Ухвала

від 03.09.2013 по справі 2а-12848/12/2670

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 вересня 2013 року м. Київ К/800/21776/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Бухтіярової І.О.

Шипуліної Т.М.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 02 квітня 2013 року

у справі № 2а-12848/12/2670

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Захід-Інвест-Груп»

до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Захід-Інвест-Груп» (позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби (відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення № 0003415668 від 09 липня 2012 року.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 13 листопада 2012 року в задоволенні позову відмовлено повністю.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що право на отримання бюджетного відшкодування податку на додану вартість, нарахованого під час спорудження або придбання основних фондів, виникає лише тоді, коли такі основні фонди відображаються на рахунку 10 «Основні засоби», а не на рахунку 15 «Капітальні споруди».

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, позивач оскаржив її в апеляційному порядку.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 02 квітня 2013 року апеляційну скаргу ТОВ «Захід-Інвест-Груп» задоволено. Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 13 листопада 2012 року скасовано та прийнято нову постанову, якою адміністративний позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0003415668 від 09 липня 2012 року.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням у справі, відповідач оскаржив його в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, з посиланням на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права ставиться питання про скасування постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 02 квітня 2013 року та залишення в силі постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 13 листопада 2012 року.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Захід-Інвест-Груп» з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за листопад 2008 року, за результатами якої складено акт № 61/15-670/34694710 від 22 червня 2012 року.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0003415668 від 09 липня 2012 року, яким позивачу відмовлено в наданні бюджетного відшкодування податку на додану вартість у розмірі 2 331 178,00 грн.

Перевіркою встановлено порушення позивачем підпункту 7.7.11 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 168/97-ВР) у зв'язку з неправомірним заявленнням до відшкодування суми податку на додану вартість у розмірі 2 331 178,00 грн. з огляду на те, що ТОВ «Захід-Інвест-Груп» мало обсяги оподатковуваних операцій за останні дванадцять місяців (в період з листопада 2007 року по жовтень 2008 року) менші, ніж заявлена ним сума бюджетного відшкодування податку на додану вартість за листопад 2008 року.

Задовольняючи адміністративний позов, суд апеляційної інстанції виходив з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до підпункту «а» підпункту 7.7.11 пункту 7.7 статті 7 Закону № 168/97-ВР особа, яка мала обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів) не має права на отримання бюджетного відшкодування.

Згідно з пунктом 1.4 статті 1 Закону № 168/97-ВР поставкою товарів є будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатної поставки товарів (результатів робіт) та операції з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача) згідно з договорами фінансової оренди (лізингу) або поставки майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачають відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу. Поставкою послуг є будь-які операції цивільно-правового характеру з виконання робіт, надання послуг, надання права на користування або розпорядження товарами, у тому числі нематеріальними активами, а також з поставки будь-яких інших, ніж товари, об'єктів власності за компенсацію, а також операції з безоплатного виконання робіт, надання послуг. Поставка послуг, зокрема, включає надання права на користування або розпорядження товарами у межах договорів оренди (лізингу), поставки, ліцензування або інші способи передачі права на патент, авторське право, торговий знак, інші об'єкти права інтелектуальної, в тому числі промислової, власності.

Підпунктом 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 Закону № 168/97-ВР передбачено, що об'єктом оподаткування є операції платників подат ку з поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України.

Таким чином, норми Закону № 168/97-ВР не дають підстав для розмежування операцій з продажу та придбання товарів (послуг) при визначенні оподатковуваної операції для застосування підпункту «а» підпункту 7.7.11 пункту 7.7 статті 7 Закону № 168/97-ВР, оскільки операція з поставки товарів та послуг, що є об'єктом оподаткування податком на додану вартість, є двостороннім правочином, і для однієї сторони така операція є продажем, а для іншої - придбанням, в результаті чого у продавця виникає податкове зобов'язання, а у покупця - право на податковий кредит.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, у розглядуваному випадку при визначенні обсягу оподатковуваних операцій за останні дванадцять місяців податковим органом не враховано операції з придбання позивачем товарів (робіт, послуг), обсяг яких значно перевищує заявлену до відшкодування суму податку на додану вартість.

Також, поза увагою відповідача залишилась умова підпункту «а» підпункту 7.7.11 пункту 7.7 статті 7 Закону № 168/97-ВР щодо непоширення обмежень, встановлених вказаним підпунктом Закону № 168/97-ВР, у випадку нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів.

Так, Київським апеляційним адміністративним судом встановлено, що 09 листопада 2006 року між ТОВ «Захід-Інвест-Груп», Товариством з обмеженою відповідальністю «ГАЗ ТЕХ КОМПЛЕКТ» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Георгій» укладено угоду про заміну сторони до договору генерального підряду № 10 від 30 серпня 2006 року, укладеного між ТОВ «Георгій» (замовник будівництва) та ТОВ «ГАЗ ТЕХ КОМПЛЕКТ» (генеральний підрядник будівництва).

Відповідно до умов вказаної угоди позивач приймає на себе в повному обсязі права та обов'язки замовника будівництва за вищезазначеним договором генерального підряду № 10 від 30 серпня 2006 року, а ТОВ «ГАЗ ТЕХ КОМПЛЕКТ» зобов'язується виконати передбачені договором № 10 від 30 серпня 2006 року умови на користь та за рахунок позивача, а саме - комплекс будівельно-монтажних робіт для створення офісно-житлового комплексу по вул. Мечникова між будинками № 9-а та № 11 в Печерському районі м. Києва.

Вказаний основний фонд позивачем відображено на бухгалтерському рахунку 15 «Капітальні споруди».

При цьому колегія суддів вважає, що суд апеляційної інстанції обґрунтовано відхилив доводи контролюючого органу, покладені судом першої інстанції в основу прийнятого рішення, про те, що право на отримання бюджетного відшкодування податку на додану вартість, нарахованого під час спорудження або придбання основних фондів, виникає лише тоді, коли такі основні фонди відображаються на рахунку 10 «Основні засоби», а не на рахунку 15 «Капітальні споруди».

Адже, згідно з підпунктом 8.2.1 пункту 8.2 статті 8 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) під терміном «основні фонди» слід розуміти матеріальні цінності, що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, та вартість яких перевищує 1000 гривень і поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом.

Інструкцією про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 30 листопада 1999 року № 291, визначено, що рахунок 15 «Капітальні інвестиції» призначений для обліку витрат на придбання або створення матеріальних і нематеріальних необоротних активів.

Відтак слід погодитись з доводами суду апеляційної інстанції про правомірність обліку позивачем витрат на придбання товарно-матеріальних цінностей, робіт та послуг із спорудження основного фонду на рахунку 15 «Капітальні інвестиції», оскільки зарахування на баланс основного фонду може бути відображеним на рахунку 10 «Основні засоби» лише у разі введення його в експлуатацію.

В свою чергу, вимога підпункту «а» підпункту 7.7.11 пункту 7.7 статті 7 Закону № 168/97-ВР визначає право платника на бюджетне відшкодування податку на додану вартість, нарахованого як внаслідок придбання, так і спорудження (будівництва) основних фондів.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд апеляційної інстанції повно та всебічно, оцінивши фактичні обставини справи, з дотриманням норм матеріального та процесуального права дійшов обґрунтованого висновку про те, що у контролюючого органу були відсутні правові підстави для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

За наведених обставин, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до зміни чи скасування постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 02 квітня 2013 року.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби відхилити, а постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 02 квітня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Бухтіярова І.О.

Шипуліна Т.М.