Ухвала

від 17.09.2014 по справі 810/3823/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"17" вересня 2014 р. м. Київ К/800/907/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі: Лосєва А.М. Бившевої Л.І. Шипуліної Т.М. за участю секретаря Титенко М.П. за участю представників позивача:Мазур О.В. , відповідача:Завальська С.В. , розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області

на постанову Київського окружного адміністративного суду від 20.08.2013

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17.12.2013

у справі № 810/3823/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Хенкель Баутехнік (Україна)»

до Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області Державної податкової служби

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И Л А:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Хенкель Баутехнік (Україна)» (надалі -позивач, ТОВ «Хенкель Баутехнік (Україна)») звернулося до Київського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області Державної податкової служби (надалі - відповідач, ДПІ у Вишгородському районі Київської області ДПС), у якому просило суд визнати протиправними і скасувати податкові повідомлення-рішення від 10.07.2013 № 0002212205, № 0002242205.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 20.08.2013, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 17.12.2013, адміністративний позов ТОВ «Хенкель Баутехнік (Україна)» задоволено: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у Вишгородському районі Київської області ДПС від 10.07.2013 №№ 0002212205, 0002242205.

У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати їх рішення та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Позивач надав письмові заперечення на касаційну скаргу відповідача, за змістом яких проти вимог останньої заперечує з мотивів її необґрунтованості та просить вказану касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, представниками податкового органу проведено позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Хенкель Баутехнік (Україна)» з питань правильності нарахування податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «КСК-7» за період з 01.04.2011 по 30.06.2011, за результатами якої 20.06.2013 складено акт № 632/22-00/21685172 (надалі акт).

За результатами перевірки відповідачем зроблено висновки про порушення позивачем вимог: п. 138.2 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств за ІІ квартал 2011 року у сумі 799 904,00 грн.; п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1 і п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого ним занижено податок на додану вартість за періоди: квітень 2011 року у сумі 213 982,00 грн., травень 2011 року у сумі 218 284,00 грн., червень 2011 року у сумі 263 303,00 грн., зокрема, у зв'язку із відсутністю реального характеру господарських операцій, здійснених між позивачем та ТОВ «КСК-7», за період, що перевірявся.

На підставі висновків акта відповідачем прийняті податкові повідомлення - рішення від 10.07.2013: № 0002212205, яким збільшено позивачу суму зобов'язання з податку на додану вартість на суму 695 569,00 грн.; № 0002242205, яким збільшено позивачу суму податку на прибуток на суму 799 904,00 грн.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що під час розгляду справи встановлено, що господарські операції, здійснені між позивачем та ТОВ «КСК-7» за період з 01.04.2011 по 30.06.2011 підтверджені належним чином оформленими первинними документами.

Суд апеляційної інстанції погодився із такими висновками суду першої інстанції, посилаючись на те, що під час вирішення справи останнім не було допущено порушень норм матеріального та процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 149 Податкового кодексу України податковою базою для цілей оподаткування податком на прибуток визнається грошове вираження прибутку як об'єкта оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу, з урахуванням положень статей 135 - 137 та 138 - 143 цього Кодексу.

Згідно з п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Таким чином, до складу витрат що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування відповідно до п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України, входять: витрати від операційної діяльності, які визначаються згідно з п. 138.4, 138.6 - 138.9, 138.11 цієї статті: інші витрати, визначені згідно з п. 138.5, 138.10 -138.12 цієї статті, п. 140.1 ст. 140 і ст. 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у п. 138.3 цієї статті та у ст. 139 цього Кодексу, підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, у редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

Таким чином, обов'язковою умовою для формування податкового кредиту є наявність первинних бухгалтерських документів - податкової накладної, оформленої у відповідності до Закону.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Як правильно встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, 14.12.2007 між ТОВ «Хенкель Баутехнік (Україна)» (Замовник) та ТОВ «КСК-7» (Виконавець) укладено договір № 1а/12-2007, згідно умов якого Замовник доручив, а Виконавець зобов'язався, на умовах даного договору, надати послуги з просування товарів замовника, які становлять комплекс заходів спрямованих на популяризацію товарів на ринку України, стимулювання споживчого попиту на них та забезпечення їх ефективного збуту. До даного договору, його сторонами складені додаток № 1 від 14.12.2007, додаток № 2 від 14.12.2007, додаток № 3 від 01.09.2010, додаток № 4 від 06.02.2009, додаткова угода № 1 від 06.11.2008.

На виконання умов даного договору його сторонами складені: акти здачі-приймання робіт (надання послуг) від 06.04.2011 № 3АТ-11, від 06.04.2011 № 3ПР-11, від 07.06.2011 № 5АТ-11, від 07.06.2011 № 5АВ-11, від 07.06.2011 № 5ПР-11, від 05.05.2011 № 4ПР-11, від 05.05.2011 № 4 АТ-11; деталізацію наданих послуг ТОВ «КСК-7». В даних документах чітко вказано, які види послуг та по яких видах товарів надавались позивачу ТОВ «КСК-7».

Також ТОВ «КСК-7» було виписано позивачу відповідні податкові накладні від 06.04.2011 № 1, від 06.04.2011 № 2, від 05.05.2011 № 1, від 05.05.2011 № 2, від 07.06.2011 № 1, від 07.06.2011 № 2, від 07.06.2011 № 3.

Оплата наданих ТОВ «КСК-7» послуг проведена шляхом перерахування коштів на поточний рахунок, що підтверджується платіжними дорученнями: від 15.04.2011 № 271422, № 271423, від 25.05.2011 № 01335029, № 011335030, № 01342375, № 01342376, № 01344078, в яких у графі «призначення платежу» вказано «оплата за просування товарів».

На підтвердження реальності господарських операцій, здійснених між ТОВ «КСК-7» та позивачем є також копія листа ПАТ «Нова лінія» від 25.03.2013 вих. № 314-1/12, посадові інструкції менеджера по реалізації ТОВ «Хенкель Баутехнік (Україна)», посадові інструкції торгових агентів ТОВ «КСК-7», звіти менеджерів по реалізації, які містять аналіз продукції, фото та інші матеріали щодо проведення роботи з просуванню продукції.

Всі вищевказані первинні документи мають обов'язкові реквізити і повністю відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Доказів протилежного відповідачем суду не надано.

При цьому, на момент складання податкових накладних ТОВ «КСК-7» було зареєстровано як платник податку на додану вартість, а тому відповідні податкові накладні є належною підставою для виникнення у позивача права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість.

Оцінивши в сукупності наведені вище факти, колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про реальність господарських операцій та правомірність віднесення позивачем витрат, понесених за результатами взаємовідносин з ТОВ «КСК-7», до складу його витрат, а також, формування податкового кредиту за вказаними господарськими операціями. Решта доводів відповідача не підтверджена належними доказами та не спростовує даного висновку.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить висновку, що судами попередніх інстанцій обґрунтовано визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення відповідача від 10.07.2013 №№ 0002212205, 0002242205.

Оскільки суди попередніх інстанцій під час розгляду справи повно і правильно встановили обставини справи, та при ухваленні судових рішень не допустили порушень норм матеріального та процесуального права, зазначена обставина, відповідно до частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, є підставою для залишення касаційної скарги без задоволення, а судових рішень - без змін.

Керуючись ч. 3 ст. 160, ст.ст. 210, 214, 215, 220, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області залишити без задоволення.

2. Постанову Київського окружного адміністративного суду від 20.08.2013 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17.12.2013 у справі № 810/3823/13-а залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 - 238, 239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя (підпис)А.М. Лосєв Судді: (підпис)Л.І. Бившева (підпис) Т.М. Шипуліна