Постанова

від 04.09.2013 по справі 927/463/13

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" вересня 2013 р. Справа№ 927/463/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Руденко М.А.

суддів: Дідиченко М.А.

Пономаренка Є.Ю.

при секретарі: Мациборко Т.І.

за участю представників сторін:

від позивача: Онищук Д.В. ( за довіреністю)

від відповідача: Полозов К.П. ( за довіреністю)

від третьої особи: не з'явився

розглянувши апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Чернігівський Янтар».

на рішення Господарського суду Чернігівської області від 14.06.2013р.

у справі № 927/463/13 (Суддя: Книш Н.Ю.)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Банк "Таврика"

до Приватного акціонерного товариства "Чернігівський Янтар".

третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю "СТН ЕССЕТ Менеджмент"

про звернення стягнення на заставне майно 141 649 775, 02 грн.

ВСТАНОВИВ:

У квітні Публічне акціонерне товариство "Банк "Таврика" звернулось до господарського суду Чернігівської області з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства "Чернігівський Янтар" про звернення стягнення на предмет застави згідно договору застави №05-315/ЗЦП-12 від 10.10.12р. в рахунок погашення заборгованості за договором про надання відновлювальної відкличної кредитної лінії №04-10-12-КЛ від 04.10.12р. у сумі 141 649 775грн.02коп., яка складається: строкова заборгованість по кредиту 125 000 000грн.00коп., строкова заборгованість по процентам 3 643 835грн.62коп., прострочена заборгованість по процентам 12 684 512грн.56коп., пеня по простроченим процентам 321 426грн.84коп., та інших витрат, пов'язаних з виконанням винесеного рішення, шляхом набуття права власності Публічним акціонерним товариством "Банк "Таврика" на предмет забезпечувального обтяження, а саме цінні папери - прості іменні акції, що належать на праві власності Приватному акціонерному товариству "Чернігівський Янтар" в кількості 77 000 штук за ціною визначеною на підставі оцінки проведеної суб'єктом оціночної діяльності.

В подальшому позивач уточнив позовні вимоги та просив: у пункті 2 позовних вимог звернути стягнення на предмет застави згідно договору застави цінних паперів №05-315/ЗЦП-12 від 10.10.12р., а саме: вид цінних паперів - акції іменні прості, емітент, код ЄДРПОУ - ПАТ «Ластівка», 00309281, міжнародний ідентифікаційний код (ISIN) UA4000080048, номінальна вартість одного ЦП - 0,25грн., кількість цінних паперів, що передається в заставу - 77000шт., загальна номінальна вартість - 19250,00грн., що належать Приватному акціонерному товариству "Чернігівський Янтар" (код ЄДРПОУ 01554120) на праві власності в рахунок погашення заборгованості за договором про надання відновлювальної відкличної кредитної лінії №04-10-12-КЛ від 04.10.12р. укладеного між АТ "Банк "Таврика" та ТОВ "СТН ЕССЕТ МЕНЕДЖМЕНТ" (код ЄДРПОУ - 36857130), у розмірі 141 649 775,02грн., яка складається з заборгованості по кредиту у розмірі 125000000,00грн., загальної суми нарахованих процентів станом на 07.04.13р. у розмірі 16328348,18грн., з яких сума несвоєчасно сплачених процентів, нарахованих за період з 01.10.12р. по 28.02.13р. в розмірі 12 684 512,56грн., сума нарахованих процентів за період з 01.03.13р. по 07.04.13р. у розмірі 3 643 835,62грн.; загальної заборгованості по сплаті пені по простроченим процентам у розмірі 321 426,84грн. та інших витрат, пов'язаних з виконанням винесеного рішення - шляхом набуття права власності Публічним акціонерним товариством "Банк Таврика" (01135, м. Київ, вул. Дмитрівська,92-94, код 19454139) на предмет забезпечувального обтяження, а саме цінних паперів - простих іменних акцій, що належать на праві власності Приватному акціонерному товариству "Чернігівський Янтар" (код ЄДРПОУ 01554120), в кількості 77 000 штук за ціною визначеною на підставі оцінки, яка надана суб'єктом оціночної діяльності ТОВ "Е.Р.С.Т.Е." від 07.05.13р., що складає 0,25грн. за одну акцію, а всього 19 250,00грн., перерахувати прості іменні акції емітента ПАТ «Ластівка» в кількості 77 000 штук, з рахунку у цінних паперах (депозитарний код рахунку 300970 - UA40005058) депонента - Приватного акціонерного товариства "Чернігівський Янтар" на рахунок у цінних паперах АТ "Банк "Таврика" 001147 (депозитарний код рахунку 100024 - UA30300970) відкритий у зберігача АТ "Банк "Таврика" (код зберігача 1147 у депозитарії ПрАТ "ВДЦП", код МДО 300970). Окрім того, позивач просить решту позовних вимог, які були первісно заявлені у позовній заяві №23/1488 від 08.04.13р. залишити без розгляду (п.3 ).

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 14.06.2013 р. у справі № 927/463/13 позовні вимоги задоволено в повному обсязі з урахуванням зміни позовних вимог.

Не погоджуючись з рішенням суду, Приватне акціонерне товариство "Чернігівський Янтар" звернулось з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить рішення господарського суду Чернігівської області № 927/463/13 від 14.06.2013 р. змінити в частині стягнення з Приватного акціонерного товариства "Чернігівський Янтар" в доход державного бюджету судового збору 68820,00 грн. В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказав на те, що оскільки ціна позову з вартості предмета застави складає 19 250 грн. судовий збір має складати 1720,50 грн. а не 68 820,00 грн. як визначено судом першої інстанції.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 11.07.2013 року було прийнято до розгляду апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Чернігівський Янтар" та призначено розгляд справи № 927/463/13 на 24.07.2013 р.

24.07.2013р. представник третьої особи у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, як свідчать матеріали справи про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Розгляд справи було відкладено до 04.09.2013 року.

04.09.2013 року представник третьої особи в судове зсідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, як свідчать матеріали справи, про час та місце розгляду справи третя особа була повідомлена належним чином.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (Інформаційний лист Вищого господарського суду від 13.08.2008 р. № 01-8/482 із змінами станом на 29.06.2010 року „Про деякі питання застосування нори Господарського процесуального кодексу України").

Враховуючи те, що матеріали справи містять докази повідомлення всіх учасників судового процесу про дату, час та місце судового засідання, судова колегія вважає можливим розглянути справу у відсутності представника третьої особи, за наявними у справі доказами.

Заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Згідно ст. 101 Господарського процесуального кодексу апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 04.10.2012р. між публічним акціонерним товариством "Банк "Таврика" (банк) та товариством з обмеженою відповідальністю "СТН ЕССЕТ Менеджмент" (позичальник) укладено Договір про надання відновлювальної відкличної кредитної лінії №04-10-12-КЛ (далі - договір) (т.1 а.с. 14)

За умовами зазначеного договору, банк відкриває позичальнику відновлювальну відкличну кредитну лінію в сумі 125 000 000,00грн. терміном користування з 04.10.2012р. по 02.10.2015р. включно.

Згідно п.п. 1.2., 1.3. договору цільове використання кредитів - поповнення обігових коштів (здійснення господарської діяльності згідно статуту). За користування кредитами встановлюється плата в розмірі 28 % річних.

Відповідно до п.п. 2.2., 2.2.4. договору банк має право стягнути достроково з позичальника фактичну суму заборгованості за кредитом, що залишилась та процентами, які підлягали сплаті за договором, при порушенні позичальником будь-яких умов договору та/або умов договору застави заставодавцем або при порушенні судом справи про банкрутство позичальника (заставодавців, поручителів, гарантів).

В подальшому між публічним акціонерним товариством "Банк "Таврика" (позивачем у справі) та товариством з обмеженою відповідальністю "СТН ЕССЕТ Менеджмент" (третьою особою у справі) укладено Додаткові угоди №1 від 31.10.12р. та №2 від 06.11.12р. до договору про надання відновлювальної відкличної кредитної лінії №04-10-12-КЛ від 04.10.12р.(т.1 а.с.16-17)

В забезпечення виконання позичальником зобов'язань по договору про надання відновлювальної відкличної кредитної лінії №04-10-12-Кл від 04.10.12р. між позивачем (заставодержателем) та приватним акціонерним товариством "Чернігівський Янтар" (заставодавцем) укладено договір застави цінних паперів №05-315/ЗЦП-12 від 10.10.12р. (далі - договір застави) (т.1 а.с.18)

За умовами зазначеного договору, застава забезпечує вимоги заставодержателя за договором про надання відновлювальної відкличної кредитної лінії №04-10-12/КЛ від 04.10.12р. (а також будь-якими змінами і доповненнями до нього, в тому числі стосовно зміни процентної ставки за користування кредитом, строку кредитування, суми кредиту тощо), укладеним між заставодержателем і Товариством з обмеженою відповідальністю "СТН ЕССЕТ МЕНЕДЖМЕНТ", за умовами якого останній зобов'язаний заставодержателю по 02.10.15р. включно у порядку, строки та на умовах, встановлених кредитним договором, повернути кредит у розмірі 125 000 000,00грн., сплатити проценти за користування ним, комісії та штрафні санкції у розмірі і у випадках, передбачених кредитним договором. Заставою за цим договором також забезпечуються вимоги заставодержателя щодо відшкодування штрафних санкцій, передбачених цим договором; витрат пов'язаних з пред'явленням вимоги за основним зобов'язанням і зверненням стягнення на предмет застави, визначений в п.1.2 договору. (п.1.1. договору застави).

Пунктом 1.2 договору застави передбачено, що в забезпечення виконання зобов'язань, вказаних у п.1.1 цього договору, заставодавець передає в заставу заставодержателю належні йому на праві власності цінні папери, а саме: вид цінних паперів - акції іменні прості, емітент, код ЄДРПОУ - ПАТ «Ластівка», 00309281, міжнародний ідентифікаційний код (ISIN) UA4000080048, номінальна вартість одного ЦП - 0,25грн., кількість цінних паперів, що передається в заставу - 77000шт., загальна номінальна вартість - 19250,00грн., заставна вартість 1 шт. - 16,56грн., загальна заставна вартість пакету цінних паперів - 1275120,00грн. Обтяження предмета застави згідно з цим договором підлягає реєстрації в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна.

Відповідно до п.1.4 договору застави право власності на предмет застави підтверджується випискою з рахунку у цінних паперах заставодавця, наданою зберігачем АТ "Банк "Таврика". Ринкова вартість предмету застави складає 1 275 120,00грн. Оцінка проведена за згодою сторін, з урахуванням ринкових цін та обсягу можливих витрат, пов'язаних з його реалізацією (п.1.3 договору застави).

До суду першої інстанції надано та прийнято в якості доказу звіт про незалежну оцінку вартості однієї простої іменної акції Публічного акціонерного товариства "Ластівка" (код ЄДРПОУ 00309281), зробленої 07.05.2013р. суб'єктом оціночної діяльності ТОВ „Е.Р.С.Т.Е." (сертифікат № 13758/12 від 31.08.2012р.) відповідно до якого, ринкова вартість об'єкта оцінки - однієї простої іменної акції ПАТ „Ластівка" складає 0,25 грн.(т.1 а.с.54)

Відповідно до п.п. 2.2., 2.4. договору у випадку невиконання або неналежного виконання позичальником своїх зобов'язань по кредитному договору, заставодержатель має право звернути стягнення та задовольнити свої вимоги за рахунок предмета застави в повному обсязі, що визначається на момент фактичного задоволення, включаючи проценти, відшкодування збитків, завданих прострочкою виконання, необхідні витрати на утримання предмета застави, витрати на здійснення забезпеченої заставою вимоги, а також компенсувати всі інші витрати, із вартості предмета застави в порядку, встановленому чинним законодавством. Право заставодержателя на звернення стягнення на предмет застави також виникає у разі порушення заставодавцем будь-яких умов цього договору. Заставодержатель набуває право дострокового звернення стягнення на предмет застави незалежно від настання строку виконання позичальником/заставодавцем зобов'язань по кредитному договору в разі порушення позичальником умов кредитного договору та/або заставодавцем умов цього договору, а також у випадках, передбачених ст. 23 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень". Заставодержатель має право направити кошти, виручені від реалізації предмета застави, на погашення простроченої заборгованості по кредиту та процентах, на дострокове повернення всієї суми кредиту, а також витрат, пов'язаних з реалізацією предмета застави.

Як вбачається з матеріалів справи, Банком належним чином виконано умови договору від 04.10.2012 року, шляхом видачі позичальнику кредитних кошів 08.10.12р. у сумі 67 018 000,00грн., 09.10.12р. у сумі 38 514 000,00грн., 30.10.12р. у сумі 17 333 000,00грн., 31.10.12р. у сумі 2 135 000,00грн. в межах кредитної лінії, що підтверджується наявними в матеріалах справи виписками з рахунку позичальника, заявками позичальника про надання траншів кредитної лінії №31/10 від 31.10.12р., №30/10 від 30.10.12р., №09/10 від 09.10.12р., №08/10 від 08.10.12р., зведеним меморіальним ордером NВH_561 від 08.10.12 (т.1а.с.30-33, а.с.105-108, а.с.117).

Однак товариством з обмеженою відповідальністю "СТН ЕССЕТ Менеджмент" свої зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконував, а саме у термін встановлений кредитним договором проценти за користування кредитом за листопад, грудень 2012 року, січень, лютий 2013 року не сплачував, у зв'язку з чим позивачем звернувся до суду з даним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем належним чином були виконанні умови договору №04-10-12-КЛ від 04.10.12р. проведено нарахування позичальнику процентів за користування кредитом за період з 08.10.12р. по 07.04.13р. на загальну суму 17 071 029,43 грн., в свою чергу відсутні докази своєчасного виконання позичальником зобов'язання по сплаті, нарахованих процентів у строки визначені сторонами у договорі №04-10-12-КЛ від 04.10.12р., а тому позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції зважаючи на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

У відповідності до положень ст. 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

За приписами ч. 2 ст. 1050 Цивільного кодексу України наслідками порушення Позичальником зобов'язання щодо повернення чергової частини суми кредиту є право банка достроково вимагати повернення всієї суми кредиту.

Як вбачається з матеріалів справи, позичальником було частково погашено заборгованість за процентами за жовтень 2012 року у сумі 742 681,25грн., шляхом списання 30.11.12р. банком згідно розпорядження коштів з рахунку позичальника у відповідності до умов договору, що підтверджується розрахунком заборгованості позичальника за процентами по договору та поданої позивачем випискою з особового рахунку позичальника з 29.11.12р. по 13.05.13р.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що прострочка сплати позичальником процентів за користування кредитом по договору №04-10-12-КЛ від 04.10.12р. виникла починаючи з 30.11.2012р., отже, заборгованість позичальника за процентами по договору №04-10-12-КЛ від 04.10.2012р. за період з 08.10.2012р. по 07.04.2013р. становить 16328348,18грн., в тому числі несвоєчасно сплачені проценти, нараховані за період з 08.10.2012р. по 28.02.2013р. в розмірі 12 684 512,56грн., нараховані проценти за період з 01.03.2013р. по 07.04.2013р. у розмірі 3 643 835,63грн.

За умовами кредитного договору визначено право банку стягнути достроково з позичальника фактичну суму заборгованості за кредитом, що залишилась та за процентами, які підлягали сплаті за договором, при порушенні позичальником будь-яких умов цього договору та/або при порушенні судом справи про банкрутство позичальника. При цьому строк повернення кредитних коштів вважається таким, що настав, а вся заборгованість за цим договором підлягає сплаті на десятий календарний день від дати прострочення позичальником будь-якої частини грошового зобов'язання. (п. 2.2.4 договору). В разі погіршення фінансового стану позичальника, наявності простроченої заборгованості по процентам та/або кредиту або невиконання ним інших зобов'язань по цьому договору, та/або відсутності вільних кредитних ресурсів банк має право призупинити або припинити виконання своїх зобов'язань, вказаних в п.1.1 договору та вимагати дострокового повернення кредиту, в тому числі шляхом звернення стягнення на заставлене майно.(п. 2.2.6 договору ). За несвоєчасне погашення заборгованості за договором, зокрема наданого кредиту, процентів за користування ним, позичальник сплачує банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення, від простроченої суми за кожний день прострочення.(п. 6.2. договору)

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що оскільки позичальником було порушено умови договору та норми чинного законодавства щодо сплати кредиту та процентів за користування ним, суд першої інстанції правомірно дійшов висновку, що у позичальника виникла заборгованість у розмірі 141 649 775,02грн., яка складається з заборгованості по кредиту у розмірі 125 000 000,00грн., загальної суми нарахованих процентів станом на 07.04.13р. у розмірі 16 328 348,18грн., з яких сума несвоєчасно сплачених процентів, нарахованих за період з 08.10.12р. по 28.02.13р., становить 12 684 512,56грн., сума нарахованих процентів за період з 01.03.13р. по 07.04.13р. становить 3 643 835,62грн.; загальної заборгованості по сплаті пені по простроченим процентам у сумі 321 426,84грн.

Відповідно до ст. 199 Господарського кодексу України, виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються, зокрема, відповідні положення Цивільного кодексу України.

Згідно ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

За умовами кредитного договору забезпеченням своєчасного повернення кредиту, сплати процентів за користування кредитом, а також можливої неустойки (штрафу, пені), що витікають з цього договору є застава: основних засобів (предмети образотворчого мистецтва) майнового поручителя ТОВ "Музей сучасного образотворчого мистецтва України", застава цінних паперів майнових поручителів. (п.5.1 кредитного договору) (а.с.15)

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було направлено третій особі на стороні відповідача повідомлення №05-559-3528 від 03.12.12р. з вимогою погасити прострочену заборгованість по відсоткам в сумі 1193644,98грн. та претензія №793 від 18.02.13р. про необхідність погашення заборгованості за договором про надання відновлювальної відкличної кредитної лінії №04-10-12-КЛ від 04.10.12р. (т.1 а.с.29)

Також, позивачем було направлено на адресу відповідача претензія №23/986 від 04.03.13р. з вимогою достроково повернути кошти за кредитним договором в строк до 03.04.13р. і попередженням про ініціювання процедури примусового стягнення на предмет застави, а також вимога №23/1094 від 11.03.13р. про надання документів для позасудового порядку звернення стягнення на предмет іпотеки. (т.1 а.с.23)

Відповідно до ст. 572 Цивільного кодексу України, в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Статтею 19 Закону України "Про заставу" передбачено, що за рахунок заставленого майна заставодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, що визначається на момент фактичного задоволення, включаючи проценти, відшкодування збитків, завданих прострочкою виконання (а у випадках, передбачених законом чи договором, - неустойку), необхідні витрати на утримання заставленого майна, а також витрати на здійснення забезпеченої заставою вимоги, якщо інше не передбачено договором застави.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідач та третя особа відповідей на претензії, вимоги не надали, погашення кредитної заборгованості не здійснили, а також вимоги позивача не виконали.

У відповідності до ст.12 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", взаємні права та обов'язки за правочином, на підставі якого виникло обтяження, виникають у відносинах між обтяжувачем і боржником з моменту набрання чинності цим правочином, якщо інше не встановлено законом. Реєстрація обтяження надає відповідному обтяженню чинності у відносинах з третіми особами, якщо інше не встановлено цим Законом.

З матеріалів справи вбачається, що 25.10.2012р. було зареєстровано обтяження рухомого майна в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна: приватне обтяження згідно договору застави цінних паперів №05-315/ЗЦП-12 від 10.10.2012р., об'єкт обтяження: акції іменні прості, емітент ПАТ "Ластівка" код ЄДРПОУ 00309281, міжнародний ідентифікаційний код (ISIN) UA4000080048, кількість цінних паперів 77 000 штук, загальна заставна вартість пакету цінних паперів 1 275 120,00грн., обтяжувач Публічне акціонерне товариство "Банк "Таврика" код 19454139, що підтверджується копією Витягу про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна №38465748, що підтверджується копією Витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна №40711721 від 21.05.13р.

Відповідно до частини 1 статті 20 Закону України "Про заставу" заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором.

Статтею 589 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач, на підставі п. 2.2.6 договору, п. 2.4 договору застави та приписів чинного законодавства, набув право вимоги дострокового повернення кредиту та стягнення заборгованості за рахунок предмета застави, оскільки позичальником порушено строки сплати кредиту та процентів за користування кредитним коштами, встановлені сторонами при укладенні договору про надання відновлювальної відкличної кредитної лінії №04-10-12-КЛ від 04.10.12р..

Пунктом 2.3. договору застави сторони дійшли згоди, що звернення стягнення на предмет застави здійснюється позивачем на підставі рішення суду чи в позасудовому порядку відповідно до ст.ст. 24, 26, 27, 33 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень". Спосіб звернення стягнення на предмет застави заставодержатель визначає самостійно в порядку та на умовах, визначених чинним законодавством України.

Звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом. (ст. 590 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 6 ст. 20 Закону України "Про заставу" звернення стягнення на заставлене майно здійснюється за рішенням суду або третейського суду, на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо інше не передбачено законом або договором застави.

Відповідно до статті 25 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень ", у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет застави у рішенні суду, крім іншого, зазначається спосіб реалізації предмета забезпечувального обтяження шляхом проведення публічних торгів або із застосуванням однієї з процедур, передбачених статтею 26 цього Закону. Таким способом може бути передача рухомого майна, що є предметом забезпечувального обтяження, у власність обтяжувача в рахунок виконання забезпеченого обтяженням зобов'язання.

Як зазначено в апеляційній скарзі, відповідач визнав позовні вимоги в повному обсязі, а тому вимоги позивача є обґрунтованими та такими що правомірно були задоволенні в повному обсязі судом першої інстанції.

Згідно до ч. 5 ст. 78 Господарського процесуального кодексу України, у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Враховуючи вищевикладені обставини справи, а також те, що відповідачем не заперечується факт наявності заборгованості за договором про надання відновлювальної відкличної кредитної лінії № 04-10-12-КЛ від 04.10.12року в сумі 141649775,02грн., колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги про звернення стягнення на предмет застави є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню .

Окрім того, скаржник в апеляційній скарзі зазначає, що не погоджується з рішенням суду першої інстанції в частині присудженого до стягнення судового збору.

Колегія суддів, вважає вищезазначені доводи апелянта необґрунтованими та такими що задоволенню не підлягають, з наступних підстав.

Позовну заяву подано уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію, який звільнений від сплати судового збору згідно ч. 1 п. 22 ст. 5 Закону України "Про судовий збір", та відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору. При подачі позовної заяви позивачем була визначена ціна позову 141 649 775, 02 грн.

Відповідно до п.п.1 п. 2. ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру встановлена ставка судового збору у розмірі 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат. В даному випадку, розмір судового збору за подання майнового позову складає 68820,00грн. (60 розмірів мінімальних зарплат станом на 01.01.2013р.), оскільки 2% з суми позову 141649775,02 грн. складає 2832995,50грн. судового збору).

Відповідно до ст. 55 ГПК України ціна позову визначається позивачем у тому числі виходячи зі стягуваної чи оспорю ванної суми

Колегія суддів вважає, оскільки позовні вимоги було задоволено в повному обсязі, судом першої інстанції правомірно відповідно до норм чинного законодавства, нараховано судовий збір в розмірі 68820,00 грн. з суми позову 141649775,02 грн.

Відповідно до ст. ст. 43, 33, 34 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновку місцевого господарського суду з огляду на вищевикладене.

Дослідивши матеріали наявні у справі, апеляційний суд робить висновок, що суд першої інстанції дав належну оцінку доказам по справі та виніс законне обґрунтоване рішення, яке відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи.

Виходячи з вищевикладене, колегія суддів вважає, що скаржник не довів обґрунтованість своєї апеляційної скарги, докази на підтвердження своїх вимог суду не надав, апеляційний суд погоджується із рішенням господарського суду Чернігівської області від 14.06.2013 року у справі № 927/463/13, отже підстав для його скасування або зміни не вбачається.

Керуючись ст. ст. 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Чернігівський Янтар" на рішення господарського суду Чернігівської області від 14.06.2013 року у справі № 927/463/13 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Чернігівської області від 14.06.2013 року у справі № 927/463/13 залишити без змін.

Матеріали справи № 927/463/13 повернути до місцевого господарському суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України через суд апеляційної інстанції протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя Руденко М.А.

Судді Дідиченко М.А.

Пономаренко Є.Ю.