Постанова

від 04.09.2013 по справі 826/8899/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

04 вересня 2013 року справа № 826/8899/13-а

о 16 год. 04 хв.

приміщення суду за адресою: м. Київ, вул. Хрещатик, 10

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Соколової О.А.,

при секретарі судового засідання Боронило К.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Меліт Інвест»

до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного

управління Міндоходів у місті Києві

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

№ 0000192230 від 20.02.2013 року,

за участю представників сторін:

від позивача Гаврилюк А.Л., Наконечного В.Л.,

від відповідача Мильнікова М.М., Іващенко О.С., -

встановив:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулись товариство з обмеженою відповідальністю «Ірмес», товариство з обмеженою відповідальністю «Солтас», товариство з обмеженою відповідальністю «Меліт Інвест», товариство з обмеженою відповідальністю «Нордос», товариство з обмеженою відповідальністю «Гратіон», товариство з обмеженою відповідальністю «Мімант» та товариство з обмеженою відповідальністю «Велігор» звернулись з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.06.2013 року в адміністративній справі № 826/6999/13-а позовні вимоги вищезазначених юридичних осіб роз'єднано в окремі провадження.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.06.2013 року адміністративну справу № 826/8899/13-а за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Меліт Інвест» до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 20.02.2013 року № 0000192230 прийнято до провадження.

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що доводи відповідача викладені в акті перевірки про здійснення позивачем імпортної операції щодо придбання у нерезидента цінних паперів українського емітента, суперечать фактичним обставинам та нормам Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність». Позивач вважає, що з огляду на додатки № 5, 8 до договору, виписки про стан рахунку в цінних паперах, прості акції, емітовані ПАТ «Банк Восток», не покидали межі України, тому договір від 07.12.2011 року №Б-459/2011 не є імпортною операцією. Виключно Національний банк України наділений повноваженнями видавати індивідуальні ліцензії на здійснення валютних операцій між резидентом та нерезидентом. Як зазначає позивач, інвестиційний рахунок продавця (нерезидента) та рахунок покупця були відкриті в національній валюті. Операція купівлі-продажу цінних паперів є поверненням інвестору його іноземної інвестиції. Тому, на думку позивача, розрахунки між Товариством та Pt Platinum Public Limited (Кіпр) здійснюються без отримання індивідуальної ліцензії НБУ. Крім того, позивач вказує, що договір від 07.12.2011 року №Б-459/2011 не є зовнішньоекономічним, а тому висновок відповідача в акті перевірки про порушення п. 3 ст. 7 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 року № 15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», а саме здійснення позивачем в межах торговельного обороту у валюті України розрахунків з нерезидентом Pt Platinum Public Limited (Кіпр) без одержання індивідуальної ліцензії Національного банку України суперечить п. 1.3, 1.4 Положення про порядок видачі Національним банком України індивідуальних ліцензій на розрахунки між резидентами та нерезидентами в межах торговельного обороту у валюті України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 14.10.2004 року № 484 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 09.11.2004 року за № 1430/10029 (далі - Положення №484).

У судовому засіданні представники позивача надали пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві та просили задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

В своїх додаткових поясненнях №1 та №2 позивач зазначив, що рух цінних паперів та коштів здійснювався виключно в межах України. Таким чином, ТОВ «Меліт Інвест» не здійснювало експортних, імпортних операцій, що встановлено та зафіксовано в акті перевірки відповідачем. Тому розрахунки по договору купівлі-продажу простих акцій не підпадають під визначення розрахунків між резидентами і нерезидентами в межах торговельного обороту у валюті України, визначене п.1.4 Положення № 484. Крім того, позивач вважає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте податковим органом не на підставі та поза межами своїх повноважень. Позивач не погоджується з висновком відповідача, що мала місце операція переходу права власності на валюту України від резидента до нерезидента. Щоб відбувся перехід права власності на валюту України, вона повинна виступати як товар та бути предметом договору. Індивідуальна ліцензія НБУ вимагається при розрахунках на території України за участі нерезидента тільки при розрахунках в іноземній валюті. (а.с.89, 139)

Представники відповідача у судовому засіданні проти задоволення позову заперечували, надали до матеріалів справи письмові заперечення проти позову та письмові пояснення, в яких зазначили, що в ході перевірки позивача встановлено, що за період з 02.12.2011 року по 30.06.2012 року позивач на підставі договору щодо купівлі цінних паперів українського емітента ПАТ «Банк Восток» було перераховано компанії нерезиденту Pt Platinum Public Limited (Кіпр) кошти на загальну суму 40 567 720,18грн. При цьому, індивідуальна ліцензія Національного банку України на перерахування зазначених коштів у національній валюті України позивачем до перевірки не надана, що на думку відповідача є порушенням вимог ст. 7 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 року № 15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю». Звертає увагу суду, що відповідно до Положення про порядок та умови торгівлі іноземною валютою, затвердженою постановою Правління Національного банку України від 10.08.2005 року №281 наведено термін «валютні операції» - це операції, пов'язані з переміщенням або переходом права власності на валютні цінності. На підставі виявленого правопорушення відповідачем винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 20.02.2013 року №0000192230. (а.с.108)

Представники відповідача у судовому засіданні просили суд у задоволенні позову позивачу відмовити у повному обсязі.

Крім того, в своїх додаткових поясненнях, які надані відповідачем до матеріалів справи, зазначено, що для здійснення торговельного обороту не є обов'язковою умовою експорт або імпорт товару, оскільки основною метою здійснення торговельного обороту є одержання прибутку. Так, відповідач дійшов висновку, що законодавством України визначення поняття імпорту пов'язане насамперед з фактом переходу права власності на товар від іноземних суб'єктів господарської діяльності до українських суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, і відповідно, не зводиться лише до наявності факту перетину товаром митного кордону України. (а.с.168-171)

Відповідно до ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши письмові докази в матеріалах справи, суд встановив наступне.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Меліт Інвест», зареєстровано як юридична особа Дніпровською районною в місті Києві державною адміністрацією 29.11.2011 року № 10671020000017276, ідентифікаційний код юридичної особи 37936348, що підтверджено випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Свою діяльність здійснює на підставі Статуту. (а.с.8, 145-158)

Відповідач - Державна податкова інспекція у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві є контролюючим органом, який в розумінні п.п.41.1.1 п.41.1 ст.41 Податкового кодексу України контролює податки, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпункті 41.1.2 цього пункту, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби.

Відповідно до п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. (п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України)

П.п.75.1.2 п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України передбачено, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Згідно з п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78 кодексу, документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності обставини, а саме, за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Керуючись вищезазначеними нормами податкового законодавства державною податковою інспекцією у Дніпровському районі м. Києва ДПС проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань підтвердження від'ємного фінансового результату від операцій з цінними паперами та дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства при здійсненні фінансово-господарських операцій з цінними паперами за період з 01.12.2011 року по 30.06.2012 року. За наслідками перевірки було складено акт від 30.10.2012 року № 3960/22-30/37936347. (а.с.65-76)

Під час проведення документальної перевірки перевіряючим встановлено порушення п. 3 ст. 7 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 року № 15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» (далі - Декрет № 15-93), а саме здійснення ТОВ «Меліт Інвест» в межах торговельного обороту у валюті України розрахунків з нерезидентом Pt Platinum Public Limited (Кіпр) без одержання індивідуальної ліцензії Національного банку України.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення - рішення від 20.02.2013 року №0000192230 яким згідно з п.п.54.3.3 п.54.3 ст.54 Податкового кодексу України та п.2 ст.16 Декрету № 15-93, визначено суму штрафної (фінансової) санкції у розмірі 40 567 720,18грн. (а.с.77)

За наслідками адміністративного оскарження, Державною податковою службою у м. Києві прийнято рішення від 31.01.2013 року № 1048/10/12-1-03, яким податкове повідомлення-рішення ДПІ у Дніпровському районі м. Києва ДПС від 23.11.2012 року № 0000832230 за формою «Р» скасовано та зобов'язано ДПІ у Дніпровському районі м. Києва ДПС за наслідками порушень встановлених в акті перевірки від 30.10.2012 року № 3960/22-30/37936347 прийняти податкове повідомлення-рішення за формою «У» згідно з додатком 11 до Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 28.11.2012 року № 1236, а скаргу представника ТОВ «Меліт Інвест» залишено без задоволення. (а.с.78-80)

Отже, в даній справі оскаржується податкове повідомлення-рішення від 20.02.2013 року № 0000192230.

У ході розгляду справи судом встановлено, що 07.12.2011 року між ПТ Платинум Паблік Лімітед/Pt Platinum Public Limited (Продавець) та ТОВ «Ірмес» (Покупець 1), ТОВ «Солтас» (Покупець 2), ТОВ «Меліт Інвест» (Покупець 3), ТОВ «Нордос» (Покупець 4), ТОВ «Мімант» (Покупець 5), ТОВ «Гратіон» (Покупець 6), ТОВ «Велігор» (Покупець 7) укладено договір купівлі-продажу 2 112 993 простих акцій, які складають 68,7488% випущеного акціонерного капіталу Публічного акціонерного товариства «Банк Восток» (далі - Договір). (а.с.10-64)

Відповідно до п.2.2 Договору, купівля та продаж акцій відповідно до положень та умов цього договору відбувається наступним чином: при завершенні Продавець має продати та передати акції, а Покупці мають придбати із залученням Торговця цінними паперами як посередника, повне законне та бенефіціарне право власності на акції, вільні від всіх обтяжень та разом з усіма правами, встановленими чинним законодавством, які існують за такими акціями на той момент чи будуть існувати у майбутньому, у тому числі право на одержання всіх дивідендів, рішення про розподіл яких приймається після дати Завершення. При цьому акції розподіляються між покупцями наступним чином, зокрема відповідно до п. 2.2.3 Продавець продає, а ТОВ «Меліт Інвест» купує 301 856 акцій, що складають 9,82125% статутного капіталу Банку.

Емітент акцій: «Публічне акціонерне товариство «Банк Восток». Вид і форма акцій: прості іменні акції в електронному вигляді (бездокументарна). (п.2.3 договору)

Згідно п.3.1, 3.3 Договору, ціна акцій, яка сплачується покупцями відповідно до умов цього договору, визначається сторонами у заяві про завершення як різниця між сумою власного капіталу та сумою в розмірі 70 867 938,50грн. Кожний із покупців зобов'язується сплатити на дату завершення свою частину ціни акцій в такій сумі і в такому порядку, які встановлені у заяві про завершення. Ціна акцій сплачується у гривнях.

Пунктом 17 Договору, визначено, що ставка обміну валют для конвертації сум у доларах США, які підлягають сплаті у гривнях, якщо це вимагається, є: у зв'язку зі сплатою ціни акцій офіційна ставка обміну валют, встановлена та опублікована НБУ станом на робочий день до дати завершення плюс 0,3 відсотка; в усіх інших випадках - офіційна ставка обміну валют, встановлена та опублікована НБУ станом на робочий день до дати відповідної конвертації валют.

Крім того, відповідно до додатку № 5 до договору, рахунок в цінних паперах ТОВ «Меліт Інвест» № 003135 було відкрито в Депозитарії ПрАТ «ВДЦП», зберігачем є ПАТ «Банк Восток». У продавця відкритий інвестиційний рахунок у гривні в банку, згідно додатку № 7 до договору.

Матеріалами справи підтверджено, що на рахунок у цінних паперах ТОВ «Меліт Інвест» емітентом ПАТ «Банк Восток» у депозитарій було зараховано 301 856 акцій, що підтверджується копією виписки по рахунку у цінних паперах №003138 складеної 19.12.2011 року. (а.с.93)

У судовому засіданні з'ясовано, що 19.12.2011 року позивач перерахував на рахунок ПТ Платинум Паблік Лімітед грошові кошти у розмірі 40 567 720,18грн.

Суд зазначає, що спірні правовідносини врегульовані Декретом Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 року №15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», Законом України від 16.04.1991 року № 959-XII «Про зовнішньоекономічну діяльність», Положенням про порядок видачі Національним банком України індивідуальних ліцензій на розрахунки між резидентами і нерезидентами в межах торговельного обороту у валюті України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 14.10.2004 року № 484 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 09.11.2004 року за № 1430/10029, Положенням про порядок та умови торгівлі іноземною валютою, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 10.08.2005 року № 281 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.08.2005 року за № 950/11230, Указом Президента України «Про врегулювання порядку одержання резидентами кредитів, позик в іноземній валюті від нерезидентів та застосування штрафних санкцій за порушення валютного законодавства» від 27.06.1999 року № 734/99, Законом України від 12.07.2001 року № 2664-III «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».

Відповідно до ч.3 ст. 7 Декрету №15-93, в редакції від 12.01.2011 року, чинної на момент виникнення спірних правовідносин, здійснення розрахунків між резидентами і нерезидентами в межах торговельного обороту у валюті України допускається за умови одержання індивідуальної ліцензії Національного банку України.

Положеннями абз. 2 п. 5 ч.1 ст. 1 Декрету №15-93 визначено, що резиденти - юридичні особи, суб'єкти підприємницької діяльності, що не мають статусу юридичної особи (філії, представництва тощо), з місцезнаходженням на території України, які здійснюють свою діяльність на підставі законів України.

Згідно до абз. 3 п. 6 ч.1 ст. 1 Декрету №15-93, нерезидентами є розташовані на території України іноземні дипломатичні, консульські, торговельні та інші офіційні представництва, міжнародні організації та їх філії, що мають імунітет і дипломатичні привілеї, а також представництва інших організацій і фірм, які не здійснюють підприємницької діяльності на підставі законів України.

Порядок видачі ліцензій встановлений Положенням про порядок видачі Національним банком України індивідуальних ліцензій на розрахунки між резидентами і нерезидентами в межах торговельного обороту у валюті України, затверджений постановою Національного банку України № 484 від 14.10.2004 року.

Відповідно до абз.6 п.1.3 Положення № 484, розрахунки в межах торговельного обороту - рух коштів між резидентами і нерезидентами за операціями продажу (купівлі) товарів на підставі зовнішньоекономічних договорів, які передбачають експорт або імпорт товарів.

Статтею 1 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» визначено, що товар - будь-яка продукція, послуги, роботи, права інтелектуальної власності та інші немайнові права, призначені для продажу (оплатної передачі).

Зовнішньоекономічна діяльність - діяльність суб'єктів господарської діяльності України та іноземних суб'єктів господарської діяльності, побудована на взаємовідносинах між ними, що має місце як на території України, так і за її межами.

Зовнішньоекономічний договір (контракт) - матеріально оформлена угода двох або більше суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та їх іноземних контрагентів, спрямована на встановлення, зміну або припинення їх взаємних прав та обов'язків у зовнішньоекономічній діяльності.

Імпорт (імпорт товару) - купівля (у тому числі з оплатою в негрошовій формі) українськими суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності в іноземних суб'єктів господарської діяльності товарів з ввезенням або без ввезення цих товарів на територію України, включаючи купівлю товарів, призначених для власного споживання установами та організаціями України, розташованими за її межами. Момент здійснення імпорту - це момент перетину товаром митного кордону України або переходу права власності на зазначений товар, що імпортується, від продавця до покупця.

У відповідності до Положення про порядок та умови торгівлі іноземною валютою, затвердженого Постановою Правління Національного банку від 10.08.2005 року № 281, валютні операції - це операції, пов'язані з переміщенням або переходом права власності на валютні цінності.

Декретом № 15-93 встановлено, що валютні цінності - це цінності, по відношенню до яких валютним законодавством країни встановлено особливий режим обігу на території країни та при перетині її кордонів.

Згідно з чинним законодавством України до валютних цінностей віднесено, зокрема, валюту України - грошові знаки у вигляді банкнот, казначейських білетів, монет і в інших формах, що перебувають у обігу та є законними платіжними засобами на території України; вилучені з обігу або такі, що вилучаються та підлягають обміну на грошові знаки, які перебувають в обігу, а також кошти на рахунках, у внесках в банківських та інших фінансових установах на території України.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» визначено, що до видів зовнішньоекономічної діяльності, які здійснюють в Україні суб'єкти цієї діяльності, належать, зокрема: міжнародні фінансові операції та операції з цінними паперами у випадках, передбачених законами України; кредитні та розрахункові операції між суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності.

Статтею 4 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» визначено, що фінансовими вважаються такі послуги: 1) випуск платіжних документів, платіжних карток, дорожніх чеків та/або їх обслуговування, кліринг, інші форми забезпечення розрахунків; 2) довірче управління фінансовими активами; 3) діяльність з обміну валют; 4) залучення фінансових активів із зобов'язанням щодо наступного їх повернення; 5) фінансовий лізинг; 6) надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту; 7) надання гарантій та поручительств; 8) переказ коштів; 9) послуги у сфері страхування та у системі накопичувального пенсійного забезпечення; 10) професійна діяльність на ринку цінних паперів, що підлягає ліцензуванню; 11) факторинг; 11 1 ) адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах; 12) інші операції, які відповідають критеріям, визначеним у пункті 5 частини першої статті 1 цього Закону, тобто такий перелік також не є вичерпним.

Водночас, пунктом 4 статті 5 Декрету № 15-93 встановлено, що індивідуальні ліцензії видаються резидентам і нерезидентам на здійснення разової валютної операції на період, необхідний для здійснення такої операції.

Враховуючи викладене та той факт, що в даній справі однією із сторін є компанія Pt Platinum Public Limited (Кіпр) - нерезидент, а іншою ТОВ «Меліт Інвест» - резидент України, то суд розцінює спірні правовідносини як зовнішньоекономічні, оскільки останні побудовані на взаємовідносинах між ними, мають місце на території України та спрямовані на встановлення, зміну або припинення їх взаємних прав та обов'язків.

Крім того, суд враховує, що поняття товару, у розмінні ст. 1 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність», не містить вичерпний перелік продукції, послуг, робіт, призначених для продажу (оплатної передачі), а тому розцінює акції як певний вид товару, операції з купівлі-продажу якого передбачають відповідний рух коштів між резидентом і нерезидентом.

Судом встановлено та як вбачається із матеріалів справи, на підставі укладеного договору купівлі-продажу цінних паперів від 07.12.2011 року, ТОВ «Меліт Інвест» став власником 301 856 простих іменних акцій, які, в розумінні вищенаведених правових норм, є валютними цінностями, а отже до них повинен застосовуватися особливий режим обігу.

Таким чином, на підставі вищевикладеного суд приходить до висновку, що для здійснення розрахунків між ТОВ «Меліт Інвест» та нерезидентом Pt Platinum Public Limited (Кіпр) за договором купівлі-продажу від 07.12.2011 року, позивач зобов'язаний був отримати індивідуальну ліцензію Національного банку України, як цього вимагає п.3 ст.7 Декрету № 15-93.

Згідно з абз. 6 ч. 2 ст. 16 Декрету Кабінету Міністрів України № 15-93 за порушення резидентами порядку розрахунків, установленого статтею 7 цього Декрету, до резидентів, нерезидентів, винних у порушенні правил валютного регулювання і валютного контролю, застосовується штраф у розмірі, еквівалентному сумі валютних цінностей, що використовувалися при розрахунках, перерахованій у валюту України за обмінним курсом Національного банку України на день здійснення таких розрахунків.

Указом Президента України від 27.06.1999 року № 734/99 «Про врегулювання порядку одержання резидентами кредитів, позик в іноземній валюті від нерезидентів та застосування штрафних санкцій за порушення валютного законодавства» повноваження щодо застосування санкцій за порушення валютного законодавства розподілено між Національним банком України та Державною податковою адміністрацією України.

Відповідно до зазначеного Указу Президента України Національний банк України застосовує санкції, передбачені Декретом № 15-93 до банків та інших фінансово-кредитних установ, а органи податкової служби - до резидентів та нерезидентів України - суб'єктів підприємницької діяльності.

Положеннями пп. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України передбачено, що відповідальною особою за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових ) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.

Отже, враховуючи, що здійснення розрахункових операцій між ТОВ «Меліт Інвест» та компанією Pt Platinum Public Limited (Кіпр) за договором купівлі-продажу від 07.12.2011 року за відсутності відповідної ліцензії Національного банку України є неправомірним, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Як зазначено в ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд вважає, що в ході розгляду справи відповідачем доведено та підтверджено матеріалами справи, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято в межах повноважень податкового органу та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позов товариства з обмеженою відповідальністю «Меліт Інвест» задоволенню не підлягає.

Оскільки суд прийшов до висновків в задоволені позову відмовити сплачений судовий збір позивачем не підлягає поверненню.

Керуючись ст.ст.2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111,112, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

постановив:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Меліт Інвест» - відмовити.

Постанову ухвалено у нарадчій кімнаті та проголошено її вступну та резолютивну частину 04 вересня 2013 року.

Постанову у повному обсязі складено 11 вересня 2013 року.

Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в апеляційному порядку за правилами, встановленими ст.ст.185-187 цього Кодексу.

Суддя О.А. Соколова