Постанова

від 28.05.2013 по справі 2а-4606/12/0170/10

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ПОСТАНОВА

Іменем України

28 травня 2013 р. Справа №2а-4606/12/0170/10

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі:

головуючого судді - Кудряшової А.М.,

при секретарі судового засідання - Ждані В.Є.,

за участю представників сторін:

від позивача - не з'явився;

від відповідача - не з'явився;

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Приватного акціонерного товариства «Теодосія»

до Феодосійської об'єднаної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство «Теодосія» звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом до Феодосійської об'єднаної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим із вимогами про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000032203 від 19.0.2012 року, яким збільшено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 484249,50 гривень, в тому числі за основним платежем в сумі 322833,00 гривень та за штрафними санкціями в сумі 161416,50 гривень. Позовні вимоги мотивовані помилковістю висновків проведеної відповідачем перевірки, які покладено в основу спірного податкового повідомлення-рішення. Так, позивач зазначає, що донарахування податку на додану вартість відбулось на підставі зменшення податкового кредиту позивача по взаємовідносинам з ПП «Неомаркет» за лютий та липень 2011 року. Позивач зазначає, що укладені угоди мали реальний характер, податковий кредит з ПДВ сформовано на підставі належних чином оформлених первинних документів, висновок податкового органу, на думку позивача, є необґрунтованим і таким, що суперечить чинному законодавству.

В судове засідання позивач, будучи належним чином та завчасно повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, не з'явився, надіслав клопотання про розгляд справи за його відсутністю та з урахуванням висновку судово-економічної експертизи №145/12 від 30.04.2013 року, а також просив вирішити питання про стягнення на користь позивача судових витрат, пов'язаних з проведенням експертизи в сумі 10000,00 гривень.

Відповідач у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неприбуття не повідомив, надав заперечення проти позову.

Суд, враховуючи клопотання позивача про розгляд справи за його відсутністю, приймаючи до уваги відсутність у матеріалах справи клопотання про неможливість розгляду справи без участі сторін та їх представників, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо доказів для з'ясування обставин у справі, у тому числі є заперечення відповідача проти позову, керуючись ст.128 КАС України, вважає можливим розглянути справу на підставі наявних доказів за відсутності представників сторін.

Дослідивши подані документи та матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до п. 1 частини 1 статті 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Справою адміністративної юрисдикції (адміністративною справою) є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (п.1 ч.1 ст.3 КАС України).

Пунктом 7 частини 1 статті 3 КАС України визначено поняття суб'єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Зазначений спір має ознаки публічно-правового спору та підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини 1 статті 55 Господарського кодексу України суб'єктом господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків встановлених законом. Згідно з п. 1 частини 2 статті 55 ГК України юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, підприємства, створені відповідно до Господарського кодексу України та зареєстровані в установленому законом порядку визнаються суб'єктами господарювання.

Судом встановлено, що Приватне акціонерне товариство «Теодосія» є юридичною особою, зареєстрованою 21.02.2000 року Виконавчим комітетом Феодосійської міської ради АР Крим, що підтверджується довідкою з Єдиного держаного реєстру підприємств та організацій України АА №401638 (а.с. 15).

Згідно Довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, видами діяльності позивача за КВЕД-2010 є: розподілення газоподібного газу; оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами; торгівля газом через місцеві (локальні) трубопроводи; постачання пари, гарячої води та кондиційованого повітря, будівництво трубопроводів.

Таким чином, судом встановлено, що Приватне акціонерне товариство «Теодосія» є юридичною особою, яка зобов'язана виконувати обов'язки, покладені на неї законами у зв'язку зі здійсненням діяльності.

Судом встановлено, що у період з 23.03.2012 року по 29.03.2012 року посадовими особами Феодосійської об'єднаної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПАТ «Теодосія» по взаємовідносинам з ПП «Неомаркет» за період з 01.12.2010 року по 30.06.2011 року, в ході проведення якої було встановлено відсутність укладання угод з метою настання реальних наслідків та проведення податкового кредиту на підставі нікчемних правочинів.

Результати перевірки знайшли своє відображення у Акті № 155/23-4/30689644 від 05.04.2012 року (а.с. 22-29).

Згідно Акту перевірки відповідачем встановлено порушення п.198.2, п. 198.3, п.198.6 ст. 198, п.200.1 ст. 200, п.201.4 ст.201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-IV, в результаті чого встановлено: заниження податкового зобов'язання з ПДВ на загальну суму 322800,00 гривень, в т.ч. за лютий 2011 року в сумі 2011 року в сумі 310000,00 гривень, за липень 2011 року в сумі 12833,33 гривень.

Вказаний висновок Феодосійська ОДПІ робить на підставі даних акту Алчевської ОДПІ №1804/231/37156794 від 05.04.2012 р., який складений за результатами «позапланової невиїзної документальної перевірки ПП «Неомаркет» (код за ЄДРПОУ 37156794) з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період 01.12.2010 р. по 30.09.2011».

За думкою Феодосійської ОДПІ, дані вказаного акту Алчевської ОДПІ свідчать про:

- відсутність у податковій звітності ПП «Неомаркет» даних щодо основних фондів, технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- відсутність ПП «Неомаркет» за місцем знаходження;

- не виконання ПП «Неомаркет» податкових обов'язків зі сплати податкових зобов'язань з ПДВ.

Таким чином, Феодосійська ОДПІ під час перевірки дійшло висновку про завищення ПрАТ «Теодосія» податкового кредиту по операціях з ПП «Неомаркет».

На підставі висновків акту перевірки Феодосійська об'єднана державна податкова інспекція Автономної Республіки Крим було прийнято податкове повідомлення рішення №0000032203 від 19.0.2012 року, яким збільшено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 484249,50 гривень, в тому числі за основним платежем в сумі 322833,00 гривень та за штрафними санкціями в сумі 161416,50 гривень. (а.с.18).

Вирішуючи питання про законність прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, та перевіряючи обґрунтованість висновків, викладених в акті перевірки судом встановлено наступне.

Стаття 19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п. 14.1.36 ст.14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно з п.134.1.1 п. 134.1 ст.134 ПК України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу/

У ст. 135 ПК України встановлений порядок визначення доходів та їх склад, згідно з п. 135.1 якої доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Відповідно до п. 138.1 ст. 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді. Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 ст. 139 ПК України встановлено, що не включаються до складу витрат витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку. У разі втрати, знищення або зіпсуття зазначених документів платник податку має право письмово заявити про це органу державної податкової служби та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів. Письмова заява має бути надіслана до/або разом із поданням розрахунку податкових зобов'язань за звітний податковий період. Платник податків зобов'язаний відновити втрачені, знищені або зіпсовані документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження такої заяви до органу державної податкової служби, митного органу. Якщо платник податку поновить зазначені документи в наступних податкових періодах, підтверджені витрати включаються до витрат за податковий період, на який припадає таке поновлення.

На підтвердження отримання товару, послуг від ПП «Неомаркет» позивачем надані документи бухгалтерської та податкової звітності.

Як свідчать надані документи, між ПАТ «Теодосія» (Замовник) та ПП «Неомаркет» (виконавець) укладений договір постачання №01/02-10 від 24.09.2010 року, а також договір №11/К від 31.12.2010 року про надання консультаційних послуг.

Відповідно договору №01/02-10 від 24.09.2010 року виконавець зобов'язався передати у власність замовника (покупця) обладнання для автомобільної газонаповнювальної компресорної станції (АГНКС ORION - 350) згідно специфікації до договору, а також провести обстеження газопроводів та обладнання газотранспортної системи замовника (покупця) в м. Феодосія на предмет витоків природного газу: шафових газорозподільних пунктів - 138 шт.; запірної арматури - 1424,00 шт.; кранів-вводів - 10000,00 шт. (а.с.37 - 40).

На підтвердження виконання умов вказаного договору позивачем надані наступні документи бухгалтерської та податкової звітності:

- акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 25.02.2011 року №1-000093 (а.с.44);

- акт КБ та довідка КБ-3 за лютий 2011 року (а.с.46-50);

- видаткова накладна 1-00000321 від 25.02.2011 року (а.с.51);

- податкова накладна №200211 від 25.02.2011 року (а.с.52).

Придбані товари та роботи були у повному обсязі в сумі 1860000,00 гривень з ПДВ оплачені ПАТ «Теодосія» за період березень-вересень 2011 року шляхом перерахування безготівкових грошових коштів на користь ПП «Неомаркет», що підтверджується платіжними дорученнями з відміткою банку, а саме:

- платіжне доручення №164 від 15.03.2011 року на суму з ПДВ 234499,40 гривень (а.с.54);

- платіжне доручення №27 від 06.04.2011 року на суму з ПДВ 157030,00 гривень (а.с.55);

- платіжне доручення №125 від 17.05.2011 року на суму з ПДВ 100000,00 гривень (а.с.56);

- платіжне доручення №280 від 05.07.2011 року на суму з ПДВ 20000,00 гривень (а.с.57);

- платіжне доручення №281 від 06.07.2011 року на суму з ПДВ 28000,00 гривень (а.с.58);

- платіжне доручення №282 від 07.07.2011 року на суму з ПДВ 28900,00 гривень (а.с.59);

- платіжне доручення №288 від 12.07.2011 року на суму з ПДВ 40000,00 гривень (а.с.60);

- платіжне доручення №319 від 22.07.2011 року на суму з ПДВ 51895,00 гривень (а.с.61);

- платіжне доручення №13 від 04.08.2011 року на суму з ПДВ 64000,00 гривень (а.с.62);

- платіжне доручення №56 від 16.08.2011 року на суму з ПДВ 48000,00 гривень (а.с.63);

- платіжне доручення №99 від 06.09.2011 року на суму з ПДВ 1087675,60 гривень (а.с.64).

Відповідно договору №11/К від 31.12.2010 року виконавець зобов'язався надати Замовнику консультаційні послуги з питань ведення бухгалтерського та податкового обліку, у т.ч.: консультації з ведення бухгалтерського та податкового обліку, складання звітності; консультації по законодавству в області бухгалтерського та податкового обліку та складання звітності; аналіз правильності ведення податкового та бухгалтерського обліку у Замовника; аналіз правильності та достовірності складення бухгалтерської та податкової звітності; виявлення та аналіз допущених Замовником порушень законодавства при веденні бухгалтерського та податкового обліку; консультації з можливих варіантів виправлення допущених порушень, допомога у складанні відповідних документів; консультації з питань забезпечення схоронності майна Замовника; допомога в оскарженні дій, рішень податкових органів; захист інтересів Замовника при проведенні податкових перевірок; консультації з питань відшкодування надмірно сплачених податків; узгодження організаційно-розпорядчих документів (накази, розпорядження) Замовника, що відносяться до ведення бухгалтерського та податкового обліку та звітності. Вартість послуг за договором складає 77000,00 гривень з ПДВ (а.с.41-43).

На підтвердження виконання умов вказаного договору позивачем надані наступні документи бухгалтерської та податкової звітності:

- акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 29.07.2011 року №1-000104 (а.с.45);

- податкова накладна №144 від 29.07.2011 року (а.с.55).

Придбані послуги були у повному обсязі в сумі 77000,00 гривень з ПДВ оплачені ПрАТ «Теодосія» за період серпень-вересень 2011 року шляхом перерахування безготівкових грошових коштів на користь ПП «Неомаркет», що підтверджується платіжними дорученнями з відміткою банку, а саме:

- платіжне доручення №70 від 19.08.2011 року на суму з ПДВ 6545,00 гривень (а.с.64);

- платіжне доручення №102 від 06.09.2011 року на суму з ПДВ 70455,00 гривень (а.с.65).

Суд зазначає, що податкові накладні містять всі необхідні реквізити, передбачені ст. 201.1 ПК України та Порядком заповнення податкової накладної, затвердженим наказом ДПА України № 969 від 21.12.2010 року.

Таким чином, первинними документами бухгалтерського обліку у повному обсязі підтверджується належне виконання сторонами умов угод з вищезазначеним контрагентом, а також включення суми ПДВ. Отриманий товар був оплачений позивачем у безготівковій формі, що також було встановлено перевіркою.

Отже, вказані первинні документи підтверджують реальність спірних господарських операцій.

Порядок формування податкового кредиту визначено ст. 198 Податкового Кодексу України.

Так, відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разу здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (в тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 ПК України).

Згідно п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового Кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11. ст. 201 цього Кодексу).

В судовому засіданні були досліджені всі документи ПАТ «Теодосія», які підтверджують фактичне придбання та використання позивачем отриманих від ПП «Неомаркет» товарів, послуг, та ці документи не дають підстав для сумніву щодо реальності здійснення вищенаведених операцій або висновку про їх нездійснення.

Будь-яких невідповідностей виписаних контрагентами позивача накладних встановленим законодавствам вимогам, відповідачем в акті перевірки не викладено та судом також не встановлено.

Судом під час розгляду справи ухвалою від 10.07.2012 року було призначено судово-економічну (бухгалтерську) експертизу, проведення якої доручено Товариству з обмеженою відповідальністю «Центр судових експертиз». Згідно з висновком № 145/12 судово-економічної експертизи від 30.04.2013 року, що проведена судовим експертом Юга І.П. (а.с. 182-207) висновки акту Феодосійської об'єднаної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим № 155/23-4/30689644 від 05.04.2012 року, щодо заниження податку на додану вартість у загальній сумі 322800,00 гривень, первинними документами податкового та бухгалтерського обліку ПАТ «Теодосія» не підтверджується.

Як встановлено судом та підтверджується висновком експерта, документами бухгалтерського обліку та економічної діяльності ПАТ «Теодосія» у повному обсязі підтверджується придбання, оплата, складський облік та утримання з метою використання у власній господарській діяльності ПАТ «Теодосія» товарів (обладнання для АГНКС) вартістю 391529,40 гривень з ПДВ за угодою з ПП «Неомаркет», а також робіт (обстеження системи розподілення природного газу в м. Феодосія) вартістю 1468470,60 гривень з ПДВ за угодою з ПП «Неомаркет».

Суд, дослідивши даний висновок № 145/12 судово-економічної експертизи в порядку ст. 86 КАС України, який складено судовим експертом, попередженим про кримінальну відповідальність за надання завідомо неправдивого висновку (ст. 384, 385 КК України), яким під час дослідження використовувались методи перевірки правильності заповнення реквізитів бухгалтерських документів, арифметичні розрахунки, нормативна перевірка та методи співставлення, а також зіставивши його з іншими доказами у справі, не знаходить підстав ставити під сумнів достовірність і правдивість фактів встановлених висновком експерта по даній справі. Дані про заінтересованість експерта в розгляді справи відсутні, його висновки об'єктивно підтверджуються і не суперечать іншим зібраним у справі доказам, відповідають первинним та додатковим документам позивача, наявним в матеріалах справи.

Висновки відповідача щодо нікчемності правочинів з зазначеним контрагентом та завищення податкового кредиту, суд вважає необґрунтованими виходячи з наступного.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 215 Цивільного кодексу України (надалі -ЦК) підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до зазначених частин 1-3, 5 і 6 статті 203 ЦК загальними вимогами, додержання яких є необхідним для чинності правочину є: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Розглядаючи справу у межах доводів відповідача щодо нікчемності укладених правочинів, суд зазначає, що відповідач посилається на порушення під час укладення вказаних угод відповідачем вимог ч.1 та 2 ст.228 ЦК, а саме: укладений правочин порушує публічний порядок.

Згідно з частинами 1 та 2 ст.228 ЦК правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Однак, суд зазначає, що відповідно до ст. 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Тобто позивач та його контрагенти мають право вільного вибору як контрагента по угоді, так і виду та якості товарів, що ними придбаваються, а також право вільного вибору наступного розпорядження придбаним товаром - продати його іншим особам, використовувати у власній виробничій діяльності и таке інше.

Відповідно до ст. 69 КАС України докази в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

При цьому докази повинні бути належними та обґрунтованими. Сторони мають право обґрунтувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору (ст. 70 КАС України).

Наявні у справі документи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентами взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в Державі суспільного ладу або моральних засад. Навпаки з наданих позивачем доказів вбачається, що договір мав на меті настання реальних правових наслідків, що обумовлені ним, оскільки товар був поставлений, оплата проведена, договір виконано сторонами в повному обсязі.

Посилання Феодосійської ОДПІ в акті перевірки на статтю 203, частини 1, 2 статті 215 ЦК України є безпідставним, так як зазначені норми можуть використовуватися лише при визнанні правочинів недійсними в судовому порядку.

Вказані висновки підтверджуються і стаття 20 ПК України, відповідно до якої органам державної податкової служби України не надано повноважень щодо визнання тих чи інших угод (правочинів) недійсними та/або нікчемними.

Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Крім того, суд вважає необхідним звертає увагу щодо принципу персональної податкової відповідальності в спорах про податок на додану вартість та принципу добросовісності платника податків, якими визначено, що сама по собі несплата податку продавцем (серед іншого й внаслідок ухилення від сплати) у разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування. Відповідальна за сплату податку на додану вартість особа, що формує дані податкового обліку з цього податку, а не контрагент такої особи. Якщо дії платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції реальні та відповідають дійсному економічному змісту, для підтвердження права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування достатньо наявності належним чином оформлених документів, зокрема, податкових накладних. Не будуть підставою для відмови у праві на податковий кредит та бюджетне відшкодування з податку на додану вартість порушення податкової дисципліни з боку його контрагентів, припинення чи анулювання статусу платника податку на додану вартість, припинення юридичної особи.

Враховуючи, що висновки акту перевірки, на підставі яких прийняти спірні повідомлення-рішення є необґрунтованими, тобто відсутні і підставі для застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) у спірному податковому повідомленні-рішенні.

Таким чином, податкове повідомлення-рішення №0000032203 від 19.0.2012 року, яким збільшено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 484249,50 гривень, в тому числі за основним платежем в сумі 322833,00 гривень та за штрафними санкціями в сумі 161416,50 гривень, не може бути визнане таким, що прийнято на підставі та відповідно до діючого законодавства, тому позовні вимоги є правомірними, обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Під час прийняття постанови суд, зокрема, вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати (стаття 161 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

При цьому, згідно зі ст. 87 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи, при чому до останніх належать, зокрема, витрати, пов'язані з проведенням судових експертиз.

Судом встановлено, що за проведення судово-економічної експертизи Приватне акціонерне товариство «Теодосія» перерахувало Товариству з обмеженою відповідальністю «Центр судових експертиз» грошові кошти у розмірі 10000,00 гривень.

За таких обставин, враховуючи, що суд задовольнив позовні вимоги, суд вважає за можливе стягнути на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2146,00 гривень та витрати, пов'язані з проведенням судово-економічної експертизи, в розмірі 10000,00 гривень.

В судовому засіданні 28.05.2013 року оголошена вступна та резолютивна частина постанови, відповідно до ч. 3 ст. 160 КАС України постанову складено у повному обсязі 31.05.2013 року.

Керуючись статтями 160-163, 167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Феодосійської об'єднаної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим від 19 квітня 2012 року №0000032203, прийняте стосовно Приватного акціонерного товариства «Теодосія», про збільшення податкового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 484249 (чотириста вісімдесят чотири тисячі двісті сорок дев'ять) гривень 50 копійок.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного акціонерного товариства «Теодосія» судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2146 (дві тисячі сто сорок шість) гривень 00 копійок.

4. Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного акціонерного товариства «Теодосія» судові витрати, пов'язані з проведенням судової експертизи у розмірі 10000 (десять тисяч) гривень 00 копійок.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Кудряшова А.М.