Постанова

від 12.09.2013 по справі 910/1332/13

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" вересня 2013 р. Справа№ 910/1332/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Гаврилюка О.М.

суддів: Гончарова С.А.

Коротун О.М.

за участю секретаря судового засідання Шалівського В.О.

за участю прокурора Некрасова О.М. - посв. Від 05.09.2012 року № 002627

за участю представників

від позивача: не з'явилися

від відповідача: Синиця І.В. - директор

від третьої особи 1: не з'явилися

від третьої особи 2: не з'явилися

від третьої особи 3: не з'явилися

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Євроагропак" на рішення господарського суду м. Києва від 25.06.2013 року

у справі № 910/1332/13 (суддя Васильченко Т.В.)

за позовом Прокурор Ічнянського району Чернігівської області (м. Ічня Чернігівської області) в інтересах держави в особі Гмирянської сільської ради Ічнянського району (с. Гмирянка Ічнянського району Чернігівської області)

до Товариства з обмеженою відповідальністю „Євроагропак" (м. Київ)

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача

1. Державна екологічна інспекція у Чернігівській області (м. Чернігів)

2. Чернігівська обласна рада (м. Чернігів)

3. Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві (м. Київ)

про стягнення 29 304 грн.

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Чернігівської області звернувся Прокурор Ічнянського району Чернігівської області в інтересах держави в особі Гмирянської сільської ради Ічнянського району з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „Євроагропак" про стягнення з відповідача на користь держави в особі Гмирянської сільської ради Ічнянського району шкоди від засмічення земель через порушення природоохоронного законодавства внаслідок несанкціонованого розміщення відходів деревообробки у сумі 29 304 грн.

Ухвалою від 21.01.2013 року господарський суд Чернігівської області матеріали справа направив за підсудністю до господарського суду м. Києва.

Ухвалою від 25.01.2013 року господарський суд м. Києва залучив до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Державну екологічну інспекцію у Чернігівській області.

Ухвалою від 01.04.2013 року господарський суд м. Києва залучив до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Чернігівську обласну раду та Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві.

Рішенням від 25.06.2013 року господарський суд м. Києва позов задовольнив. Стягнув з ТОВ „Євроагропак" в доход Державного бюджету України, бюджету Гмирянської сільської ради Ічнянського району Чернігівської області та бюджету Чернігівської області шкоду, завдану державі внаслідок порушення вимог природоохоронного законодавства у розмірі 29 304 грн. Стягнув з ТОВ „Євроагропак" в доход Державного бюджету України 1 720 грн. 50 коп. судового збору.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням місцевого господарського суду ТОВ „Євроагропак" звернулося до апеляційного господарського суду з клопотанням про відновлення строку на подання апеляційної скарги та з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду м. Києва від 25.06.2013 року № 910/1332/13 повністю і прийняти нове рішення, яким судові витрати покласти на відповідача.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 21.08.2013 року відповідачу було відновлено строк на апеляційне оскарження, його апеляційна скарга була прийнята до провадження та призначено розгляд справи № 910/1332/13 у судовому засіданні за участю прокурора, представників сторін та третіх осіб.

В судове засідання 12.09.2013 року повноважні представники позивача та третіх осіб не з'явилися та про причини неявки суд не повідмили, хоча про час та місце судового засідання були повідомлені належним чином. Після обговорення судова колегія дійшла висновку, що неявка повноважних представників позивача та третіх сторін не перешкоджає розгляду апеляційної скарги по суті. В судовому засіданні 12.09.2013 року представник відповідача підтримав вимоги своєї апеляційної скарги. Прокурор проти вимог апеляційної скарги заперечував.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора та представника відповідача, судова колегія виходить із наступних обставин.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом та підтверджується матеріалами справи з 20.11.2012. року по 21.11.2012 року державні інспектори з охорони навколишнього природного середовища Чернігівської області на підставі наказу від 16.11.2012 року № 1264, в присутності директора підприємства Синиці І.В. провели позапланову перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами Товариством з обмеженою відповідальністю „Євроагропак".

За результатами зазначеної перевірки складено акт перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства № 534/05, яким встановлено, що на земельній ділянці сільськогосподарського призначення розміщеної по вул. Першотравнева, 2 у с. Гмирянка Чернігівської області виявлено засмічення ґрунту відходами деревообробки, що є порушенням вимог ст.ст. 17, 33, 34 Закону України „Про відходи", ст. ст. 34, 45 Закону України „Про охорону земель" та ДСанПіН 2.2.7.029-99, затверджених постановою Головного державного санітарного лікаря України від 01.07.1999 року № 29.

Зазначений акт був підписаний директором Товариства з обмеженою відповідальністю „Євроагропак" Синицею І.В., з зауваженнями про те, що він не згоден з визначенням відходи, оскільки дані відходи по технологічному процесу є вторинною сировиною для виготовлення продукції, але погодився з зазначенням того, що зберігання даної сировини дійсно не відповідає вимогам природоохоронного законодавства.

На підставі акта перевірки державним інспекторами ОНПС 21.11.2012 року складено протокол про адміністративне правопорушення № 001760 та 21.11.2012 року винесено постанову про накладення на керівника відповідача Синицю І.В. адміністративного стягнення у розмірі 1 700 грн., який сплачений відповідачем.

21.11.2012 року за результатами перевірки винесено припис № 534/05, яким відповідача зобов'язано усунути порушення природоохоронного законодавства, який вручений директору ТОВ „Євроагропак" Синиці І.В.

Як вбачається з матеріалів справи, акт перевірки від 20.11-21.11.2012 року, протокол про адміністративне правопорушення від 21.11.2012 року та постанова про накладення адміністративного стягнення від 21.11.2012 року станом на час розгляду судом даної справи є чинними, ніким не оскаржені і не скасовані.

20.12.2012 року ДЕІ у Чернігівській області здійснено розрахунок розміру шкоди від засмічення земель через порушення природоохоронного законодавства внаслідок несанкціонованого розміщення відходів деревообробки. Згідно розрахунку розмір шкоди, завданої порушенням природоохоронного законодавства, складає 29 3040 грн.

ДЕІ в Чернігівській області направило відповідачу претензію від 21.12.2012 року № 09-03/4090 про відшкодування шкоди в сумі 29 304 грн. заподіяної державі в результаті засмічення земель

Відповідач відповіді на претензію не надав, заподіяну шкоду не відшкодував.

З огляду на викладене, оскільки відповідач допустив порушення вимог природоохоронного законодавства, чим завдав державі шкоди, прокурор звернувся з даним позовом до господарського суду.

Дослідивши докази, що є у справі, заслухавши пояснення прокурора та представника відповідача, перевіривши застосування норм матеріального та процесуального права судом першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги судова колегія апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення місцевого господарського суду має бути залишено без змін, виходячи із наступного.

Відповідно до договору оренди нерухомого майна від 02.04.2012 року ТОВ „Євроагропак" (відповідачу) було передано в оренду у строкове (1 рік з моменту підписання акту прийому-передачі нерухомого майна), платне користування виробничі приміщення площею 2157,7 кв.м, які знаходяться на земельній ділянці по вул. Першотравнева в с. Гмирянка, Ічнянського району Чернігівської області на якій останній і здійснює господарську діяльність з виробництва продукції деревини, лісопильного виробництва та інше.

За умовами ч. 4 ст. 148 Господарського кодексу України, правовий режим використання окремих видів природних ресурсів (землі) встановлюється законами.

Ч. 1 ст. 149 ГК України передбачає, що суб'єкти господарювання використовують у господарській діяльності природні ресурси в порядку спеціального або загального природокористування відповідно до цього Кодексу та інших законів.

Статтею 1 Земельного кодексу України передбачено, що використання власності на землю не може завдавати шкоди правам і свободам громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі. Ґрунти земельних ділянок є об'єктом особливої охорони.

Законом України „Про охорону земель" встановлені вимоги до власників, землекористувачів, у тому числі орендарів, земельних ділянок при здійсненні господарської діяльності.

Так, власники і землекористувачі, в тому числі орендарі, земельних ділянок при здійсненні господарської діяльності зобов'язані, зокрема: дотримуватися вимог земельного та природоохоронного законодавства України; забезпечувати використання земельних ділянок за цільовим призначенням та дотримуватися встановлених обмежень (обтяжень) на земельну ділянку та забезпечувати захист земель від ерозії, виснаження, забруднення, засмічення, засолення, осолонцювання, підкислення, перезволоження, підтоплення, заростання бур'янами, чагарниками і дрібноліссям (ст. 35 Закону).

При цьому нормами ст. 37 зазначеного вище закону визначено, що використання земельних ділянок способами, що призводять до погіршення їх якості, забороняється.

Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що чинним законодавством за відповідачем закріплений обов'язок проводити на земельних ділянках господарську діяльність способами, які не завдають шкідливого впливу на стан земель і родючість ґрунтів та не допускати їх засмічення.

Проте, відповідач, здійснюючи свою господарську діяльність, в порушення наведених норм, допустив засмічення земельної ділянки, що ним використовується та знаходиться за адресою по вул. Першотравнева в с. Гмирянка, Ічнянського району Чернігівської області, оскільки на земельній ділянці без твердого покриття знаходяться відходи деревообробки.

Відповідно до ст. 1 Закону України „Про відходи" відходи - це будь-які речовини, матеріали і предмети, що утворилися у процесі виробництва чи споживання, а також товари (продукція), що повністю або частково втратили свої споживчі властивості і не мають подальшого використання за місцем їх утворення чи виявлення і від яких їх власник позбувається, має намір або повинен позбутися шляхом утилізації чи видалення.

Виробником відходів є фізична або юридична особа, діяльність якої призводить до утворення відходів.

Згідно зі ст. 8 Закону України „Про відходи" відходи є об'єктом права власності. Право власності на відходи може переходити від однієї особи до іншої в порядку, передбаченому законом.

З аналізу змісту статей 1, 8 Закону України „Про відходи" вбачається, що речовини, матеріали та предмети, що підпадають під поняття відходів, є об'єктом права власності суб'єктів права, які володіють, користуються та розпоряджаються ними в межах, визначених законом; вказані речовини, матеріали та предмети підлягають обов'язковій утилізації чи видаленню у разі перебування їх поза межами об'єктів поводження з відходами.

Згідно статті 17 Закону України „Про відходи" суб'єкти господарської діяльності у сфері поводження з відходами зобов'язані, зокрема, не допускати зберігання та видалення відходів у несанкціонованих місцях чи об'єктах, відшкодовувати шкоду, заподіяну навколишньому природному середовищу внаслідок порушення встановлених правил поводження з відходами, відповідно до законодавства України.

При цьому, зберігання та видалення відходів здійснюються в місцях, визначених органами місцевого самоврядування з врахуванням вимог земельного та природоохоронного законодавства, за наявності спеціальних дозволів, у яких визначені види та кількість відходів, загальні технічні вимоги, заходи безпеки, відомості щодо утворення, призначення, методів оброблення відповідно до встановлених лімітів та умови їх зберігання. Забороняється несанкціоноване скидання і розміщення відходів у тому числі побутових у підземних горизонтах, на території міст та інших населених пунктів, у інших місцях, що може створювати небезпеку для навколишнього природного середовища та здоров'я людини (ст. 33 Закону).

Відповідно до Державного класифікатора відходів ДК 005-96, затвердженого наказом Держстандарту України від 29.02.1996 року № 89 до групи 20 включено відходи, що утворюються під час виробництва деревини та виробів з деревини та корку, виробів з соломи та інших матеріалів.

Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновками місцевого господарського суду про те, що викладене спростовує посилання відповідача на те, що дані відходи не є відходами у розумінні законодавчого визначення даного поняття, а використовуються ним як вторинна сировина, що, до того ж, не звільняє його від обов'язку, додержуватись вимог встановлених законодавством для поводження з відходами.

Відповідно до п. а ч. 1 ст. 32 Закону України „Про відходи" з метою обмеження та запобігання негативному впливу відходів на навколишнє природне середовище та здоров'я людини забороняється вести будь-яку господарську діяльність, пов'язану з утворенням відходів без одержання від спеціально уповноважених органів виконавчої влади у сфері поводження з відходами лімітів на обсяги утворення та розміщення відходів.

Згідно ст. 55 Закону України „Про охорону навколишнього природного середовища" суб'єкти права власності на відходи повинні вживати ефективних заходів для зменшення обсягів утворення відходів, а також для їх утилізації, знешкодження або розміщення. Розміщення відходів дозволяється лише за наявності спеціального дозволу на визначених місцевими радами територіях у межах установлених лімітів з додержанням санітарних і екологічних норм способом, що забезпечує можливість їх подальшого використання як вторинної сировини і безпеку для навколишнього природного середовища та здоров'я людей.

Також відповідно до ст. 1 Закону України „Про відходи" визначено, що відходи як вторинна сировина це - відходи, для утилізації та переробки яких в Україні існують відповідні технології та виробничо-технологічні і/або економічні передумови. Утилізація відходів - використання відходів як вторинних матеріальних чи енергетичних ресурсів. Аналогічна правова позиція міститься в постанові Вищого господарського суду України від 23.03.2010 року № 12/1583.

Місцевий господарський суд дійшов вірного висновку, що відповідно до чинного законодавства залишки деревини від основного виробництва, які відповідач має намір використовувати як вторинну сировину, все рівно вважаються відходами та мають зберігатися відповідно до встановлених стандартів, чого відповідачем забезпечено не було.

Наявні в матеріалах справи договір №02/11-01 від 02.11.2012 поставки обладнання для виготовлення паливного брикету та довідка на підтвердження використання твердого біопалива (деревини) для опалення приміщень з підписами громадян, які в сукупності вказують на подальше використання товариством відходів власного виробництва в господарській діяльності як товару для продажу та в якості палива для власних приміщень, свідчать про утилізацію цих відходів.

Проте відповідно до пояснень відповідача вони мали разовий характер. В подальшому залишки деревини так і залишилися на земельній ділянці.

Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що відповідачем не доведено, яким чином подальше використання відходів деревообробки може спростувати факт засмічення відповідачем земельної ділянки по вул. Першотравнева, 2 у с. Гмирянка Чернігівської області площею 0,0792 га відходами у загальному об'ємі 476 куб. м, що зафіксовано актом обстеження засміченої земельної ділянки від 21.11.2012 року.

Таким чином місцевий господарський суд дійшов вірного висновку, що відповідач в порушення наведених вище норм чинного законодавства, допустив засмічення земельної ділянки площею 0,0792 га відходами у загальному об'ємі 476 куб. м (згідно акту обстеження засміченої земельної ділянки), що підтверджується актом перевірки від 21.11.2012 року та не спростовано відповідачем під час розгляду справи.

Відповідно до ст. 68 Закону України „Про охорону навколишнього природного середовища" підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду визначено статтею 1166 Цивільного кодексу України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Тобто, за змістом даної правової норми, підставою для виникнення цивільно-правової відповідальності є наявність шкоди, протиправна поведінка (дія чи бездіяльність) заподіювача шкоди, причинний зв'язок між ними та наявність вини особи, яка заподіяла шкоду. Відсутність хоча б одного елемента складу правопорушення виключає настання відповідальності, передбаченої статтею 1166 Цивільного кодексу України.

При цьому, у відповідності до ст. 1172 ЦК України, юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Відповідно до пунктів 5, 6 Рекомендацій Президії Вищого арбітражного суду України „Про деякі питання практики вирішення спорів пов'язаних з відшкодуванням шкоди" від 01.04.1994 року № 02-5/215 підстави відповідальності за заподіяння шкоди, передбачені статтями 1166 та 1187 Цивільного кодексу України, застосовують і при вирішенні спорів, пов'язаних з відшкодуванням шкоди, заподіяної порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Факт засмічення земельної ділянки площею 0,0792 га відходами у загальному об'ємі 476 куб. м, підтверджується актом перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства №534/05 від 20.11-21.11.2012, протоколом про адміністративне правопорушення та постановою про накладення адміністративного стягнення від 21.11.2012, які є джерелом доказової інформації.

З огляду на вищенаведене, враховуючи, що факт засмічення земельної ділянки відходами підтверджується матеріалами справи і відповідачем у встановленому порядку не спростований, суд дійшов висновку, що відповідач, як винна особа, повинен відшкодувати завдані державі збитки внаслідок порушення вимог природоохоронного законодавства в повному обсязі.

Порядок розрахунку шкоди, яка підлягає відшкодуванню, передбачений у Методиці визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення вимог природоохоронного законодавства, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 27.10.1997 року № 171 (надалі - Методика).

З аналізу пункту 1.3 Методики вбачається, що вона встановлює порядок розрахунку розмірів відшкодування шкоди суб'єктами господарювання та фізичними особами в процесі їх діяльності через забруднення (засмічення) земель будь-якого цільового призначення, що сталося внаслідок несанкціонованих (непередбачених проектами, дозволами) скидів (викидів) речовин, сполук і матеріалів, внаслідок порушення норм екологічної безпеки у разі зберігання, транспортування та проведення вантажно-розвантажувальних робіт, використання пестицидів і агрохімікатів, токсичних речовин, виробничих і побутових відходів; самовільного розміщення промислових, побутових та інших відходів.

Землі вважаються засміченими, якщо на відкритому ґрунті наявні сторонні предмети і матеріали, сміття без відповідних дозволів, що призвело або може призвести до забруднення навколишнього природного середовища (п. 3.2 Методики).

П. 3.3 Методики визначено, що факти забруднення (засмічення) земель встановлюються уповноваженими особами, які здійснюють державний контроль за додержанням вимог природоохоронного законодавства шляхом оформлення актів перевірок, протоколів про адміністративне правопорушення та інших матеріалів, що підтверджують факт забруднення та засмічення земель.

При цьому, вказана методика встановлює самостійні та окремі підстави для відшкодування шкоди, заподіяної державі внаслідок порушень природоохоронного законодавства, зокрема, самовільного розміщення промислових, побутових та інших відходів.

Відповідно до п. 5.5 Методики, розмір шкоди внаслідок засмічення земель визначається за формулою 6:

РШЗ = А х Б х ГОЗ х ПДЗ х КЗЗ х КНВ х КЕГ,

де

РШЗ - розмір шкоди від засмічення земель, грн.;

А - питомі витрати на ліквідацію наслідків засмічення земельної ділянки, значення якого дорівнює 0,5;

Б - коефіцієнт перерахунку, що при засміченні земельної ділянки побутовими, промисловими та іншими відходами дорівнює 10, а небезпечними (токсичними) відходами - 100.

ГОЗ - нормативна грошова оцінка земельної ділянки, що зазнала засмічення, грн./кв.м;

ПДЗ - площа засміченої земельної ділянки, кв.м;

КЗЗ - коефіцієнт засмічення земельної ділянки, що характеризує ступінь засмічення її відходами, який визначається за додатком 6;

КНВ - коефіцієнт небезпеки відходів, який визначається за додатком 5;

КЕГ - коефіцієнт еколого-господарського значення земель визначається за додатком 2.

З матеріалів справи вбачається, що питомі витрати на ліквідацію наслідків засмічення земельної ділянки дорівнює 0,5 (постійна величина); коефіцієнт перерахунку дорівнює 10, оскільки відходи деревообробки не відносяться до небезпечних, нормативна грошова оцінка засміченої земельної ділянки становить 1,85; площа засміченої земельної ділянки дорівнює 792 кв.м (відповідно до акту обстеження земельної ділянки і була визначена шляхом перемноження замірів ширини (11 м) та довжини (72 м)); коефіцієнт засмічення земельної ділянки становить 4, коефіцієнт небезпеки відходів складає 1,0, оскільки відходи деревообробки відносяться до четвертого класу небезпеки (мало небезпечні); коефіцієнт еколого-господарського значення земель складає 1,0, оскільки засмічена ділянка відноситься до земель категорії сільськогосподарського призначення.

З урахуванням зазначеного, розрахунок шкоди проводиться наступним чином:

РШЗ = А х Б х ГОЗ х ПДЗ х КЗЗ х КНВ х КЕГ = 0,5 x 10 x 1,85 х 792 х 4 х 1,0 х 1,0 = 29 304 грн.

Таким чином, позовні вимоги розраховані вірно та у відповідності з законодавством, яке регулює спірні правовідносини.

Відповідно до вимог ст. 66 Конституції України, ст. 69 Закону України „Про охорону навколишнього природного середовища" кожен хто заподіяв шкоду навколишньому природному середовищу, повинен відшкодувати шкоду у повному обсязі.

З огляду на вищевикладене місцевий господарський суд правомірно стягнув з відповідача шкоду в розмірі 29 304 грн.

Відповідно до ст. 42 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" в Україні фінансування заходів щодо охорони навколишнього природного середовища здійснюється за рахунок Державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим та місцевих бюджетів, коштів підприємств, установ та організацій, фондів охорони навколишнього природного середовища, добровільних внесків та інших коштів.

За приписами п. „г" ч. 4, ч. 6 ст. 47 вказаного Закону державний фонд охорони навколишнього природного середовища утворюється за рахунок частини грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища в результаті господарської та іншої діяльності, згідно з чинним законодавством. Кошти місцевих, Автономної Республіки Крим і Державного фондів охорони навколишнього природного середовища можуть використовуватись тільки для цільового фінансування природоохоронних та ресурсозберігаючих заходів, в тому числі наукових досліджень з цих питань, ведення державного кадастру територій та об'єктів природно-заповідного фонду, а також заходів для зниження впливу забруднення навколишнього природного середовища на здоров'я населення.

Статтею 11 Закону України „Про Державний бюджет України на 2013 рік" встановлено, що джерелами формування спеціального фонду Державного бюджету України на 2013 рік у частині доходів є надходження, визначені частиною третьою статті 29 Бюджетного кодексу України.

Відповідно до ч. 3 ст. 29 Бюджетного кодексу України, джерелами формування спеціального фонду Державного бюджету України в частині доходів є, зокрема 30 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності.

Згідно п. 7 ч. 2 ст. 69 Бюджетного кодексу України до надходжень спеціального фонду місцевих бюджетів належать, зокрема, 70 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, в тому числі: до сільських, селищних, міських бюджетів - 50 відсотків, обласних бюджетів та бюджету Автономної Республіки Крим - 20 відсотків, бюджетів міст Києва та Севастополя - 70 відсотків.

Отже, враховуючи наведені вище норми чинного законодавства, з відповідача підлягає стягненню завдана ним шкода до Державного бюджету України, бюджету Гмирянської сільської ради Ічнянського району Чернігівської області та бюджету Чернігівської області.

Такого ж висновку дійшов і Вищий господарський суд України в постанові від 04.04.2012 року у справі № 35/5005/13150/2011.

Місцевий господарський суд дійшов вірного висновку, що посилання відповідача на вимоги п. 2.1.3 Державних санітарних правил та норм ДСанПіН 2.2.7.029-99 є помилковими. Так п. 2.1.3 ДСанПіН 2.2.7.029-99 встановлює, що відходи IV класу небезпеки можуть зберігатися відкрито на промисловому майданчику у вигляді конусоподібної купи, звідки їх автонавантажувачем перевантажують у самоскидний автотранспорт і доставляють на місце утилізації або захоронення. Проте п.п., 2.1.4, 2.1.5 ДСанПіН 2.2.7.029-99 визначені умови тимчасового зберігання відходів на майданчиках та території підприємства у відкритому вигляді (навалом, насипом) або в негерметичній, відкритій тарі, а саме промисловий майданчик для тимчасового зберігання відходів повинен розташовуватися на території підприємства з підвітряного боку, бути покритий неруйнівним та непроникним для токсичних речовин матеріалом (керамзитбетоном, полімербетоном та інш.) з автономним зливовідводом і нахилом у бік очисних споруд і допустима кількість відходів на території промислового майданчика визначається підприємством за узгодженням з місцевими органами екобезпеки на основі класифікації відходів за класом небезпеки, за їх фізико-хімічними властивостями, спрямованістю біологічної дії з урахуванням можливої комбінованої дії та можливістю підприємства щодо організації місця зберігання, перспективи знешкодження або утилізації відходів. Доказів дотримання зазначених умов щодо тимчасового зберігання відходів відповідачем не надано. При цьому, суд правомірно врахував пояснення керівника відповідача, які викладені в акті перевірки, що зберігання вторинної сировини дійсно не відповідає вимогам природоохоронного законодавства.

Також колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновками місцевого господарського суду про те, що доводи відповідача щодо наявності порушень при проведенні позапланової перевірки з дотримання вимог природоохоронного законодавства є безпідставними, оскільки акт перевірки від 20.11-21.11.2012 року, протокол про адміністративне правопорушення від 21.11.2012 року та постанова про накладення адміністративного стягнення від 21.11.2012 року станом є чинними, ніким не оскаржені і не скасовані.

За огляду на вищевикладене колегія суддів приходить до висновку, що доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, а тому відсутні підстави для скасування рішення господарського суду.

Колегія суддів вважає, що господарський суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, належним чином дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, а тому, рішення підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Євроагропак" на рішення господарського суду м. Києва від 25.06.2013 року по справі № 910/1332/13 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду м. Києва від 25.06.2013 року по справі № 910/1332/13 залишити без змін.

3. Справу № 910/1332/13 повернути до господарського суду м. Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Повний текст постанови підписано 16.09.2013р.

Головуючий суддя Гаврилюк О.М.

Судді Гончаров С.А.

Коротун О.М.