Рішення

від 10.09.2013 по справі 914/2673/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.09.2013 р. Справа № 914/2673/13

За позовом: Приватного підприємства «Іріда - ОІЛ», м. Львів

до відповідача: Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1,

с. Сокільники, Пустомитівський район

про: стягнення 261 543,54 грн.,

Суддя Долінська О.З.

При секретарі Мариняк М.В.

За участю представників:

позивача: Тимофіїв Н.Ю. - дов. №05 від 01.03.2013 року,

відповідача: ОСОБА_1

Представникам сторін роз'яснено права та обов'язки передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України. Заяв про відвід судді не подавалось. Клопотань про технічну фіксацію судового процесу не поступало.

На розгляд господарського суду Львівської області подано позов Приватним підприємством «Іріда - ОІЛ» до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про стягнення 261 543,54 грн. Ухвалою від 12.07.2013 р. порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 22.07.2013р.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що відповідач в порушення умов договору оренди №Р-К/13 від 14.01.2013 р., що знаходиться у власності ПП «Іріда-ОІЛ», своєчасно та в повному обсязі не сплатив орендну плату та суму нараховану за надані комунальні послуги, внаслідок чого виникла заборгованість відповідача перед позивачем у сумі 261 543, 54 грн., в тому числі: 45 000,94 грн. сума основного боргу та 216 543,54 грн. штрафні санкції.

Рух справи відображено в ухвалах суду, що містяться в матеріалах справи.

В судовому засіданні 06.08.2013 р. відповідачем подано клопотання про зупинення провадження у даній справі до вирішення справи господарським судом Львівської області №914/3030/13 за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Приватного підприємства «Іріда - ОІЛ» про визнання недійсним розділу 5 договору №Р-К/13 від 14.01.2013 р. Як доказ додано копію ухвали господарського суду Львівської області від 06.08.2013 р. у справі №914/3030/13.

Представник відповідача в судовому засіданні 06.08.2013 р. підтримала вказане клопотання.

Представник позивача в судовому засіданні 06.08.2013 р. заперечила проти зупинення провадження у даній справі.

До вирішення питання про зупинення провадження у справі господарський суд зобов'язаний встановити: як пов'язана справа, яка розглядається господарським судом, із справою, яка розглядається іншим судом; чим обумовлюється неможливість розгляду справи. Пов'язаність справ полягає в тому, що рішення по іншій справі встановлює обставини, що впливають на зібрання та оцінку доказів у даній справі, зокрема факти, що мають преюдиціальне значення. Ці обставини повинні бути такими, що мають значення для даної справи.

Для повного і всебічного дослідження і прийняття правильного рішення відносно заявленого клопотання суд вирішив за доцільне оголосити перерву в судовому засіданні до 07.08.2013 р. та зобов'язати представника відповідача надати суду копію позовної заяви у справі №914/3030/13 і розглянути по суті подану заяву про зупинення провадження у даній справі в наступному судовому засіданні.

В судовому засіданні 07.08.2013 р. за клопотанням відповідача ФОП ОСОБА_1 здійснюється фіксація судового процесу за допомогою технічних засобів.

Відповідачка подала в судовому засіданні 07.08.2013 р. копію позовної заяви у справі №914/3030/13 і правове обґрунтування заяви про зупинення провадження у справі №914/2673/13, просить задоволити її заяву про зупинення провадження у справі №914/2673/13 із викладених нею підстав.

Представник позивача заперечив проти зупинення провадження у даній справі, так як дані справи не пов'язані між собою.

За приписами ч.1 ст.79 ГПК України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядалися іншим судом. При цьому пов'язаною з даною справою є така інша справа, у якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів у даній справі; в тому числі йдеться про факти, які мають преюдиціальне значення (частини друга - четверта статті 35 ГПК). Під неможливістю розгляду даної справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв'язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи даному господарському суду, одночасністю розгляду двох пов'язаних між собою справ різними судами або з інших причин (п.3.16 постанови Вищого господарського суду України №18 від 26.11.2012р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Виходячи зі ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи вищевикладене та беручи до уваги, що відповідачем не наведено доводів в обґрунтування неможливості вирішення спору у справі №914/2673/13 до розгляду господарським судом Львівської області пов'язаної справи №914/3030/13, так як не визначено, які саме факти, встановлені в межах останньої, можуть істотно вплинути на вирішення розглядуваної справи, суд в задоволенні клопотання ФОП ОСОБА_1 про зупинення провадження у справі №914/2673/13 відмовив.

В судове засідання 10.09.2013 р. представник позивача з'явився, подав заяву про зменшення позовних вимог, якою просить стягнути з відповідача 39 000,94 грн. суми основного боргу та 216 543,54 грн. штрафних санкцій. Заперечує проти розстрочки виконання рішення у даній справі, мотивуючи важким фінансовим становищем підприємства позивача і тим, що відповідач з часу розгляду справи в суді жодного платежу не здійснила в рахунок погашення боргу, вважає, що відповідач має змогу сплатити борг, так як вона займається і іншою підприємницькою діяльністю.

Заява позивача про зменшення розміру позовних вимог прийнята судом, оскільки вона не протирічить діючому законодавству, не порушує нічиї права та охоронювані законом інтереси, а також є процесуальним правом сторони, відповідно до ст. 22 ГПК України.

В судове засідання 10.09.2013 р. відповідач з'явився, проти позову заперечив, щодо стягнення основного боргу в сумі 39 000,94 грн., стверджує що сума основної заборгованості становить 30 650,64 грн., пеня - 2 768,14 грн. виходячи з подвійної облікової ставки. Не визнає суму комунальних послуг за травень 2013 р. в сумі 8 350,27 грн. так як не підписаний нею акт про надані послуги і вона не отримувала рахунку від відповідача. Крім того відповідач подав заяву про розстрочку виконання рішення, якою просить суд розстрочити виконання рішення з суми основного боргу у розмірі 30 650,64 грн. та пені у розмірі 2 567, грн., а всього 33 217,64 грн. на рік рівними частинами, по 2 768,14 грн. щомісяця.

В судовому засіданні 10.09.2013 р. судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представників сторін які з'явились в судове засідання дослідивши матеріали справи в їх сукупності, оглянувши оригінали документів, суд встановив.

14.01.2013 р. між Приватним підприємством «Іріда-ОІЛ» (далі позивач) та ФОП ОСОБА_1 (далі відповідач) був укладений договір оренди № Р-К/13 на нежитлові приміщення площею 396,30 кв. м. за адресою: АДРЕСА_1 для організації та розміщення ресторану-клубу (надалі по тексту рішення - договір).

Договір укладено строком з 14.01.2013 р. до 31.12.2013 р. включно (п. 1.3. Договору). Як вбачається, вказане орендоване майно передано орендодавцем орендарю по акту прийому-передачі від 14.01.2013 р., що підписаний сторонами Договору і міститься в матеріалах справи.

У відповідності до п. 4.2. Договору оренди № Р-К/13 від 14 січня 2013 року, обов'язок здійснювати платежі за Договором виникає у Орендаря з дати підписання Сторонами Акту приймання-передачі Об'єкта в оренду, тобто 14 січня 2013 року.

Згідно умов договору оренди № Р-К/13 від 14.01.2013 р., орендна плата сплачується Орендарем не пізніше 10 числа поточного (звітного) місяця (за який проводиться оплата) (п.4.9. Договору).

Крім того, одночасно зі сплатою орендної плати Орендар щомісячно сплачує (компенсує) Орендодавцеві витрати з оплати за комунальні послуги (комунальні платежі). Сплата комунальних платежів здійснюється Орендарем щомісячно, не пізніше 10 числа місяця, наступного за звітним (п.4.11. Договору оренди) на підставі виставлених Орендодавцем рахунків.

Відповідач свої зобов'язання по сплаті орендної плати з січня 2013 р. по травень 2013 року не виконував належним чином, 15.05.2013 р. позивачем був підготовлений лист - вимога відповідачу про оплату заборгованості разом з актом звіряння. Даний лист-вимога разом з актом звіряння був одержаний відповідачем під розписку, акт звіряння був підписаний та завірений печаткою без жодних застережень. Внаслідок підписання акту звіряння взаєморозрахунків за період з січня 2013 р. по травень 2013 р. сторони визнали і підписали, що існує заборгованість відповідача перед позивача у сумі 120824,99грн., зокрема з орендної плати в сумі 110964,00 грн., заборгованість з сплати комунальних послуг в сумі 9860,99 грн. В дану суму орендної плати сторонами включено суму 16 107,68 грн. за повний місяць травень 2013 р., так як орендар зобов'язаний орендну плату щомісячно сплатити до 10 числа поточного звітного місяця (за який проводиться оплата (п. 4.9. Договору), а акт звіряння вказаних розрахунків за період січень 2013 р. - травень 2013 р. за даними на 31.05.2013 р. В даний акт звіряння не включена сторонами сума витрат з оплати за комунальні послуги за травень 2013 р., так як сплата комунальних комунальних платежів здійснюється орендарем щомісячно, не пізніше 10 числа м'ясця, наступного за звітним (п.4.11. Договору оренди) на підставі виставлених орендодавцем рахунків, а акт звіряння взаєморозрахунків за період: січень 2013 р.- травень 2013 р. складений за даними 31.05.2013 р.

У зв'язку з тим, що відповідач мав заборгованість зі сплати орендної плати та комунальних платежів і не погасив заборгованості у вказані терміни, ПП «Іріда-ОІЛ» розірвало Договір оренди № Р-К/13 від 14 січня 2013 року з 18 травня 2013 року та нарахувало штрафні санкції у відповідності до договору. Відповідачка не заперечує проти розірвання договору і про перебування її в орендованому приміщення по 18.05.2013 р. включно. Позивач здійснив нарахування боргу і штрафних санкцій відповідачу зі сплати орендної плати та комунальних послуг по 18.05.2013 р., тобто по час розірвання договору оренди.

Відповідно до п. 4.8. Договору Орендар протягом 5 календарних днів з моменту укладення Договору зобов'язується сплатити Орендодавцю гарантійний платіж (внесок) у розмірі 27 741 (двадцять сім тисяч сімсот сорок одна) гривня (в тому числі ПДВ 20 %), який зараховується в оплату за останній календарний повний місяць оренди. З врахуванням п. 4.8. Договору та часткового погашення заборгованості відповідачем, сума заборгованості відповідача перед позивачем складає 39 000,94 грн. на час прийняття рішення у справі за орендну плату та комунальні послуги, а також 216543,54 грн. нарахованих штрафних санкцій. В тому числі штрафна санкція в розмірі 2% від суми заборгованості за кожен день прострочення - 166 302,07 грн., за прострочення більше ніж 15 календарних днів додаткова оплата штрафних санкцій 50% від суми прострочення - 22 500,47 грн. та прострочення орендарем строків передачі об'єкта оренди штрафна санкція у розмірі орендної плати за останній повний місяць оренди об'єкта - 27 741,00 грн., хоча внаслідок проведеного перерахунку штрафна санкція 2% від суми заборгованості за кожен день прострочення складає 180 129,61 грн. Однак позивач необмежений правом просити стягнути з відповідача меншу суму штрафних санкцій.

Дана заборгованість відповідачем не погашена, доказів оплати такої суду не представлено.

При прийняті рішення суд виходить з такого.

У відповідності до вимог ст.11 Цивільного кодексу України , цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Таким чином, підстави виникнення зобов'язань (цивільних прав та обов'язків) встановлені ст. 11 ЦК України , зокрема вони виникають з договорів, тобто носять диспозитивний характер. Це полягає у обов'язку сторін договору виконувати взяті на себе зобов'язання, визначені умовами договору.

Відповідно до вимог ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно ст. 759 ЦК України , За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Статтею 793 ЦК України визначено, що Договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) укладається у письмовій формі. Договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) строком на три роки і більше підлягає нотаріальному посвідченню.

Умовами ст. 795 ЦК України , Передання наймачеві будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту починається обчислення строку договору найму, якщо інше не встановлено договором. Повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.

За змістом ст. 509 Цивільного кодексу України , зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку, при цьому зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу .

Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України , господарські зобов'язання виникають з господарського договору та інших угод, передбачених законом.

Відповідно до вимог ст. 526 Цивільного кодексу України , зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Абзац 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності до вимог ст. 610 Цивільного кодексу України , порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Пунктом 4.9. умов договору оренди № Р-К/13 від 14.01.2013 р. орендна плата сплачується Орендарем не пізніше 10 числа поточного (звітного) місяця (за який проводиться оплата).

Як встановлено, під час розгляду справи судом із врахуванням заяви про зменшення позовних вимог, основна заборгованість відповідача перед позивачем за період з січня 2013 р. по 18 травня 2013 р. становить: по орендній платі та комунальних послугах - 39000,94 грн. Це підтверджується актом звіряння взаємних розрахунків за період січень 2013 р. травень 2013 р., актами надання послуг за цей період копіями платіжних доручень та поясненнями представників сторін в судовому засіданні.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача 39000,94 грн. заборгованості за оренду приміщень та за комунальні послуги по 18.05.2013 р. є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення, так як відповідачка не заперечила факт користування орендованим приміщенням і наданими послугами по 18.05.2013 р. Акт приймання-передачі скеровано нею позивачу для підписання тільки 05.07.2013 р. і звернулась вона до правоохоронних органів із заявою про те, що позивач чинить їй перешкоди тільки 5 липня 2013 р., що вбачається з матеріалів справи.

Відповідно до п. 5.2. Договору у випадку несвоєчасного та/або не в повному обсязі перерахування орендної плати та/або оплати за комунальні послуги, Орендар сплачує Орендодавцю штрафну санкцію в розмірі 2 % від суми заборгованості за кожен день прострочення. У випадку, якщо прострочення складатиме більше ніж 15 календарних днів, Орендар, окрім сплати штрафних санкцій за кожен день прострочення, зобов'язаний додатково сплатити Орендодавцю штрафну санкцію у розмірі 50 % від суми прострочення. Нарахування штрафних санкцій за кожен день прострочення при цьому не припиняється.

Відповідно до п. 5.4. у випадку прострочення однією із Сторін строків приймання/передачі Об'єкту оренди, встановлених цим Договором, Сторона, що прострочила приймання/передачу, сплачує на користь іншої Сторони штрафну санкцію у розмірі орендної плати за останній повний місяць оренди Об'єкта.

Згідно розрахунку штрафних санкцій, здійсненого судом, то такі складають: 2% від суми заборгованості за кожен день прострочення - 180 129,61 грн., за прострочення більше ніж 15 календарних днів додаткова оплата штрафних санкцій 50% від суми прострочення - 22 500,47 грн. та прострочення орендарем строків передачі об'єкта оренди штрафна санкція у розмірі орендної плати за останній повний місяць оренди об'єкта - 27 741,00 грн., а всього 230 371,08 грн. Однак позивач вправі вимагати стягнення штрафних санкцій в меншій сумі, як він і заявив в позові стягнути з відповідача: 2% від суми заборгованості за кожен день прострочення - 166 302,07 грн., за прострочення більше ніж 15 календарних днів додаткова оплата штрафних санкцій 50% від суми прострочення - 22 500,47 грн. та прострочення орендарем строків передачі об'єкта оренди штрафна санкція у розмірі орендної плати за останній повний місяць оренди об'єкта - 27 741,00 грн., а всього 216 543,54 грн., які нараховані ним правомірно до стягнення.

Згідно п. 3 ст. 83 ГПК України господарський суд приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Відповідно до ст. 233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Господарський суд, приймаючи рішення, має право, зокрема, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання. (п.3 ст. 83 ГПК України).

Враховуючи майнові інтереси обох сторін, матеріальне становище відповідача зважаючи на те, що розмір штрафні санкції надмірно великі, керуючись ст. 233 ГК України та ст. 83 ГПК України, суд зменшує розмір штрафних санкцій, які підлягають до стягнення з відповідача до суми 209 043,07 грн., яку слід стягнути з відповідача.

У відповідності з пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що позов обгрунтований поданими доказами, не спростований відповідачем і підлягає до задоволення повністю, однак суд керуючись ст. 83 ГПК зменшує розмір штрафу.

Відповідно до частини 1 статті 121 Господарського процесуального кодексу України, при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Як зазначено у пункті 7.1.2 Постанови Пленуму Вищого Господарського суду України від 17 жовтня 2012 року N 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" розстрочка означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частки також повинні визначатись господарським судом. При цьому слід мати на увазі, що розстрочка можлива при виконанні рішення, яке стосується предметів, що діляться (гроші, майно, не визначене індивідуальними ознаками; декілька індивідуально визначених речей тощо).

Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення, відповідно до пункту 7.2. Постанови можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 Господарського процесуального кодексу, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо .

Отже, в основу ухвали про надання розстрочки або відстрочки виконання рішення суду має бути покладений обґрунтований висновок про наявність обставин, що ускладнюють або роблять неможливим його виконання.

Викладені відповідачем у заяві доводи не мають достовірного характеру та ґрунтуються на його припущеннях, що в майбутньому сума заборгованості, яка існує перед позивачем, буде зменшена за рахунок отриманих боржником доходів. Проте заявником не подано суду письмових доказів, які б підтверджували можливість отримання таких доходів в майбутньому. Таким чинно заява відповідача про розстрочку виконання рішення є необґрунтованою і задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених вимог. Так як у даній справі позов задоволено частково то слід стягнути судовий збір з відповідача на користь позивача в сумі 5 077,39 грн.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду, зокрема, у разі зменшення розміру позовних вимог.

Приймаючи до уваги, що позивачем в судовому засіданні 10.09.2013 року було зменшено позовні вимоги, то відповідно до ч. 2 ст. 7 Закону України "Про судовий збір", позивачу - Приватному підприємству «Іріда - ОІЛ» підлягає поверненню з державного бюджету 153,53 грн., судового збору, сплаченого згідно платіжного доручення № 197 від 08.07.2013 року, оригінал якого знаходиться в матеріалах справи № 914/2673/13.

Враховуючи наведене, керуючись ст. ст. 33, 43, 49, 82, 83, 84, 85 , 121 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (адреса: 81130, АДРЕСА_2 ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь Приватного підприємства «Іріда - ОІЛ» (адреса: 79019, м. Львів, пл. Старий Ринок 8; ідентифікаційний код 34606032 ) 39 000,94 грн. - основної заборгованості, 209 043,07 грн. - штрафних санкцій та 5 077,39 грн. витрат понесених на сплату судового збору.

3. В задоволенні решта позовних вимог відмовити.

4. В задоволенні заяви відповідача про відстрочку виконання рішення відмовити.

5. Повернути позивачеві - Приватному підприємству «Іріда - ОІЛ» (адреса: 79019, м. Львів, пл. Старий Ринок 8; ідентифікаційний код 34606032 ) з державного бюджету 153,53 грн. судового збору, сплаченого платіжним дорученням № 197 від 08.07.2013 року .

6. Наказ видати відповідно до ст. 116 ГПК України.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст. ст. 91- 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 16.09.2013 р.

Суддя Долінська О.З.