Постанова

від 12.09.2013 по справі б38/41-10

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.09.2013 року Справа № Б38/41-10

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів :

головуючого судді Чередка А.Є. (доповідач)

суддів: Коваль Л.А. , Науменка І.М.

при секретарі судового засідання: Ненарочкіні І.О.

за участю ліквідатора: Потапова О.О.,посв. № 316 від 26.02.2013р.

скаржник у судове засідання не з'явився, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця арбітражного керуючого ОСОБА_1, м. Новомосковськ

на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 12.08.2013р. у справі № Б38/41-10

за заявоюфізичної особи-підприємця арбітражного керуючого ОСОБА_1, м. Новомосковськ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Прома УА", м. Дніпропетровськ, вул. Квірінга, буд. 4, код ЄДРПОУ 33383367

про визнання грошових вимог, -

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 12.08.2013р. у справі № Б38/41-10 (суддя Камша Н.М.) визнано грошові вимоги фізичної особи-підприємця арбітражного керуючого ОСОБА_1до Товариства з обмеженою відповідальністю "Прома УА"на суму 28 477, 78 грн. з віднесенням до першої черги задоволення. Зобов'язано ліквідатора банкрута арбітражного керуючого Потапова О.О. включити визнані господарським судом вимоги до реєстру вимог кредиторів.Решту вимог фізичної особи-підприємця арбітражного керуючого ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Прома УА"відхилено.

Не погодившись із вказаною ухвалою суду, фізична особа-підприємець арбітражний керуючий ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 12.08.2013 року змінити та визнати грошові вимоги фізичної особи-підприємця арбітражного керуючого ОСОБА_1до Товариства з обмеженою відповідальністю "Прома УА" у сумі 105 359,47грн.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що при прийнятті оскаржуваної ухвали судом першої інстанції були порушені норми права, зокрема ст.ст. 23, 24, 25, 30, 31 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», а висновки викладені в ухвалі не відповідають фактичним обставинам справи.

Так, в апеляційній скарзі скаржник зазначає, що судом не взято до уваги виконання скаржником повноважень ліквідатора банкрута в період з 12.12.2011р. по 21.12.2012р. та помилково не визнано за скаржником право на оплату послуг ліквідатора у цей період. Безпідставно відхилені господарським судом і грошові вимоги скаржника пов'язані з оплатою судового збору за подання апеляційних та касаційних скарг у справі в сумі 3873,52грн. та поштових витрат у сумі 955,00грн., оскільки такі витрати є поточними кредиторськими вимогами скаржника до банкрута та відносяться до першої черги вимог кредиторів.

Також, скаржник вказує на доведеність належними доказами понесення ним витрат, пов'язаних з виконанням повноважень ліквідатора у сумі 36 384,33грн. та наявність підстав для одержання скаржником додаткової винагороди у сумі 35 161,64грн. внаслідок стягнення дебіторської заборгованості банкрута, що помилково не визнано господарським судом.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 29.08.2013 року апеляційну скаргу прийнято до провадження, розгляд справи призначено у судовому засіданні на 12.09.2013 року.

Ліквідатор банкрута у відзиві на апеляційну скаргу та в судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечує, просить ухвалу господарського суду залишити без змін, посилаючись при цьому на наступне: відсутність в матеріалах справи належних доказів понесення скаржником витрат, пов'язаних з виконанням повноважень ліквідатора у сумі 36 384,33грн.; відсутність правових підстав для визнання грошових вимог скаржника у вигляді оплати його послуг в період з 12.12.2011р. по 21.12.2012р., враховуючи фактичне не надання таких послуг; не належне заявлення грошових вимог в частині судових та поштових витрат, а саме не дотримання порядку, встановленого ст.ст. 23, 25 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»; відсутність підстав, встановлених комітетом кредиторів від 05.04.2011р. та ухвалою суду від 31.05.2011р. у даній справі щодо виплати скаржнику додаткової винагороди у сумі 35 161,64грн.

Скаржник у судове засідання не з'явився, але надіслав до суду клопотання про його участь в судових засіданнях по справі, які відбуваються в приміщенні Дніпропетровського апеляційного господарського суду в режимі відеоконференції, а у разі неможливості проведення судових засідань в режимі відеоконференції просить розглядати грошові вимоги за наявними в матеріалах справи доказами без його присутності.

Беручи до уваги, щовищенаведене клопотання скаржника надійшло до суду 11.09.2013р. та не містить зазначення суду в якому необхідно забезпечити її проведення, що не відповідає вимогам ст. 74-1 ГПК України щодо змісту такого клопотання та строку його подання до суду, колегія суддів вважає за необхідне у задоволенні клопотання скаржника про його участь в судових засіданнях по справі, які відбуваються в приміщенні Дніпропетровського апеляційного господарського суду в режимі відеоконференції відмовити.

За наведених обставин та враховуючи, що неявка скаржника не перешкоджає перегляду справи по суті, матеріали справи є достатніми для розгляду апеляційної скарги, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу по суті у відсутності скаржника, за наявними у справі матеріалами.

Перевіривши доводи апеляційної скарги та правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставин справи, застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті ним ухвали, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення ліквідатора, судова колегія дійшла до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 15.06.2012р. по справі № Б38/41-10 відхилені грошові вимоги фізичної особи-підприємця арбітражного керуючого ОСОБА_1 (далі-заявник) до боржника - товариства з обмеженою відповідальністю "Прома УА", м. Дніпропетровськ у сумі 67 412,55 грн.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 14.08.2012 р. ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 15.06.2012р. по даній справі залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 13.11.2012р. ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 15.06.2012р. та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 14.08. 2012 р. - скасовано, заяву про грошові вимоги передано на новий розгляд до господарського суду Дніпропетровської області.

Під час нового розгляду грошових вимог, а саме 04.02.2013р. від заявника надійшла заява про збільшення грошових вимог на суму 3 873,52 грн., до складу яких включено витрати заявника по сплаті судового збору за розгляд заяви у судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій та поштових витрат при зверненні до суду із заявою про визнання грошових вимог та при подачі апеляційної та касаційної скарг.

07.05.2013р. заявник направив до господарського суду заяву про збільшення грошових вимог до боржника на суму 955,00 грн., до складу яких включено витрати заявника по сплаті судового збору, стягнутого з боржника на користь заявника постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 18.04.2013р. за результатами розгляду апеляційної скарги на ухвалу господарського суду від 06.02.2013р., та поштові витрати.

09.07.2013р. заявником подано заяву про збільшення грошових вимог на суму 35 161,64 грн. як додаткової винагороди при виконанні повноважень ліквідатора.

Комітет кредиторів, розглянувши 15.04.2013р. звіт про оплату послуг та відшкодування витрат арбітражного керуючого ОСОБА_1. при виконанні повноважень ліквідатора ТОВ "Прома УА", одноголосно прийняв рішення про відмову ОСОБА_1 у затвердженні звіту про оплату послуг та відшкодування витрат в період виконання повноважень ліквідатора ТОВ "Прома УА".

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 12.08.2013р. у справі № Б38/41-10 визнано грошові вимоги фізичної особи-підприємця арбітражного керуючого ОСОБА_1до Товариства з обмеженою відповідальністю "Прома УА" на суму 28 477, 78 грн. з віднесенням до першої черги задоволення. Зобов'язано ліквідатора банкрута арбітражного керуючого Потапова О.О. включити визнані господарським судом вимоги до реєстру вимог кредиторів. Решту вимог фізичної особи-підприємця арбітражного керуючого ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Прома УА"відхилено.

Розглядаючи питання про законність та обґрунтованість ухвали господарського суду від 12.08.2013 року, суд апеляційної інстанції враховує наступне.

Згідно з ст. 4-1 Господарського процесуального кодексу України, господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених ЗакономУкраїни "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

За ч. 1 ст. 5 Закону "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", в редакції до набрання чинності Законом України від 22.12.2011 року № 4212-VI (далі - Закон), норми якого слід застосовувати під час розгляду даної справи, виходячи з дати порушення провадження у справі та прийняття постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, провадження у справі про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.

Як вбачається з матеріалів справи, постановою господарського суду Дніпропетровської області від 18.01.2011р. товариство з обмеженою відповідальністю "Прома УА" визнано банкрутом, відкрита ліквідаційна процедура у справі строком на 1 рік, ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого ОСОБА_1.

Ухвалою господарського суду від 31.05.2011р. затверджено оплату послуг ліквідатору ОСОБА_1 в розмірі двох мінімальних заробітних плат за кожен місяць роботи з 18.01.2011р. за рахунок коштів, одержаних від виробничої діяльності підприємства-боржника та реалізації майна боржника та затверджено додаткову винагороду у розмірі 10 % від суми реалізованого майна.

Ухвалою господарського суду від 21.12.2011р. припинені повноваження арбітражного керуючого ОСОБА_1. як ліквідатора ТОВ "Прома УА", ліквідатором призначено арбітражного керуючого Потапова О.О.

07.03.2012р. фізична особа-підприємець ОСОБА_1 подав заяву про грошові вимоги до банкрута на суму 67 412, 55 грн., із яких 64 175,55 грн. просив визнати як понесені витрати в ліквідаційній процедурі ТОВ "Прома УА" та 3 237 грн. як заборгованість з оплати послуг за період з 01.11.2011р. по 21.12.2012р.

Ухвалою від 13.03.2012р. господарський суд зобов'язав ліквідатора банкрута розглянути вимоги заявника.

Ліквідатор банкрута Потапов О.О. розглянув вимоги заявника і повідомив, що вимоги на суму 67 412, 55 грн. ним відхилені через відсутність підстав та належних документів в підтвердження заявлених вимог.

Частиною 12 статті 3-1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", передбачено, що оплата послуг, відшкодування витрат арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) у зв'язку з виконанням ним своїх обов'язків здійснюється в порядку, встановленому цим Законом, за рахунок коштів, отриманих від продажу майна боржника або за рахунок коштів кредиторів чи коштів, одержаних в результаті виробничої діяльності боржника.

У відповідності до частини 14 статті 3-1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", оплата послуг арбітражного керуючого за кожен місяць здійснення ним своїх повноважень встановлюється та виплачується в розмірі, встановленому комітетом кредиторів і затвердженому господарським судом, якщо інше не встановлено цим Законом, але не менше двох мінімальних заробітних плат та не більше середньомісячної заробітної плати керівника боржника за останні дванадцять місяців його роботи перед порушенням провадження у справі про банкрутство.

Кредитори також відповідно до частини 13 цієї ж статті мають право встановлювати і виплачувати арбітражному керуючому за результатами його діяльності додаткову винагороду, розмір якої затверджується господарським судом.

Відповідно до частини 14 статті 3-1 Закону про банкрутство звіт про оплату послуг, відшкодування витрат арбітражного керуючого затверджується рішенням комітету кредиторів та ухвалою господарського суду.

Отже, арбітражний керуючий має право на одержання оплати його послуг за умов фактичного надання таких послуг, пов'язаних з виконанням ним своїх обов'язків розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора у справі про банкрутство.

Статтєю ж 25 Закону, визначений певний обсяг правомочностей, які має здійснювати ліквідатор з дня свого призначення та здійснення яких саме і є підставою для одержання ліквідатором оплати своїх послуг. Тобто можливість здійснення повноважень у певний період не тягне за собою наслідку у вигляді обов'язкової оплати послуг ліквідатора.

Як вбачається з матеріалів справи у період з 12.12.2011р. по 21.12.2011р. ОСОБА_1. не виконував своїх обов'язків ліквідатора банкрута та відповідно не надавав та не міг надати жодних послуг як арбітражний керуючий, оскільки знаходився у слідчому ізоляторі, що ОСОБА_1 під час розгляду даної справи не заперечувалось.

Тому, господарський суд дійшов до обґрунтованого висновку про можливість визнання вимог щодо оплати послуг за виконання повноважень ліквідатора у розмірі 923,44 грн. за період з 18.01.2011р. по 11.12.2011р. (включно) з урахуванням загальної суми нарахованої оплати послуг у розмірі 20 850,24 грн. та отриманих коштів ОСОБА_1 в якості оплати послуг ліквідатора в загальній сумі 19 926,80 грн. (20 850,24 грн. - 19 926,80 грн. = 923,44 грн.) та відмови у визнанні грошових вимог з оплати послуг ліквідатора у період з 12.12.2011р. по 21.12.2011р.

Також, апеляційний суд погоджується з висновком господарського суду щодо визнання вимог ОСОБА_1., які стосувались оплати ліквідатором рахунків орендодавців по орендній платі за період з 01.04.2011р. по 14.06.2011р. на загальну суму 27 086,18 грн., оплати за зняття автомобілів з обліку у загальній сумі 168,16 грн. та оплати за отримання довідки банку у сумі 300,00грн., а всього у сумі 28 477,78 грн., оскільки здійснення скаржником зазначених витрат та їх зв'язок зі здійсненням ліквідаційної процедури і виконанням ним своїх повноважень ліквідатора підтверджується матеріалами справи.

Так, згідно договору оренди від 25.09.2010р. № 6 боржником орендувались складські приміщення площею 470 кв. м. за адресою: АДРЕСА_1; орендна плата за місяць становила 9 400 грн. По договору від 25.09.2010р. № 12 боржник орендував офісне приміщення площею 10,4 кв.м. та відкритий склад матеріалів площею 60 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1; загальна сума орендної плати - 1 120 грн. за місяць. Оплата за оренду приміщень проведена ліквідатором ОСОБА_1 по квитанціях ПриватБанку 14.06.2011р. по рахунках-фактурах від 14.06.2011р. № ЭЛ-0000109 та АГ-0000634 на суму 3 945грн та 22 873 грн.(а.с.33,34,т.1). Крім того, сума комісії банку за проведені платежів становила 268,18 грн.

Витрати ліквідатора у вигляді плати за зняття автомобілів з обліку становили: по квитанціях № № 15691.807.1; 15691.807.3; 15691.807.4; 15691.807.5 відповідно - 19,26 грн.; 19,26 грн.; 64,82 грн. та 64,82 грн.; всього на суму 168,16 грн.(а.с. 40-41,т.1).

Витрати ліквідатора у сумі 300 грн. за отримання довідки банку підтверджуються квитанцією № 102 від 21.10.2011р. (а.с. 56, т. 1).

Здійснення ж скаржником інших витрат, пов'язаних з ліквідаційною процедурою, зокрема на пальне та запчастини для автомобіля Рено та послуги техзони; відрядження до м. Києва, поштові витрати та так звані організаційні витрати, не доведені належними та допустимими доказами, оскільки із доданих до заяви доказів не вбачається, що ці витрати стосувались виконання ОСОБА_1 повноважень ліквідатора при проведенні ліквідаційної процедури по даній справі.

Витрати ОСОБА_1. на сплату судового збору та поштові витрати, що були додатково заявлені ним у заявах від 04.02.2013р. на суму 3 873,52 грн. та від 07.05.2013р. на 955 грн., також не підлягають визнанню, оскільки ці витрати не пов'язані із здійсненням заявником заходів ліквідаційної процедури і здійснені ним уже після припинення повноважень ліквідатора по даній справі.

Оскарження заявником судових рішень, які, на його думку, порушували його права, не було пов'язано з провадженням у справі про банкрутство ТОВ "Прома УА" в господарському суді та роботою ліквідаційної комісії банкрута, оскільки таке оскарження судових рішень здійснювалось не з метою захисту інтересів учасників процедури банкрутства чи реалізації ліквідатором своїх повноважень в процедурі банкрутства.

Отже, зазначені вимоги мають інші підстави виникнення ніж первісно заявлені у заяві з грошовими вимогами від 05.03.2012р., є поточними кредиторськими вимогами, тому мали бути заявлені та розглянуті ліквідатором банкрута в порядку, встановленому ст.ст. 23, 25 Закону.

Так, згідно з ч. 1 ст. 23 Закону, вимоги за зобов'язаннями боржника, визнаного банкрутом, що виникли під час проведення процедур банкрутства, можуть пред'являтися тільки в межах ліквідаційної процедури.

Відповідно до ч. 1 ст. 25 Закону, до повноважень ліквідатора віднесено заявлення в установленому порядку заперечень по заявлених до боржника вимогах поточних кредиторів за зобов'язаннями, які виникли під час провадження у справі про банкрутство, і є неоплаченими.

Також, відповідає обставинам справи та нормам чинного законодавства і висновок господарського суду про відсутність підстав для визнання грошових вимог заявника у сумі 35 161,64 грн., які є додатковою винагородою ліквідатора.

При цьому, апеляційний суд враховує, що рішенням комітету кредиторів від 05.04.2011р. ліквідатору банкрута ОСОБА_1 встановлено додаткову винагороду у розмірі 10 % від суми реалізованого майна банкрута. Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 31.05.2011р. було затверджено встановлення додаткової винагороди ліквідатора у розмірі 10 % від суми реалізованого майна банкрута.

06.04.2011 року між фізичною особою-підприємцем, арбітражним керуючим ОСОБА_1 та кредитором ТОВ "Прома ЦЗ", яке було головою комітету кредиторів банкрута, укладено угоду про надання послуг арбітражного керуючого (ліквідатора), відповідно до п.п.4.4 якої встановлено, що винагорода перераховується з розрахункового рахунку банкрута на розрахунковий рахунок ліквідатора одразу після отримання грошових коштів від продажу майна на розрахунковий рахунок банкрута.

Отже, умовою одержання додаткової винагороди ліквідатора є саме одержання грошових коштів з продажу майна банкрута. Заявник же пов'язує виникнення у нього права на одержання додаткової винагороди з наявністю судового рішення, прийнятого під час здійснення ліквідаційної процедури, про стягнення на користь банкрута дебіторської заборгованості на суму 351 616,40 грн., що не передбачено відповідним рішенням комітету кредиторів, ухвалі суду та укладеній угодіпро надання послуг арбітражного керуючого (ліквідатора).

До того-ж, заявником не надано доказів фактичного виконання судового рішення та одержання стягнутих судом 351 616,40 грн. на розрахунковий рахунок банкрута.

Враховуючи усе вищевикладене, судова колегія приходить до висновку, що ухвала господарського суду винесена за умов повного і всебічного дослідження матеріалів справи і норм чинного законодавства, у повному обсязі відповідає фактичним, належним чином дослідженим обставинам справи, тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а ухвала має бути залишена без змін.

Витрати по оплаті судового збору в сумі 573,50 грн. за розгляд апеляційної скарги покладаються на скаржника згідно з ст.49, ст.99 ГПК України.

З підстав наведеного та керуючись ст.ст.101-103, 105-106 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця арбітражного керуючого ОСОБА_1на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 12.08.2013р. у справі № Б38/41-10 - залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 12.08.2013р. у справі № Б38/41-10 - залишити без змін.

Постанова може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя А.Є. Чередко

Суддя Л.А. Коваль

Суддя І.М. Науменко

Повний текст постанови виготовлено та підписано 13.09.2013 року.