Постанова

від 05.09.2013 по справі 810/3821/13-а

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 вересня 2013 року місто Київ № 810/3821/13-а

15.03

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Шевченко А.В., за участю секретаря судового засідання Коваленко О.О., представників

позивача: - Бабанін А.М., відповідача: - Завальська С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Ін-Комбуд» доБориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Ін-Комбуд», звернувся до суду з адміністративним позовом до Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що податкові повідомлення-рішення Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби від 20.03.2013 року № 0003312220 та № 0003322220 прийняті з порушенням норм матеріального права, є таким, що суперечить чинному законодавству України та підлягають скасуванню.

Під час судового розгляду справи представниками сторін надавалися додаткові докази по справі, які досліджені судом та долучені до матеріалів справи.

Представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечував з підстав, викладених у письмових запереченнях на адміністративний позов, просив суд у задоволенні позовних вимог відмовити.

Заслухавши пояснення сторін, всебічно та об'єктивно дослідивши матеріали справи, та оцінивши їх у сукупності, судом встановлено наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Ін-Комбуд» є юридичною особою, код за ЄДРПОУ: 33416025.

З матеріалів справи встановлено, що 06.02.2013 року Бориспільською ОДПІ Київської області ДПС було проведено перевірку позивача, за результатами якої складено Акт від 06.02.2013 року № 55/22-2/33416025 «Про результати проведення документальної позапланової невиїзної позапланової перевірки ТОВ «Ін-Комбуд» (код за ЄДРПОУ: 33416025), з питань документального підтвердження господарський відносин з ПП «Строймонтаж ЛМЛ» (код за ЄДРПОУ: 34561264) їх реальності та повноти відображення в обліку за період грудень 2011 року».

Перевіркою встановлено та в Акті зафіксовано наступні порушення вимог податкового законодавства:

- пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження ПДВ в сумі 253 978, 34 гривень, а саме за грудень 2011 року у сумі 253 978, 34 гривень;

- підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим занижено суму податку на прибуток у розмірі 292 075, 00 гривень, а саме за ІІ-ІV квартали 2011 року - 292 075, 00 гривень.

На підставі Акта перевірки від 06.02.2013 року № 55/22-2/33416025, року Бориспільською ОДПІ Київської області ДПС були винесені податкові повідомлення-рішення від 20.03.2013 року № 0003322220 за платежем по ПДВ за на суму грошового зобов'язання за основним платежем - 253 978, 34 гривень та за штрафними (фінансовими) санкціями - 63 494, 59 гривень та № 0003312220 за платежем по податку на прибуток на суму грошового зобов'язання за основним платежем - 292 075, 00 гривень та за штрафними (фінансовими) санкціями - 0, 00 гривень.

Вищевказані податкові повідомлення-рішення, у зв'язку з процедурою їх апеляційного оскарження, були залишені без змін Рішенням ДПС у Київській області про результати розгляду скарги від 05.06.2013 року № 1928/10/10-206/274 та Рішенням Міністерства доходів і зборів України про результати розгляду скарги від 05.07.2013 року № 6310/6/99-99-10-01-15.

Не погодившись з вищевказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суд з даним позовом, в якому просив суд визнати їх протиправними та скасувати, що і є предметом даного спору.

Надаючи правової оцінки відносинам, що виникли між сторонами, слід зазначити наступне.

Згідно з положеннями частини першої статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Для здійснення своєї господарської діяльності юридичні особи укладають договори, що за змістом є домовленістю, внаслідок якої виникають взаємні права і обов'язки. Укладення договорів купівлі-продажу, поставки товарів, надання послуг в даному випадку вже само по собі є ознакою господарської діяльності.

Відповідно до частини п'ятої статті 203 Цивільного Кодексу України, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) цієї вимоги є підставою недійсності правочину.

За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину. Так, частиною першою статті 204 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до частини першої статті 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Згідно з частиною першою статті 208 Господарського кодексу України, якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Наведену норму слід застосовувати з урахуванням того, що за змістом приписів статті 228 Цивільного кодексу України правочин, учинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас є таким, що порушує публічний порядок, а отже, є недійсним.

Частиною третьою статті 228 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави. Відповідно до частини другої статті 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

З огляду на те, що відповідач донарахував податкові зобов'язання виходячи з висновку про нікчемність правочинів, укладених між позивачем та його контрагентом ПП «Строймонтаж ЛМЛ» (код за ЄДРПОУ: 34561264) судом досліджено дане питання та встановлено наступне.

Зі змісту Акта перевірки вбачається, що підставами для висновків відповідача щодо факту відсутності реального характеру господарських операцій позивача з ПП «Строймонтаж ЛМЛ» (код за ЄДРПОУ: 34561264) були наступні обставини.

Бориспільською ОДПІ було отримано довідку від 06.12.2012 року за № 265/224/34561264 про результати зустрічної звірки ПП «Строймонтаж-ЛМЛ» (ЄДРПОУ 34561264) щодо не підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТОВ «Рейнфорд» (код ЄДРПОУ 35250305) за грудень 2011 року.

Зустрічну звірку проведено без відома директора ПП «Строймонтаж-ЛМЛ». Оскільки з метою вручення листа-запиту від 06.12.2012 року здійснено виїзд на юридичну адресу підприємства (місто Дніпропетровськ, вулиця Челюскіна, будинок 5, квартира 34) за результатами виїзду встановлено відсутність СГД за юридичною адресою. Внаслідок вищевикладеного до ВПМ ДПІ передано запит від 06.12.2012 року стосовно встановлення фактичного місцезнаходження платника податків та посадових осіб підприємства.

Незнаходженням суб'єкта господарювання за юридичною адресою унеможливлює отримання первинних документів для проведення зустрічної звірки.

У зв'язку з чим для проведення звірки використано бази даних ДПІ у Бабушкінському районі міста Дніпропетровська: АІС «Співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту на рівні ДПА України»; БД «Бест-Звіт»; АІС РПП.

ДПІ у Бабушкінському районі міста Дніпропетровська отримано Акт Новомосковської ОДПІ про проведення позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Рейнфорд» (код ЄДРПОУ 35250305) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.12.2011 року по 31.12.2011 року, від 05.12.2012 року за № 430/222/35250305.

Згідно зазначеного Акту, в результаті проведеного коригування податкового зобов'язання з ПДВ за грудень 2011 року порушено пункт 192.2 статті 192, пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України за рахунок заниження податкового зобов'язання з ПДВ по поверненню товару від фізичних осіб в сумі 198 386 681, 00 гривень (ПДВ) завищено податкове зобов'язання з ПДВ за товар реалізовано юридичним особам (вигодонабувачам) на суму 198 386 681, 00 гривень (ПДВ).

Враховуючи вищенаведене встановлено, що ТОВ «Рейнфорд» мають ознаки фіктивності, діяльність підприємства спрямована на отримання податкової вигоди третіх осіб та не направлена на досягнення реальних економічних результатів.

Таким чином, фінансово-господарські взаємовідносини ПП «Строймонтаж ЛМЛ» з ТОВ «Рейнфорд» не направлені на здійснення реальних господарських операцій, що суперечить вимогам чинного законодавства України.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до листа Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року № 742/11/13-11, встановлення факту нереальності вчинення господарської операції не потребує з'ясування змісту умислу учасників такої операції. Відсутність реально вчиненої господарської операції та, як наслідок, юридична дефектність відповідних первинних документів за змістом пункту 44.1 Податкового кодексу України не дозволяє формувати дані податкового обліку незалежно від спрямованості умислу платників податку - учасників відповідної операції.

Таким чином на думку відповідача, відсутність необхідних умов для здійснення фінансово-господарської діяльності, а саме необхідних дозволів (ліцензій), відсутність трудових, виробничих ресурсів, неможливість ведення бухгалтерського та податкового обліку та фіксацією господарських операцій у первинних документах постачальника фактично не здійснювало операції з купівлі/продажу товарів (робіт, послуг).

Враховуючи вищевикладене відповідач зазначив, що про нереальність здійснення операцій, по ланцюгу постачання свідчать наступні факти.

ТОВ «Рейнфорд» не мав можливості здійснювати організацію транспортування товарів в адресу ПП «Строймонтаж ЛМЛ»; відсутність виробничого обладнання, транспортних засобів та торгівельного обладнання, відсутність у ТОВ «Рейнфорд» необхідних умов для здійснення господарської діяльності в частині купівлі, продажу, реалізації, зберігання та відвантаження товарно-матеріальних цінностей.

Таким чином, враховуючи викладене в пункті 3.1.1 Акту перевірки платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Отже, відсутність необхідних умов для здійснення фінансово-господарської діяльності, а саме необхідних дозволів (ліцензій), відсутність трудових, виробничих ресурсів, неможливість ведення бухгалтерського та податкового обліку та фіксацією господарських операцій у первинних документах ТОВ «Рейнфорд» фактично не здійснювало операції з купівлі/продажу товарів (робіт, послуг), а, отже, ПП «Строймонтаж ЛМЛ» безпідставно сформовано податковий кредит за рахунок ТОВ «Рейнфорд», який в свою чергу формував податковий кредит по ланцюгу контрагентам-покупцям.

З такими висновками відповідача суд не погоджується з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем (Генпідрядник) та ПП «Строймонтаж ЛМЛ» (Субпідрядник) був укладений договір субпідряду № СП01/11-11 від 01.11.2011 року. Згідно умов вищевказаного договору, субпідрядник приймає на себе зобов'язання по виконанню у відповідності з характеристикою об'єкта та в погоджених сторонами об'ємах, цегляної кладки, передбачених даним договором та свідчить, що він має всі необхідні ліцензії та дозволи для проведення робіт, що є предметом цього договору. Об'єктом виконання робіт є фізкультурно-оздоровчий комплекс, який знаходиться за адресою: Київська область, Вишгородський район, село Нові Петрівці, вулиця Івана Франка, 19. Перелік основних видів робіт та основних будівельних матеріалів, що використовуються при БМР, а також обладнання, що потребує монтажу, оформлюється окремим додатком до цього договору і є невід'ємною частиною. Субпідрядник зобов'язується виконати роботи, передбачені даним договором, у повному обсязі та передати генпідряднику шляхом підписання сторонами Актів про прийняття робіт. Генпідрядник зобов'язується прийняти виконані роботи, передбачені даним договором на підставі документів, зазначених у пункту 2.3 даного договору, та оплатити їх у повному обсязі, відповідно до умов цього договору тощо.

Замовлення позивача зафіксовано в Договірній ціні на виконання певного комплексу робіт, зокрема: між сторонами Договору були підписані з відповідним узгодженням ціни:

договірна ціна на будівництво вигребу на суму 307 167, 00 гривень;

договірна ціна на будівництво площадки для гелікоптера на суму 299 160, 00 гривень;

договірна ціна на будівництво профілакторію на суму 310 100, 00 гривень;

договірна ціна на будівництво кінологічного центру на суму 315 650, 00 гривень;

договірна ціна на будівництво котельні на суму 319 130, 00 гривень;

договірна ціна на будівництво господарського блоку на суму 291 793, 00 гривень.

По виконанню ПП «Строймонтаж ЛМЛ» даних будівельних робіт між зазначеними сторонами Договору були підписані акти виконаних робіт:

Акт виконаних робіт від 02 грудня 2011 року (будівництво вигребу) на суму 307 167, 00 гривень;

Акт виконаних робіт від 07 грудня 2011 року (будівництво площадки для гелікоптера) на суму 299 160, 00 гривень;

Акт виконаних робіт від 12 грудня 2011 року (будівництво профілакторію) на суму 310 100, 00 гривень;

Акт виконаних робіт від 16 грудня 2011 року (будівництво кінологічного центру) на суму 315 650, 00 гривень;

Акт виконаних робіт від 20 грудня 2011 року (будівництво котельні) на суму 319 130, 00 гривень;

Акт виконаних робіт від 02 грудня 2011 року (будівництво господарського блоку) на суму 291 793, 00 гривень.

Зазначені будівельні роботи були оплачені позивачем та у встановленому законом порядку, і на вимогу позивача, було отримано відповідні податкові накладні:

податкова накладна № 220 на суму 307 167, 00 гривень;

податкова накладна № 221 на суму 299 160, 00 гривень;

податкова накладна № 222 на суму 310 100, 00 гривень;

податкова накладна № 223 на суму 315 650, 00 гривень;

податкова накладна № 224 на суму 319 130, 00 гривень;

податкова накладна № 225 на суму 291 793, 00 гривень.

Факт виконання сторонами договірних зобов'язань підтверджується належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, а саме: актами про прийняття робіт, податковими накладними тощо.

Вказані документи містять всі необхідні реквізити, підписи уповноважених представників сторін та печатки підприємств, що відповідає вимогам статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і фіксують факт здійснення господарської операції. Наявні до договору документи дають змогу визначити, який саме товар було придбано та за якою ціною.

Суд звертає увагу, що згідно з частиною першою статті 228 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Однак, в Акті перевірки не наведено належних доводів, також відповідачем жодними доказами не підтверджено, що правочин між позивачем та ПП «Строймонтаж ЛМЛ» спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

З матеріалів справи не вбачається, що на час укладання та виконання правочинів, контрагент позивача не був зареєстрований юридичною особою та не був платником податку на додану вартість.

Відповідачем також не надано суду доказів визнання правочинів між позивачем та контрагентом ПП «Строймонтаж ЛМЛ», недійсними у судовому порядку.

Також, в матеріалах справи відсутні і відповідачем не надані суду будь-які докази наявності судових рішень, які б набрали законної сили, з приводу незаконних дій посадових осіб як позивача так і його контрагента.

Суд виходить з того, що факт здійснення господарської діяльності між позивачем та ПП «Строймонтаж ЛМЛ» підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.

Досліджуючи правомірність формування податкового кредиту та валових витрат, суд виходить з наступних положень нормативно-правових актів.

З приводу формування валових витрат, слід відмітити наступне.

Відповідно до підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до підпункту 138.1.1 пункту 138 статті 138 Податкового кодексу України, витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Згідно з підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

З наданих позивачем документів не встановлено неправомірності віднесення до складу валових витрат по придбанню послуг з виконання будівельних робіт у ПП «Строймонтаж ЛМЛ» у загальній сумі 292 075, 00 гривень.

Щодо правомірності формування податкового кредиту, слід зазначити наступне.

Поняття платників податку на додану вартість, об'єктів, бази та ставки оподаткування, переліку неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування, внесення та відшкодування податку на додану вартість регламентується розділом V Податкового кодексу України .

Відповідно до підпункту 14.1.181. пункту 14.1. статті 4 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є операції платників податку з: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; ввезення товарів на митну територію України; вивезення товарів за межі митної території України; постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

З метою оподаткування цим податком до операцій з ввезення товарів на митну територію України та вивезення товарів за межі митної території України прирівнюється поміщення товарів у будь-який митний режим, визначений Митним кодексом України.

Згідно з пунктом 188.1 статті 188 Податкового кодексу України, база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на вартість послуг стільникового рухомого зв'язку).

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг.

Порядок формування податкового кредиту, підстави його виникнення та порядок визначення сум податку на додану вартість, що підлягають відшкодуванню з Державного бюджету України, встановлено статтею 198 Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше;

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 200.1 статті 200 Податкового кодексу України передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При цьому, при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом, а при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (пункти 200.1, 200.2 статті 200 Податкового кодексу України).

За приписами пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються, зокрема, в окремих рядках місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку.

Згідно з пунктом 201.4 статті 201 Податкового кодексу України, податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Відповідно до пункту 201.6 статті 201 Податкового кодексу України, податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Згідно з пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до пункту 2 статті 3 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку, що ведеться підприємством.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що містять відомості про господарські операції та підтверджують їх здійснення.

Позивачем надано суду всі первинні документи, які підтверджують факт здійснення господарських операцій щодо придбання послуг з виконання будівельних робіт. При цьому, суд звертає увагу на те, що податковий орган в Акті перевірки не ставив під сумнів достовірність даних, які містять вказані первинні бухгалтерські документи, а також не зазначав про невідповідність первинних бухгалтерських документів вимогам чинного податкового законодавства, зокрема, відсутності у них обов'язкових реквізитів.

Надані представником позивача докази, у сукупності з доказами, приєднаними до матеріалів справи свідчать про дійсність господарських операцій між позивачем та ПП «Строймонтаж ЛМЛ».

Вирішуючи питання про реальність придбання у ПП «Строймонтаж ЛМЛ» послуг з виконання будівельних робіт з метою подальшого використання у власній господарській діяльності, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини першої статті 3 Господарського кодексу України, під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Підпункт 14.1.36 пункту 14.1 статті 4 Податкового кодексу України визначає господарську діяльність, як діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

В свою чергу факт безпосереднього зв'язку витрат з господарською діяльністю платника податків може бути встановлений з урахуванням якісних характеристик товарів, робіт або послуг, які б однозначно свідчили про призначення придбаних товарів для використання в господарській діяльності платника податків, відповідали б змісту цієї діяльності.

Документи та інші дані, що спростовують або підтверджують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції.

При цьому сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Придбані позивачем у ПП «Строймонтаж ЛМЛ» послуги з виконання будівельних робіт в подальшому були використані у власній господарській діяльності, згідно наявних в матеріалах справи доказів, що підтверджується наданими позивачем договорами підряду.

Таким чином, позивач є суб'єктом господарювання та має право на ведення фінансово-господарської діяльності, на меті якої є одержання прибутку.

Згідно з Довідкою з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України АБ № 475538, виданою управлінням статистики у Бориспільському районі Київської області, основним видом діяльності позивача є будівництво житлових і нежитлових будівель.

Цей основний вид діяльності зазначений також і у Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб ті фізичних осіб-підприємців, відповідно до якого позивач станом на 01.11.2011 року (дата укладення Договору між позивачем та ПП «Строймонтаж ЛМЛ») основним видом господарської діяльності даного товариства було: будівництво житлових і нежитлових будівель та оптова торгівля будівельними матеріалами та (серія АЖ № 660381 та серія АЖ № 660382), копія якого наявна в матеріалах справи. такий же вид економічної діяльності і у контрагента позивача - ПП «Строймонтаж ЛМЛ», що підтверджується аналогічними доказами, наявними в матеріалах справи.

Між позивачем та Замовником на виконання робіт на об'єкті, розташованому за адресою: Київська область, Вишгородський район, село Нові Петрівці, вулиця Івана Франка, 19 було укладено Договір підряду.

Відповідно до умов даного договору, позивач був генеральним підрядником.

Згідно з предметом вищезазначеного договору, позивач наділений правом залучати субпідрядників на окремі види будівельних робіт. При цьому відповідальність за виконання повного комплексу робіт на об'єкті, розташованому за адресою: Київська область, Вишгородський район, село Нові Петрівці, вулиця Івана Франка, 19 повністю полягала на позивача.

Позивачем було надано ряд договорів підряду на виконання робіт, укладених з ТОВ Архітектурно-будівельною компанією «Інтеб» (Замовник), де позивач виступав Підрядником з виконання робіт, передбачених даними договорами на об'єкті за адресою: Київська область, Вишгородський район, село Нові Петрівці, вулиця Івана Франка, 19, відповідно до проектної документації. Виконання умов вищевказаних робіт підтверджується договірною ціною, довідками про вартість виконаних будівельних робіт та актами приймання виконаних будівельних робіт, копії яких наявні в матеріалах справи.

Також позивачем був укладений договір підряду № 150911 від 15.09.2011 року з ТОВ «Укргідроспецбуд» (Замовник), де позивач виступав Підрядником з виконання робіт, передбачених даними договорами на об'єкті за адресою: Київська область, Вишгородський район, село Нові Петрівці, вулиця Івана Франка, 19, відповідно до проектної документації. Виконання умов вищевказаних робіт підтверджується договірною ціною, довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та актом приймання виконаних будівельних робіт, копії яких наявні в матеріалах справи.

Належне відображення в податковій звітності свідчать податкові декларації, наявні в матеріалах справи.

Таким чином, на момент укладання правочинів та їх виконання позивачем та його контрагентом ПП «Строймонтаж ЛМЛ» було дотримано усіх вимог чинного законодавства.

З огляду на зазначене, беручи до уваги достатній і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, висновок податкового органу про нікчемність правочину, укладеного між позивачем та ПП «Строймонтаж ЛМЛ», суд вважає безпідставним та таким, що ґрунтується виключно на припущеннях посадових осіб податкового органу.

Слід відмітити, що податковий облік формують не самі по собі цивільні правочини, а саме господарські операції, тобто фактичний рух активів та/або зміни власного капіталу чи зобов'язань платника податку. Тобто, факт вчинення певних господарських операцій, та правомірність подальшого відображення (проведення) їх у бухгалтерському та податковому обліку, можливо досліджувати лише на підставі вивчення та дослідження первинних документів платника податків, наявність та законність складення яких, як фактично, так і юридично, буде підтвердженням здійснення таких операцій.

Із системного аналізу положень Податкового кодексу України, вбачається висновок, що право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість та валових витрат виникає у платника податків за наявності сукупності таких елементів: наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; наявності причинно-наслідкового зв'язку між операцією з придбання товарів та потребою використання в господарській діяльності; документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів (у т.ч. платіжних), які зазвичай супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної (має усі обов'язкові реквізити).

В матеріалах справи наявні належним чином засвідчені копії податкових накладних, отриманих від контрагента, що підтверджують факт перерахування коштів за отримані будівельні роботи.

Відтак, у ході судового розгляду справи позивачем спростовано висновки відповідача щодо відсутності реальних операцій, шляхом надання належних та допустимих доказів, які підтверджують факт здійснення господарських операцій за вказаним договором.

Згідно первинних бухгалтерських документів та податкових накладних позивачем включено відповідні суми до складу податкового кредиту з податку на додану вартість та до складу валових витрат за відповідні періоди, що відображено у податкових деклараціях.

Судом на підставі оцінки наявних у справі матеріалів та доказів у їх сукупності встановлено, що факт придбання послуг з виконання будівельних робіт документально підтверджується. Твердження податкового органу про відсутність факту придбання послуг з виконання будівельних робіт під час судового розгляду справи не були доведені, а надані позивачем докази є переконливими і достатніми для висновку суду щодо реальності господарської операції.

Відтак, висновки податкового органу про завищення валових витрат та заниження податку на додану вартість, з підстав визнання спірних правочинів нікчемними, залежності позивача від дій контрагентів контрагента, є безпідставними.

Судом враховано при розв'язанні відповідних спорів принцип офіційного з'ясування обставин справи, передбачений частинами четвертою та п'ятою статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України. Відповідно до вказаної норми суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Судом було запропоновано особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

При розгляді даної справи належних та допустимих доказів, які б могли свідчити про недобросовісність позивача як платника податків або про наявність обставин, що виключають обґрунтованість заявленої позивачем податкової вигоди та доказів того, що безпосередній контрагент позивача не здійснює господарську діяльність, правочини є нікчемними, відповідачем суду не надано.

Виходячи з вищевикладеного суд дійшов висновку, що відповідачем всупереч нормам чинного законодавства прийняті оскаржувані позивачем податкові повідомлення-рішення, оскільки судом встановлено правомірність формування податкового кредиту та валових витрат, виходячи з реальності укладених правочинів, а, отже, доводи відповідача про заниження податку на подану вартість і податку на прибуток підприємств і нарахування за такі порушення штрафних санкції є необґрунтованими.

У зв'язку з наведеним, викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими та такими, що відповідають нормам чинного законодавства України та є підставами для скасування податкових повідомлень-рішень, а тому, адміністративний позов підлягає задоволенню.

В силу пункту 1 частини другої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.

Згідно зі статтею 71 цього Кодексу, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім розгляду справ про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкту владних повноважень.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суб'єкт владних повноважень повинен надати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

На виконання цих вимог відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду жодних доказів, які спростовували б твердження позивача, а відтак, не довів правомірності своїх дій та винесення відповідних рішень.

Суд, всебічно та об'єктивно дослідивши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно з частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159 - 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби від 20.03.2013 року № 0003312220 та № 0003322220.

3. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ін-Комбуд» понесені ним судові витрати в сумі 2 294 (дві тисячі двісті дев'яноста чотири) гривні 00 копійок.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд.

Згідно з частиною другою статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Шевченко А.В.

Повний текст постанови виготовлено 10 вересня 2013 р.