Постанова

від 12.09.2013 по справі 801/3393/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ПОСТАНОВА

Іменем України

12 вересня 2013 р. (16:53) Справа №801/3393/13-а

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим, м. Сімферополь у складі головуючого судді Гаманка Є.О., при секретарі Сироватському М.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом ОСОБА_1

до Управління Державного земельного агентства у м. Ялта АР Крим

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_2

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_3

про визнання недійсним та скасування акту, спонукання до виконання певних дій

Представники сторін:

позивач - ОСОБА_1 НОМЕР_1;

представник позивача - ОСОБА_4, довіреність № б.н. від 20.06.13р.

представник Управління державного земельного агентства у м. Ялта АР Крим, не з'явився;

від третіх осіб - не з'явилися.

До Окружного адміністративного суду АР Крим надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі - позивач) у якому позивач, з урахуванням уточнених позовних вимог, просить суд:

- визнати державний акт на права власності на земельну ділянку, що розміщена у АДРЕСА_1, серії ЯЖ №476410 від 11.09.2009р., виданий ОСОБА_3, перереєстрований Управлінням Держкомзема в м. Ялта в Поземельній книзі 17.05.2010р. по реєстру №007010040158195 на ім'я ОСОБА_2 недійсним та скасування права власності на нього, у зв'язку з накладенням на земельну ділянку за кадастровим №0111900000:01:04:0103 ОСОБА_5;

- зобов'язати Управління державного земельного агентства у м. Ялта (далі - відповідач) скасувати запис в поземельній книзі, шляхом внесення в автоматичну систему відомості про скасування державного акта на право власності на земельну ділянку по АДРЕСА_1, кадастровий номер 0111900000:01:004:0158., зареєстрований на ім`я ОСОБА_2

Уточнені позовні вимоги обґрунтовані тим, що реєстрація Державного акту серії ЯЖ №476410 було проведено Ялтинським міським управлінням земельних ресурсів 11.09.2009р. на підставі рішення Ялтинського міського суду АР Крим від 13.07.2009р., яке було скасовано ухвалою Апеляційного суду АР Крим від 11.05.2010р. Позивач зазначає, що наявність державного акта про право власності на земельну ділянку по АДРЕСА_1, кадастровий номер 0111900000:01:004:0158, переоформленого на ОСОБА_2, зареєстрованого Держкомземом м. Ялта 17.05.2010р., у зв'язку з накладенням на земельну ділянку площею 0,0185га, кадастровий номер 0111900000:01:04:0103 призводить до наявності двох правовстановлюючих документів на земельну ділянку, що передана позивачу в оренду на законних підставах, чим порушуються права позивача.

У письмових запереченнях на позов, відповідач повідомляє суду, що до його повноважень належить ведення Державного земельного кадастру, а функції щодо виникнення ти припинення речових прав покладено на спеціально уповноважений орган, про який йдеться у Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (а.с.122-124).

Третя особа - ОСОБА_3 надіслав заперечення на позов та просив суд справу розглянути за його відсутністю (а.с.135).

У письмових запереченнях на позов, третя особа - ОСОБА_2, просить суд у задоволенні позову відмовити посилаючись на постанову Окружного адміністративного суду АРК по справі №2-а-10142/12/0170/16. Крім того, ОСОБА_2 звертає увагу суду на те, що позивач звертався до Ялтинського міського суду з позовом про визнання договору купівлі-продажу недійсним та скасування державної реєстрації права власності, але йому було відмовлено у задоволенні позову (а.с.136-137).

09.09.2013р. до суду надійшли письмові пояснення від позивача, у яких позивач наполягав на задоволенні уточнених позовних вимог, та повідомив суду, що згідно висновку судової земельно-технічної експертизи існує накладення меж земельною ділянкою, що належить ОСОБА_2 та земельною ділянкою, переданою позивачу в оренду.

У судовому засіданні, що відбулося 12.09.2013р., позивач наполягав на задоволенні уточнених позовних вимог. Відповідач та треті особи явку представників не забезпечили, про час, день та місце проведення судового засідання повідомлені належним чином.

Враховуючи вищенаведене суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представників відповідача та третіх осіб та на підставі наявних доказів.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача та його представника, дослідивши надані докази, суд,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням 35-ої сесії 4-го скликання Ялтинської міської ради №364, у виконання рішення Ялтинського міського суду у справі№2-3646 від 06.10.2004р., надано дозвіл ОСОБА_1 на розробку проекту землеустрою по відведенню додаткової земельної ділянки орієнтованою площею 0,0200га, для обслуговування житлового будинку (проведення протизсувних заходів) з подальшою передачею в оренду на 1 рік за адресою: АДРЕСА_1 (земельна ділянка прилягає до раніше переданої у власність площею 0,0500га та в оренду площею 0,0178га) (а.с.10,18).

Постановою Ялтинського міського суду АР Крим від 19.07.2007р. у справі №2а-726 позов ОСОБА_1 задоволено та визнано неправомірною бездіяльність Ялтинської міської Ради, яка не розглянула питання про затвердження проекту землеустрою по відводу додаткової земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруджень за адресою: АДРЕСА_1 і передачі цієї ділянки у оренду позивачу. Зобов'язано Ялтинську міську Раду на найближчій сесії розглянути вищенаведену заяву (а.с.14,15).

В той час, постановою Ялтинського міського суду від 05.07.2007р. у справі №2-а-644/2007, позов ОСОБА_3 задоволено, зобов'язано Ялтинську міську Раду на найближчій сесії повторно, у повному обсязі розглянути заяву ОСОБА_3 про передачу у власність земельної ділянки площею 0,05 га та ухвалити рішення, яким дозволити ОСОБА_3 розробку технічної документації по землевпорядженню для оформлення права власності на земельну ділянку площею 0,05 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд за адресою: АДРЕСА_1, на землях Ялтинської міської ради (а.с.29).

Постановою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 31.03.2010р. постанову Ялтинського міського суду у справі №2-а-644/2007 від 05.07.2007р. скасовано, позов задоволено частково, зобов'язано Ялтинську міську Раду повторно розглянути на найближчій сесії заяву ОСОБА_3 про передачу у власність земельної ділянки площею 0,05 га; в частині позовних вимог про зобов'язання Ялтинської міської ради ухвалити рішення, яким дозволити ОСОБА_3 розробку технічної документації по землевпорядженню для оформлення права власності на земельну ділянку площею 0,05 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд за адресою: АДРЕСА_1, на землях Ялтинської міської ради - відмовлено (арк.с.29-31).

08.06.2010р. ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.03.2011, скасовано постанову Ялтинського міського суду АР Крим від 24.04.2008 у справі № 2а-405/08 та відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_3 до Ялтинської міської ради АР Крим про визнання за ним права на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтованої площею 0,0500 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (а.с.33-39).

Постановою Ялтинського міського суду АРК від 09.07.2009р. у справі №2а-4425, залишеною без зміну ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 08.06.2010р., визнано незаконним та скасовано рішення 7 сесії 5 скликання Ялтинської міської ради АР Крим №136 від 06.03.2007р. про надання дозволу ОСОБА_3 на розробку технічної документації по землеустрою для оформлення права власності на земельну площею 0,0264га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд за адресою:АДРЕСА_1 (а.с.40-45).

13.07.2009р. рішенням Ялтинського міського суду у справі №2-3355/09, зокрема, визнано за ОСОБА_3 право власності на земельну ділянку площею 0,0500 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер 0111900000:01:004:0158, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) із земель Ялтинської міської ради, зобов'язано Ялтинське міське управління земельних ресурсів оформити державний акт на право власності на вказану земельну ділянку (а.с.20-21).

11.05.2010р. ухвалою Апеляційного суду АР Крим у справі №22-ц-721/10 задоволено апеляційну скаргу ОСОБА_7, скарги ОСОБА_1 та прокурора м.Ялта задоволено частково, рішення Ялтинського міського суду від 13.07.2009 скасовано та справу направлено на новий судовий розгляд до суду першої інстанції (а.с.27-28).

15.09.2010р. ухвалою Ялтинського міського суду у даній справі, якій при повторному розгляді привласнений №2-2664/2010, позовна заява ОСОБА_3 до Ялтинської міської ради в частині позовних вимог про визнання права власності не земельну ділянку, зобов'язання оформити державний акт та стягнення моральної шкоди залишено без розгляду у зв'язку з повторною неявкою позивача (а.с.26).

11.05.2010р. між ОСОБА_3 (Продавець) та ОСОБА_2 (Покупець) укладено Договір купівлі-продажу житлового будинку та земельної ділянки, площею 0,0500га, за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер 0111900000:01:004:0158 (а.с.47-49).

Відповідно до договору купівлі-продажу житлового будинку та земельної ділянки від 11.05.2010р., який засвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_8 (реєстровій номер 332), ОСОБА_3 передав у власність ОСОБА_2 спірну земельну ділянку, договір зареєстрований у реєстрі правочинів за № 3930526; на Державному акті серії ЯЖ № 476410 на право власності на земельну ділянку, розташовану у АДРЕСА_1, кадастровий номер 0111900000:01:004:0158, який був первинно виданий на ім'я ОСОБА_3, приватним нотаріусом ОСОБА_8 зроблено відмітку, яка посвідчує перехід права власності на земельну ділянку до ОСОБА_2 17.05.2010р., перехід права власності зареєстрований Управлінням Держкомзему у м. Ялта за реєстровим номером 007010040158195, що підтверджується витягом з Державного реєстру правочинів та відміткою на Державному акті серії ЯЖ № 476410 (а.с.22,50-51).

Рішенням 14-ої сесії 6-го скликання Ялтинської міської Ради №238 від 30.11.2011р. ОСОБА_1 зокрема передано в оренду строком на 49 років додаткову земельну ділянку площею 0,0185га (кадастровий №0111900000:01:004:0103), з земель Ялтинської міської Ради для обслуговування житлового будинку (проведення протизсувних заходів), (до раніше наданій у власність площею 0,0550га та оренду площею 0,0178га), розміщену за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.46).

04.01.2012р. між позивачем та Ялтинською міською радою укладено договір оренди земельної ділянки площею 0,0185га, розміщеної за адресою: АДРЕСА_1 (кадастровий №0111900000:01:004:0103), про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 22.05.2012р. №011190004000392 (а.с.62-73).

З матеріалів справи вбачається, що листом від 10.08.2012р. Управлінням Держкомзему у м. Ялта АР Крим повідомлено, що запис у Поземельній книзі відносно державної реєстрації земельної ділянки кадастровий номер 0111900000:01:004:0158 не анульована (а.с.52).

Позивач, як на підставу для задоволення уточнених позовних вимог посилається на постанову Кабінету Міністрів України від 09.09.2009р. № 1021, якою затверджено Порядок ведення Поземельної книги та Книги записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку і на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі. Так, на думку позивача, відповідач на підставі п.27,п.28 вищенаведеного Порядку зобов'язаний внести відповідний запис про скасування державного акту про право власності на земельну ділянку на підставі рішення суду, яким фактично скасовано право власності на спірну земельну ділянку та зобов'язання Ялтинського міського управління земельних ресурсів оформити державний акт на право власності на спірну земельну ділянку.

Вищенаведені обставини стали підставою для звернення позивача з цим позовом до суду.

Суд розглянувши позовні вимоги вважає що адміністративний позов підлягає задоволенню частково, з наступних підстав.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Стаття 19 Конституції України зобов'язує орган влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що знаходиться під особливою охороною держави. Право на землю набувається і реалізується громадянами і суб'єктами господарської діяльності (юридичними і фізичними особами) виключно відповідно до закону.

Відповідно до ст. 378 Цивільного кодексу України право власності особи на земельну ділянку може бути припинено по рішенню суду. У відповідності з постановою Пленуму Верховного Суду України від 16.04.2004 № 7 "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ" державні акти на земельні ділянки визнаються недійсними у судовому порядку.

Порядок регулювання земельних відносин встановлений Земельним кодексом України від 25.10.2001р. № 2768-ІІІ (далі - ЗК України).

Статтею 78 ЗК України (і далі за текстом - у редакції чинній на 11.09.2009р., тобто на час видачі державного акту на право власності на спірну земельну ділянку) визначено, що право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

Положеннями ст. 81 ЗК України закріплено, що громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; прийняття спадщини; виділення їм в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).

Громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону (ч. 1 ст. 116 ЗК України). Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. (ч. 2 ст. 116 ЗК України).

Відповідно до положень ст. 12, 118 ЗК України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить розпорядження землями територіальних громад, які у місячний строк розглядають проект відведення та приймають рішення про передачу земельної ділянки у власність.

З вищенаведеного вбачається, що вирішення питання щодо надання спірної земельної ділянки у власність належить до виключної компетенції органу місцевого самоврядування, тоді як з матеріалів справи вбачається, що таке рішення Ялтинською міською Радою стосовно спірної земельної ділянки не приймалося.

У ст. 125 ЗК України встановлено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами. Форми державних актів затверджуються Кабінетом Міністрів України (ст. 126 ЗК України).

За змістом статей 194, 195, 196 ЗК України, суд зауважує, що державна реєстрації прав фізичних та юридичних осіб на земельні ділянки є складовою частиною державного земельного кадастру, оскільки його призначенням є забезпечення необхідною інформацією з метою регулювання земельних відносин, завданням, у тому числі є забезпечення повноти відомостей про всі земельні ділянки, земельно-кадастрової інформації та її достовірності.

Таким чином, державний акт на право власності на земельну ділянку є правопосвідчуючим документом, що видається на підтвердження правовстановлюючого документа, яким є рішення органу місцевого самоврядування про передачу у власність або користування земельною ділянкою, яке, як встановлено судом, відносно спірної земельної ділянки не приймалося.

Судом встановлено, що підставою для видачі державного акту серії ЯЖ № 476410 на право власності на земельну ділянку, розташовану у АДРЕСА_1, кадастровий номер 0111900000:01:004:0158, який був первинно виданий 11.09.2009р. на ім'я ОСОБА_3 стало рішення Ялтинського міського суду від 13.07.2009р. у справі №2-3355/09, яке було скасовано ухвалою Апеляційного суду АР Крим у справі №22-ц-721/10 від 11.05.2010р.

Обставини встановлені судом цивільної юрисдикції ухвалою Апеляційного суду АР Крим у справі №22-ц-721/10 від 11.05.2010р. є преюдиціальними і не підлягають доказуванню.

Суд звертає увагу на те, що матеріалами справи, зокрема: листом Управління головного архітектора від 15.09.2009р., висновком №05/18 Управління головного архітектора Ялтинської міської Ради (а.с.53-57), висновком судової земельно-технічної експертизи від 18.07.2013р., підтверджено, що існує накладення меж земельною ділянкою, що належить ОСОБА_2, площею 0,0500га, за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер № 0111900000:01:004:0158 та земельною ділянкою, переданою у оренду ОСОБА_5, площею 0,0185га, розташованою за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер №0111900000:01:004:0103 (площа накладення земельної ділянки складає 0,0178га).

З вищенаведеного вбачається, що існування державного акту від 11.09.2009р. серії ЯЖ № 476410 на право власності на земельну ділянку, розташовану у АДРЕСА_1, кадастровий номер 0111900000:01:004:0158, виданого на підставі рішення суду, яке у подальшому було скасовано, з огляду на накладення меж спірних земельних ділянок, порушує право позивача на користування земельною ділянкою наданою йому на підставі договору оренди, що свідчить про протиправність виданого 11.09.2009р. державного акту серії ЯЖ № 476410.

Таким чином, наявність у державному реєстрі відомостей про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку, при відсутності правовстановлюючого документу на таку земельну ділянку, не відповідає ані меті, ані завданням, які покладено законом на відповідача, як суб'єкта владних повноважень щодо забезпечення ведення державного земельного кадастру, зокрема щодо повноти відомостей про всі земельні ділянки.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Суб'єкт владних повноважень згідно з пунктом 7 частини першої статті 3 КАС України - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Виходячи із загальних засад судочинства підставами для визнання акту недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів громадян - позивача по справі.

Державний акт на право власності на земельну ділянку є документом, що посвідчує право на земельну ділянку, виданий органом державної влади відповідно до наданих йому повноважень при здійсненні владних управлінських функцій, встановлює права та обов'язки певного кола осіб і є актом індивідуальної дії, у зв'язку з чим, може бути предметом оскарження в адміністративному суді.

Відсутність правовстановлюючого документа (рішення органу місцевого самоврядування), скасування судового рішення, на підставі якого видано державний акт, є достатніми підставами для скасування правопосвідчуючого документа (державний акт), та не може бути підставами для обмеження конституційних прав позивача.

Відповідно до частини 2 ст.11 КАС України, суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб. Враховуючи наведене, керуючись ч.2 ст.11 КАС України, суд вважає, що вірним та достатнім способом порушеного права є визнання протиправним та скасування виданого 11.09.2009 року ОСОБА_3, державного акту серії ЯЖ №476410, про право власності на земельну ділянку площею 0,0500га, для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруджень (присадибна ділянка) за адресою: АДРЕСА_1, перереєстрованого Управлінням Держкомзема в м. Ялта в Поземельній книзі 17.05.2010р. по реєстру №007010040158195 на ім'я ОСОБА_2.

Суд зазначає, що саме такий спосіб захисту порушеного права позивача є належним та достатнім для відновлення його прав.

Щодо вимог позивача про спонукання відповідача до вчинення дій щодо скасування запису в Поземельній книзі шляхом внесення до автоматичної системи відомостей про скасування державного акту про право власності на спірну земельну ділянку, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини третьої статті 5 Закону України "Про Державний земельний кадастр" постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 р. № 1051 "Про затвердження Порядку ведення Державного земельного кадастру" затверджено порядок ведення Державного земельного кадастру.

З положень п. 4 названого Порядку ведення Державного земельного кадастру здійснює Держземагентство та його територіальні органи. Держателем Державного земельного кадастру є Держземагентство.

На вимогу п. 5 зазначеного Порядку до складу Держземагентства та його територіальних органів входять державні кадастрові реєстратори, які здійснюють внесення відомостей до Державного земельного кадастру і надання таких відомостей в межах повноважень, визначених Законом України "Про Державний земельний кадастр" та цим Порядком.

Державний кадастровий реєстратор має доступ до всіх відомостей Державного земельного кадастру, самостійно приймає рішення про внесення відомостей до нього, надання таких відомостей, а також відмову у внесенні або наданні відомостей.

На вимогу п. 60, п. 61 Порядку запис у Поземельній книзі скасовується (поновлюється) Державним кадастровим реєстратором на підставі рішення суду. Скасування (поновлення) запису в Поземельній книзі здійснюється шляхом внесення до Державного земельного кадастру відомостей про його скасування (поновлення) із зазначенням дати та підстави для скасування (поновлення), посади, прізвища та ініціалів Державного кадастрового реєстратора, який скасував (поновив) запис, та формування з використанням програмного забезпечення Державного земельного кадастру нових аркушів Поземельної книги, які засвідчуються:

в електронній (цифровій) формі - електронним цифровим підписом Державного кадастрового реєстратора;

у паперовій формі - підписом Державного кадастрового реєстратора та скріплюються його печаткою.

За приписами п. 62 Порядку Державний кадастровий реєстратор письмово повідомляє протягом трьох робочих днів особу, на яку зареєстрована земельна ділянка, про скасування (поновлення) запису за формою згідно з додатком 10, яким визначено повідомлення про скасування / поновлення запису в Державному земельному кадастрі.

Отже, як вбачається з аналізу наведених норм, право скасування чи внесення запису до Поземельної книги надано Державному кадастровому реєстратору, що входить до складу Держземагентства та його територіальних органів, який самостійно приймає відповідне рішення за наявності рішення суду про скасування правовстановлюючого та правопосвідчуючого документів.

Оскільки наявність цього судового рішення, яким суд вважає за необхідне визнати протиправним та скасувати державний акт третіх осіб, як правопосвідчуючй документ, це зумовлює державного кадастрового реєстратора на вчинення дій щодо внесення до Поземельної книги відомостей про скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку, при відсутності правовстановлюючого документу на таку земельну ділянку.

Скасування державного акту, внаслідок його протиправності, є достатньою підставою для скасування записів про його реєстрацію та внесення відповідних змін до Державного земельного кадастру та інших державних реєстрів, з чого вбачається, що позовні вимоги викладені у пункті 2 прохальної частини позову є передчасними.

Крім того, за своєю правовою природою, відповідно до норм чинного законодавства, повноваження відповідача щодо внесення змін (внесення запису про реєстрацію, про скасування та т.і.) до Поземельної книги є дискреційним повноваженням та виключною компетенцією уповноваженого органу (особи).

Як випливає зі змісту Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980р. на 316-й нараді під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим ч. 3 ст. 2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади.

Таким чином, вищевказана позовна вимога є формою втручання в дискреційні повноваження відповідача та виходить за межі завдань адміністративного судочинства, а тому задоволенню не підлягає.

Враховуючи вищевикладене, оцінивши надані сторонами докази у їх сукупності, в порядку статей 69, 70, 72 КАС України, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог, у зв'язку з чим, позовні вимоги підлягають задоволенню частково, в тій частині, що не суперечать вимогам чинного законодавства та підтверджені матеріалами справи.

У зв'язку із тим, що позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п.9 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір», судові витрати по справі не підлягають стягненню з відповідача в силу приписів статті 94 КАС України.

В судовому засіданні 12.09.2013р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. У повному обсязі постанову складено та підписано 17.09.2013.

На підставі викладеного, керуючись статтями ст.ст.11,94,158,160-163,167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати виданий 11.09.2009 року ОСОБА_3, державний акт серії ЯЖ №476410, про право власності на земельну ділянку площею 0,0500га, для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруджень (присадибна ділянка) за адресою: АДРЕСА_1, перереєстрований Управлінням Держкомзема в м. Ялта в Поземельній книзі 17.05.2010р. по реєстру №007010040158195 на ім'я ОСОБА_2.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Гаманко Є.О.