Ухвала

від 14.01.2014 по справі 2а-4606/12/0170/10

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-4606/12/0170/10

14.01.14 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Мунтян О.І.,

суддів Дугаренко О.В. ,

Цикуренка А.С.

секретар судового засідання Равза Р.Р.

за участю сторін:

представник позивача, Приватного акціонерного товариства "Теодосія"- Большакова Аріна Анатоліївна, довіреність № 11/Д від 31.12.13

представник відповідача, Феодосійської об'єднаної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим- не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив,

представник третьої особи, Державної податкової інспекції у Дарницькому районі ГУ Міндоходів в місті Киїєва- не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив,

розглянувши адміністративну справу за апеляційною скаргою Феодосійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Автономної Республіки Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Кудряшова А.М. ) від 28.05.13 по справі № 2а-4606/12/0170/10

за позовом Приватного акціонерного товариства "Теодосія" (вул. А. Вербицького, 1, м. Київ, 02068; вул. Володарского, 39-б, м.Феодосія, Автономна Республіка Крим, 98105)

до Феодосійської об'єднаної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим (вул. Кримська, 82 В, м.Феодосія, Автономна Республіка Крим, 98112)

третя особа Державна податкова інспекція у Дарницькому районі ГУ Міндоходів в місті Киїєва (вул. Кошиця, 3, м.Київ, 02068)

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство «Теодосія» звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом до Феодосійської об'єднаної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000032203 від 19.0.2012 року, яким збільшено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 484249,50 гривень, в тому числі за основним платежем в сумі 322833,00 гривень та за штрафними санкціями в сумі 161416,50 гривень.

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 28.05.2013 року позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Теодосія" до Феодосійської об'єднаної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення - задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Феодосійської об'єднаної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим від 19 квітня 2012 року №0000032203, прийняте стосовно Приватного акціонерного товариства «Теодосія», про збільшення податкового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 484249 гривень 50 копійок.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь Приватного акціонерного товариства «Теодосія» судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2146 гривень 00 копійок.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь Приватного акціонерного товариства «Теодосія» судові витрати, пов'язані з проведенням судової експертизи у розмірі 10000 гривень 00 копійок.

На зазначене судове рішення від відповідача надійшла апеляційна скарга, в якій ставиться питання про його скасування та ухвалення нового рішення, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити.

Апеляційна скарга мотивована порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. В апеляційній скарзі апелянт зазначив, що в ході перевірки ним встановлено відсутність у підприємства необхідних умов для здійснення господарської діяльності в частині, купівлі, продажу, реалізації, зберігання та відвантаження товарно-матеріальних цінностей та надання послуг в силу відсутності відповідного персоналу, транспортних засобів, приміщень та матеріальних ресурсів, що свідчить про відсутність у ПП «Неомаркет» адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань. Господарські операції між ПП «Неомаркет» та контрагентами не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, транспортних засобів та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення такої діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів і транспортних засобів.

Представник позивача у судовому засіданні 14.01.2014 року заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив залишити судове рішення першої інстанції без змін, надавши відповідні заперечення, в яких зазначив, що донарахування податку на додану вартість відбулось на підставі зменшення податкового кредиту позивача по взаємовідносинам з ПП «Неомаркет» за лютий та липень 2011 року, крім того укладені угоди мали реальний характер, податковий кредит з ПДВ сформовано на підставі належних чином оформлених первинних документів, висновок податкового органу є необґрунтованим.

Представники відповідача та третьої особи у судове засідання 14.01.14р. не з'явилися, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Колегія суддів, заслухавши пояснення представник позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Колегією суддів та судом першої інстанції встановлено, що у період з 23.03.2012 року по 29.03.2012 року посадовими особами Феодосійської об'єднаної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПАТ «Теодосія» по взаємовідносинам з ПП «Неомаркет» за період з 01.12.2010 року по 30.06.2011 року, в ході проведення якої було встановлено відсутність укладання угод з метою настання реальних наслідків та проведення податкового кредиту на підставі нікчемних правочинів.

За результатами перевірки відповідачем складений акт № 155/23-4/30689644 від 05.04.2012 року (а.с. 22-29), яким встановлені порушення позивачем п.198.2, п. 198.3, п.198.6 ст. 198, п.200.1 ст. 200, п.201.4 ст.201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-IV, в результаті чого встановлено заниження податкового зобов'язання з ПДВ на загальну суму 322800,00 гривень, в т.ч. за лютий 2011 року в сумі 2011 року в сумі 310000,00 гривень, за липень 2011 року в сумі 12833,33 гривень.

Вказаний висновок Феодосійська ОДПІ робить на підставі даних акту Алчевської ОДПІ №1804/231/37156794 від 05.04.2012 р., який складений за результатами «позапланової невиїзної документальної перевірки ПП «Неомаркет» (код за ЄДРПОУ 37156794) з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період 01.12.2010 р. по 30.09.2011».

На підставі висновків акту перевірки Феодосійською об'єднаною державною податковою інспекцією Автономної Республіки Крим було прийнято податкове повідомлення рішення №0000032203 від 19.0.2012 року, яким збільшено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 484249,50 гривень, в тому числі за основним платежем в сумі 322833,00 гривень та за штрафними санкціями в сумі 161416,50 гривень. (а.с.18).

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіряючи відповідність висновків суду першої інстанції матеріалам справи, колегією суддів встановлено наступне.

Згідно з п.134.1.1 п. 134.1 ст.134 ПК України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Статтею 135 ПК України встановлений порядок визначення доходів та їх склад, згідно з п. 135.1 якої доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Відповідно до п. 138.1 ст. 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно з п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді. Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 ст. 139 ПК України встановлено, що не включаються до складу витрат витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку. У разі втрати, знищення або зіпсуття зазначених документів платник податку має право письмово заявити про це органу державної податкової служби та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів. Письмова заява має бути надіслана до/або разом із поданням розрахунку податкових зобов'язань за звітний податковий період. Платник податків зобов'язаний відновити втрачені, знищені або зіпсовані документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження такої заяви до органу державної податкової служби, митного органу. Якщо платник податку поновить зазначені документи в наступних податкових періодах, підтверджені витрати включаються до витрат за податковий період, на який припадає таке поновлення.

На підтвердження отримання товару, послуг від ПП «Неомаркет» позивачем надані документи бухгалтерської та податкової звітності.

Як свідчать надані документи, між ПАТ «Теодосія» (Замовник) та ПП «Неомаркет» (виконавець) укладений договір постачання №01/02-10 від 24.09.2010 року, а також договір №11/К від 31.12.2010 року про надання консультаційних послуг.

Відповідно договору №01/02-10 від 24.09.2010 року виконавець зобов'язався передати у власність замовника (покупця) обладнання для автомобільної газонаповнювальної компресорної станції (АГНКС ORION - 350) згідно специфікації до договору, а також провести обстеження газопроводів та обладнання газотранспортної системи замовника (покупця) в м. Феодосія на предмет витоків природного газу: шафових газорозподільних пунктів - 138 шт.; запірної арматури - 1424,00 шт.; кранів-вводів - 10000,00 шт. (а.с.37 - 40).

На підтвердження виконання умов вказаного договору позивачем надані наступні документи бухгалтерської та податкової звітності: акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 25.02.2011 року №1-000093 (а.с.44); акт КБ та довідка КБ-3 за лютий 2011 року (а.с.46-50); видаткова накладна 1-00000321 від 25.02.2011 року (а.с.51); податкова накладна №200211 від 25.02.2011 року (а.с.52).

Придбані товари та роботи були у повному обсязі в сумі 1860000,00 гривень з ПДВ оплачені ПАТ «Теодосія» за період березень-вересень 2011 року шляхом перерахування безготівкових грошових коштів на користь ПП «Неомаркет», що підтверджується платіжними дорученнями з відміткою банку: №164 від 15.03.2011 року на суму з ПДВ 234499,40 гривень (а.с.54); №27 від 06.04.2011 року на суму з ПДВ 157030,00 гривень (а.с.55); №125 від 17.05.2011 року на суму з ПДВ 100000,00 гривень (а.с.56); №280 від 05.07.2011 року на суму з ПДВ 20000,00 гривень (а.с.57); №281 від 06.07.2011 року на суму з ПДВ 28000,00 гривень (а.с.58); №282 від 07.07.2011 року на суму з ПДВ 28900,00 гривень (а.с.59); №288 від 12.07.2011 року на суму з ПДВ 40000,00 гривень (а.с.60); №319 від 22.07.2011 року на суму з ПДВ 51895,00 гривень (а.с.61); №13 від 04.08.2011 року на суму з ПДВ 64000,00 гривень (а.с.62); №56 від 16.08.2011 року на суму з ПДВ 48000,00 гривень (а.с.63); №99 від 06.09.2011 року на суму з ПДВ 1087675,60 гривень (а.с.64).

Вартість послуг за договором складає 77000,00 гривень з ПДВ (а.с.41-43).

На підтвердження виконання умов вказаного договору позивачем надані наступні документи бухгалтерської та податкової звітності: акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 29.07.2011 року №1-000104 (а.с.45); податкова накладна №144 від 29.07.2011 року (а.с.55), звіт про виконані роботи (а.с.68-78 т.2).

Придбані послуги були у повному обсязі в сумі 77000,00 гривень з ПДВ оплачені ПАТ «Теодосія» за період серпень-вересень 2011 року шляхом перерахування безготівкових грошових коштів на користь ПП «Неомаркет», що підтверджується платіжними дорученнями з відміткою банку: №70 від 19.08.2011 року на суму з ПДВ 6545,00 гривень (а.с.64); №102 від 06.09.2011 року на суму з ПДВ 70455,00 гривень (а.с.65).

Статтею 2 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно п.1.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено, що господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до положень ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожні відповідним рахункам синтетичного обліку на перше число кожного місяця.

Відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи.

Пунктом 187.1. ст. 187 ПК України визначено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до п. 198.1. ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст.198 ПК України).

Згідно з п. 198.3. ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Крім того, висновком судово-економічної (бухгалтерської) експертизи №145/12 від 30.04.13р. (а.с. 182-207) встановлено, що висновки акту Феодосійської об'єднаної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим № 155/23-4/30689644 від 05.04.2012 року, щодо заниження податку на додану вартість у загальній сумі 322800,00 гривень, первинними документами податкового та бухгалтерського обліку ПАТ «Теодосія» не підтверджується. Документами бухгалтерського обліку та економічної діяльності ПАТ «Теодосія» у повному обсязі підтверджується придбання, оплата, складський облік та утримання з метою використання у власній господарській діяльності ПАТ «Теодосія» товарів (обладнання для АГНКС) вартістю 391529,40 гривень з ПДВ за угодою з ПП «Неомаркет», а також робіт (обстеження системи розподілення природного газу в м. Феодосія) вартістю 1468470,60 гривень з ПДВ за угодою з ПП «Неомаркет».

Що стосується висновків відповідача про нікчемність укладених з контрагентом правочинів колегія суддів зазначає наступне.

Згідно зі статтею 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до пункту 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Отже, без правової оцінки суду першої інстанції не залишилось те, що зміст статті 228 Цивільного кодексу України свідчить на користь висновку, що законодавець відокремив порушення публічного порядку від інших підстав нікчемності правочинів та передбачив наявність умислу сторін (сторони) на незаконний результат, а також суперечність його публічно-правовим актам держави.

Зважаючи на те, що публічний порядок держави порушується у разі недотримання нормативних актів, у яких він закріплений, а фіктивне підприємництво з метою ухилення від сплати податків, на факт якого відповідач посилається як на підставу прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, є злочином, відповідальність за який встановлена Кримінальним кодексом України, колегія суддів Севастопольського апеляційного адміністративного суду погоджується з висновком суду першої інстанції, що за обставин, які склалися у даній справі, визначенню правочину як такого, що порушує публічний порядок повинен передувати вирок суду про притягнення учасника (учасників) такого правочину до кримінальної відповідальності, який би набрав законної сили. Всупереч вимогам частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України відповідачем таких доказів надано не було.

Крім того, принцип персональної податкової відповідальності в спорах про податок на додану вартість та принцип добросовісності платника податків, якими визначено, що сама по собі несплата податку продавцем (серед іншого й внаслідок ухилення від сплати) у разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування. Відповідальна за сплату податку на додану вартість особа, що формує дані податкового обліку з цього податку, а не контрагент такої особи. Якщо дії платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції реальні та відповідають дійсному економічному змісту, для підтвердження права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування достатньо наявності належним чином оформлених документів, зокрема, податкових накладних. Не будуть підставою для відмови у праві на податковий кредит та бюджетне відшкодування з податку на додану вартість порушення податкової дисципліни з боку його контрагентів, припинення чи анулювання статусу платника податку на додану вартість, припинення юридичної особи.

Враховуючи, що висновки акту перевірки, на підставі яких прийняти спірні повідомлення-рішення є необґрунтованими, тобто відсутні підставі для застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) у спірному податковому повідомленні-рішенні.

Виходячи з вищевикладеного, судова колегія погоджується з правильним висновком суду першої інстанції, що податкове повідомлення-рішення №0000032203 від 19.0.2012 року, яким збільшено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 484249,50 гривень, в тому числі за основним платежем в сумі 322833,00 гривень та за штрафними санкціями в сумі 161416,50 гривень є безпідставним, тому позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Зважаючи на наведене, колегія суддів дійшла висновку, що правова оцінка, яку дав суд першої інстанції обставинам справи, не суперечить чинному законодавству.

Судове рішення не може бути скасовано чи змінено з підстав, що наведені в апеляційній скарзі.

На підставі викладеного, судова колегія дійшла висновку, що постанова Окружного адміністративного суду АР Крим від 28.05.13р. підлягає залишенню без змін, апеляційна скарга - залишенню без задоволення.

Керуючись статтями 195, 196, пунктом 1 частини першої статті 198, статтями 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Феодосійської об'єднаної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим на постанову Окружного адміністративного суду АР Крим від 28.05.13р. по справі №2а-4606/12/0170/10- залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду АР Крим від 28.05.13р. по справі №2а-4606/12/0170/10 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 20 січня 2014 р.

Головуючий суддя підпис О.І. Мунтян

Судді підпис О.В.Дугаренко

підпис А.С. Цикуренко

З оригіналом згідно

Головуючий суддя О.І. Мунтян