Постанова

від 25.02.2014 по справі 826/8899/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"25" лютого 2014 р. м. Київ К/800/58841/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Голубєвої Г.К.

Островича С.Е.

за участю секретаря судового засідання: Горголь І.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Меліт Інвест»

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 04 вересня 2013 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 06 листопада 2013 року

у справі № 826/8899/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Меліт Інвест»

до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Меліт Інвест» (позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000192230 від 20 лютого 2013 року.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 04 вересня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 06 листопада 2013 року, в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями у справі, позивач оскаржив їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, ТОВ «Меліт Інвест», посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального та матеріального права, просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 04 вересня 2013 року, ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 06 листопада 2013 року та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Меліт Інвест» з питань підтвердження від'ємного фінансового результату від операцій з цінними паперами та дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства при здійсненні фінансово-господарських операцій з цінними паперами за період з 01 грудня 2011 року по 30 червня 2012 року, за результатами якої складено акт № 3960/22-30/37936347 від 30 жовтня 2012 року.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000192230 від 20 лютого 2013 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання із штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 40 567 720,18 грн.

За результатами адміністративного оскарження, скаргу позивача залишено без задоволення.

Перевіркою встановлено порушення ТОВ «Меліт Інвест» частини 3 статті 7 Декрету Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року № 15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Декрет № 15-93) з огляду на здійснення в межах торговельного обороту розрахунків з нерезидентом Pt Platinum Public Limited (Кіпр) у валюті України без одержання індивідуальної ліцензії Національного банку України.

Відмовляючи в задоволенні позову, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про те, що спірне податкове повідомлення-рішення прийнято контролюючим органом правомірно, обґрунтовано та в межах повноважень, наданих Указом Президента України від 27 червня 1999 року № 734/99 «Про врегулювання порядку одержання резидентами кредитів, позик в іноземній валюті від нерезидентів та застосування штрафних санкцій за порушення валютного законодавства» (далі - Указ № 734/99).

Проте, із вказаним висновком погодитись не можна, зважаючи на таке.

Відповідно до частини 3 статті 7 Декрету № 15-93 здійснення розрахунків між резидентами і нерезидентами в межах торговельного обороту у валюті України допускається за умови одержання індивідуальної ліцензії Національного банку України.

Згідно з пунктом 2 статті 16 Декрету № 15-93 за порушення резидентами порядку розрахунків, установленого статтею 7 цього Декрету, до них застосовується штраф у розмірі, еквівалентному сумі валютних цінностей, що використовувалися при розрахунках, перерахованій у валюту України за обмінним курсом Національного банку України на день здійснення таких розрахунків.

Санкції, передбачені цим пунктом, застосовуються Національним банком України та за його визначенням - підпорядкованими йому установами.

Відтак у податкового органу відсутні законні повноваження на застосування штрафних (фінансових) санкцій, встановлених пунктом 2 статті 16 Декрету № 15-93, оскільки повноважним органом щодо застосування вказаних санкцій є Національний банк України та підпорядковані йому особи.

В свою чергу, положення Указу № 734/99, яким органи державної податкової служби наділено повноваженнями застосовувати до резидентів і нерезидентів України санкції, передбачені пунктом 2 статті 16 Декрету № 15-93, помилково застосовано судовими інстанціями до спірних правовідносин, оскільки, врегульовуючи по-іншому питання, які врегульовано законом (Декретом № 15-93, виданим у межах повноважень, наданих Законом України від 18 листопада 1992 року № 2796-XII «Про тимчасове делегування Кабінету Міністрів України повноважень видавати декрети в сфері законодавчого регулювання»), Указ № 734/99 суперечить обмеженням, встановленим пунктом 4 Перехідних положень Конституції України та необґрунтовано створює протиріччя в правовому регулюванні відносин.

Наведене вище узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною в постанові від 07 лютого 2012 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Крим Інтеройл» до Державної податкової інспекції в м. Керчі Автономної Республіки Крим про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень.

Відповідно до частини 1 статті 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Згідно із статтею 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

При цьому відповідно до частини 2 статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України законним вважається рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, порушення судами норм матеріального права є підставою для скасування постановлених у справі судових рішень та прийняття нової постанови про задоволення позову.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Меліт Інвест» задовольнити.

Скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 04 вересня 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 06 листопада 2013 року.

Прийняти у справі нову постанову, якою позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000192230 від 20 лютого 2013 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Меліт Інвест» витрати із сплати судового збору в розмірі 6 652,60 грн.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Голубєва Г.К.

Острович С.Е.