Постанова

від 09.09.2013 по справі 810/3981/13-а

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 вересня 2013 року місто Київ № 810/3981/13-а

16.36

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Шевченко А.В., за участю секретаря судового засідання Коваленко О.О., представників

позивача: - Завгородня Т.М., відповідача: - не з'явився, розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Українська компанія «Династія» доУправління Укртрансінспекції у Київській області провизнання протиправною та скасування постанови, -

В С Т А Н О В И В:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Українська компанія «Династія», з адміністративним позовом до Управління Укртрансінспекції у Київській області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу № 000594 від 14.06.2013 року про порушення законодавства про автомобільний транспорт.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що постанова Управління Укртрансінспекції у Київській області про накладення штрафу № 000594 від 14.06.2013 року про порушення законодавства про автомобільний транспорт прийнята з порушенням норм матеріального права, є такою, що суперечить чинному законодавству України та підлягає скасуванню.

Під час судового розгляду справи представниками сторін надавалися додаткові докази по справі, які досліджені судом та долучені до матеріалів справи.

В призначений день та час у судове засідання з'явився представник позивача. Представник відповідача, належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи в судове засідання не з'явився, про причини неприбуття суд не повідомив.

Представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд позов задовольнити.

Позиція відповідача викладена у письмових запереченнях на адміністративний позов, наданих через канцелярію суду.

Заслухавши пояснення представника позивача, всебічно та об'єктивно дослідивши матеріали справи, та оцінивши їх у сукупності, судом встановлено наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Українська компанія «Династія» є юридичною особою, зареєстрованою Києво-Святошинського РДА Київської області відповідно до Свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи Серії А00 № 088290 від 19.07.2005 року, код за ЄДРПОУ: 33661485.

Згідно з Ліцензією Головної державної інспекції на автомобільному транспорті Міністерства транспорту та зв'язку України Серії АВ № 562368 від 12.10.2010 року, видом господарської діяльності позивача є надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом відповідно до видів робіт, визначених Законом України «Про автомобільний транспорт». Згідно вказаної ліцензії позивачу дозволений наступний вид робіт: внутрішнє перевезення пасажирів автобусами; внутрішні перевезення вантажів вантажними автомобілями, причепами та напівпричепами.

З матеріалів справи встановлено, що 29.04.2013 року держінспекторами Управління Укртрансінспекції у Київській області було проведено рейдову перевірки транспортного засобу позивача, за результатами якої складено Акт від 29.04.2013 року № 000957 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом.

Зазначена перевірка транспортного засобу позивача (марка: СПВ 17 Рута ЗНГ, д.н.з. НОМЕР_1) була проведена від залізничної станції «Тарасівка» до міста Боярка, відповідно до завдання на перевірку від 24.04.2013 року № 010603 (про що зазначено в Акті перевірки).

Під час перевірки виявлено порушення, а саме: тріщина лобового скла в зоні дії склоочисників. Також було виявлено порушення, відповідальність за яке передбачена абзацом 3 частини першої статті 60 Закону України від 05.04.2001 року № 2344-III «Про автомобільний транспорт» - надання послуг із перевезення пасажирів на регулярному маршруті № 1 залізнична станція «Тарасівка» - село Нове без оформлення витягу з паспорта маршруту, схеми маршруту, режиму руху, таблиці вартості проїзду, чим порушено вимоги Наказу Міністерства транспорту та зв'язку України від 07.05.2010 року № 278 та статтю 39 Закону України від 05.04.2001 року № 2344-III «Про автомобільний транспорт».

На підставі Акта перевірки від 29.04.2013 року № 000957, начальником Управління Укртрансінспекції у Київській області Сергієнко В.С. було винесено постанову про застосування штрафних фінансових санкцій від 14.06.2013 року № 000594 за правопорушення у сфері пасажирських перевезень в сумі 1 700 (одна тисяча сімсот) гривень 00 копійок.

Вказана відповідальність застосована саме за надання послуг із перевезення пасажирів без оформлення витягу з паспорта маршруту, схеми маршруту, режиму руху, таблиці вартості проїзду.

Не погодившись з вищевказаною постановою позивач звернувся до суду з даним позовом, в якому просив визнати її протиправною та скасувати.

Надаючи правової оцінки відносинам, що виникли між сторонами, слід зазначити наступне.

Засади організації та діяльності автомобільного транспорту регулюються Законом України від 05.04.2001 року № 2344-III «Про автомобільний транспорт».

Відповідно до статті 3 Закону України від 05.04.2001 року № 2344-III «Про автомобільний транспорт», цей Закон регулює відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень.

Згідно з частиною чотирнадцятою статті 6 Закону України від 05.04.2001 року № 2344-III «Про автомобільний транспорт», державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 року № 1567 (далі -Порядок № 1567), який визначає процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту (далі - суб'єкти господарювання), вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, норм міжнародних договорів про міжнародне автомобільне сполучення, виконанням умов перевезень, визначених дозволом на перевезення на міжобласних автобусних маршрутах, вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення, дотриманням габаритно-вагових параметрів, наявністю дозвільних документів на виконання перевезень та відповідністю виду перевезень, відповідних ліцензій і ліцензійних карток, виконанням суб'єктами господарювання ліцензійних умов, внесенням перевізниками-нерезидентами платежів за проїзд автомобільними дорогами, а також диспетчерського контролю за роботою автомобільних перевізників.

Згідно з пунктом 4 Порядку № 1567, державний контроль на автомобільному транспорті (далі - державний контроль) здійснюється посадовими особами органу державного контролю (далі - посадові особи) у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на перевірку, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку, шляхом проведення планових, позапланових та рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Допитаний в якості свідка водій транспортного засобу (марка: СПВ 17 Рута ЗНГ, д.н.з. НОМЕР_1) громадянин ОСОБА_3 пояснив, що особи, які проводили перевірку та, відповідно, складали Акт службового посвідчення не пред'явили та у форменому одязі не знаходились. З направлення на перевірку не ознайомили.

Натомість, допитаний в якості свідка головний спеціаліст відділу державного контролю та нагляду за безпекою на наземному транспорті Управління Укртрансінспекції у Київській області Беренко Олександр Вікторович пояснив, що направлення на перевірку було пред'явлено, водієм витягу з паспорта надано не було, був наданий розклад руху, однак датований 2006 роком тощо. Також свідок не заперечив, що держінспектори були вдягнуті не по формі з підстав не затвердження форменого одягу. Зазначив, що службові посвідчення були пред'явлені водію.

Відповідно до пункту 15 Порядку № 1567, під час проведення рейдової перевірки перевіряється, зокрема, наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом.

Відповідно до пункту 21 Порядку № 1567, у разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовими особами, що провели перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.

За приписами частини першої та другої статті 39 Закону України від 05.04.2001 року № 2344-III «Про автомобільний транспорт», автомобільні перевізники, водії, пасажири повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення.

Документи для регулярних пасажирських перевезень:

для автомобільного перевізника - ліцензія, договір із органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування чи їх дозвіл, паспорт маршруту, документ, що засвідчує використання автобуса на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством України;

для водія автобуса - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, ліцензійна картка, квитково-касовий лист, схема маршруту, розклад руху, таблиця вартості проїзду (крім міських перевезень), інші документи, передбачені законодавством України;

для пасажира - квиток на проїзд в автобусі та на перевезення багажу (для пільгового проїзду - посвідчення особи встановленого зразка).

Згідно з положеннями статей 35, 42 Закону України від 05.04.2001 року № 2344-III «Про автомобільний транспорт», регулярні пасажирські перевезення автобусами здійснюють автомобільні перевізники на договірних умовах із органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування. Договір про організацію перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування укладається між органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування та автомобільним перевізником і вважається укладеним з моменту його підписання сторонами.

З матеріалів справи вбачається, що між Тарасівською сільською радою (Замовник) та позивачем (Перевізник) було укладено договір про внутрішні перевезення пасажирів на маршруті загального користування по території села Тарасівка від 04.04.2006 року № 04/1, який підписаний сторонами та вважається, відповідно, укладеним належним чином.

При цьому, статтею 1 Закону України від 05.04.2001 року № 2344-III «Про автомобільний транспорт» визначено поняття як автомобільного перевізника так і водія: автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами; водій - особа, яка керує транспортним засобом і має відповідне посвідчення встановленого зразка.

Таким чином, саме автомобільний перевізник, який здійснює регулярні пасажирські перевезення, зобов'язаний оформити та мати паспорт маршруту.

Відповідач в Акті перевірки зазначив, що водієм не було надано витяг з паспорта, схеми маршруту, режиму руху, таблиці вартості проїзду тощо.

Вищевказані твердження відповідача були спростовані поясненнями позивача та наявними в матеріалах справи доказами, а саме позивачем було надано суду копії наступних документів, оригінали яких були оглянуті судом в процесі розгляду справи: належним чином завірену копію витягу з паспорта внутрішнього автобусного маршруту загального користування № 1 (залізнична платформа «Тарасівка» - село Нове); схему маршруту № 1 (залізнична платформа «Тарасівка» - село Нове); характеристику маршруту № 1 (залізнична платформа «Тарасівка» - село Нове); розклад Рузу автобусів на внутрішньому маршруті села Тарасівка № 1 (залізнична платформа «Тарасівка» - село Нове, вулиця Боярська); Рішення Тарасівської сільської ради № 11 від 16.04.2011 року «Про підвищення вартості проїзду по сільському маршруту № 1 залізнична платформа «Тарасівка» - село Нове», яким затверджений розмір тарифів по перевезенню пасажирів зазначеного маршруту, який здійснює позивач в розмірі 2 (дві) гривні та інші документи.

Вимоги до паспортів автобусних маршрутів регулярних та регулярних спеціальних перевезень, процедура розроблення, погодження та затвердження таких паспортів передбачені Порядком розроблення та затвердження паспорта автобусного маршруту, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 07.05.2010 року № 278 (далі - Порядок № 278).

Відповідно до пункту 1.3 Порядку № 278, автомобільний перевізник повинен забезпечити водія автобуса, що здійснює перевезення пасажирів за маршрутом регулярних перевезень, - витягом з паспорта маршруту, який виготовляється як фотокопія паспорта, засвідчена печаткою організатора перевезень.

Згідно з пунктом 2.1 Порядку № 278, паспорт маршруту включає: схему автобусного маршруту; умови здійснення перевезень на маршруті; характеристику маршруту; розклад руху автобусів; графік режиму праці та відпочинку водіїв; таблицю вартості проїзду для регулярних приміських та міжміських маршрутів або відомості про вартість проїзду для міських маршрутів; список пасажирів (для регулярних спеціальних перевезень), перевезення яких передбачено договором про регулярні спеціальні перевезення та які застраховані в установленому законодавством порядку (крім маршрутів регулярних спеціальних перевезень в межах населеного пункту та маршрутів, що виходять за межі території населеного пункту, протяжність яких не більше ніж 50 кілометрів, а також туристично-екскурсійних перевезень); відомості про зміни на маршруті; акт відповідності паспорта маршруту умовам перевезень; договір про надання послуг (для регулярних спеціальних перевезень); відомості про виявлені порушення умов здійснення перевезень пасажирів на маршруті регулярних спеціальних перевезень, що розміщуються на зворотному боці титульного аркуша паспорта (далі - відомості про порушення).

Слід зазначити, що позивачем під час судового розгляду справи надавалися всі вищевказані документи згідно з пунктом 2.1 Порядку № 278, які досліджені судом та долучені до матеріалів справи.

За правилами підпункту 1.4 Порядку № 278 фотокопія з паспорта маршруту регулярних перевезень або відповідний примірник паспорта регулярних спеціальних перевезень пред'являється водієм автобуса під час здійснення перевезень пасажирів, а відповідні примірники паспортів - автомобільним перевізником за його місцезнаходженням для перевірки представникам Головавтотрансінспекції під час здійснення ними державного контролю та представникам Державтоінспекції МВС України (далі - Державтоінспекція).

Пунктом 2.11 Порядку № 278 передбачено, що паспорт маршруту регулярних перевезень виготовляється у кількості, необхідній для забезпечення організації перевезень, у тому числі організатора перевезень, який зберігає його як контрольний примірник, та перевізника. Водії, які здійснюють перевезення пасажирів за даним маршрутом, забезпечуються витягом з паспорта маршруту, який виготовляється як фотокопія паспорта, засвідчена печаткою організатора перевезень.

Як стверджував свідок ОСОБА_3, на вимогу держінспекторів відповідача водієм було надано витяг з паспорта автобусного маршруту та інші документи, натомість в акті перевірки зазначено про його відсутність.

У зв'язку з тим, що держінспектори не дали можливості ознайомитися водію зі змістом складеного акта, громадянин ОСОБА_3 (водій транспортного засобу) відмовився від підписання вказаного акта перевірки.

Суд критично відноситься до показань свідка ОСОБА_3, оскільки його слова не можуть бути підтвердженні жодними іншими засобами доказуванні, так само як і покази свідка ОСОБА_4

Водночас, суд відмічає, що відповідно до абзацу 3 частини першої статті 60 Закону України від 05.04.2001 року № 2344-III «Про автомобільний транспорт», за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, - штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Отже, визначальними ознаками такої відповідальності є те, що автомобільним перевізником не оформлені визначені Законом документи.

Таким чином, враховуючи, що витяг з паспорта затверджено 22.04.2013 року, а перевірка проводилась 29.04.2013 року, стверджувати про відсутність під час проведення перевірки таких документів підстав не має.

Факт їх не надання перевіряючим не може бути ані підтверджений, ані спростований, враховуючи різні покази свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4

Однак, в Акті перевірки зроблено запис про відмову від підпису Акта перевірки, що в даному випадку свідчить на користь позивача, оскільки відповідачем не доведено правомірність своїх дій.

Також, на вимогу суду відповідачем не надано завдання перевірку від 24.04.2013 року № 010603, на яке є посилання в Акті перевірки та направлення на проведення перевірки, яке повинно бути пред'явлено перед початком заходу.

Отже, твердження відповідача не відповідають фактичним обставинам справи та спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.

Виходячи з вищевикладеного суд дійшов висновку, що відповідачем всупереч нормам чинного законодавства прийнята оскаржувана позивачем постанова, оскільки судом встановлено наявність відповідних документів, передбачених законодавством про автомобільний транспорт, а, отже, доводи відповідача, викладені в Акті перевірки є необґрунтованими.

У зв'язку з наведеним, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими та такими, що відповідають нормам чинного законодавства України та є підставами для визнання протиправною та скасування постанови № 000594 від 14.06.2013 року про застосування фінансових санкцій за правопорушення у сфері пасажирських перевезень в сумі 1 700 (одна тисяча сімсот) гривень 00 копійок, а тому, адміністративний позов підлягає задоволенню.

В силу пункту 1 частини другої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.

Згідно зі статтею 71 цього Кодексу, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім розгляду справ про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкту владних повноважень.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суб'єкт владних повноважень повинен надати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

На виконання цих вимог відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду жодних доказів, які спростовували б твердження позивача, а відтак, не довів правомірності своїх дій та винесення відповідних рішень.

Суд, всебічно та об'єктивно дослідивши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно з частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159 - 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправною та скасувати постанову № 000594 від 14.06.2013 року про застосування фінансових санкцій за правопорушення у сфері пасажирських перевезень в сумі 1 700 (одна тисяча сімсот) гривень 00 копійок.

3. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська компанія «Династія» понесені ним судові витрати в сумі 170 (сто сімдесят) гривень 00 копійок.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд.

Згідно з частиною другою статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Шевченко А.В.

Повний текст постанови виготовлено 13 вересня 2013 р.