Ухвала

від 22.10.2013 по справі 387/670/13-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Апеляційний суд Кіровоградської області

№ провадження 22-ц/781/3105/13 Головуючий у суді І-ї інстанції Горовець М.І.

Доповідач Белінська І. М.

УХВАЛА

Іменем України

22.10.2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області у складі:

Белінської І.М. - головуючої,

Дуковського О.Л.,

Суржика М.М.,

при секретареві - Ткаченко Т.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Кіровограді цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до селянського (фермерського) господарства ОСОБА_6 про визнання договору оренди землі недійсним за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Добровеличківського районного суду від 9 вересня 2013 року,

ВСТАНОВИЛА:

У квітні 2013 року ОСОБА_5 звернувся до суду із зазначеним позовом.

Посилався на те, що він є власником земельної ділянки, розміром 4,38 га, що знаходиться на території Тишківської сільської ради Добровеличківського району Кіровоградської області на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданим 13.12.2008 року державним нотаріусом Добровеличківської державної нотаріальної контори. Раніше ця земельна ділянка перебувала у власності ОСОБА_7, яка уклала договір оренди землі з відповідачем у вересні 2006 року та яка померла 29.10.2007 року.

Просив визнати недійсним договір оренди землі через відсутність усіх істотних умов, передбачених ст.15 Закону України «Про оренду землі», а саме: порядку внесення орендної плати, відповідальності за її несплату; умов збереження стану об»єкта оренди; умов повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючих обмежень (обтяжень) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об»єкта оренди чи його частини; плану або схеми земельної ділянки, яка передається в оренду; кадастрового плану земельної ділянки з відображенням обмежень( обтяжень) у її використанні та встановлених земельних сервітутів; акту визначення меж земельної ділянки в натурі ( на місцевості).

Рішенням Добровеличківського районного суду від 9 вересня 2013 року у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач просить скасувати рішення через невідповідність висновку суду обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права. Вказує на те, що набувши право власності на земельну ділянку після реєстрації Державного акта на право власності на земельну ділянку (5.08.2011р. -а.с.13) він не пропустив строк позовної давності, як на те послався суд у рішенні. Висновок суду про наявність у договорі оренди усіх істотних умов не відповідає дійсності, а тому відповідно до ч.2ст.15 Закону України «Про оренду землі» договір оренди є недійсним з моменту його укладення.

Заслухавши пояснення позивача та його представника адвоката ОСОБА_8, які просили задовольнити апеляційну скаргу, заперечення представника відповідача ОСОБА_9, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вирішила, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення Добровеличківського районного суду від 9 вересня 2013 року - залишенню без змін з таких підстав.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для визнання договору оренди землі недійсним. При цьому суд виходив з того, що сторони при укладенні договору погодили усі умови, передбачені ст.15 Закону України «Про оренду землі». Договір пройшов державну реєстрацію у встановленому на той час порядку. Крім того, суд вказав у рішенні на те, що позивач, який фактично просто не бажає виконувати умови договору, недобросовісно використовує своє право, оскільки доказів порушення орендарем його прав як орендодавця та власника земельної ділянки не надано.

Рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до ч.1ст.308 ЦПК України є підставою для відхилення апеляційної скарги і залишення його без змін.

Судом встановлено, що оспорюваний договір містить умови щодо порядку внесення орендної плати (п.2.3), збереження стану об»єкта оренди (п.3), повернення земельної ділянки орендодавцеві (п.4), інші істотні умови, передбачені ст.15 Закону України «Про оренду землі».

Такий висновок відповідає змісту оспорюваного договору.

Так, дійсно, порядок внесення орендної плати передбачений у п.2.3 договору, додатку до договору, відповідальність за її несплату ( невиконання умов договору) - у п.4.3, 5.1 (а.с.8-11).

Умови збереження стану об»єкта оренди, умови повернення земельної ділянки орендодавцеві передбачені п.3 договору, відповідно до якого орендар зобов»язаний використовувати земельну ділянку за цільовим призначенням згідно із договором оренди (п.2.1 договору) з додержанням екологічної безпеки землекористування та збереження родючості грунтів, державних стандартів, норм і правил, проектних рішень. Крім того, п.2.1 встановлено, що орендарю надається також право проводити поліпшення стану земельної ділянки з метою ефективного користування нею за обраним видом використання ( для ведення товарного сільськогосподарського виробництва). Що стосується конкретних умов повернення земельної ділянки, передбачених договором, то такими умовами є те, що сторони домовились, що у разі закінчення дії договору до закінчення польових робіт термін оренди земельної ділянки продовжується до повного завершення збирання врожаю, а будь-яке зменшення площі орендованої земельної ділянки можливе тільки після закінчення технологічного циклу по збиранню орендарем сільськогосподарської продукції ( п.4.1). У разі переходу права власності на земельну ділянку до інших осіб договір оренди зберігає чинність для нового власника ( п.2.2).

На час укладання договору оренди сторони констатували відсутність існуючих обмежень ( обтяжень) щодо використання земельної ділянки (п.1), право орендодавця на розпорядження земельною ділянкою (п.2.2.). Крім того, саме на орендодавця п.3 договору покладено обов»язок вказати у договорі про права третіх осіб на земельну ділянку.

Пунктом 6.1 визначено, що в інших випадках, які не передбачені цим договором, сторони керуються чинним законодавством.

Договором оренди не визначено сторону, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об»єкта оренди чи його частини, але, враховуючи п.6.1 договору, підлягає застосуванню правило, передбачене ст.11 Закону України «Про оренду землі», згідно із якою ризик випадкового знищення або пошкодження об'єкта оренди

несе орендодавець, якщо інше не передбачено договором оренди

землі. У разі прострочення орендодавцем або орендарем установлених

договором оренди землі строків передачі об'єкта оренди ризик його

випадкового знищення або пошкодження у цей період несе сторона,

яка допустила прострочення його передачі.

Встановлено, що передача земельної ділянки від орендодавця орендарю відбулась за актом приймання-передачі, що відповідає ст.17 Закону України «Про оренду землі».(а.с.11).

Відсутність кадастрового плану земельної ділянки з відображенням обмежень (обтяжень) у її використанні та встановлених земельних сервітутів, акту визначення меж земельної ділянки в натурі(на місцевості), які мають бути невід»ємною частиною договору оренди землі, не є тими обставинами, які відповідно до ч.2ст.15 Закону України «Про оренду землі» тягнуть його недійсність.

На час укладання договору оренди зазначення кадастрового номеру земельної ділянки ( редакція Закону від 1.01.2006 року) не вимагалося.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду першої інстанції про відсутність передбачених законом підстав для визнання оспорюваного договору недійсним. Усі істотні умови ( у редакції статті 15 Закону на час укладення договору оренди) передбачені договором. Порушень вимог статей 4-6, 11, 17, 19 Закону України «Про оренду землі» не встановлено.

Отже, суд дійшов правильного висновку про те, що права позивача як власника земельної ділянки та орендодавця не порушені.

Оскільки рішенням суду першої інстанції позивачу відмовлено у задоволенні позову по суті, а не у зв»язку з пропуском ним позовної давності, посилання суду на цю обставину у мотивувальній частині не вплинуло на законність рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 303, 304. 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 відхилити, а рішення Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 9 вересня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ на протязі 20 днів з дня набрання нею законної сили.

ГОЛОВУЮЧА:

СУДДІ: