Ухвала

від 17.12.2013 по справі 810/3823/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 810/3823/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Волощук Л.В. Суддя-доповідач: Мамчур Я.С.

У Х В А Л А

Іменем України

17 грудня 2013 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Мамчура Я.С.

суддів Горяйнова А.М., Желтобрюх І.Л.

при секретарі Гімарі Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Міндоходів у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 20 серпня 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Хенкель Баутехнік (Україна)» до Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, -

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області Державної податкової служби (Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Міндоходів у Київській області) від 10 липня 2013 року №0002212205 та №0002242205.

В обґрунтування адміністративного позову, позивач вказує на помилковість висновків відповідача про відсутність реального характеру господарських операцій, здійснених між ним та його контрагентом ТОВ «КСК-7» за період з 01 квітня 2011 року по 30 червня 2011 року. Здійснення цих господарських операцій підтверджується належним чином оформленими первинним документами.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 20 серпня 2013 року позов задоволено.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить дану постанову скасувати та прийняти нову про відмову в задоволенні адміністративного позову, посилаючись на те, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи та порушено норми матеріального та процесуального права.

В обґрунтування апеляційної скарги, відповідач вказує на те, що позивачем порушено вимоги ст.ст. 138, 139, 185 188, 198, 201 Податкового кодексу України та неправомірно віднесено до складу його валових витрат, витрати понесені ним при здійсненні господарських операцій з ТОВ «КСК-7» за період, що перевірявся. Податкові накладні даного контрагента, на думку відповідача, не є підставою для виникнення у позивача права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду - без змін.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198 та ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Хенкель Баутехнік (Україна)» за реєстроване як юридична особа та є платником податку на додану вартість та податку надприбуток.

Відповідно до наявної в матеріалах справи копії довідки з Єдиного державного реєстру підприємств і організацій України серії АБ № 579932, основними видами діяльності ТОВ «Хенкель Баутехнік (Україна)» є виробництво сухих будівельних сумішей, виробництво фарб, лаків і подібної продукції, друкарської фарби та мастик, виробництво клеїв тощо.

Так, Державною податковою інспекцією у Вишгородському районі Київської області Державної податкової служби проведено позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Хенкель Баутехнік (Україна)» з питань правильності нарахування податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «КСК-7» за період з 01 квітня 2011 року по 30 червня 2011 року, за результатами якої складено акт від 20 червня 2013 року №632/22-00/21685172.

В ході проведеної перевірки, відповідачем зроблено висновки про порушення позивачем вимог: п. 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств за ІІ квартал 2011 року у сумі 799904,00 грн.; пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пункт 188.1 статті 188, пункту 198.2, пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198, пункту 201.1 і пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого ним занижено податок на додану вартість за період квітень 2011 року у сумі 213982,00 грн., травень 2011 року у сумі 218284,00 грн., червень 2011 року у сумі 263303,00 грн.

Відповідач в акті перевірки від 20 червня 2013 року №632/22-00/21685172 вказав на відсутність реального характеру господарських операцій, здійснених між позивачем та ТОВ «КСК-7», за період, що перевірявся.

На підставі даного акту відповідачем прийняті податкові повідомлення - рішення від 10 липня 2013 року: №0002212205, яким позивачу збільшено суму зобов'язання з податку на додану вартість на сум 695 569 грн.; №0002242205, яким позивачу збільшено суму податку на прибуток на суму 799 904,00 грн.

Не погоджуючись з даними податковими повідомленнями - рішеннями, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції вказав на протиправність оскаржуваних податкових повідомлень - рішень та зазначив, що господарські операції, здійснені між позивачем та ТОВ «КСК-7» за період з 01 квітня 2011 року по 30 червня 2011 року підтверджені належним чином оформленими первинними документами.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

З системного аналізу положень ст. ст. 14, 185, 198, 201 Податкового кодексу України вбачається наступне.

Витрати платника податків - це будь-які його витрати, понесені ним під час здійснення господарської діяльності, визначальною ознакою якої є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків та повинна бути підтверджена первинними документами, складеними під час здійснення господарської операції (ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).

Умовою для виникнення у платника податку права на формування податкового кредиту є придбання платником податків товарів (послуг) для використання їх в своїй господарській діяльності. Підставою для виникнення такого права є податкова накладна, виписана контрагентом платника податків.

Так, між ТОВ «Хенкель Баутехнік (Україна)» (Замовник) та ТОВ «КСК-7» (Виконавець) укладено договір від 14 грудня 2007 року №1а/12-2007, відповідно до умов якого Замовник доручає , а Виконавець зобов'язується, на умовах даного договору, надати послуги з просування товарів замовника, які становлять комплекс заходів спрямованих на популяризацію товарів на ринку України, стимулювання споживчого попиту на них та забезпечення їх ефективного збуту. До даного договору, його сторонами складені додаток № 1 від 14 грудня 2007 року, додаток № 2 від 14 грудня 2007 року, додаток № 3 від 01 вересня 2010 року, додаток № 4 від 06 лютого 2009 року, додаткова угода № 1 від 06 листопада 2008 року.

На виконання умов даного договору його сторонами складені: акти здачі-приймання робіт (надання послуг) від 06 квітня 2011 року № 3АТ-11, від 06 квітня 2011 року № 3ПР-11, від 07 червня 2011 року № 5АТ-11, від 07 червня 2011 року № 5АВ-11, від 07 червня 2011 року № 5ПР-11, від 05 травня 2011 року № 4ПР-11, від 05 травня 2011 року № 4 АТ-11; деталізацію наданих послуг ТОВ «КСК-7». В даних документах чітко вказано які види послуг та по яких видах товарів надавались позивачу ТОВ «КСК-7».

ТОВ «КСК-7» виписало позивачу податкові накладні від 06 квітня 2011 року № 1, від 06 квітня 2011 року № 2, від 05 травня 2011 року № 1, від 05 травня 2011 року № 2, від 07 червня 2011 року № 1, від 07 червня 2011 року № 2, від 07 червня 2011 року № 3.

Оплата наданих ТОВ «КСК-7» послуг проведена шляхом перерахування коштів на поточний рахунок його контрагента, підтвердженням чого є платіжні доручення: від 15 квітня 2011 року № 271422, № 271423, від 25 травня 2011 року № 01335029, № 011335030, № 01342375, № 01342376, № 01344078 в яких у графі «призначення платежу» вказано «оплата за просування товарів».

Підтвердженням реальності господарських операцій, здійснених між ТОВ «КСК-7» та позивачем є також копія листа ПАТ «Нова лінія» від 25 березня 2013 року вих. № 314-1/12, посадові інструкції менеджера по реалізації ТОВ «Хенкель Баутехнік (Україна)», посадові інструкції торгових агентів ТОВ «КСК-7», звіти менеджерів по реалізації, які містять аналіз продукції, фото та інші матеріали щодо проведення роботи по просуванню продукції.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про реальність господарських операцій та правомірність віднесення позивачем витрат, понесених при взаємовідносинах з ТОВ «КСК-7», до складу його валових витрат.

Відповідно до даних реєстру анульованих свідоцтв платників ПДВ свідоцтво платника податку на додану вартість ТОВ «КСК-7» анульовано 20 липня 2012 року. Тобто, на час виписання позивачу податкових накладних ТОВ «КСК-7» було зареєстровано як платник податку на додану вартість, а його податкові накладні є належною підставою для виникнення у позивача права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість.

Слід також зазначити, що акту від 20 червня 2013 року №632/22-00/21685172 не містить конкретних висновків із посиланням на первинні бухгалтерські документи, які складені за результатом господарської операції саме між позивачем та його контрагентом, із зазначенням в чому полягає порушення вимог податкового законодавства. Відповідачем лише процитовано норми Податкового кодексу України за відсутності відповідного зв'язку із господарськими операціями, укладеними між позивачем та його контрагентом ТОВ «КСК-7».

Посилання відповідача на наявність порушеної кримінальної справи щодо ТОВ «Незалежна правнича Компанія» та ТОВ «ЮК «Захист» (контрагенти ТОВ «КСК-7») до уваги не приймаються, оскільки матеріали справи не містять належним чином оформленої копії обвинувального вироку відносно даних осіб. Сам факт порушення кримінальної справи не є належним доказом наявності у діях даних осіб складу злочину.

Пояснення директорів ТОВ «Незалежна правнича Компанія» ОСОБА_2, ТОВ «ЮК «Захист» ОСОБА_3 щодо непричетності їх до діяльності даних підприємств є лише одним із засобів доказування в кримінальній справі та не можуть бути належним доказом відсутності реального характеру господарських операцій, здійснених між позивачем та ТОВ «КСК-7».

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що відповідачем у відповідності до положень ч.2 ст.71 КАС України не надано належних доказів правомірності прийняття ним оскаржуваних податкових повідомлень - рішень.

Суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому апеляційну скаргу потрібно залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду без змін.

Керуючись статтями 196, 198, 200, 205, 206, 212 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Міндоходів у Київській області - залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 20 серпня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Мамчур Я.С.

Судді Горяйнов А.М.

Желтобрюх І.Л.

Повний текст складено 24.12.13 року.

.

Головуючий суддя Мамчур Я.С

Судді: Горяйнов А.М.

Желтобрюх І.Л.