Постанова

від 20.08.2013 по справі 810/3823/13-а

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 серпня 2013 року м. Київ 810/3823/13-а

13:37

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Панової Г.В., при секретарі судового засідання: Волощук Л.В.,

за участю представників сторін:

від позивача - Мазур О.В., Постоюк М.І.,

від відповідача - не з'явились,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями

«Хенкель Баутехнік (Україна)»

до Державної податкової інспекції у Вишгородському районі

Київської області Державної податкової служби

про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Хенкель Баутехнік (Україна)» (далі - позивач) з позовом до Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області Державної податкової служби (далі- відповідач) про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень від 10.07.2013 № 0002212205 і від 10.07.2013 № 0002242205.

Спірні податкові повідомлення-рішення прийнято на підставі Акта перевірки, в якому встановлено заниження позивачем податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств і податку на додану вартість, у зв'язку з включенням до витрат і складу податкового кредиту коштів, сплачених позивачем у попередніх податкових періодах у складі ціни придбаних послуг у Товариства з обмеженою відповідальністю ТОВ «КСК - 7». Зокрема, на думку податкового органу, позивачем у податковій звітності завищені показники витрат та податку на додану вартість.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що висновки Акта перевірки є безпідставними і не обґрунтованими, оскільки підприємство за результатами здійснення господарської діяльності правомірно сформувало витрати і податковий кредит, реальність господарських операцій з даним контрагентом підтверджується первинними бухгалтерськими та іншими документами. При цьому, як зазначає позивач, взаємовідносини між ТОВ «КСК-7» та іншими підприємствами жодним чином не стосуються господарських відносин між Товариством з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Хенкель Баутехнік (Україна)» та ТОВ «КСК-7», яке має спеціальну податкову та цивільну правосуб'єктність, оскільки зареєстровано як юридична особа, перебуває на податковому обліку та є платником податку на додану вартість.

Крім того, як зазначає позивач у позовній заяві, податковим органом не вказано в Акті перевірки які саме документи були використані в ході проведення перевірки, отже, висновки Акта перевірки не ґрунтуються на даних первинних бухгалтерських документів.

Ухвалами Київського окружного адміністративного суду від 22.07.2013 відкрито провадження в адміністративній справі, закінчено підготовче провадження і призначено справу до судового розгляду на 20.08.2013. У відповідача судом витребувано належним чином засвідчену копію Акта перевірки ДПІ у Шевченківському районі м. Києва від 05.04.2013 № 77/22-80/35625784, відомості щодо руху кримінальної справи № 79-00227, належним чином засвідчені копії процесуальних документів у даній справі та всі інші документи і матеріали, які використані податковим органом в ході проведення перевірки. Вказані ухвали отримані уповноваженими представниками сторін під розписку 24.07.2013.

У судове засідання 20.08.2013 з'явились представники позивача, які підтримали позовні вимоги у повному обсязі і просили суд позов задовольнити.

Уповноважені представники відповідача у судове засідання не з'явились.

Від представника відповідача до суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з перебування представника відповідача у відпустці. При цьому, відповідачем не було надано суду жодних доказів на підтвердження даної обставини.

Суд не приймає до уваги дане клопотання, оскільки, причина неприбуття у судове засідання представника податкового органу не є поважною, оскільки об'єктивно не пов'язана із наявністю непереборних обставин, які б перешкоджали іншому представнику з'явитись у судове засідання. Крім того, податковим органом не було надано суду витребувані ухвалою від 22.07.2013 документи та не повідомлено у встановленому порядку з яких причин дані документи не подані до суду з урахуванням того, що у відповідача було достатньо часу для виконання вимог цієї ухвали.

Відповідно до частини четвертої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Заслухавши пояснення представників позивача, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судом, у грудні 2007 року між позивачем і ТОВ «КСК - 7» укладено договір від 14.12.2007 № 1А/12-2007 із додатками №№ 1-4, предметом якого є надання послуг з просування товарів, які становлять комплекс заходів спрямованих на популяризацію товарів на ринку України, стимулювання споживчого попиту на них і забезпечення їх ефективного збуту.

Результати виконання даного правочину оформлювались актами здачі-приймання робіт (надання послуг), податковими накладними, а факт перерахування коштів за отримані послуги платіжними дорученнями.

Суми сплаченого податку на додану вартість у складі ціни придбаних послуг включені до складу податкового кредиту відповідних періодів. Підприємством також віднесено до витрат відповідних періодів здійснені у зв'язку з виконанням даного договору витрати на оплату послуг.

Посадовою особою Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області Державної податкової служби проведено позапланову невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Хенкель Баутехнік (Україна)» з питань правильності нарахування податку на прибуток підприємств і податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «КСК - 7» за період з 01.04.2011 по 30.06.2011, за результатами якої складено Акт від 20.06.2013 № 632/22-00/21685172 (далі - Акт перевірки).

В Акті перевірки, податковий орган посилається на Акт перевірки ДПІ у Шевченківському районі м. Києва від 05.04.2012 № 77/22-80/35625784 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «КСК - 7» (код ЄДРПОУ 35625784) з питань повноти нарахування і достовірності сплати податку на додану вартість і податку на прибуток підприємств по фінансово-господарським взаємовідносинам з ТОВ «ЮК «Захист» (код ЄДРПОУ 37267085), ТОВ «Незалежна Правнича Компанія» (код ЄДРПОУ 36337093) і ТОВ «РА Маркетингком» (код ЄДРПОУ 37267132) за період з 01.01.2011 по 31.12.2011»

Згідно з даним Актом встановлено, що ТОВ «КСК-7» мало взаємовідносинами із ТОВ ««ЮК «Захист», ТОВ «Незалежна Правнича Компанія» та ТОВ «РА Маркетингком» та відносило суми податку на додану вартість по вказаним операціям до податкового кредиту.

На сторінці 10 Акта перевірки ДПІ у Вишгородському районі Київської області зазначено, що у провадженні СВ ПМ ДПІ у Солом'янському районі м. Києва знаходиться кримінальна справа № 79-00227, порушена по факту скоєння злочинів, передбачених ч. 2 ст. 205, ч. 3 ст. 212 Кримінального кодексу України.

В ході розслідування кримінальної справи встановлено зокрема, що ТОВ «Незалежна Правнича Компанія» і ТОВ «ЮК Захист» спільно з іншими суб'єктами господарської діяльності - ТОВ «Добробут - 05» і ТОВ «Скай Лайн Лімітед» у період з 2010-2011 знаходились і використовувались групою осіб в злочинних схемах, спрямованих на надання діючим суб'єктам наслідками її підприємницької діяльності послуг з незаконного переведення безготівкових грошових коштів в готівку, що призводило до неправомірного зменшення останніми обсягів оподаткування, внаслідок безпідставного збільшення валових витрат і податкового кредиту з податку на додану вартість.

Також, було допитано у якості свідків директорів цих підприємств. Останні пояснили, що підприємства зареєстрували за грошову винагороду і до їх господарської діяльності відношення не мають.

Відповідно до Акта перевірки (сторінки 12-13) щодо взаємовідносин позивача із ТОВ «КСК-7» податковий орган також зазначив, що згідно з статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні документи, які є підставою для бухгалтерського і податкового обліку повинні мати обов'язкові реквізити, а саме - посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Вказав на те, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визначаються на підставі первинних документів, та дійшов висновку, що в порушення вимог п. 138.2 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України підприємством завищено показники задекларовані в рядку 04 «Витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування» на загальну суму 3477845,00 грн. у тому числі за 2 квартал 2011 року. Дане порушення вплинуло на формування податкового кредиту з податку на додану вартість.

Крім того, щодо податку на додану вартість податковий орган в Акті перевірки (сторінки 27-28) послався на вимоги ст.ст. 198, 201 Податкового кодексу України та вказав, що необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності. При цьому, відповідач дійшов висновку, що в порушення п. 185.1 ст. 185, п. 187. 1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1 та п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України підприємством завищено показники, задекларовані в рядку 10.1. Декларацій «придбання товарів, що підлягають оподаткуванню за ставкою 20 % та нульовою ставкою» на загальну суму 695569,00 грн.

У розділі «Висновок» Акта перевірки відповідач встановив порушення вимог пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України - занижено податкове зобов'язання з податку на прибуток підприємств за ІІ квартал 2011 року у сумі 799904,00 грн. та пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пункт 188.1 статті 188, пункту 198.2, пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198, пункту 201.1 і пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України - занижено податок на додану вартість за період квітень 2011 року у сумі 213982,00 грн., травень 2011 року у сумі 218284,00 грн., червень 2011 року у сумі 263303,00 грн.

На підставі Акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 10.07.2013 № 0002242205, згідно з яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток іноземних юридичних осіб у сумі 799904,00 грн. і податкове повідомлення-рішення від 10.07.2013 № 0002212205, згідно з яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 695570,00 грн., з них 695569,00 грн. за основним платежем і 1,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Вважаючи спірні податкові повідомлення-рішення неправомірними, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Під час судового розгляду представник позивача пояснив, що згідно з договором від 14.12.2007 № 1А/12-2007, ТОВ «КСК - 7» надавало послуги з просування товарів позивача.

На підтвердження даної обставини позивач надав суду:

- копію договору від 14.12.2007 № 1А/12-2007 між ТОВ ІІ «Хенкель Баутехнік (Україна)» і ТОВ «КСК - 7», додатку № 1 від 14.12.2007, додатку № 2 від 14.12.2007, додатку № 3 від 01.09.2010, додатку № 4 від 06.02.2009, додаткової угоди № 1 від 06.11.2008;

- податкових накладних від 06.04.2011 № 1, від 06.04.2011 № 2, від 05.05.2011 № 1, від 05.05.2011 № 2, від 07.06.2011 № 1, від 07.06.2011 № 2, від 07.06.2011 № 3, реєстрів отриманих податкових накладних за квітень, травень, червень 2011 року;

- актів здачі-приймання робіт (надання послуг) від 06.04.2011 № 3АТ-11, від 06.04.2011 № 3ПР-11, від 07.06.2011 № 5АТ-11, від 07.06.2011 № 5АВ-11, від 07.06.2011 № 5ПР-11, від 05.05.2011 № 4ПР-11, від 05.05.2011 № 4 АТ-11.

- деталізацію наданих послуг Товариству з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Хенкель Баутехнік (Україна)» компанією ТОВ «КСК-7».

На підтвердження факту оплати за отримані послуги позивачем надано суду платіжні доручення: від 15.04.2011 № 271422, № 271423, від 25.05.2011 № 01335029, № 011335030, № 01342375, № 01342376, № 01344078 в яких у графі «призначення платежу» вказано «оплата за просування товарів».

Також позивач надав суду копії листів ПАТ «Нова лінія» відносно співробітників ТОВ «КСК-7», що виконують роботи по просуванню продукції виробництва ТОВ з ІІ «Хенкель Баутехнік (Україна)» і ТОВ «Епіцентр К» від 25.03.2013 вих. № 314-1/12, в яких повідомлено, що на підставі договору від 14.12.2007 № 1А/12-2007 у період з 01.01.2011 по 31.12.2011 працівники ТОВ «КСК - 7» отримували дозволи виконання робіт про просуванню продукції виробництва ТОВ з ІІ «Хенкель Баутехнік (Україна)» та на надання інформаційно-консультаційних послуг потенційним покупцям стосовно продукції виробництва ТОВ з ІІ «Хенкель Баутехнік (Україна)» на території господарсько-будівельних гіпермаркетів Нова Лінія та Епіцентр К. У листах повідомлено про період роботи і кількість працівників.

Крім того, позивач надав суду копії:

- посадової інструкції менеджеру по реалізації ТОВ ІІ «Хенкель Баутехнік (Україна)»;

- посадових інструкцій торгових агентів ТОВ «КСК - 7»;

- звітів менеджерів по реалізації, які містять аналізи реалізації продукції, фото та інші матеріали щодо проведеної роботи по просуванню продукції ТОВ з ІІ «Хенкель Баутехнік (Україна)».

Тобто, позивачем надано суду як первинні бухгалтерські документи, якими оформлені господарські операції між позивачем та контрагентом, так і документи, які підтверджують факт здійснення господарських операцій щодо придбання послуг у контрагента.

Проте, податковий орган в Акті перевірки не надав їм жодної правової оцінки, і фактично аналізував взаємовідносини між ТОВ «КСК-7» та ТОВ «ЮК «Захист», ТОВ «Незалежна Правнича Компанія», ТОВ «РА Маркетингком».

Крім того, суд звертає увагу, що Акт перевірки на підставі якого були прийняті спірні податкові повідомлення-рішення не містить конкретних висновків із посиланням на первинні бухгалтерські документи, які складені за результатом господарської операції саме між позивачем та його контрагентом, із зазначенням в чому полягає порушення вимог податкового законодавства. Зі змісту даного Акта вбачається, що податковий орган лише цитує норми Податкового кодексу України за відсутності відповідного зв'язку із господарськими операціями, укладеними між позивачем та його контрагентом.

Викладені обставини свідчить про порушення відповідачем вимог пункту 5.2 Наказу Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 № 984 «Про затвердження Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства» (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 12.01.2011 за № 34/18772) відповідно до якого у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно: чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, в результаті якої здійснено це порушення, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб платника податків або його законних представників щодо встановлених порушень; зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення; у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів; у разі відмови посадових осіб платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі органу державної податкової служби така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати, факт про складання такого акта відображається в акті документальної перевірки; у разі надання посадовими особами платника податків або його законними представниками посадовим (службовим) особам органу державної податкової служби письмових пояснень щодо встановлених порушень податкового законодавства та/або причин ненадання первинних та інших документів, що підтверджують встановлені порушення, або їх копій факти про надання таких пояснень необхідно відобразити в акті.

В Акті перевірки податковим органом не наведено підстав за наявності яких можна було б стверджувати про невідповідність первинних бухгалтерських документів вимогам податкового законодавства або відсутності у ТОВ «КСК-7» спеціальної податкової та/або цивільної правосуб'єктності.

Відповідно до Акта перевірки відповідач дійшов висновку про заниження позивачем податкових зобов'язань на підставі матеріалів перевірки контрагента позивача, яка здійснена іншим податковим органом, а також за наявності порушеної кримінальної справи за фактом фіктивного підприємництва підприємств з якими співпрацював контрагент позивача.

З даного приводу слід зазначити наступне.

Оцінюватись при дослідженні господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. При цьому, відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом. Зокрема, аналогічна правова позиція викладена в Інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 № 742/11/13-11

Посилання відповідача в Акті перевірки на наявність порушеної кримінальної справи щодо контрагентів ТОВ «КСК-7», а також посилання відповідача на пояснення директорів ТОВ «Незалежна правнича Компанія» Паціра О.В., ТОВ «ЮК «Захист» Шоломок Ю.В. тощо щодо непричетності їх до діяльності підприємств судом до уваги не приймається, оскільки вказані документи в силу приписів кримінального - процесуального законодавства України є лише одним із засобів доказування в кримінальній справі, а наявність порушеної кримінальної справи, до моменту прийняття судом вироку не засвідчує наявність або відсутність в діях особи складу злочину. Слід зазначити, що результати оперативно-розшукових заходів в рамках кримінальної справи є не доказами, а лише відомостями про джерело тих фактів, які можуть стати доказами у податковому спорі після їх закріплення належним процесуальним шляхом. Зокрема, аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 22.08.2012 № К-39842/10. При цьому, податковий орган в Акті перевірки не посилається на наявність вироків суду, які б набрали законної сили, щодо фіктивного підприємництва ТОВ "КСК-7".

Щодо правової оцінки відносин, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.

Відповідно до статті 149 Податкового кодексу України податковою базою для цілей оподаткування податком на прибуток визнається грошове вираження прибутку як об'єкта оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу, з урахуванням положень статей 135 - 137 та 138 - 143 цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України прибуток із джерелом походження з України та за її межами визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Витрати у розумінні Податкового кодексу України - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілом власником) (підпункт 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

До складу витрат що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування відповідно до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України, входять: витрати від операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, 138.11 цієї статті: інші витрати, визначені згідно з пунктами 138.5, 138.10 -138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

При цьому, згідно з підпунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Як було зазначено судом, позивач надав первинні бухгалтерські документі, які підтверджують факт понесення витрат.

Щодо зв'язку витрат, які сформовані позивачем із його господарською діяльністю судом встановлено наступне. Відповідно до наявної в матеріалах справи копії довідки Серії АБ № 579932 з Єдиного державного реєстру підприємств і організацій України, основним видом діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Хенкель Баутехнік (Україна)» є виробництво сухих будівельних сумішей, виробництво фарб, лаків і подібної продукції, друкарської фарби та мастик, виробництво клеїв тощо. Отже, послуги, які були отримані позивачем у ТОВ «КСК-7» стосувались просування товару виробником якого є саме позивач.

Водночас, відповідачем не спростовано з яких підстав та за наявності яких саме порушень податковим органом було встановлено завищення показників, задекларованих в рядку 04 податкової декларації «Витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування».

Відносно висновків відповідача про заниження податку на додану вартість, слід зазначити про таке.

Відповідно до пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів (супутніх послуг) на митну територію України в митному режимі імпорту або реімпорту (далі - імпорт); г) вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту (далі - експорт); ґ) з метою оподаткування цим податком до експорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг), які перебувають у вільному обігу на території України, до митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України; д) з метою оподаткування цим податком до імпорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг) з-під митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України, для їх подальшого вільного обігу на території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Згідно з пунктом 188.1 статті 188 Податкового кодексу України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на вартість послуг стільникового рухомого зв'язку).

До бази оподаткування враховується вартість товарів/послуг, які постачаються за будь-які кошти (за виключенням суми компенсації на покриття різниці між фактичними витратами та регульованими цінами (тарифами) у вигляді виробничої дотації з бюджету), та вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платникові податку безпосередньо отримувачем товарів/послуг або будь-якою третьою особою як компенсація вартості товарів/послуг, поставлених таким платником податку.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

Виходячи із системного аналізу підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пункту 185.1 статті 185, пункту 188.1 статті 188, статті 198 Податкового кодексу України суд дійшов висновку, що право на формування податкового кредиту може виникати як і з дати фактичного списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), так із дати отримання платником податку товарів/послуг або дати отримання податкової накладної. Проте, скористатися цим правом можливо лише при наявності первинних бухгалтерських документів -податкової накладної, оформленої у відповідності до Закону. Відсутність податкової накладної зумовлює неможливість включення позивачем до податкового кредиту сум, що підтверджуються вказаними податковими накладними у періоді фізичного здійснення господарської операції.

Відповідно до пункту 2 статті 3 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку, що ведеться підприємством.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що містять відомості про господарські операції та підтверджують їх здійснення.

Згідно з частиною першою статті 9 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до частини другої статті 9 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як вбачається із наданих позивачем суду первинних документів, вони мають обов'язкові реквізити і повністю відповідають вимогам Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

У свою чергу, відповідачем суду не надано доказів невідповідності первинних документів вимогам чинного законодавства і доказів того, що контрагент позивача неправомірно виписав податкові накладні.

Враховуючи викладене, з огляду на встановлені судом обставини, суд дійшов висновку, що податкові повідомлення-рішення від 10.07.2013 № 0002212205 і від 10.07.2013 № 0002242205 прийняті відповідачем протиправно та підлягають скасуванню.

Згідно з частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись статтями 11, 14, 69, 70, 71, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області Державної податкової служби від 10.07.2013 № 0002212205 і від 10.07.2013 № 0002242205.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Хенкель Баутехнік (Україна)» судовий збір у сумі 2294 (дві тисячі двісті дев'яносто чотири) грн.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд.

Згідно з частиною другою статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Панова Г. В.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 27 серпня 2013 р.