Постанова

від 27.08.2013 по справі 2а-4813/12/1370

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 серпня 2013 року Справа № 173882/12/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Клюби В. В.

суддів: Онишкевича Т. В., Попка Я. С.

з участю секретаря судового засідання Сердюк О. Ю.

представника особи, яка

подала апеляційну скаргу Кельбас Р. А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2012 року по справі №2а - 4813/12/1370 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Акцент» до Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень №0000252340, №0000242340 від 22 травня 2012 року, -

УСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Акцент» звернулось до Львівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області і просило визнати протиправними та скасувати: податкове повідомлення - рішення №0000242340 від 22 травня 2012 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 12 226 гривень 93 коп.; податкове повідомлення - рішення№0000252340 від 22 травня 2012 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість всього на суму 9 781 гривня 54 коп..

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що висновки податкового органу, викладені в Акті документальної виїзної позапланової перевірки, про безтоварність та нікчемність фінансового - господарських операцій щодо неможливості здійснення таких з підстав відсутності трудових ресурсів, основних фондів та виробничих потужностей, транспортних засобів у контрагентів ТзОВ «Лугпромстройсантехмонтаж», ПП «Неомаркет» та МПП «Промтехресурс» є безпідставними, побудованими на припущеннях. Висновки перевірки спростовуються первинними документами по факту придбання та монтажу обладнання, які у даному випадку підтверджують реальність господарських операцій.

Крім цього, акти перевірок контрагентів були оскаржені в судовому порядку і на момент перевірки позивача висновки позапланових перевірок контрагентів, на підставі яких формувалися висновки перевірки позивача, дії податкового органу по проведенню таких перевірок, складанню актів та викладення в актах висновків були визнані протиправними.

Тому валові витрати були сформовані на підставі належно оформлених первинних документів, а відповідні суми податку на додану вартість на підставі податкових накладних віднесені до податкового кредиту.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2012 року позовні вимоги задоволено повністю: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення - рішення №0000242340 та №0000252340 від 22 травня 2012 року, а також стягнуто із Державного бюджету України на користь позивача 221 гривню сплаченого судового збору.

Державна податкова інспекція у Франківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області не погодилася із постановою суду першої інстанції і оскаржила її в апеляційному порядку до Львівського апеляційного адміністративного суду. Посилаючись у апеляційній скарзі на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин справи та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

Обгрунтовуючи доводи апеляційної скарги, посилається на ті обставини, що судом першої інстанції не були враховані факти, встановлені в ході перевірки, щодо відсутності у ТзОВ «Луганпромстройсантехмонтаж» власних виробничих потужностей та ресурсів, що в свою чергу виключає можливість проведення пусконалагоджувальних робіт електромереж. Також, згідно отриманої інформації виконавцем робіт у ТВК «Опера Пасаж» є ТзОВ «Акцент», що є підставою для декларування позивачем податкових зобов'язань і не дає йому права на податковий кредит.

Окрім цього, не було представлено документів, що підтверджують транспортування ПП «Неомаркет» та МПП «Промтехресурс» придбаного позивачем обладнання.

Тобто, як зазначає відповідач, суду не було представлено доказів виконання цивільно - правових зобов'язань за договорами і відповідно реальності господарських операцій. Відповідно, відсутні і підстави для зменшення бази оподаткування податком на прибуток і податком на додану вартість за рахунок валових витрат та податкового кредиту.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги і вважає, що з викладених в апеляційній скарзі підстав постанову суду першої інстанції слід скасувати і прийняти постанову про відмову в задоволенні позовних вимог ТзОВ «Акцент».

Позивач в судове засідання представника не направив, хоча належним чином та у встановленому законом порядку повідомлявся про дату, час та місце судового розгляду справи. При цьому, апеляційним судом не визнавалася обов'язковою участь представника позивача у апеляційному розгляді справи. Зазначені обставини у відповідності до ст. 196 ч. 4 Кодексу адміністративного судочинства України не перешкоджають судовому розгляду справи.

Вислухавши в судовому засіданні доповідь судді - доповідача, доводи представника особи, яка подала апеляційну скаргу (відповідача), перевіривши і обговоривши доводи апеляційної скарги, правильність правової оцінки обставин справи та застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних підстав.

Постановляючи оскаржуване рішення та умотивовуючи свої висновки, суд першої інстанції виходив з того, що висновки податкового органу щодо нікчемності правочинів позивача з його контрагентами з підстав відсутності у контрагентів штату працівників, основних засобів, складських приміщень, транспортних засобів не заслуговують на увагу, оскільки господарська діяльність може здійснюватись шляхом залучення трудових ресурсів та транспорту в спосіб, зокрема, укладення цивільно - правових угод та господарських договорів. Тому, встановлений податковим органом факт відсутності штатних працівників за результатом аналізу податкової звітності щодо утриманих і сплачених сум податку з доходів останніх не може підтверджувати факт вчинення безтоварних операцій.

Окрім того, як зазначає суд першої інстанції, згідно письмових пояснень позивача товарно - матеріальні цінності перевозились власним автотранспортом постачальника. Оскільки ТзОВ «Акцент» не відносило витрати по транспортуванню товару, придбаного у ПП «Неомаркет» та МПП «Промтехресурс», до валових витрат, відтак у позивача відсутній обов'язок зберігання товарно - транспортні накладні щодо транспортування останнього, що, у свою чергу, не може слугувати доказом нікчемності господарської операції.

Відповідачем не представлено доказів, які б свідчили про ухилення від сплати податків посадовими особами контрагентів, а також відсутні відомості щодо не подачі податкової звітності чи несплати задекларованих сум податкових зобов'язань ТзОВ «Лугпромстройсантехмонтаж», ПП «Неомаркет» та МПП «Промтехресурс» за період здійснення фінансово - господарських взаємовідносин із позивачем. Також, на час здійснення господарських операцій не були анульовані свідоцтва платника податку на додану вартість контрагентів позивача.

Проте колегія судів апеляційного суду не погоджується із висновками суду першої інстанції, виходячи із наступного.

Як було встановлено судами першої та апеляційної інстанцій і підтверджено матеріалами справи, позивач, товариство з обмеженою відповідальністю «Акцент» 17 червня 1999 року зареєстроване виконавчим комітетом Львівської міської ради і отримало Свідоцтво про державну реєстрацію номер запису про державну реєстрацію №14151200000004700.

Позивач, також зареєстрований як платник податку на прибуток та податку на додану вартість згідно Свідоцтва від 12 липня 1999 року №17958583.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Акцент» здійснює діяльність в сфері гуртової торгівлі електро - технічним обладнанням та діяльність по монтажу внутрішніх мереж електроживлення.

Відповідачем було проведено виїзну позапланову перевірку ТзОВ «Акцент» з питань господарських відносин із ТзОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» за січень 2011 року, ПП «Неомаркет» за січень 2011 року та МПП «Промтехресурс», за наслідками якої 10 травня 2012 року складено за Акт №378/22 - 4/30477551.

Згідно висновків перевірки, в ході її проведення встановлено, що внаслідок порушення позивачем п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат було безпідставно віднесено витрати на придбання товарів (робіт, послуг) у ТзОВ «Лугпромстройсантехмонтаж», ПП «Неомаркет» та МПП «Промтехресурс» на загальну суму 48 907 гривень 71 коп.. Також, як наслідок, порушення вимог п. п. 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України завищено суму податкового кредиту всього на 9 781 гривню 54 коп..

Крім цього, як було встановлено судом, 04 січня 2011 року ТзОВ «Акцент» уклало із ПП «Неомаркет» Договір купівлі - продажу №4011, згідно якого Продавець продає обладнання згідно накладних і зобов'язувався забезпечити Покупця сертифікатом якості на товар, що продається, а Покупець в свою чергу зобов'язувався прийняти та оплатити замовлене обладнання по мірі реалізації з часу його отримання згідно накладних. Вартість та кількість товару вказані в накладній. На підтвердження виконання умов договору щодо поставки обладнання та оплати за нього, позивачем було представлено видаткову накладну №РН1 - 0400005 та податкову накладну №45 від 04 січня 2011 року.

Згідно Договору субпідряду №040111, укладеного 04 січня 2011 року між ТзОВ «Акцент» та ТзОВ «Лугпромстройсантехмонтаж», предметом договору є виконання субпідрядником (ТзОВ «Лугпромстройсантехмонтаж») монтажу внутрішніх мереж електроживлення у приміщенні ТВК «Опера Пасаж» по вул. Л. Курбаса, 6 та проспекті Свободи, 27 у м. Львові. В свою чергу замовник (ТзОВ «Акцент») зобов'язувався прийняти та оплатити Субпідряднику вартість цих робіт.

На підтвердження виконання умов Договору позивачем представлено акт здачі приймання - робіт №1 від 21 січня 2011 року та податкову накладну №0180 від 21 січня 2011 року.

Також, на підтвердження поставки МПП «Промтехресурс» електрообладнання позивачу представлено податкову накладну №12 від 01 березня 2011 року та видаткову накладну №1/03 - 02 від 01 березня 2011 року.

Суми податку на додану вартість у вищезазначених податкових накладних включено до податкового кредиту та відображено у реєстрі отриманих податкових накладних.

На підставі висновків перевірки відповідачем 22 травня 2012 року винесено податкові повідомлення - рішення: №0000242340, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток на 12 226 гривень 93 коп. і застосовано штрафну санкцію в розмірі одна гривня; №0000252340, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 9 781 гривня 54 коп. і застосовано штрафну санкцію в розмірі одна гривня.

Згідно із п. п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до валових витрат відносяться суми будь - яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь - які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Пунктами 198.1, 198.2, 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, в тому числі, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих платником податків у зв'язку із придбанням або виготовленням товарів, придбанням необоротних активів, отриманням послуг.

Як встановлено п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями іншими подібними документами згідно із п. 201.11 ст. 201 Податкового кодексу України.

Відповідно до п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно із ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та податкову звітність в Україні» первинним документом є документ, що містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Тобто, будь - який документ має статус первинного у випадку фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними навіть за наявності усіх формальних реквізитів

Відповідно до ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

З огляду на встановлені судом фактичні обставини справи, викладені на обґрунтування доводів та заперечень доводи і представлені сторонами відповідні докази, що підтверджують викладені обставини, колегія суддів зазначає, що сам по собі той факт, що товари, які були предметом договорів, не вилучені із господарського обороту, а також факт реєстрації контрагентів як платників податку на додану вартість не можуть підтверджувати фактичного здійснення господарських операцій.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона спричинює реальні зміни майнового стану платника податків. За відсутності факту придбання товарів чи послуг або у разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності, відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених документів чи сплати коштів.

Як убачається зі матеріалів справи у ТзОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» відсутні власні виробничі потужності та трудові ресурси, що в свою чергу унеможливлює виконання робіт за договором. Позивачем не подано доказів про транспортування товарно - матеріальних цінностей.

Крім цього, згідно відповіді Генерального директора ПрАТ «Пасаж Театральний» №297 від 10 серпня 2012 року відповідно до укладеного договору монтаж мереж електроживлення в приміщенні ТВК «Опера Пасаж» здійснювало ТзОВ «Акцент».

Таким чином, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку, що позивачем не представлено достатніх належних і допустимих доказів, які б підтверджували фактичне здійснення господарських операцій із контрагентами.

При цьому посилання суду першої інстанції на постанови та ухвали судів, яким визнавалися протиправними дії податкових органів щодо проведення перевірок контрагентів позивача, колегія суддів вважає безпідставним, оскільки вони жодним чином не підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку про правомірність дій позивача щодо віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та віднесення витрат з придбання товарів (послуг) у контрагентів до валових витрат, так як не врахував відсутність доказів фактичного здійснення господарських операцій.

Наявність належним чином складених і оформлених договорів, видаткових та податкових накладних, акта здачі - приймання виконаних робіт за відсутності самого факту здійснення господарських операцій не може бути підставою для зменшення бази оподаткування податком на прибуток та податком на додану вартість за рахунок валових витрат та податкового кредиту.

У зв'язку з вищевикладеним колегія суддів апеляційного суду вважає висновки перевірки обґрунтованими і законними.

Відповідно до п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо платник податків не подає в установлені строки податкову (митну) декларацію або якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках;

Згідно із п. 58.1 ст. 58 Податкового кодексу України у разі коли сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян), або у разі коли за результатами перевірки контролюючий орган встановлює факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, або зменшує розмір задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованого платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення.

Пунктом 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України встановлено, що у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, на платника податків накладається штраф.

Тобто, у даному випадку відповідач, при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень - рішень, діяв на підставі та у спосіб, передбачений законодавством України з питань оподаткування.

При цьому, колегія суддів апеляційного суду вважає, що доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції щодо безпідставності висновків перевірки податкового органу і відповідно щодо протиправності оспорюваних податкових повідомлень - рішень.

Відповідно до ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування постанови суду та ухвалення нового рішення є, зокрема: невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Тому, апеляційну скаргу слід задовольнити: постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову по суті позовних вимог.

Відтак, з урахуванням встановлених судом фактичних обставин справи та досліджених доказів, а також, виходячи із положень вищезазначених нормативно - правових актів, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку, що в задоволенні позовних вимог слід відмовити в повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 202, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області задовольнити.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2012року по справі №2а - 4813/12/1370 скасувати та прийняти нову постанову.

В задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Акцент» до Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень №0000252340 та №0000242340 від 22 травня 2012 року відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили, а у випадку складення постанови в повному обсязі відповідно до ст. 160 ч. 3 Кодексу адміністративного судочинства України - у цей же строк з дня складення постанови суду в повному обсязі безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя В. В. Клюба

Судді: Т. В. Онишкевич

Я. С. Попко

Постанову суду складено в повному обсязі 03 вересня 2013 року