Постанова

від 05.09.2013 по справі 826/11958/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

05 вересня 2013 року 14:05 № 826/11958/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва, у складі: судді Добрянської Я.І., секретаря судового засідання Корніюк А.В., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу:

за позовомДержавного підприємства «Український державний центр транспортного сервісу «Ліски» до відповідачаМіжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0000674210 від 11.06.2013 р., № 0000994210 від 17.07.2013 р., № 0000724210 від 11.06.2013 р. за участю представників сторін:

від позивача: Войціх О.Ю. (довіреність № 120 від 28.12.2012 р.);

Фадєєв О.П. (довіреність № 87 від 13.12.2012 р.)

від відповідача: Завгороднєва О.М. (довіреність № 130/9/10-130 від 12.06.2013 р.)

На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України, в судовому засіданні 05.09.2013 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач Державне підприємство «Український державний центр транспортного сервісу «Ліски звернувся в Окружний адміністративний суд міста Києва з позовом до відповідача Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0000674210 від 11.06.2013 р., № 0000684210 від 11.06.2013 р., № 0000724210 від 11.06.2013 р

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 31.07.2013 р. суддею Добрянською Я.І. було відкрито провадження в адміністративній справі № 826/11958/13-а та призначено справу до судового розгляду на 28.08.2013 р.

В судовому засіданні 28.08.2013 р. позивачем було подано письмову заяву про зміну позовних вимог, в якій позивач просить суд замість податкового повідомлення-рішення № 0000684210 від 11.06.2013 р. (що було частково скасоване за наслідками розгляду Міндоходів первинної скарги позивача), скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000994210 від 17.07.2013 р. (що було прийнято відповідачем за наслідками рішення Міндоходів про результати розгляду первинної скарги позивача), а інші позовні вимоги щодо скасування податкових повідомлень-рішень № 0000674210 від 11.06.2013 р. та № 0000724210 від 11.06.2013 р. - залишити без змін.

Зважаючи на таке, в судовому засіданні 28.08.2013 р., з метою ознайомлення відповідача із зміненими позовними вимогами, судом було оголошено перерву в розгляді справи № 826/11958/13-а до 05.09.2013 р.

В судовому засіданні 05.09.2013 р. представники позивача змінені позовні вимоги підтримали повністю та в судових дебатах просили суд:

- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників № 0000674210 від 11.06.2013 р., № 0000994210 від 17.07.2013 р., № 0000724210 від 11.06.2013 р.;

- стягнути з Державного бюджету на користь позивача сплачений ним судовий збір.

В обґрунтування заявлених позовних вимог представники позивача послалися на те, що під час проведення перевірки Державного підприємства «Український державний центр транспортного сервісу «Ліски», відповідач дійшов помилкового висновку про порушення позивачем вимог п. 138.1, п. 138.2 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VІ (із змінами та доповненнями) щодо заниження податку на прибуток в загальній сумі 22 674 грн., в т.ч. по періодах: за 2-4 квартали 2011 р. в сумі 4 045 грн., за 1 квартал 2012 р. в сумі 3 167 грн., за І півріччя 2012 р. в сумі 11 662 гри., за 3 квартали 2012 р. в сумі 16 096 грн., за 2012 рік в сумі 18 629 грн., а також п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VІ (із змінами та доповненнями) щодо заниження податку на додану вартість на загальну суму 2 648 грн., в т.ч. по періодах: за листопад 2012 року на суму 1 998 грн., за грудень 2012 року на суму 650 грн., та щодо завищення суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок у банку на загальну суму 15 677 грн., у т.ч. по періодах: за січень 2012 року на суму 2 824 грн.; за лютий 2012 року на суму 1 764 грн.; за квітень 2012 року на суму 1 030 грн.; за травень 2012 року на суму 766 грн.; за липень 2012 року на суму 8 248 грн.; за вересень 2012 року на суму 1 045 грн.

На думку позивача, висновки, викладені в Акті перевірки, не відповідають дійсності та нормам чинного законодавства, а тому податкові повідомлення-рішення, винесені за наслідками такої перевірки та складеного Акта перевірки, є протиправними та підлягають скасуванню.

Представник відповідача подав письмові заперечення проти позову та в судовому засіданні 05.09.2013 р. проти позову також заперечив і просив суд у задоволенні позовних вимог позивачу відмовити повністю.

В обґрунтування своїх заперечень відповідач зазначив, що наявними матеріалами справи підтверджується фіктивна діяльність контрагентів позивача ВК МПП «Фірма Сато» та ПП «Будком-Алон», а саме те, що такі контрагенти позивача здійснювали фінансово-господарську діяльність поза межами правового поля, зазначені товариства не набули цивільної право-дієздатності, взаємовідносини ВК МПП «Фірма Сато» та ПП «Будком-Алон» з іншими контрагентами були вчинені без наміру створення реальних правових наслідків, а тому є фіктивними, внаслідок чого в даному випадку не можуть виникати як податкові зобов'язання (валові витрати), так і податковий кредит.

Також, як наголосив представник відповідача, перевіркою таких контрагентів позивача: ВК МПП «Фірма Сато» та ПП «Будком-Алон», було встановлено не знаходження зазначених підприємств за місцем їх реєстрації (а отже не можливості отримання первинної документації на підтвердження товарності господарських операцій, зокрема із позивачем), а також відсутність в останніх матеріально-технічної бази (приміщень, гаражів, устаткування, спеціалізованої техніки) та достатніх трудових ресурсів, що необхідні для здійснення такої фінансово-господарської діяльності, як ремонт та обслуговування автомобілів, поставка запчастин для легкових та вантажних автомобілів у великих обсягах та на значні суми, а також з монтажу вузла обліку води у нежитловому приміщенні; та по ланцюгу постачання від постачальника до покупців не встановлено фактичного руху товару (продукції) та операцій з даним товаром (продукцією).

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

На підставі наказу від 17.04.2013 р. № 408, відповідачем Окружною Державною податковою службою - Центральним офісом з обслуговування великих платників податків ДПС (правонаступником якого є Міжрегіональне головне управління Міндоходів - Центральний офіс з обслуговування великих платників), було проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача Державного підприємства «Український державний центр транспортного сервісу «Ліски» (код за ЄДРПОУ 01069755) з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на прибуток та податку на додану вартість при здійсненні фінансово-господарських операцій з: ПП «Будком-Алон» (код ЄДРПОУ 34951473) за період: серпень 2012 року, та ВК МПП «Фірма Сато» (код ЄДРПОУ 21584956) за період з 01.10.2011 р. по 31.12.2012 р.

За результатами даної перевірки відповідачем було складено Акт перевірки від 27.05.2013 р. № 601/42-10-01069755, в якому встановлені порушення позивачем вимог п. 138.1, п. 138.2 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VІ (із змінами та доповненнями) щодо заниження податку на прибуток в загальній сумі 22 674 грн., в т.ч. по періодах: за 2-4 квартали 2011 р. в сумі 4 045 грн., за 1 квартал 2012 р. в сумі 3 167 грн., за І півріччя 2012 р. в сумі 11 662 гри., за 3 квартали 2012 р. в сумі 16 096 грн., за 2012 рік в сумі 18 629 грн., а також п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VІ (із змінами та доповненнями) щодо заниження податку на додану вартість на загальну суму 2 648 грн., в т.ч. по періодах: за листопад 2012 року на суму 1 998 грн., за грудень 2012 року на суму 650 грн., та щодо завищення суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок у банку на загальну суму 15 677 грн., у т.ч. по періодах: за січень 2012 року на суму 2 824 грн.; за лютий 2012 року на суму 1 764 грн.; за квітень 2012 року на суму 1 030 грн.; за травень 2012 року на суму 766 грн.; за липень 2012 року на суму 8 248 грн.; за вересень 2012 року на суму 1 045 грн.

В Акті перевірки відповідачем встановлено, що у перевіряємому періоді позивач мав взаємовідносини з контрагентами:

- ПП «Будком-Алон» (код ЄДРПОУ 34951473), щодо виконання останнім на користь позивача робіт з монтажу вузла обліку води у нежитловому приміщенні на станції Харків-Червонозаводська;

- ВК МПП «Фірма Сато» (код ЄДРПОУ 21584956), щодо надання останнім на користь позивача послуг з технічного обслуговування та ремонту автомобільного транспорту, а також поставки на користь позивача запчастин для легкових та вантажних автомобілів.

Також, перевіркою позивача встановлено порушення ДП «УДЦТС «Ліски» вимог п. 5 ст. 203, п. 1, п. 2 ст. 215, п. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ДП «УДЦТС «Ліски» із зазначеними в Акті перевірки постачальниками послуг, робіт та товарів: ВК МПП «Фірма Сато» та ПП «Будком-Алон».

30.05.2013 р. за вих. № ДЗ-1-11/354 (вх. ДПІ № 257/10 від 31.05.2013 р.), ДП «УДЦТС «Ліски» подало заперечення на Акт перевірки.

Листом від 06.06.2013 р. за вих. № 337/10/42-158 Міжрегіональне головне управління Міндоходів - Центральний офіс з обслуговування великих платників податків, викладені в Акті перевірки висновки залишив без змін.

На підставі вказаних висновків Акта перевірки відповідачем було винесено податкові повідомлення-рішення:

- № 0000674210 форми «Р» від 11.06.2013 р., про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 2 648,00 грн. за основним платежем та 662,00 грн. за штрафними санкціями;

- № 0000684210 форми «Р» від 11.06.2013 р., про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств в розмірі 22 647,00 грн. за основним платежем та 5 669,00 грн. за штрафними санкціями;

- № 0000724210 форми «В1» від 11.06.2013 р., про зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 15 667 грн. бюджетного відшкодування та 3 919 грн. штрафних санкцій.

Не погоджуючись із зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями, ДП «УДЦТС «Ліски» направило до Міністерства доходів і зборів України первинну скаргу від 17.06.2013 р. № ДЗ-1-11/417, за наслідками розгляду якої отримало рішення про результати розгляду скарги, яким податкове повідомлення-рішення № 0000684210 форми «Р» від 11.06.2013 р. частково скасовано.

З урахуванням зазначеного рішення Міністерства доходів і зборів України про результати розгляду первинної скарги позивача, Міжрегіональним головним управлінням Міндоходів - Центральним офісом з обслуговування великих платників податків було винесено податкове повідомлення-рішення від 17.07.2013 р. № 0000994210 про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств в розмірі 22 647,00 грн. за основним платежем та 4 658,00 грн. за штрафним санкціями.

Однак, вважаючи такі податкові повідомлення-рішення Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників № 0000674210 від 11.06.2013 року, № 0000994210 від 17.07.2013 року та № 0000724210 від 11.06.2013 року - протиправними, позивач оскаржив їх у судовому порядку до Окружного адміністративного суду м. Києва.

Дослідивши наявні у справі докази, проаналізувавши матеріали справи, та заслухавши пояснення представників сторін, Окружний адміністративний суд м. Києва дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог позивача, зважаючи зокрема на наступне.

Згідно з п. 3 ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу» від 04.12.1990 р. № 509-ХІІ (із змінами та доповненнями), державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції виконують такі функції: контролюють своєчасність подання платниками податків бухгалтерських звітів і балансів, податкових декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням податків, інших платежів, а також перевіряють достовірність цих документів щодо правильності визначення об'єктів оподаткування і обчислення податків, інших платежів.

Відповідно до п. 63.11 ст. 63 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби забезпечують достовірність даних про платників податків в Єдиному банку даних про платників податків - юридичних осіб та Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, реєстрі платників податку на додану вартість, реєстрі неприбуткових організацій та інших реєстрах, що формуються та ведуться органами державної податкової служби згідно з цим Кодексом, їх захист від несанкціонованого доступу, оновлення, архівування та відновлення даних.

Статтею 67 Конституції України встановлено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки та збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до п. 2 Порядку оформлення результатів невиїзних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом ДПА України від 10.08.2005 року № 327 (із змінами та доповненнями, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених Кодексом податків і зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), статистичної та іншої звітності, даних обліку, ведення якого передбачено законом, первинних документів, які використовуються в обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Результати документальних перевірок оформлюються у формі акта або довідки. У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт, а у разі відсутності порушень - довідка.

Акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

За результатами документальної перевірки в акті викладаються всі суттєві обставини діяльності платника податків, які мають відношення до фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та у повній мірі, з посиланнями на первинні або інші документи, які зафіксовані за обліком та підтверджують наявність зазначених фактів.

Також, згідно п. 4.11 Порядку, податкове повідомлення-рішення (рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій) приймається керівником податкового органу (його заступником) протягом десяти робочих днів від дня реєстрації акта невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок або вручення його поштою суб'єкту господарювання (на підставі відмітки на поштовому повідомленні), а за наявності заперечень посадових осіб суб'єкта господарювання до акта перевірки - приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді суб'єкту господарювання.

Згідно п. 78.4 ст. 78 ПК України, про проведення документальної позапланової перевірки керівник органу ДПС приймає рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

В позовній заяві та в судовому засіданні представники позивача не заявляли позовних вимог, які б стосувалися не дотримання відповідачем законодавчо визначеної процедури проведення та підстав проведення документальної позапланової виїзної перевірки, а також належного отримання документів прийнятих за наслідками такої перевірки.

По суті встановлених в Акті перевірки порушень позивачем вимог чинного законодавства та правомірності визначення позивачу оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями податкових зобов'язань, з матеріалів справи вбачається наступне.

У перевіряємому періоді позивач мав взаємовідносини з контрагентами:

- ПП «Будком-Алон» (код ЄДРПОУ 34951473), щодо виконання останнім на користь позивача робіт з монтажу вузла обліку води у нежитловому приміщенні на станції Харків-Червонозаводська;

- ВК МПП «Фірма Сато» (код ЄДРПОУ 21584956), щодо надання останнім на користь позивача послуг з технічного обслуговування та ремонту автомобільного транспорту, а також поставки на користь позивача запчастин для легкових та вантажних автомобілів.

За наслідками зазначених правовідносин із контрагентами ПП «Будком-Алон» та ВК МПП «Фірма Сато», позивачем у перевіряємому періоді формувалися валові витрати та податковий кредит з ПДВ.

Щодо фінансово-господарських взаємовідносин з ПП «Будком-Алон» (код за ЄДРПОУ 34951473), наявними у справі доказами підтверджується наступне.

В ході проведення перевірки позивача, контролюючим органом було встановлено, що в перевіряємому періоді ДП «Український державний центр транспортного сервісу «Ліски» відображалися в податковому обліку взаємовідносини з ПП «Будком-Алон», які здійснювалися на підставі Договору підряду № 87-ПР від 10.04.2012 р., згідно з яким Підрядник (ПП «Будком-Алон») зобов'язується в порядку та на умовах, визначених в цьому Договорі, на свій ризик своїми засобами, із використанням власних матеріалів, обладнання, виконати та передати Замовнику (позивачу) в обумовлений цим Договором строк роботи: - монтаж вузла обліку холодної води у нежитловому приміщенні на станції Харків-Червонозаводська, а Замовник зобов'язується забезпечити своєчасне фінансування робіт, прийняти закінчений об'єкт і повністю сплатити вартість виконаних робіт і використаних матеріалів.

До перевірки позивачем було надано Акт приймання виконаних будівельних робіт від ПП «Будком-Алон».

Проте, в ході перевірки контролюючим органом було встановлено безтоварність зазначених фінансово-господарських операцій позивача з контрагентом ПП «Будком-Алон», та зазначені висновки відповідача ґрунтуються на наступному.

Так, до Центрального офісу з обслуговування великих платників надійшов Акт від 30.01.2013 року № 54/220/36951473 Харківської об'єднаної ДПІ Харківської області ДПС «Про неможливість проведення зустрічної звірки об'єкта господарювання ПП «Будком-Алон» (код за ЄДРПОУ 34951473) щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків за серпень 2012 року».

Згідно висновків такої перевірки, Приватне підприємство «Будком-Алон» (код ЄДРПОУ 34951473) зареєстровано в Харківській РДА 14.07.2007 р. Реєстрація в ДПС за № 327 від 19.04.2007 року. Реєстрація підприємства була здійснена за адресою: АДРЕСА_1

03.10.2012 р. та 18.07.2012 р. контролюючими органами було здійснено виїзд за юридичною адресою контрагента позивача ПП «Будком-Алон»: АДРЕСА_1.

Встановлено, що за юридичною адресою ПП «Будком-Алон» (АДРЕСА_1) мешкає гр. ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_1 разом з дружиною, який особисто надав пояснення, що він до 2010 року був засновником та директором ПП «Будком-Алон» (код ЄДРПОУ 34951473), але згідно з чинним законодавством він в 2010 році вийшов із засновників підприємства та звільнився з посади директора ПП «Будком-Алон». з 2010 року він немає жодного відношення до діяльності ПП «Будком-Алон», ніяких документів з того часу він не підписував та з 2010 року підприємство (ПП «Будком-Алон») за його місцем проживання не знаходиться.

Таким чином, за вказаною адресою реєстрації (АДРЕСА_1) контрагент позивача ПП «Будком-Алон» не знаходиться.

Зважаючи на таке, контролюючим органом було складено довідку про відсутність юридичної особи за місцем реєстрації, яку направлено до Харківської ОДПІ для зміни стану на « 9» - направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням.

Також, як підтверджується наявними матеріалами справи, 24.07.2012 року в приміщенні Харківської ОДПІ було опитано засновника та директора підприємства ПП «Будком-Алон» (код ЄДРПОУ 34951473) ОСОБА_9, який надав письмове пояснення, відповідно до якого підтвердив своє відношення до перереєстрації та здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства, але повідомити обставини здійснення діяльності не зміг.

З метою отримання письмових пояснень, щодо здійснення фінансово-господарської діяльності протягом серпня 2012 року, керівника підприємства гр. ОСОБА_9 було запрошено до ВПМ ХОДПІ, але від явки та надання пояснень останній відмовився, аргументуючи знаходженням у відрядженні у м. Києві.

Так, як підтверджується наявними у справі доказами, проведеним аналізом податкової звітності контрагента позивача ПП «Будком-Алон» код (код ЄДРПОУ 34951473) встановлено, що відповідно до податкової звітності про суми виплаченого доходу співробітникам за формою 1ДФ за період 1 півріччя 2012 року підприємством задекларовано наявність співробітників у кількості 3 осіб, з яких одна особа директор та одна особа бухгалтер.

Згідно даних УДАІ Харківської області, транспортні засоби на ПП «Будком-Алон» не зареєстровані.

Відповідно до поданої ПП «Будком-Алон» податкової звітності, будь-яких основних фондів (адміністративних приміщень, складських приміщень), а також устаткування, автомобільного транспорту та іншого, - підприємство не має, балансова вартість основних фондів на підприємстві - 0,0 тис. грн.

Податкова звітність ПП «Будком-Алон» з податку на додану вартість за серпень 2012 року була прийнята податковим органом до відома до відома, однак не врахована, зважаючи на встановлення фіктивної діяльності підприємства.

Щодо фінансово-господарських взаємовідносин позивача з контрагентом ВК МПП «Фірма Сато» (код за ЄДРПОУ 21584956), з наявних у справі доказів вбачається наступне.

В ході перевірки встановлено, що в перевіряємому періоді позивачем відображалися в податковому обліку взаємовідносини з ВК МПП «Фірма Сато» на підставі наступних договорів:

- Договір № 332-ЮІ про надання послуг з технічного обслуговування та ремонту автотранспорту від 18.04.2012 року. Предмет договору: виконавець за заявками Замовника зобов'язується за плату надати послуги з технічного обслуговування та ремонту автотранспорту;

- Договір № 401-ПМ від 21.05.2012 р., згідно з яким в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Постачальник зобов'язується поставити Покупцеві товар, що визначений у цьому Договорі. Найменування товару: запасні частини до легкових та вантажних автомобілів. Місцезнаходження товару: склад Постачальника: (м. Київ, вул. Електротехнічна, 43-а).

На підтвердження товарності таких взаємовідносин із контрагентом ВК МПП «Фірма Сато», позивачем до перевірки були надані видаткові накладні на постачання запасних частин до автомобілів та Акти здачі-приймання робіт.

Однак, в ході перевірки позивача, контролюючим органом було встановлено безтоварність таких фінансово-господарських операцій позивача із контрагентом ВК МПП «Фірма Сато», та вказані висновки податкового органу ґрунтуються на наступному.

Так, до Центрального офісу з обслуговування великих платників надійшов Акт від 04.03.2013 р. № 222/22.5-07/21584956 ДПІ у Оболонському районі м. Києва ДПС - «Про неможливість проведення зустрічної звірки ВК МПП «Фірма Сато» (код за ЄДРПОУ 21584956) щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.12.2011 р. по 31.12. 2012 р.».

Також, ГВПМ ДПІ у Оболонському районі м. Києва ДПС було надано висновок щодо ознак «фіктивності» господарських операцій, здійснених із використанням ВК МПП «Фірма Сато» (код за ЄДРПОУ 21584956) від 04.03.2013 року № 3826/07-05.

Згідно даного висновку встановлено, що стан платника ВК МПП «Фірма Сато» - направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням.

Крім того встановлено, що ВК МПП «Фірма Сато» декларувала обсяг продажу за умови повної відсутності основних засобів, виробничих потужностей та найманих працівників для її виробництва.

Відповідно до ст. 19 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», юридична особа щорічно, починаючи з наступної дати її державної реєстрації, протягом одного місяця зобов'язана подати державному реєстратору реєстраційну картку встановленого зразка про підтвердження відомостей про юридичну особу.

Проведеною звіркою не виявлено, а підприємством не надано будь-якого іншого документального підтвердження місць виконання зобов'язань Товариства.

Враховуючи те, що на момент проведення звірки ВК МПП «Фірма Сато» за адресою, вказаною в реєстраційних документах, а саме: м. Київ, вул. Лайоша Гавро, буд. 11/Д, кв.182, не знаходиться, перевірку було проведено за результатами аналізу даних інтегрованої автоматизованої інформаційної системи ДПС України «Податковий Блок».

Так, за результатами аналізу АІС «Співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту на рівні ДПА України» встановлено розбіжності, між сумами податкового кредиту ВК МПП «Фірма Сато» та сумами податкових зобов'язань контрагентів, оскільки ВК МПП «Фірма Сато» протягом 2012 року декларувало податковий кредит переважно за рахунок підприємств, які у своїй податковій звітності не відображають взаємовідносин із даним підприємством на суму 1 730 047,13 грн.

Крім того, в ході аналізу податкової звітності, було встановлено відсутність будь-якої інформації про наявність у ВК МПП «Фірма Сато» виробничих потужностей, складських приміщень, автомобільного чи іншого транспорту, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства.

Згідно даних реєстру 1-ДФ, у 2012 р. на ВК МПП «Фірма Сато» обліковувався 1 (один) працівник, що відповідно фактично не міг одноособово виконувати договірні зобов'язання з обслуговування та ремонту автомобілів, а також поставки запасних частин у великих обсягах та на значні суми.

З огляду на вищезазначені факти, встановлені по контрагентам позивача ПП «Будком-Алон» та ВК МПП «Фірма Сато», податковим органом було зроблено висновок про те, що фінансово-господарська діяльність таких контрагентів позивача (ПП «Будком-Алон» та ВК МПП «Фірма Сато») здійснювалася поза межами правового поля.

На переконання контролюючого орану, фінансово-господарські взаємовідносини між ПП «Будком-Алон», ВК МПП «Фірма Сато» та їх контрагентами, - є фіктивними правочинами, та такими, що вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цими правочинами (паперовий, безтоварний варіант правочинів).

Така незаконна діяльність вказаних контрагентів позивача ПП «Будком-Алон» та ВК МПП «Фірма Сато» направлена на ухилення від сплати податків, та суттєво впливає на недоотримання Державним бюджетом України податків, що виражається в несплаті податку на додану вартість та податку на прибуток підприємства.

Позивачем, в свою чергу, не було допустимими доказами по справі доведено суду, яким саме чином контрагенти ПП «Будком-Алон» та ВК МПП «Фірма Сато», без наявності жодної матеріально-технічної бази (устаткування), складських приміщень, транспорту та відповідних трудових ресурсів (на підприємствах працює від одної до трьох осіб), мали змогу надавати послуги з технічного обслуговування та ремонту автомобільного транспорту, та поставки запчастин для легкових та вантажних автомобілів (у великих обсягах та на значні суми), а також викувати роботи з монтажу вузла обліку води у нежитловому приміщенні, що відповідно передбачають необхідність наявності достатньої матеріально-технічної бази (зокрема складських приміщень, гаражів, обладнання для ремонту, вантажних транспортних засобів), а також достатніх трудових ресурсів, оскільки одна особа (в іншому випадку дві особи без урахування директора) фізично не може (не можуть) надавати послуги та виконувати роботи, характер яких передбачає велику кількість працівників та відповідне матеріально-технічне забезпечення.

З приводу зазначеного позивачем не було також надано суду доказів щодо укладення його контрагентами ПП «Будком-Алон» та ВК МПП «Фірма Сато» субпідрядних договорів з метою виконання договірних відносин із позивачем, які відповідно передбачали необхідність наявності матеріально-технічної бази (устаткування, складських приміщень, транспортних засобів) та відповідних трудових ресурсів.

Відповідно ст. 3 Господарського кодексу України, під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями.

Відповідно до Національного класифікатора України, прийнятого наказом Держспоживстандарту України від 26.12.2005 р. № 375 із змінами та доповненнями, економічна діяльність - процес виробництва продукції (товарів, послуг), який здійснюється з використанням певних ресурсів: сировини, матеріалів, устаткування, робочої сили, технологічних процесів, тощо.

Згідно з частиною 1 ст. 216 Цивільного кодексу України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Нікчемний правочин є недійсним в силу закону, а тому також не створює інших наслідків, крім тих, що пов'язані із його недійсністю.

Відповідно до частини другої ст. 215 ЦКУ, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до п. 1, п. 2 ст. 49 Господарського кодексу України, підприємці зобов'язані не порушувати права та законні інтереси держави, за завдані шкоду і збитки підприємництво несе майнову та іншу встановлену законом відповідальність.

Так, як було зазначено вище, та жодними доказами не було спростовано позивачем, зазначені контрагенти позивача ПП «Будком-Алон» та ВК МПП «Фірма Сато» не знаходяться за місцем їх реєстрації, а отже є неможливим встановити, яким саме чином такі товариства без їх знаходження за місцем реєстрації та без наявності будь-якої матеріально-технічної та достатньої кадрової бази мали змогу надавати ремонтні та інші послуги у великих обсягах та на значні суми.

Таким чином, як підтверджується наявними матеріалами справи, метою реєстрації зазначених підприємств ПП «Будком-Алон» та ВК МПП «Фірма Сато» була їх незаконна діяльність, що відповідно не може породжувати жодних правових наслідків.

Крім того, частиною 1 статті 55 ГК України передбачено, що суб'єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством. Суб'єктами господарювання є господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку.

Під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями (стаття 3 ГК України).

Згідно зі статтею 56 ГК України, суб'єкт господарювання може бути утворений за рішенням власника (власників) майна або уповноваженого ним (ними) органу, а у випадках, спеціально передбачених законодавством, також за рішенням інших органів, організацій і громадян шляхом заснування нового, реорганізації (злиття, приєднання, виділення, поділу, перетворення) діючого (діючих) суб'єкта господарювання з додержанням вимог законодавства.

Проте, як підтверджується наявними матеріалами справи, за місцем реєстрації контрагенти позивача та їх посадові особи не знаходяться, а відповідно первинних документів на підтвердження фактичності господарської діяльності (зокрема із позивачем) від таких підприємств отримати не можливо.

Враховуючи вищевикладене в сукупності, та наявні у справі докази, суд погоджується із висновком відповідача, що фінансово-господарські взаємовідносини позивача із ПП «Будком-Алон» та ВК МПП «Фірма Сато» носять характер недійсного правочину, оскільки дані правочини не відповідають обов'язковим умовам чинності правочину, а саме частинам 1, 3 та 5 ст. 203 Цивільного кодексу України, так як суперечить моральним засадам суспільства (ч. 1 ст. 203 ЦКУ), не виявляється за можливе встановити вільне волевиявлення учасників правочину - підприємства не знаходяться за місцем їх реєстрації (ч. 3 ст. 203 ЦКУ), та правочини не були спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч. 5 ст. 203 ЦКУ), - відсутність у товариств жодних матеріально-технічних та достатніх трудових ресурсів для здійснення господарської діяльності з надання ремонтних послуг, монтажних послуг та постачання товару.

Отже, на порушення вимог п. 3 ст. 5 та п. 1 ст. 7 Господарського Кодексу України, якими визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники відносин у сфері господарювання здійснюють свою діяльність у межах встановленого правового господарського порядку, додержуючись вимог законодавства, та відносини у сфері господарювання регулюються Конституцією України, цим Кодексом, законами України, нормативно-правовими актами Президента України та Кабінету Міністрів України, нормативно-правовими актами інших органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а також іншими нормативними актами», ні позивачем ні його контрагентами ПП «Будком-Алон» та ВК МПП «Фірма Сато» не було надано належних підтверджуючих документів щодо виникнення податкових зобов'язань.

Згідно вимог п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України, датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Пунктом 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит звітного періоду складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 ст. 198 Податкового Кодексу визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Статтею 67 Конституції України встановлено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки та збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 2.15 та п. 2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 р. за № 168/704, забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Також , згідно п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. № 996-ХІV (із змінами та доповненнями).

Як зазначається в рішеннях ВАС України щодо розгляду подібних спорів, сам факт наявності у платника податків податкових накладних і платіжних доручень не може бути єдиною та беззаперечною підставою для формування податкового кредиту, при наявності встановлення відсутності реального здійснення господарських операцій між платником податків та його контрагентом, а саме за відсутності фізичних, технічних та технологічних можливостей у контрагента до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції.

Враховуючи вищевикладене та наявні у справі докази вбачається, що господарські операції між позивачем та ПП «Будком-Алон», ВК МПП «Фірма Сато» об'єктивно призвели до порушення інтересів Держави і суспільства у цілому. У даному випадку йдеться про порушення фінансово-економічних інтересів держави, її бюджетної системи, оскільки відповідно до п.п. 19 п. 1 ст. 2 «Бюджетного кодексу України» від 21.06.2001 р. доходи бюджету складаються з усіх податкових, неподаткових та інших надходжень на безповоротній основі справляння яких передбачено законодавством України. Податковими надходженнями згідно з п. 2 ст. 9 вищезазначеного Кодексу визнаються передбачені податковими законами України загальнодержавні і місцеві податки, збори та інші обов'язкові платежі, згідно з ст.2 Закону України «Про систему оподаткування» № 1251-12 від 25.06.1991 р., під податком слід розуміти обов'язковий внесок до бюджету відповідного рівня, здійснений платниками у порядку і на умовах, що визначаються законами України про оподаткування. Сукупність податків і зборів до бюджетів та до державних цільових фондів, що справляються у встановленому законами України порядку, становить систему оподаткування та Конституції України, оскільки протиправні дії позивача руйнують бюджетну систему держави та систему оподаткування, яка створена в інтересах Держави.

Згідно правової позиції Верховного Суду України, викладеній в постанові від 26 вересня 2006 року, правочин, який вчинено з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно з ч. 1 ст. 203, ч. 2 ст. 215 ЦК України є нікчемним, і визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Це означає, що в результаті виконання сторонами нікчемного правочину не можуть виникати як податкові зобов'язання (валові витрати), так і податковий кредит з податку на додану вартість.

В інформаційному листі Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02.06.2011 р. зазначено, що судам належить звертати особливу увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. При цьому приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

При цьому, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-то: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Згідно Постанови Верховного суду України від 08.09.2009 р. у справі № 21-737во09, про необґрунтованість податкової вигоди може свідчити відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, а також письмові заперечення посадових осіб контрагентів, що будь-яких документів, угод, платіжних доручень, банківських та господарських документів.

Згідно Листа ВАСУ від 02.06.2011 р. № 742/11/13-11, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість с факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності. Витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Таким чином, проаналізувавши наявні матеріали справи та норми зазначеного законодавства, суд вважає правомірними висновки відповідача, викладені в Акті перевірки, а саме те, що зазначені правовідносини позивача із контрагентами ПП «Будком-Алон» та ВК МПП «Фірма Сато» мали виключно паперовий характер, а отже не були спрямовані на реальне настання правових наслідків, оскільки такі контрагенти позивача із штатом в одну-три особи фізично особисто не могли надавати послуги з ремонту та обслуговування автомобілів, поставки запчастин та монтажу вузла обліку води у великих обсягах та на значні суми, зважаючи також на встановлення відсутності в останніх матеріально-технічних можливостей та достатніх трудових ресурсів, а доказів щодо укладення ПП «Будком-Алон» та ВК МПП «Фірма Сато» субпідрядних договорів з метою виконання договірних відносин із позивачем до матеріалів справи надано не було.

Допустимих доказів, які б спростовували викладенні в Акті перевірки висновки контролюючого (податкового) органу - позивачем до суду надано не було.

Враховуючи вищезазначене, суд вважає, що відповідачем було правомірно винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення, на підставі висновків, викладених в Акті перевірки, а саме того, що контрагенти позивача ПП «Будком-Алон» та ВК МПП «Фірма Сато», а також їх посадові особи за місцем реєстрації не знаходяться (первинні документи на підтвердження реальності господарських операцій в розрізі правовідносин із контрагентами отримати не можливо), та матеріально-технічних і трудових ресурсів для здійснення зазначеного виду діяльності (ремонтні (монтажні) роботи та постачання товару), ПП «Будком-Алон» та ВК МПП «Фірма Сато» не мають, а відповідно такі контрагенти фактично не мали можливості особисто виконувати взяті на себе зобов'язання в розрізі правовідносин із позивачем.

Згідно ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Згідно з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, довів суду правомірність винесених ним податкових повідомлень-рішень № 0000674210 від 11.06.2013 р., № 0000724210 від 11.06.2013 р. та № 0000994210 від 17.07.2013 р.

Натомість позивач не надав суду допустимих доказів на обґрунтування заявлених ним позовних вимог.

Враховуючи вищенаведене в сукупності, та керуючись ст.ст. 2, 71, 86, 94, 97, 158-163 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. В адміністративному позові відмовити.

Строк і порядок набрання судовим рішенням законної сили встановлені у статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.

Суддя: Я.І. Добрянська

Дата складання та підписання в повному обсязі постанови 12.09.2013 р.