотань про залучення до участі у справі інших осіб з боку Позивача та Відповідачів не надходило.

Судом виконано процесуальний обов'язок щодо повідомлення учасників процесу про дату, час та місце розгляду справи відповідно до вимог пункту 2.6. Інструкції з діловодства в господарських судах України, погодженої листом Вищого господарського суду України від 19.02.2013 р. та затвердженої наказом Державної удової адміністрації України від 20.02.2013 р. № 28, а тому суд вважає можливим розглядати справу за наявними в ній матеріалами, як це передбачено статтею 75 Господарського процесуального кодексу України.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз'яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.97 № 02 - 5/289 із змінами "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України").

Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007р. № 01-8/675 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року" (пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. N 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України (надалі - ГПК України), не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 ГПК України обов'язок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно за статтею 75 ГПК України розглядає справу за наявними матеріалами.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, вислухавши присутніх представників сторін, всебічно і повно дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

12 грудня 2011 року Правлінням Позивача було проведено інвентаризацію основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів, розрахунків, статутної, бухгалтерської та іншої поточної документації. Під час зазначеної перевірки господарської діяльності Позивача, при дослідженні банківських виписок було виявлено факт списання з його рахунку в цінних паперах акцій, які на підставі права власності належали останньому. Зазначений рахунок в цінних паперах був відкритий та обслуговувався у 1. Відповідача.

Відповідно до виписки про обіг на рахунку в цінних паперах № 065028 від 28.04.2007 року та згідно з Розпорядженням Відповідача 1 № 416/07, 27 квітня 2007 року з рахунку Позивача було переведено акції, емітовані АТ "Телерадіокомпанія "Право А/ТВК", у кількості 1280 штук, номінальною вартістю 12 800,00 (дванадцять тисяч вісімсот грн. 00 коп.) гривень. Жодного іншого підтвердження, господарсько-правових договорів, актів приймання-передачі цінних паперів серед поточної документації Позивача не було виявлено.

В свою чергу, на офіційному сайті Державної установи "Агентство з розвитку інфраструктури фондового ринку України" (www.smida.gov.ua), яке здійснює організаційне, технічне та ресурсне забезпечення реалізації повноважень Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, на сторінці емітента АТ "Телерадіокомпанія "Право А/ТВК" (Код ЄДРПОУ - 22722874) розміщена наступна інформація: (1) станом на перший квартал 2007 року, Позивачу належать прості іменні акції в документарній формі існування в кількості 2636 штук, номінальною вартістю 26 360,00 (двадцять шість тисяч триста шістдесят грн. 00 коп.) гривень, що становить 34,9973% статутного капіталу АТ "Телерадіокомпанія "Право А/ТВК"; (2) станом на другий квартал 2007 року, Позивачу належать прості іменні акції в документарній формі існування в кількості 1318 штук, номінальною вартістю 13 180,00 (тринадцять тисяч сто вісімдесят грн. 00 коп.) гривень, що становить 17,4987% статутного капіталу АТ "Телерадіокомпанія "Право А/ТВК". Власником простих іменних акцій в документарній формі існування в кількості 1280 штук, номінальною вартістю 12 800,00 (дванадцять тисяч вісімсот грн. 00 коп.) гривень, що становить 16,9942% статутного капіталу АТ "Телерадіокомпанія "Право А/ТВК", які належать Позивачу, зазначено 2. Відповідача; (3) станом на третій квартал 2011 року, прості іменні акції в документарній формі існування в кількості 1280 штук, номінальною вартістю 12 800,00 (дванадцять тисяч вісімсот грн. 00 коп.) гривень, що становить 16,9942% статутного капіталу АТ "Телерадіокомпанія "Право А/ТВК", власником яких раніше зазначався 2. Відповідач перейшли до 3. Відповідача.

Позивач, до цього зазначає, що 3. Відповідач, як і раніше володів акціями, емітованими АТ "Телерадіокомпанія "Право А/ТВК", з урахуванням зазначеного перерозподілу, став власником простих іменних акцій в документарній формі існування в кількості 3057 штук, номінальною вартістю 30 570,00 (тридцять тисяч п'ятсот сімдесят грн. 00 коп.) гривень, що становить 40,5868% статутного капіталу АТ "Телерадіокомпанія "Право А/ТВК".

Позивач зазначає, що право власності на емітовані акції підтверджується останнім періодичною випискою про обіг на рахунку в цінних паперах № 065028 (а.с. 13-18). Таким чином, спір виник стосовно права власності на прості іменні акції емітовані у документарній формі існування (а.с. 13-15) які у наступному були переведені у без документарну (а.с.16-18).

Дослідивши матеріали справи, повністю, всесторонньо, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, оцінивши надані сторонами докази та надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог учасників судового процесу, користуючись принципом об'єктивної істини, принципами добросовісності, розумності та справедливості суд вважає, що позовні вимоги Позивача підлягають задоволенню в повному обсязі виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 1 Господарського кодексу України (надалі - ГК України), підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених ГПК України заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 12, ч. 5 ст. 16 ГПК України справи у спорах між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарського товариства, що пов'язані із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства, підвідомчі господарському суду та розглядаються за місцезнаходженням господарського товариства згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Згідно п. 4 ст. 12 ГПК України, справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, що пов'язані із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства, крім трудових спорів, підвідомчі господарським судам.

При цьому, справи у спорах між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарського товариства, що пов'язані із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства, розглядаються господарським судом за місцезнаходженням господарського товариства згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (ч. 6 ст. 16 ГПК України).

Згідно до п. 6 Постанови пленуму Верховного суду України від 24.10.2008 13 "Про практику розгляду судами корпоративних спорів" усі спори між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, пов'язані зі здійсненням ними корпоративних прав та виконанням обов'язків учасника господарського товариства, на підставі пункту 4 частини першої статті 12 ГПК підвідомчі (підсудні) господарським судам незалежно від суб'єктного складу учасників спору.

Відповідно до п. 1.4. Рекомендацій вищого господарського суду України від 28.12.2007 04-5/14 "Про практику застосування законодавства у розгляді справ, що виникають з корпоративних відносин" зазначено, що як випливає зі змісту пункту 1 частини четвертої статті 12 ГПК, до корпоративних спорів належать спори між учасниками (акціонерами) господарського товариства з приводу створення, припинення товариства та управління його діяльністю.

Статтею 15 ЦК України закріплено право кожної особи на захист свого права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також права на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у спосіб, передбачений чинним законодавством (ч. 1 ст. 16 ЦК України). В свою чергу відповідно до ст. 20 ГК України, як спеціального закону по відношенню до ЦК України, кожний суб'єкт господарювання має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Учасники господарського товариства мають право, за ст. 116 ЦК України, у порядку, встановленому установчим документом товариства та законом: 1) брати участь в управлінні товариством у порядку, визначеному в установчому документі, крім випадків, встановлених законом; 2) брати участь у розподілі прибутку товариства і одержувати його частину (дивіденди); 3) вийти у встановленому порядку з товариства; 4) здійснити відчуження часток у статутному (складеному) капіталі товариства, цінних паперів, що засвідчують участь у товаристві, у порядку, встановленому законом; 5) одержувати інформацію про діяльність товариства у порядку, встановленому установчим документом. Учасники господарського товариства можуть також мати інші права, встановлені установчим документом товариства та законом. Майже тотожними за змістом є й положення ст. 88 ГК України і ст.ст. 10, 25 Закону України "Про акціонерні товариства".

Відповідно до ст. 117 ЦК України учасники господарського товариства зобов'язані: 1) додержуватися установчого документа товариства та виконувати рішення загальних зборів; 2) виконувати свої зобов'язання перед товариством, у тому числі ті, що пов'язані з майновою участю, а також робити вклади (оплачувати акції) у розмірі, в порядку та засобами, що передбачені установчим документом; 3) не розголошувати комерційну таємницю та конфіденційну інформацію про діяльність товариства. Учасники господарського товариства можуть також мати інші обов'язки, встановлені установчим документом товариства та законом.

Стосовно правового обґрунтування заявленого Позивачем позову та підстав для його задоволення, суд зазначає наступне.

По-перше. Відповідно до ст. 5 (Перехід та реалізація права власності на цінні папери в Національній депозитарній системі) Закону України "Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні" від 10.12.1997 року іменні цінні папери, випущені в документарній формі (якщо умовами емісії спеціально не зазначено, що вони не підлягають передачі), передаються у порядку, встановленому для відступлення права вимоги (цесії). У разі відчуження знерухомлених іменних цінних паперів право власності переходить до нового власника з моменту зарахування їх на рахунок власника у зберігача. Права на участь в управлінні, одержання доходу тощо, які випливають з іменних цінних паперів, можуть бути реалізовані з моменту внесення змін до реєстру власників іменних цінних паперів. Право власності на цінні папери на пред'явника, випущені в документарній формі, переходить до нового власника з моменту передачі (поставки) цінних паперів. У разі відчуження знерухомлених цінних паперів на пред'явника право власності на цінні папери переходить до нового власника з моменту зарахування їх на рахунок власника у зберігача. Право власності на цінні папери, випущені в бездокументарній формі, переходить до нового власника з моменту зарахування цінних паперів на рахунок власника у зберігача.

За ч. 4 ст. 5 згаданого Закону підтвердженням права власності на цінні папери є сертифікат, а в разі знерухомлення цінних паперів чи їх емісії в бездокументарній формі - виписка з рахунку у цінних паперах, яку зберігач зобов'язаний надавати власнику цінних паперів. Виписка з рахунку у цінних паперах не може бути предметом угод, що тягнуть за собою перехід права власності на цінні папери.

Суд зазначає, що Законом не визначений строк дії виписки з рахунку у цінних паперах або строк дії сертифікату на цінні папери.

Зокрема це збігається зі змістом наданих до справи матеріалів стосовно підтвердження права власності Позивача на предмет спору (а.с. 13-18) та підтвердження статусу Позивача як акціонерного товариства (а.с.12, 23-39).

Ця теза також підтверджується і п. 2.1. Рекомендацій Вищого господарського суду України від 28.12.2007 року за № 04-5/14 "Про практику застосування законодавства у розгляді справ що виникають з корпоративних відносин" де зазначено, що господарським судам у вирішенні спорів між акціонерами та акціонерним товариством необхідно враховувати, що відповідно до частини четвертої статті 5 Закону України "Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні" підтвердженням права власності на цінні папери у документарній формі є сертифікат, а на цінні папери, випущені у бездокументарній формі, або знерухомлені (тобто переведені з документарної форми у бездокументарну), - виписка з рахунку у цінних паперах.

На таких положеннях чинного законодавства стосовно обігу, відчуження та підтвердження права власності на акції наголошував і Вищій господарський суд України по справі № К7/1-11 від 13 .09.2011 року.

По-друге. Відчуження акцій регламентується ЦК України і спеціальним законодавством. Відповідно до ч. 4 ст. 197 ЦК України права, посвідчені іменним цінним папером, передаються у порядку, встановленому для відступлення права вимоги (цесії). Особа, яка передає право за цінним папером (індосант), відповідає лише за недійсність відповідної вимоги і не відповідає за її невиконання.

Важливими у цій нормі є два моменти: 1) у ній йдеться про права, посвідчені цінним папером; 2) їх відчуження відбувається шляхом цесії.

В ст. 163 ГК України передбачено, що іменні цінні папери передаються шляхом повного індосаменту (передавальним записом, який засвідчує перехід прав за цінним папером до іншої особи), якщо інше не передбачено законом або в них спеціально не вказано, що вони не підлягають передачі. Отже, тут перехід прав за цінним папером є шляхом (способом) передачі іменних цінних паперів.

У ст. 5 Закону України "Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні" від 10.12.1997 року зазначено, що іменні цінні папери, випущені в документарній формі (якщо умовами емісії спеціально не зазначено, що вони не підлягають передачі), передаються у порядку, встановленому для відступлення права вимоги (цесії), про що було наголошено вище.

В ч. 4 ст. 9 Закону України "Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні" вказано, що підставою для внесення змін до реєстру власників іменних цінних паперів є документи, згідно з якими переходить право власності на відповідні іменні цінні папери.

Також суд відмічає, що ст. 7 Закону України "Про акціонерні товариства" від 17.09.2007 року кореспондується з зазначеними вище нормами законодавства.

Так само, суд зазначає, що в п. 14 Положення про порядок ведення реєстрів власників іменних цінних паперів від 17.10.2006 N 1000 затвердженого Рішенням ДКЦПФР і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22 січня 2007 р. за N 49/13316 передбачено, що для внесення у систему реєстру записів про перехід прав власності за цінними паперами за наслідками цивільно-правових договорів реєстроутримувачу надається, серед інших документів, оригінал або нотаріально засвідчена копія цивільно-правового договору, який підтверджує перехід права власності на цінні папери.

Відповідно до ст. 4 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок" від 23.02.2006 року, яка має назву "Передача прав за цінними паперами", до особи, яка набула право власності на цінний папір, переходять усі посвідчені ним права. Права, посвідчені іменним цінним папером, передаються у порядку, встановленому законами України.

По-третє. Стосовно самого механізму відчуження акцій передбаченого законодавством слід зазначити про таке.

Відповідно до ч. 5 ст. 6 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок" акціонерне товариство розміщує тільки іменні акції. Зі змісту ч. 4 ст. 197 ЦК України, ст. 5 Закону України "Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні" вбачається, що іменні цінні папери передаються у порядку, встановленому для відступлення права вимоги (цесії).

Відповідно до ч. 3 ст. 163 ГК України іменні цінні папери передаються шляхом повного індосаменту (передавальним записом, який засвідчує перехід прав за цінним папером до іншої особи), якщо інше не передбачено законом або в них спеціально не вказано, що вони не підлягають передачі. Проте, оскільки Законом "Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні" передбачено інше, а саме що передача іменних цінних паперів здійснюється у порядку, встановленому для відступлення права вимоги (цесії) (ст. 5), то ч. 3 ст. 163 ГК України до передачі іменних акцій не застосовується.

Таким чином, оскільки акція є іменним цінним папером, то її відчуження повинно відбуватися шляхом відступлення права вимоги (цесії), тобто за правилами, передбаченими статтями 512 - 519 ЦК України.

В свою чергу, акції можуть бути предметом договору купівлі-продажу, дарування, міни, ренти; вони можуть бути вкладом до статутного капіталу іншої юридичної особи. Незалежно від того, який саме договір укладається, для усіх договорів щодо акцій можна визначити певні загальні положення, яких слід дотримуватися.

По-четверте. Відповідно до ст. 362 ЦК України (Переважне право купівлі частки у праві спільної часткової власності) у разі продажу частки у праві спільної часткової власності співвласник має переважне право перед іншими особами на її купівлю за ціною, оголошеною для продажу, та на інших рівних умовах, крім випадку продажу з публічних торгів. Продавець частки у праві спільної часткової власності зобов'язаний письмово повідомити інших співвласників про намір продати свою частку, вказавши ціну та інші умови, на яких він її продає. Якщо інші співвласники відмовилися від здійснення переважного права купівлі чи не здійснять цього права щодо нерухомого майна протягом одного місяця, а щодо рухомого майна - протягом десяти днів від дня отримання ними повідомлення, продавець має право продати свою частку іншій особі. Якщо бажання придбати частку у праві спільної часткової власності виявили кілька співвласників, продавець має право вибору покупця. У разі продажу частки у праві спільної часткової власності з порушенням переважного права купівлі співвласник може пред'явити до суду позов про переведення на нього прав та обов'язків покупця. Одночасно позивач зобов'язаний внести на депозитний рахунок суду грошову суму, яку за договором повинен сплатити покупець. До таких вимог застосовується позовна давність в один рік. Передача співвласником свого переважного права купівлі частки у праві спільної часткової власності іншій особі не допускається.

Аналізуючи зазначену норму матеріального права суд зазначає на встановленні певної процедури реалізації положень ст. 362 ЦК України: (а) Письмове повідомлення з боку продавця на відчуження майна іншим співвласникам; (б) Наявність або відсутність згоди інших співвласників на придбання або відмову у придбанні запропонованої частки у встановлені ст. 363 ЦК України строки. У даному випадку 1 місяць; (в) Укладення договору купівлі-продажу; (г) У разі порушення зазначеної процедури пред'явлення позову про переведення прав та обов'язків покупця на позивача, що є правом, а не обов'язком особи право якої порушено.

В підтвердження викладеної позиції суд вважає за необхідне вказати про те, що 11 травня 2005 року за справою N 1-11/2005 Конституційний суд вирішив, що положення частини 2 статті 28 Закону України "Про господарські товариства" у системному зв'язку з положеннями частини п'ятої статті 4, частини першої статті 25 цього Закону треба розуміти як таке, що встановлює підстави придбання акцій (зокрема за договором з їх власником або держателем за ціною, що визначається сторонами, або за ціною, що склалась на фондовому ринку, а також у порядку спадкоємства громадян чи правонаступництва юридичних осіб), а тому це не виключає і не виключало можливості передбачити в установчих документах закритого акціонерного товариства преважне право акціонерів товариства на придбання акцій, що відчужуються іншими акціонерами товариства.

Крім того, суд вважає, що зазначене рішення Конституційного суду України підтверджує позицію законодавства стосовно договірного відчуження цінних паперів та прав за ними в порядку встановленому законодавством України.

В процесі конституційного провадження Верховний Суд України стверджував, що статтею 28 Закону України "Про господарські товариства" регулюється порядок придбання акцій. Він є видом їх відчуження і полягає у передачі акцій іншим особам за винагороду з переходом до них прав власності. На підставі положення частини п'ятої статті 4 цього Закону установчими документами ЗАТ може встановлюватися порядок відчуження акцій, зокрема переважне право акціонерів товариства на придбання акцій у разі їх відчуження. У підсумку, Конституційний Суд України дійшов висновку, що коли установчими документами ЗАТ закріплено переважне право акціонерів товариства на придбання акцій, які відчужуються іншими акціонерами цього товариства, то це не є обмеженням права власника акцій володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, оскільки, підписуючи в межах чинного законодавства України установчі документи ЗАТ, акціонер добровільно погоджується на встановлення особливого порядку відчуження об'єктів своєї власності, беручи при цьому на себе відповідні зобов'язання. Приписи установчих документів ЗАТ щодо переважного права його акціонерів на придбання акцій, що відчужуються іншими акціонерами товариства, не обмежують права власника на розпорядження своєю власністю, а встановлюють за його ж згодою особливий порядок її відчуження.

Частиною 3 статті 81 ГК України встановлено, що акціонери закритого товариства мають переважне право на придбання акцій, що продаються іншими акціонерами товариства. Зазначене положення є імперативним, а тому поширює свою дію на всі договори щодо відчуження акцій, що укладаються незалежно від того, чи передбачено дане положення самими установчими документами товариства, а відповідно до ч. 2 ст. 147 ЦК України, учасники товариства користуються переважним правом купівлі частки (її частини) учасника пропорційно до розмірів своїх часток, якщо статутом товариства чи домовленістю між учасниками не встановлений інший порядок здійснення цього права. Купівля здійснюється за ціною та на інших умовах, на яких частка (її частина) пропонувалася для продажу третім особам. Якщо учасники товариства не скористаються своїм переважним правом протягом місяця з дня повідомлення про намір учасника продати частку (її частину) або протягом іншого строку, встановленого статутом товариства чи домовленістю між його учасниками, частка (її частина) учасника може бути відчужена третій особі.

По-п'яте. Стосовно заперечень з боку 1. Відповідача та 3. Відповідача слід зазначити наступне.

У своїх запереченнях 1. Відповідач зазначає на тому, що він знаходиться в процедурі ліквідації (а.с. 47), а документи на підставі яких провадилась перереєстрація прав власності на цінні папери Позивача були ним передані на зберігання до депозитарію ПАТ "Всеукраїнський депозитарій цінних паперів" згідно акту № 02 від 15.02.2013 року (а.с. 60), яке змінило назву на ПАТ "Розрахунковий центр з обслуговування договорів на фінансових ринках" - Третя особа.

Також, 1. Відповідач посилається на перелік документів на підставі яких Позивачу було відкрито рахунок в цінних паперах (а.с. 58-59) та документи на підставі яких провадилась перереєстрація права власності на цінні папери які є предметом спору (а.с. 59).

Також, 1. Відповідачем було зазначено про неможливість надання з його боку зазначених вище документів (оригіналів або засвідчених копій), і про те що рахунок Позивача у цінних паперах був закритий 11.11.2012 року (а.с. 59).

Стосовно відзиву на позовну заяву 3. Відповідача, суд зазначає критичне ставлення до нього, оскільки в останньому він посилається на цивільно-правові угоди на підставі яких предмет спору вибув з володіння Позивача та які не були визнані недійсними і тому Позивач помилково звернувся до суду із вказаним позовом (а.с. 105) і обраний спосіб захисту з його боку не відповідає встановленим законом.

З цього, суд зазначає, що на протязі строку розгляду справи 3. Відповідач не надав до справи будь-яких договорів на які він посилається у своєму відзиві, та не надав будь-яких інших цивільно-правових договорів з цього приводу.

Суд також критично розглядає позицію 3. Відповідача з приводу обов'язковості надання Позивачем таких договорів про які наголошує 3. Відповідач, оскільки матеріалами справи підтверджено, що Позивач не вчиняв жодного з таких договорів та дій пов'язаних із відчуженням предмету спору. Крім того, судом неодноразово витребувались від Відповідачів та Третьої особи докази правомірності переходу права власності на предмет спору (а.с. 2, 68, 103). Останні ними надані не були, а відтак відсутні в матеріалах справи.

Відносно наданих 3. Відповідачем листів (а.с. 106-113), то за змістом останніх вбачається, що голова правління АТ "Телемовна компанія А/ТВК" діяв від власного імені як одноособовий власник - фізична особа, відносно належних Позивачу акцій, що не відповідає суб'єктному складу виниклих правовідносин, учасниками яких є юридичні особи (а.с. 107, 108, 110, 113), а тому вважати що за останніми настали правові наслідки які потягли перехід права власності на предмет спору немає підстав. До того ж 3. Відповідачем з цього до матеріалів справи не було надано жодного укладеного договору який би опосередковував перехід права на акції (копії чи оригіналу).

Суд, відносно обраного Позивачем способу захисту порушеного права за п. 1 ч. 2 ст.16 ЦК України - визнання права, та ст. 392 - визнання права власності, вважає за необхідне зазначити на правовій позиції Верховного суду України від 21 травня 2012 року по справі № 6-48704св10, відносно того, що законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень ст. ст. 55, 124 Конституції України та ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом. Оскільки положення Конституції України та Конвенції мають вищу юридичну силу (ст. ст. 8, 9 Конституції України), а обмеження матеріального права суперечать цим положенням, порушення цивільного права чи цивільного інтересу підлягають судовому захисту і у спосіб, не передбачений законом, зокрема ст. 16 ЦК України, але який є ефективним засобом захисту, тобто таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням. Обмежене тлумачення судом ст. 16 ЦК України буде суперечити зазначеним положенням та призведе до неправомірної відмови особі в реалізації його права на судовий захист.

Власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (ст. 392 ЦК України).

Підсумовуючи викладене вище, здійснивши аналіз норм матеріального права які регулюють виниклі правовідносини, оцінивши надані до матеріалів справи докази суд вважає позовні вимоги обґрунтованими і не спростованими Відповідачами, оскільки: (а) матеріалами справи і Відповідачами не доведено наявності правової підстави для переходу права власності на акції Позивача; (б) матеріали справи не містять, а Відповідачами і Третьою особою не надано жодного цивільно-правового договору який би опосередковував перехід права власності на акції Позивача; (в) матеріали справи не містять, а Відповідачами і Третьою особою не надано документів які б підтверджували вчинення передавальних написів на цінних паперах (індосаментів); (г) матеріали справи не містять, а Відповідачами і Третьою особою не надано договорів цесії за якими могло перейти право власності до Відповідачів на акції Позивача; (д) матеріали справи не містять, а Відповідачами і Третьою особою не надано будь-яких розпоряджень щодо списання акцій Позивачем з власного рахунку; (є) матеріали справи не містять, а Відповідачами і Третьою особою не надано доказів на спростування факту наявності корпоративних відносин між емітентом акцій і Позивачем.

Таким чином, виходячи з вищевикладеного, суд вважає, що Відповідачами по справі не доведено правомірності переходу права власності на акції Позивача до перших, а тому виходячи зі змісту матеріалів справи судом не встановлено дотримання визначеного діючим законодавством порядку відчуження цінних паперів, зокрема акцій, чим порушено право власності Позивача на них.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ч. 1 ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи з загальних засад і змісту законодавства України. Мотивувальна частина рішення повинна містити встановлені судом обставини, а також оцінку всіх доказів. Визнаючи одні і відхиляючи інші докази, суд має це обґрунтувати. Мотивувальна частина рішення повинна мати також посилання на закон та інші нормативні акти матеріального права, на підставі яких визначено права і обов'язки сторін у спірних правовідносинах.

Статтею 129 Конституції України зазначено, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкорюються лише закону. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості - є однією з основних засад судочинства.

За таких обставин, справа розглядається за наявними в ній матеріалами у порядку передбаченому ст. 75 ГПК України.

Також суд дослідивши матеріали справи повністю та всесторонньо, вважає за доцільне вирішити питання щодо заяви Позивача про забезпечення позову, у якій суд відмовляє щодо задоволення на підставі наступного.

Відповідно до ст. 66 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

У першому із зазначених випадків заявник повинен обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 ГПК України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Відповідно п. 3 Постанови пленуму Вищого господарського суду України № 16 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Отже, найдоцільніше вирішувати питання забезпечення позову на стадії попередньої підготовки справи до розгляду (стаття 65 ГПК).

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб'єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Заява Позивача ґрунтована на припущеннях. Позивач не надав жодних доказів, з чого б можна було зробити висновок про те, що невжиття заходів до забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду, а також не надано доказів подальшого відчуження предмету спору за колом суб'єктного складу сторін судового процесу.

Відповідно до статей 44-49 ГПК України, у разі відмови у задоволенні позовних вимог витрати по сплаті судового збору покладаються на Відповідача.

Керуючись статтями ст.ст. 6, 8, 19, 41, 124, 129 Конституції України, ст. ст. 15, 16, 116, 117, 147, 197, 512 - 519, 362, 363, 392 ЦК України, ст.ст. 81, 88, 163 Господарського кодексу України, керуючись статтями 1, 4, 12, 16, 22, 32, 33, 43, 44-49, 66, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати право власності за Акціонерним товариством "Телемовна компанія "А/ТВК" (61018, м. Харків, вул. Дерев'янка, 1-а, код 21208561) на акції, емітовані АТ "Телерадіокомпанія "Право А/ТВК", у кількості 1280 штук, номінальною вартістю 12 800,00 грн.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний банк "Базис", м. Харків (61002, м. Харків, вул. Сумська, 88, код 19358916) на користь Акціонерного товариства "Телемовна компанія "А/ТВК" (61018, м. Харків, вул. Дерев'янка, 1-а, код 21208561) суму судового збору у розмірі 573,50 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія "А\ТВК Актив" (61012, м. Харків, вул. Полтавський шлях, 14, код 34952205) на користь Акціонерного товариства "Телемовна компанія "А/ТВК" (61018, м. Харків, вул. Дерев'янка, 1-а, код 21208561) суму судового збору у розмірі 573,50 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ИОВ" (61022, м. Харків, м-н Свободи, 8, код 33819327) на користь Акціонерного товариства "Телемовна компанія "А/ТВК" (61018, м. Харків, вул. Дерев'янка, 1-а, код 21208561) суму судового збору у розмірі 573,50 грн.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 12.09.2013 р.

Суддя (підпис) Жигалкін І.П.