Рішення

від 09.09.2013 по справі 387/670/13-ц

ДОБРОВЕЛИЧКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 387/670/13-ц

Номер провадження по справі 2/387/229/13

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 вересня 2013 року смт Добровеличківка

Добровеличківський районний суд Кіровоградської області

в складі: головуючого судді Горовець М. І.

при секретарі Придатченко О.О.

з участю позивача ОСОБА_1

представників позивача ОСОБА_2

ОСОБА_3

з участю представника відповідача Гордієнка С. А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Добровеличківського районного суду, Кіровоградської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до селянсько ( фермерського) господарства Гордієнка Сергія Анатолійовича с. Богданівка Добровеличківського району Кіровоградської області про визнання недійсним договору оренди землі ,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про визнання недійсним договору оренди землі , в якому зазначив, що між ОСОБА_5 та селянським (фермерським) господарством Гордієнко Сергія Анатолійовича у вересні 2006 року укладено Договір оренди земельної ділянки без номеру, який зареєстровано у Добровеличківському відділі земельних ресурсів, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 19.04.2007 року за № 55 . ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 померла. Відповідно до заповіту позивач є спадкоємцем померлої. 13 грудня 2008 року державним нотаріусом Добровеличківської державної нотаріальної контори позивачу видано Свідоцтво про право на спадщину по заповіту. Спадкове майно, на яке видане свідоцтво, складається із права власності на земельну ділянку розміром 4,38 га, що знаходиться на території Тишківської сільської ради Добровеличківського району Кіровоградської області. За замовленням позивача Державним підприємством «Кіровоградський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» розроблено та виготовлено технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку гр. ОСОБА_1. Згідно вищевказаних документів позивач отримав Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ № 153139. Даний акт зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 352178601000258, кадастровий номер земельної ділянки 3521786000:02:001:0786. В абз. 5 п. 2.2 Договору оренди землі вказано, що в разі переходу права власності до інших осіб Договір оренди зберігає свою чинність для нового власника. При цьому, згідно з ч. 3 ст. 16 Закону України «Про оренду землі» укладення договору оренди земельної ділянки може бути здійснено на підставі цивільно- правового договору або в порядку спадкування. Отже, відповідно до викладеного, позивач набув право оренди за вищезазначеним правочином на орендовану земельну ділянку. Вважає, що вищевказаний Договір оренди землі має бути визнаний недійсним з наступних підстав. Відповідно до ст. ст. 15, 16 ЦК України, ст. 3 ЦПК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних прав, свобод чи інтересів у спосіб, передбачений законом або договором. Захист цивільних прав - це передбачені законом або договором способи охорони цивільних прав у разі їх порущення чи реальної небезпеки такого порушення. Згідно зі ст. 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав є визнання правочину недійсним. Підстави недійсності правочину, як способу захисту цивільного права зазначені у ст. 215 ЦК України. Відповідно до ч. 3 ст. 215 ЦК України одна із сторін договору або інша заінтересована особа вправі заперечити його дійсність, якщо недійсність правочину прямо не встановлена. В абз. 5 п. 5 Постанова Пленуму Верховного суду України від 6 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» зазначено, що відповідно до статей 215 та 216 ЦК вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину. При цьому інтерес такої особи стосовно набуття в оренду земельної ділянки має бути законним, не суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальнонравовим засадам, а також відповідати критеріям охоронюваного законом інтересу, офіційне тлумачення якого надане в резолютивній частині Рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004 № 18-рп/2004 (справа № 1-10/2004). Звертає увагу суду на те, що позивач на законних підставах набув право власності на орендовану земельну ділянку, але вбачає порушення його прав у зв'язку з відсутністю домовленості по всіх істотних умовах Договору оренди землі. Так, у вказаному договорі відсутні істотні умови, передбачені ст. 15 Закону України «Про оренду землі». На момент реєстрації Договору оренди землі діяла редакція Закону України «Про оренду землі» від 19.12.2006 року. При цьому, в ч. 1, 4 ст. 15 Закону України «Про оренду землі» (в редакції від 19.12.2006 року) вказано, що істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди (місце розташування, кадастровий номер та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об'єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін. Невід'ємною частиною договору оренди землі є: план або схема земельної ділянки, яка передається в оренду; кадастровий план земельної ділянки з відображенням обмежень (обтяжень) у її використанні та встановлених земельних сервітутів; акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості); акт приймапня-передачі об'єкта оренди; проект відведення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Законом. Договір оренди землі, укладений між віішовідачем та ОСОБА_5 не містить досить значної кількості наступних істотних умов: -порядок внесення орендної плати, відповідальності за її несплату; - умови збереження стану об'єкта оренди; - умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; - існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; - визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини; - план або схема земельної ділянки, яка передається в оренду; - кадастровий план земельної ділянки з відображенням обмежень (обтяжень) у її використанні та встановлених земельних сервітутів; - акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). Також слід зазначити, що в Договорі оренди землі не вказано кадастровий номер земельної ділянки. Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. В ч. 1 ст. 203 ЦК України зазначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. В ч. 2 ст. 15 Закону України «Про оренду землі» зазначено, що відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону. Все вищезазначене свідчить, що сторони Договору не досягли згоди з усіх істотних умов, а тому вказаний правочин підлягає визнанню недійсним. Крім того, згідно правової позиції Верховного Суду України по аналогічним справам, викладеній у постанові від 06.02.2012 року у разі відсутності в договорі оренди землі хоча б однієї з істотних його умов, у тому числі умов збереження стану об'єкта оренди , такий договір підлягає визнанню недійсним за правилами ч. 2 ст. 15 Закону України "Про оренду землі". Відносини , що склалися між сторонами суд відносить до правовідносин , що виникають внаслідок укладання правочинів, у тому числі договору оренди земельної ділянки, та вважає за необхідне керуватися главою 16 ЦК України «Правочини», Законом України «Про оренду землі». В силу ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є, в тому числі і умови, що визначені законом як істотні. Істотні умови договору оренди землі встановлені ст. 15 Закону України "Про оренду землі " . Відповідно до ч. 2 ст. 792 ЦК України відносини, щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом. У разі відсутності в договорі оренди землі хоча б однієї з істотних його умов, такий договір підлягає визнанню недійсним за правилами ч. 2 ст. 15 Закону України "Про оренду землі ". Укладений договір визнається недійсним на підставі ст. 215 ЦК України при недодержанні сторонами вимог, встановлених ч.ч. 1-3,5-6 ст. 203 ЦК України. Згідно ч. 1 ст. 236 ЦК України - правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення. Відповідно до ст. 35 Закону України «Про оренду землі» спори, пов'язані з орендою землі, вирішуються у судовому порядку. Тому просить визнати недійсним укладений між ОСОБА_5 та селянським (фермерським) господарством Гордієнко Сергія Анатолійовича договір оренди землі, який зареєстрований у Добровеличківському відділі земельних ресурсів, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 19.04.2007 року за №55.

Позивач та його представники в судовому засіданні позов підтримали в повному обсязі , просять його задовольнити , надали суду пояснення аналогічні позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечує .

Заслухавши думку сторін , дослідивши матеріали справи, суд вважає встановленими наступні фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини: позивачу на праві власності згідно копії державного акта на право власності на земельну ділянку належить земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 4,3770 га., яка розташована в адміністративних межах Тишківської сільської ради Добровеличківського району Кіровоградської області( а.с 13).

Вказану земельну ділянку він отримав на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 13.12.2008 року, що зареєстровано в реєстрі № 3156 Добровеличківської державної нотаріальної контори ( а.с.14).

Заповіт на ім'я позивача ОСОБА_1 на вказану земельну ділянку складено 19.03.2003 року ОСОБА_5( а.с. 15).

З договору оренди землі без дати від вересня 2006 року , який зареєстровано 12.02.2007 року у Тишківській сільській раді Добровеличківського району Кіровоградської області за № 152 ( а.с. 8-11) , укладеного між ОСОБА_5 та Гордієнком Сергієм Анатолійовичем директором ФГ " Гордієнко С. А. " с. Богданівка Добровеличківського району Кіровоградської області встановлено, що перша надала останньому в строкове платне користування терміном на 14 років зазначену вище земельну ділянку ( пай ). За користування об'єктом оренди встановлена орендна плата в розмірі не менше 1,5 % грошової оцінки земельної ділянки, що становить 644,93 на рік, яку орендар має сплачувати протягом дії договору не пізніше як у термін від 15 серпня до 31 грудня кожного року.

Також до договору оренди земельної ділянки укладено акт прийому- передачі земельної ділянки без дати від вересня 2006 року ( а.с. 12).

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 13 Закону України "Про оренду землі "( далі по тексту Закон ) договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до статті 14 Закону договір оренди землі укладається у письмовій формі і забажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально.

Відповідно до статті 16 Закону укладення договору оренди земельної ділянки із земель приватної власності здійснюється за згодою орендодавця та особи, яка згідно із законом вправі набувати право оренди на таку земельну ділянку.

Відповідно до ч.2,3,4,5 ст. 203 ЦК України, особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності . Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом . Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним .

Відповідно до ч.2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною ( сторонами ).

Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно ч.1 ст.792 ЦК України - за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов'язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату.

За змістом ч. 2 ст. 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Відповідно до ст. 15 Закону України "Про оренду землі" істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об'єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

Частиною другою ст.15 Закону України "Про оренду землі" установлено, що відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, є підставою для визнання договору недійсним відповідно до закону.

Згідно із ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу.

У судовому засіданні було встановлено, що позивач звернувся з позовом про визнання договору оренди землі недійсним, оскільки він суперечить вимогам ст.15 Закону України "Про оренду землі", а саме - порядок внесення орендної плати, відповідальність за її несплату; відсутні умови збереження стану об'єкта оренди - земельної ділянки; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження ( обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони , яка несе ризик випадкового пошкодження або знищеня об'єкта оренди чи його частини; план або схема земельної ділянки, яка передається в оренду; кадастровий план земельної ділянки з відображенням обмежень (обтяжень) у її використанні та встановлених земельних сервітутів; акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). Також зазначив, що в Договорі оренди землі не вказано кадастровий номер земельної ділянки.

На момент укладання договору позивача задовольняли його умови, про що свідчать його підпис у договорі. Також реєстратор провів реєстрацію договору як такого, що відповідає чинному законодавству, що ніким не оспорювалось.

З договору оренди землі вбачається, що він передбачає пунктом 2.3 - порядок внесення орендної плати; пунктом 3 - умови збереження стану об'єкта оренди; пунктом 4 - умови повернення земельної ділянки орендодавцеві..

При укладенні договору сторони не виявили бажання конкретизувати вказані вище умови .

Таким чином, зміст договору вказує на наявність в ньому вищевказаних умов.

Враховуючи викладене, договір оренди землі, укладений між позивачем та відповідачем відповідає чинному законодавству, оскільки на момент його укладення між сторонами було досягнуто згоди по всих істотних умовах договору, що підтверджується підписами сторін та даний договір зареєстровано в Державному реєстрі земель.

Відповідно до ст.3 ЦПК України - кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Порушення права пов'язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

При оспоренні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

За обставин, коли сторони передбачили обов'язок орендаря зберегти орендодавцеві земельну ділянку у стані, не гіршому у порівнянні з тим, у якому він одержав в оренду та використовувати її, відповідно до цільового призначення, права позивача не є порушеними.

Позивач згідно ст. 30 Закону України "Про оренду землі" та пункту 36 Договорів оренди землі має право запропонувати відповідачу внести будь-які зміни до чинного договору, але цим правом він не скористався, що вказує на те, що він не вважав за потрібним вносити такі умови до договору.

Посилання позивача у позові та представника позивача в судовому засіданні на відсутність у договорі оренди землі істотних умов щодо збереження стану об'єкта оренди, умов повернення земельної ділянки орендодавцеві, обмеження щодо використання земельної ділянки та відсутність конкретних пропозицій щодо внесення змін до Договору, направлених на урегулювання цих питань, свідчить про те, що позивач недобросовісно використовує своє право.

Також, в судовому засіданні представник позивача зазначив інші підстави для визнання договору оренди землі недійсним, а саме, що позивач не бажає продовжувати договірні правовідносини.

Небажання позивача продовжувати договірні відносини не може бути підставою для визнання договору недійсним, оскільки така підстава не передбачена ні ст.203, ст.215 ЦК України, ні Законом України "Про оренду землі", ні самим договором.

Враховуючи викладене, суд вважає, що права позивача не є порушеними.

Частиною 3 ст.13 ЦК України визначено, що не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

За таких обставин, вимоги позивача про визнання договору недійсним слід розцінювати як формальний привід для припинення договірних відносин з відповідачем.

Таким чином, суд не вбачає порушення суб'єктивного права, що є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту. А тому, вимоги позивача не підлягають задоволенню, оскільки відсутні законні підстави для цього.

Згідно ст.88 ЦПК України - понесені позивачем судові витрати необхідно покласти на його рахунок.

Крім того суд звертає увагу на те , що позивачем пропущено строки позовної давності без поважних причин.

На підставі ст.ст. 203,207,210,215,256,257,261,626,638,640,729 Цивільного Кодексу України, ст. 124 Земельного кодексу України, ст.ст. 1,15,16,18-20 Закону України " Про оренду землі" від 06.10.1998 року № 161-ХІV із змінами та доповненнями, керуючись ст.ст. 10,11,27, 57, 60,88, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позову ОСОБА_1 до селянсько ( фермерського) господарства Гордієнка Сергія Анатолійовича с. Богданівка Добровеличківського району Кіровоградської області про визнання недійсним договору оренди землі - відмовити повністю.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Кіровоградської області в 10-денний строк з дня його проголошення, шляхом подачі апеляційної скарги через суд першої інстанції.

Суддя Добровеличківського районного суду

Кіровоградської області М. І. Горовець