Ухвала

від 09.09.2013 по справі 827/1426/13-а

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 827/1426/13-а

09.09.13 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Іщенко Г.М.,

суддів Дадінської Т.В. ,

Мунтян О.І.

секретар судового засідання Бондаренко К.С.

за участю сторін:

представник позивача, Товариства з обмеженою відповідальністю "Генічеський рибоконсервний завод "Меотіда"- Ющук Юлія Валеріївна, довіреність № б/н від 24.05.13

представник відповідача, Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Севастополя Державної податкової служби- Горошко Марія Олександрівна, довіреність № 185/9/10-039 від 01.07.13

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Севастополя Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополь (суддя Прохорчук О.В.) від 03.07.13 у справі № 827/1426/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Генічеський рибоконсервний завод "Меотіда" (пр. Ген. Острякова, 1, місто Севастополь, 99007)

до Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Севастополя Державної податкової служби (вул. Кулакова 37, місто Севастополь, 99011)

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 03.07.2013 адміністративний позов задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Севастополя Державної податкової служби №0000721530 від 12.03.2013 про визначення Товариству з обмеженою відповідальністю "Генічеський рибоконсервний завод "Меотіда" податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 83,75 грн., вирішено питання про судові витрати.

Не погодившись з даним рішенням суду, Державна податкова інспекція у Ленінському районі міста Севастополя Державної податкової служби звернулася з апеляційною скаргою, в якій просить постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополь від 03.07.2013 скасувати та прийняти нове рішення по справі, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування Окружного адміністративного суду міста Севастополя норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю "Генічеський рибоконсервний завод "Меотіда" (далі-позивач) звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Севастополя Державної податкової служби (далі-відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 12.03.2013 № 0000721530 про визначення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 83,75 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним у зв'язку з тим, що відповідач невірно застосував норми Податкового кодексу України до спірних правовідносин.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що позивачем на законних підставах включено до складу податкового кредиту в декларації з податку на додану вартість за листопад 2012 року суму сплаченого податку в розмірі 133,33 грн., а тому податкове повідомлення-рішення від 12.03.2013 № 0000721530, яким позивачу визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 83,75 грн., з яких: за основним платежем - 67,00 грн., за штрафними санкціями - 16,75 грн., є таким, що винесено з порушенням норм Податкового кодексу України, у зв'язку з чим є протиправним та підлягає скасуванню.

Із такими висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів, оскільки вони відповідають фактичним обставинам справи та вимогам матеріального права, що регулює спірні правовідносини.

Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства України є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних суддів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Кожному гарантується право на захист його прав, свобод та інтересів незалежним і неупередженим судом (стаття 6 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до частини першої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Отже, згідно з вищенаведеними нормами права, позивач має право звернутися до адміністративного суду з позовом, якщо він вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача (суб'єкта владних повноважень) порушено його права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. При цьому, обставину дійсного (фактичного) порушення прав, свобод чи інтересів позивача має довести належними та допустимими доказами саме відповідач .

При апеляційному перегляді справи встановлено, що 12.03.2013 відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000721530, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 83,75, з яких: за основним платежем - 67,00 грн., за штрафними санкціями - 16,75 грн.

Передумовою прийняття спірного повідомлення-рішення став акт від 25.02.2013 №67/15-3/33251459/1200/10 документальної невиїзної перевірки позивача з питання правомірності віднесення до податкового кредиту сум з податку на додану вартість на підставі заяви-скарги (додаток 8) до податкової декларації за листопад 2012 року, по податковим накладним, виписаним в податкових періодах, які передують звітному.

Перевіркою встановлені порушення позивачем: пункту 200.1 статті 201, пунктів 200.1-200.3 статті 200 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено податковий кредит за листопад 2012 року на 133,00 грн. внаслідок включення до складу податкового кредиту 133,00 грн. за податковою накладною від 21.06.2012, яка була виписана у попередніх періодах з порушенням контрагентом порядку її реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних, що з урахуванням показників декларації привело до заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету за листопад 2012 року на 67,00 грн.

Неспроможними визнаються доводи апеляційної скарги щодо обмеження включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту податковим періодом, в якому відбувся факт сплати податку постачальнику або факт отримання товарів (послуг) через наступне.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту згідно пункту198.1 статті198 Податкового кодексу України виникає у разі здійснення операцій в т.ч. з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до пункту 198.2. статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пункт 198.6 статті 198 Податкового кодексу України передбачає, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Тобто, в разі порушення продавцем товарів/послуг порядку реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, а у разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту

Відповідно до 138 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Судом першої інстанції безспірно встановлено, що позивач на підставі податкової накладної № 02 від 21.06.2012, додатка 8 до податкової декларації з податку на додану вартість за листопад 2012 року включив до складу податкового кредиту в декларації з податку на додану вартість за звітний період листопад 2012 року суму сплаченого податку в розмірі 133,33 грн. при цьому не порушуючи строк 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Хибними визнаються судовою колегією твердження в апеляційній скарзі стосовно того, що сума податку на додану вартість, вказана у податковій накладній, яка оформлена відповідно до вимог діючого законодавства, відображається у складі податкового кредиту платника податку - покупця у звітному періоді виписки такої податкової накладної, оскільки в абзаці 8 аркушу 3 апеляційної скарги відповідач зазначає: "Таким чином право на податковий кредит за податковими накладними, виписаними у попередніх податкових періодах, виникає у платника податку протягом 365 календарних днів з дати виписки такої податкової накладної, якщо така податкова накладна заповнена без порушень порядку її заповнення та зареєстрована а Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлені строки", чим самим спростовує власне наведене вище твердження.

Стосовно доводів апеляційної скарги стосовно того, що у разі порушення продавцем порядку реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі платник податку - покупець має можливість скористатись своїм правом та подати заяву зі скаргою на постачальника разом з податковою декларацією з податку на додану вартість за звітний податковий період, в якому відбувся факт сплати податку постачальнику або факт отримання товарів/послуг судова колегія зазначає, що у відповідності до пункту 198.2. статті 198 Податкового кодексу України вказані факти слугують лише для визначення тієї події, яка що відбулася раніше, що необхідно для визначення дати виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту, а у відповідності до абзацу 3 пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України таке право зберігається за платником податку протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

Стосовно посилання в апеляційній скарзі на лист Державної податкової служби України від 11.03.2013 № 5788/7/15-3317-23 «Щодо відображення податкових накладних у звітності з ПДВ», судова колегія зазначає, що у відповідності до листа Мінюсту від 22.02.2012 № 79-0-2-12/8.2(1) листи міністерств, інших центральних органів виконавчої влади не є нормативно-правовими актами , вони лише мають роз'яснювальний, інформаційний характер і не встановлюють нових правових норм, а отже вказаний лист є лише службовою кореспонденцією.

Не приймаються до уваги колегією суддів посилання відповідача в апеляційній скарзі, як обґрунтування своєї позиції, на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17.04.2013 у справі № 2а-17244/12/2670, оскільки ухвалою Вищого адміністративного суду України від 16.05.2013 у цій справі лише відкрито касаційне провадження, а отже остаточне рішення у справі відсутнє, що позбавляє відповідача можливості посилатись на вказану ухвалу, як на судову практику із застосування спірних норм права.

Окрім цього, не може розглядатись, як судова практика і ухвала Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 15.05.2013 у справі № 827/348/13-а, на яку посилається заявник апеляційної скарги, оскільки ухвалою Вищого адміністративного суду України від 12.06.2013 у даній справі також лише відкрито касаційне провадження.

До того ж, слід зазначити, що є наявна судова практика, що спростовує позицію відповідача, а саме: у справі № 802/163/13-а Вищим адміністративним судом України податковому органу було відмовлено у відкритті касаційного провадження у зв'язку з тим, що касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.

Стаття 19 Конституції України зобов'язує орган влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення позовних вимог, оскільки відповідач, як суб'єкт владних повноважень, при прийнятті податкового повідомлення-рішення від 12.03.2013 № 0000721530, яким позивачу визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 83,75 грн., з яких: за основним платежем - 67,00 грн., за штрафними санкціями - 16,75 грн., діяв не в порядку статті 19 Конституції України, тобто, не на підставі діючого законодавства України.

Апеляційна скарга не містить доводів, які спростували б висновки суду першої інстанції.

Суд першої інстанції повно та правильно з'ясував характер спірних правовідносин, правильно застосував зазначені норми матеріального права, що підлягають застосуванню, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, підтверджуються достовірними доказами, дослідженими при розгляді справи.

Доводи апеляційної скарги щодо неправильного застосування норм матеріального та процесуального права висновків суду першої інстанції не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні відповідачем наведених правових норм.

Враховуючи те, що посилання відповідача в апеляційній скарзі на порушення судом першої інстанції норм матеріального права не знайшли свого підтвердження при розгляді даної справи, а судом першої інстанції повно та всебічно перевірені надані сторонами докази, дана їм належна оцінка у рішенні, яке належним чином мотивовано і за своїм змістом та формою відповідає вимогам матеріального та процесуального закону, апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а судове рішення - без змін.

Суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення відповідно до вимог матеріального та процесуального права, рішення не може бути змінено чи скасовано з підстав, що викладені в апеляційній скарзі.

Керуючись статтями 195, 196, пунктом 1 частини першої статті 198, статтею 200, пунктом 1 частини першої статті 205, статтями 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Севастополя Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 03.07.2013 у справі № 827/1426/13-а залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст судового рішення виготовлений 16 вересня 2013 р.

Головуючий суддя підпис Г.М. Іщенко

Судді підпис Т.В. Дадінська

підпис О.І. Мунтян

З оригіналом згідно

Головуючий суддя Г.М. Іщенко