Постанова

від 12.09.2013 по справі 916/1393/13

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" вересня 2013 р.Справа № 916/1393/13 Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Петрова М.С.

суддів: Разюк Г.П., Колоколова С.І.

при секретарі судового засідання: Полінецькій В.С

за участю представників сторін:

від позивача:

- Морозов О.Л., паспорт серія КЕ № 899050 від 25.12.97;

- Булгаков О.О. довіреність №б/н від 16.05.2013р.

від ТОВ „Риалбудсервіс": не з'явився

від ДП „ІМТП": Моісєєв Д.А. довіреність №76 від 26.06.2013р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Державного підприємства „Іллічівський морський торговельний порт", Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІС Майстер»

на рішення господарського суду Одеської області від 05.08.2013 року

по справі № 916/1393/13

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю „ВІС Майстер" (далі по тексту ТОВ „ВІС Майстер")

до відповідачів:

1) товариства з обмеженою відповідальністю „Риалбудсервіс" (далі по тексту ТОВ „Риалбудсервіс");

2) державного підприємства „Іллічівський морський торговельний порт" (далі по тексту ДП „ІМТП")

про стягнення 716025, 44 грн.

В С Т А Н О В И В :

28.05.2013р. ТОВ „ВІС Майстер" звернулося до господарського суду Одеської області із позовом до ТОВ „Риалбудсервіс" та ДП „ІМТП" про стягнення солідарно: 3986,34 грн. пені за період у 183 дні від дня настання строку оплати по кожному акту прийнятих підрядних робіт вартість яких не сплачена своєчасно; 16167,42 грн. штрафу (1% від суми договору); 197031,34 грн. - 3% річних; 498840,34 грн. інфляційних втрат; за прострочення оплати вартості виконаних робіт за договором підряду №15/08 від 03.03.08 р., які були здані по актам приймання підрядних робіт за березень, квітень (2 акта), червень, липень, вересень 2008 р.

Рішенням господарського суду Одеської області від 05.08.2013р. по справі № 916/1393/13 позовні вимоги ТОВ «ВІС Майстер» задоволено частково, стягнуто солідарно з ТОВ "Риалбудсервіс", ДП "ІМТП", на користь позивача 151 313,25 грн. інфляційних втрат, 108494,85 грн. - 3% річних та суму судових витрат в розмірі 5196,16 грн. В решті позову - відмовлено.

Інфляційні втрати та 3% річних судом 1 інстанції стягнуто солідарно з відповідачів з огляду на те, що відповідачі несвоєчасно сплатили вартість виконаних позивачем підрядних робіт за березень, квітень (2 акта), червень, липень, вересень 2008 р. При цьому заявлені позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат і 3% річних задоволені частково з огляду на 3-х річний строк позовної давності щодо стягнення інфляційних втрат і 3% річних, який обчислювався з врахуванням тривалого характеру порушення прав позивача, та часткову оплату основного боргу за спірні періоди.

У стягненні з відповідачів штрафу та пені судом 1 інстанції відмовлено у зв'язку із пропуском річного строку позовної давності.

Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, ДП „ІМТП" звернулося до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати частково рішення господарського суду Одеської області від 05.08.2013р. та відмовити у позові в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги ДП «ІМТП» посилається на те, що місцевий господарський суд безпідставно задовольнив частину позовних вимог про стягнення інфляційних втрат та 3% річних, оскільки 3-х річний строк позовної давності за цими позовними вимогами сплинув у 2011 році разом із строком позовної давності щодо стягнення основного боргу. При цьому скаржник посилається на п.5.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду від 29.05.13 р. №10 «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» згідно із яким зі спливом позовної давності за вимогою про повернення або сплату коштів спливає й позовна давність за вимогою про сплату процентів, передбачених статтями 536, 625 ЦК України, і сум інфляційних нарахувань згідно з тією ж статтею 625 ЦК України (незалежно від періоду часу, за який обчислено відповідні суми процентів та інфляційних нарахувань,оскільки такі суми є складовою загальної суми боргу); так само у разі спливу позовної давності за вимогою про повернення безпідставно набутого майна (статті 1212, 1213 ЦК України) спливає й позовна давність за вимогою про відшкодування доходів від такого майна (стаття 1214 названого Кодексу).

З рішенням господарського суду Одеської області від 05.08.13 р. не погодився також і позивач - ТОВ «ВІС Майстер» та звернувся з апеляційною скаргою, в який просить змінити п.2 резолютивної частини оскарженого рішення суду 1 інстанції, збільшивши суму стягнутих інфляційних втрат до 539185,46 грн., 3% річних до 197290,19 грн. , витрати по сплаті судового збору до 14729,51 грн. , решту рішення залишити без змін.

Вказані вимоги ТОВ «ВІС Майстер» обґрунтовує тим, що строк позовної давності щодо вимог про стягнення інфляційних втрат та 3% річних переривався відповідно із ст.264 ЦК України, а саме у зв'язку із тим, що в липні 2009 р. ТОВ «ВІС Майстер» зверталося із позовом до господарського суду Одеської області про стягнення з відповідачів заборгованості по 5 договорам підряду, у тому числі пені, інфляційних втрат, 3% річних.

Вказаний позов було повернуто без розгляду ухвалою господарського суду Одеської області від 24.07.09 р. у справі №31/880-09, яку постановою Одеського апеляційного господарського суду від 22.09.09 р. скасовано. Постановою ж Вищого господарського суду України від 13.01.10 р. скасовано постанову Одеського апеляційного господарського суду від 22.09.09 р., а ухвалу господарського суду Одеської області від 24.07.09 р., залишено без змін.

При цьому ТОВ «ВІС Майстер» в апеляційній скарзі зазначає на те, що при поверненні позовної заяви без розгляду строк позовної давності не переривається, але з врахуванням того, що після прийняття Одеським апеляційним господарським судом постанови від 24.07.09 р. позовна заява із доданими до неї матеріалами була повернута на розгляд до господарського суду Одеської області і ухвалою цього суду від 19.10.09 р. було відкрито провадження у справі №33/102-09-5249, то строк позовної давності був перерваний, незважаючи на те, що вказане провадження потім постановою Одеського апеляційного господарського суду від 02.12.10 р., яка залишена без змін постановою Вищого господарського суду України від 02.02.11 р. було припинено з врахуванням наявності чинної ухвали господарського суду Одеської області від 24.07.09 р., якою як зазначалося вище позовна заява про стягнення заборгованості, у тому числі інфляційних втрат, пені, 3%річних, була повернута ТОВ «ВІС Майстер» без розгляду по суті.

На думку ТОВ «ВІС Майстер» сам факт відкриття провадження у справі свідчить про те, що строк позовної давності щодо стягнення заборгованості за 5 договорами підряду, у тому числі пені, інфляційних втрат, 3% річних, переривався і з 03.022011 р. почався перебіг нового строку позовної давності.

За таких обставин ТОВ «ВІС Майстер» вважає, що суд 1 інстанції повинен був задовольнити його позов щодо стягнення інфляційних втрат і 3% річних у повному обсязі.

ТОВ „Риалбудсервіс" відзив на апеляційні скарги не надало, його представник в судове засідання не з'явився, про час і місце судового засідання належним чином повідомлений. Відповідно до вимог ч.2 ст. 98 ГПК України, ухвала про прийняття апеляційної скарги 30.08.13 р. була направлена на юридичну адресу ТОВ „Риалбудсервіс"- м.Одеса, вул. О. Головатого, 35, про що свідчить відповідний напис на зворотній стороні ухвали. Зазначене повідомлення повернулося з відміткою поштового відділення про те, що організація за зазначеною адресою не значиться.

Відповідно до п.3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 року № 18, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

З врахуванням вищенаведеного, ТОВ „Риалбудсервіс" є повідомленим про час і місце судового засідання належним чином, а тому апеляційна скарга розглянута за відсутністю його представника.

Дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення представника позивача та ДП „ІМТП", перевіривши правильність юридичної оцінки судом першої інстанції встановлених фактичних обставин справи і застосування норм матеріального та процесуального права, судова колегія приходить до наступного.

Згідно з ч. 1 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до ст. 541 Цивільного кодексу України солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов'язання.

Якщо договір простого товариства пов'язаний із здійсненням його учасниками підприємницької діяльності, учасники відповідають солідарно за всіма спільними зобов'язаннями незалежно від підстав їх виникнення (ч. 2 ст. 1138 ЦК України).

03 березня 2008 року між ТОВ "ВІС Майстер" та ТОВ "Риалбудсервіс", що діяв від свого імені та від імені ДП "Іллічівський морський торговельний порт" на підставі договору № 400-0 від 15.08.2006 року про спільну діяльність, укладено договір підряду № 15/08, відповідно до умов якого позивач зобов'язався здійснити реконструкцію дороги від першої до другої прохідної на території ДП "Іллічівський морський торговельний порт", а Відповідач-2, в свою чергу, зобов'язався прийняти роботу та оплатити її.

Позивач свої зобов'язання виконав належним чином та в повному обсязі, відповідачем ТОВ "Риалбудсервіс" прийнято роботи по реконструкції дороги від першої до другої прохідної на території ДП "Іллічівський морський торговельний порт" загальною вартістю 1 616 742,00 грн. Виконання позивачем пов'язань підтверджується актами виконаних робіт та довідками про вартість виконаних робіт, підписаними сторонами.

Відповідачами свої зобов'язання по оплаті були виконані неналежним чином. Фактично відповідачі сплатили лише 28 949,10 грн. за виконані роботи. Таким чином, борг відповідачів перед позивачем склав 1 587 792,90 грн. Вказаний борг відповідачів перед позивачем у розмірі 1 587 792,90 грн. був доведений у судовому порядку, ці факти, встановлені постановою Одеського апеляційного господарського суду від 24.07.2012 року по справі №13-10/17-3926-2011 за позовом ТОВ "ВІС Майстер" до ТОВ "Риалбудсервіс", ДП "Іллічівський морський торговельний порт" про стягнення 1 587 792,90 грн.

За таких обставин, заборгованість відповідачів за виконані роботи за березень 2008 року становить - 212 932,50 грн., за квітень 2008 року - 306 524,40 грн., за червень 2008 року - 115 202,40 грн., за липень 2008 року - 650 204,40 грн., за вересень 2008 року -302 929,20 грн.

Відповідно із довідкою відділення №1 Філії "Одеське РУ "АТ" "Банк "Фінанси та Кредит" відповідачами було здійснено оплату за виконані позивачем роботи частинами лише після винесення Одеським апеляційним господарським судом постанови від 24.07.2012 року по справі № 13-10/17-3926-2011. Так, заборгованість щодо оплати виконаних робіт у березні 2008 року у розмірі 212 932,50 грн. сплачено 29.08.2012 року; заборгованість щодо оплати виконаних робіт у квітні 2008 року у розмірі 306 524,40 грн. сплачено 29.08.2012 р. в розмірі 64 777,26 грн. та 30.08.2012 р. в розмірі 241 747,14 грн.; заборгованість щодо оплати виконаних робіт у червні 2008 року у розмірі 115 202,40 грн. сплачено 30.08.2012 р. в розмірі 24 154,24 грн. та 04.09.2012 р. в розмірі 91 048,16 грн.; заборгованість щодо оплати виконаних робіт у липні 2008 року у розмірі 650 204,40 грн. сплачено 04.09.2012 р. в розмірі 121 962,55 грн., 05.09.2012 р. в розмірі 130 432,21 грн., 06.09.2012 р. в розмірі 117 389,00 грн., 07.09.2012 р. в розмірі 211 300,00 грн. та 10.09.2012 р. в розмірі 69 120,64 грн.; заборгованість щодо оплати виконаних робіт у вересні 2008 року у розмірі 302 929,00 грн. сплачено 10.09.2012 р. в розмірі 99 920,36 грн., 11.09.2012 р. в розмірі 139 950,00 грн. та 13.09.2012 р. в розмірі 63 058,64 грн.

Пунктом 10.6 договору підряду №15/08 встановлено, що за затримку оплати виконаних робіт замовник сплачує підряднику пеню у розмірі 0,5 % вартості виконаних робіт за кожен день затримки.

Відповідно до п. 10.7 договору за односторонню відмову від виконання своїх обов'язків протягом дії Договору винна сторона сплачує штраф у розмірі 1% вартості Договору.

В зв'язку з простроченням сплати відповідачами суми основного боргу, позивачем було нараховано штрафні санкції: пеню в розмірі 3986,34 грн. та штраф в розмірі 16167,42 грн.

Ст. 546 Цивільного кодексу України передбачає, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою (штрафом, пенею).

Відповідно до статті 229 ГК України, учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання: зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Згідно з ч.6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Перебіг позовної давності, відповідно до статті 261 Цивільного кодексу України починається від дня коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно із ст.258 ЦК України, позовна давність в один рік застосовується, зокрема до вимог: про стягнення неустойки (пені, штрафу).

Згідно п. 4.3. Постанови Пленуму ВГСУ від 29 травня 2013 року N 10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" якщо відповідно до чинного законодавства або договору неустойка (пеня) підлягає стягненню за кожний день прострочення виконання зобов'язання, позовну давність необхідно обчислювати щодо кожного дня окремо за попередній рік до дня подання позову, якщо інший період не встановлено законом.

Враховуючи вищевикладене та зважаючи на те, що позовна заява була подана до суду у 28.05.2013 р., строк позовної давності для звернення до суду з вимогою про стягнення неустойки (штрафу та пені) за неналежне виконання зобов'язань по оплаті виконаних підрядних робіт по актам за березень 2008р., квітень 2008р., червень 2008р., липень 2008р. та вересень 2008 минув, а тому місцевий господарський суд правомірно відмовив у задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені та штрафу у зв'язку із пропуском строку позовної давності.

Щодо позовних вимог про стягнення інфляційних втрат та трьох процентів річних, необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ч.1 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

До вимог про стягнення інфляційних втрат та трьох процентів річних застосовується загальній строк позовної давності терміном 3 роки.

За таких обставин судова колегія вважає, що враховуючи дату виникнення заборгованості за кожним окремим актом, дату подання позовної заяви до суду - 28.05.2013 р., а також дату оплати заборгованості за актами, суд 1 інстанції правильно здійснив розрахунок суми інфляційних втрат та трьох процентів річних, що підлягають стягненню з відповідачів з врахуванням позовної давності за період з 28.05.2010 р. по 13.09.2012 р. При цьому початок періоду, за який стягнуто 3% річних та інфляційні втрати місцевим господарським судом правильно визначено з урахуванням тривалого характеру порушення прав позивача, оскільки 3% річних нараховуються з врахування кожного дня прострочення основного боргу, а інфляційні втрати за кожний місяць прострочення основного боргу.

З огляду на вищенаведене місцевий господарський суд правомірно у відповідності із ст.625 ЦК України стягнув солідарно з відповідачів загальний розмір інфляційних втрат у сумі 151 313,25 грн. та 3% річних у сумі 108494,85 грн.

Судова колегія не приймає до уваги доводи апеляційної скарги ДП «ІМТП» щодо спливу строку позовної давності відносно 3% річних, інфляційних втрат, оскільки як зазначалося вище порушення прав позивача щодо своєчасного отримання грошових коштів за виконані роботи носить тривалий характер.

Доводи ТОВ «ВІС Майстер» про те, що строк позовної давності щодо стягнення 3% річних та інфляційних витрат переривався зверненням із позовом з цими вимогами, які ухвалою господарського суду Одеської області від 19.10.09 р. були прийняті до розгляду після скасування постановою Одеського апеляційного господарського суду від 22.09.09 р. ухвали господарського суду Одеської області від 24.07.09 р. про повернення позовної заяви без розгляду, судовою колегією до уваги не приймаються, оскільки результатом цього звернення після касаційного перегляду постанови Одеського апеляційного господарського суду від 22.09.09 р. є скасування цієї постанови та залишення без змін ухвали господарського суду Одеської області від 24.07.09 р. про повернення позовної заяви без розгляду, що у подальшому стало підставою для припинення провадження у справі, про що свідчать постанови Вищого господарського суду України від 13.01.10 р. та Одеського апеляційного господарського суду від 02.12.10 р., яка залишена без змін постановою Вищого господарського суду України від 02.02.11 р.

Сам факт відкриття провадження у справі не є доказом того, що строк позовної давності щодо стягнення заборгованості за 5 договорами підряду, у тому числі пені, інфляційних втрат, 3% річних, переривався, оскільки як зазначалося вище, результатом цього звернення із позовом є його повернення без розгляду по суті.

Таким чином, враховуючи вищезазначене, апеляційні скарги ТОВ «ВІС Майстер», ДП «ІМТП» підлягають залишенню без задоволення, а рішення господарського суду Одеської області від 05.08.13 р. - без змін.

Згідно із ст.49 ГПК України судові витрати покладаються на скаржників.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101-105 ГПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційні скарги Державного підприємства „Іллічівський морський торговельний порт", Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІС Майстер» залишити без задоволення, рішення господарського суду Одеської області від 05.08.13 р. - без змін.

Постанова в порядку ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено в касаційному порядку.

Повний текст постанови складено 13.09. 2013 р.

Головуючий суддя Петров М.С.

Суддя Разюк Г.П.

Суддя Колоколов С.І.