Ухвала

від 16.09.2013 по справі 2а-345/12/0170/23

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"16" вересня 2013 р. м. Київ К/800/1187/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів :

Головуючого Кошіля В.В.

Суддів Борисенко І.В.

Моторного О.А.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби

на ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 26.11.2012

та постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 04.07.2012

у справі № 2а-345/12/0170/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ОК-ТАН»

до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ОК-ТАН» звернулось до суду з позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби від 20.10.2011 № 0010932301, № 0010942301, № 0010952301.

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 04.07.2012, яка залишена без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 26.11.2012, позов задоволено; визнані протиправними та скасовані спірні податкові повідомлення-рішення, з підстав обґрунтованості позовних вимог.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій; прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами проведеної документальної планової виїзної перевірки ТОВ «ОК-ТАН» з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010 по 30.06.2011, складено акт № 14384/23-7/33131378 від 07.10.2011, в якому зафіксовані порушення: пп. 7.2.1 п. 7.2, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. п. 199.1, 199.2 ст. 199 Податкового кодексу України, в результаті чого не донараховано податок на додану вартість на суму 81 187 грн., зменшено значення ряд. 24 «Залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 22 - рядок 23) (значення цього рядка переноситься до рядка 21.2 декларації наступного звітного (податкового періоду)» у червні 2011 року на суму 107 936 грн.; пп. 5.3.9 п. 5.3, п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.2 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податкове зобов'язання по податку на прибуток у періоді, що перевірявся на загальну суму 145 154 грн.

На підставі результатів вказаної перевірки, 20.10.2011 відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення:

- № 0010932301 про визначення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 8 188 грн., в т.ч.: 8 187 грн. основного платежу та 1 грн. штрафних (фінансових) санкцій;

- № 0010942301 про визначення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 145 155 грн., в т.ч.: 145 154 грн. основного платежу та 1 грн. штрафних (фінансових) санкцій;

- № 0010952301 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість на 107 936 грн.

Приймаючи спірні податкові повідомлення-рішення, податковий орган виходив з того, що у контрагента позивача відсутні власні складські, торговельні та інші приміщення, які суб'єкт господарювання міг би використовувати при здійсненні фінансово-господарської діяльності, відсутні основні фонди та виробничі потужності, трудові ресурси, транспортні засоби, в зв'язку з чим фінансово-господарські взаємовідносини між ТОВ «Кєол Крим» та контрагентами є фіктивними правочинами та такими, що вчинені без наміру створення правових наслідків.

Також судами обох інстанцій було встановлено, що в лютому-березні 2011 року між позивачем та ТОВ «Кєол Крим» були проведені господарські операції з приводу купівлі-продажу (постачання) паливно-мастильних матеріалів.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що укладені між позивачем та ТОВ «Кєол Крим» угоди щодо купівлі-продажу (постачання) паливно-мастильних матеріалів були спрямовані на реальне настання передбачених у них юридичних наслідків і реально виконувались.

Однак, висновки судів попередніх інстанцій є передчасними та такими, що зроблені без повного та всебічного з'ясування обставин у справі.

Статтею 69 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

Згідно зі ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим, тобто таким, що ухвалене відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржувані судові рішення вказаним вимогам не відповідають.

В даному випадку, суди попередніх інстанцій не взяли до уваги, що надання податковому органу належним чином всіх оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних яких установлена судом.

Про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин:

- неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій;

- здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Із матеріалів справи вбачається, що на підтвердження своїх доводів щодо неправомірності формування податкового кредиту позивача, податковий орган вказував, що операції з купівлі-продажу (постачання) товару були фіктивними.

В даному випадку, судами попередніх інстанцій не досліджено обставин, що підтверджують або спростовують реальність здійснення самих господарських операцій між позивачем та ТОВ «Кєол Крим», а саме: можливостей контрагента позивача щодо виконання договорів купівлі-продажу (постачання) паливно-мастильних матеріалів, зокрема, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень, технічних можливостей; транспортування товару; питання щодо фактичної оплати позивачем податку на додану вартість в ціні придбаного товару, з відповідним документальним підтвердженням.

Також судами обох інстанцій не досліджено питання щодо правомірності формування позивачем валових витрат у відповідності до вимог Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та Податкового кодексу України.

Згідно з ч. 2 ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

За вказаних обставин, Вищий адміністративний суд України приходить до висновку про необхідність скасування рішень судів попередніх інстанцій та направлення справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді слід взяти до уваги вищезазначене та прийняти законне і обґрунтоване рішення відповідно до норм матеріального та процесуального права, надати належну правову оцінку обставинам у справі.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби задовольнити частково.

Ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 26.11.2012 та постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 04.07.2012

скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та оскарженню не підлягає.

Головуючий (підпис)В.В. Кошіль Судді (підпис)І.В. Борисенко (підпис)О.А. Моторний