Постанова

від 12.09.2013 по справі 2а-20228/10/0570

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 вересня 2013 р. Справа №2а-20228/10/0570

приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 12 год. 50 хв.

Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Голубової Л.Б.,

за участі секретаря судового засідання Музиканта В.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Донецького окружного адміністративного суду адміністративну справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю

«Українські системи кабельних трас»

до державної податкової інспекції у м. Краматорську

Головного управління Міндоходів у

Донецькій області

про визнання протиправним податкового

повідомлення - рішення від 30 липня 2010 року

№ 0000182303/0/30442/10/233

за участю:

представника позивача: Сергієнка Ю.Р., за дов. від 27 серпня 2013 року,

представника відповідача: Чолов’ян Г.М., за дов. від 16 серпня 2013 року,

Товариство з обмеженою відповідальністю «Українські системи кабельних трас» 18 серпня 2010 року звернулося до суду з позовом до державної податкової інспекції у м. Краматорську Донецької області про визнання протиправним податкового повідомлення-рішення від 30 липня 2010 року № 0000182303/0/30442/10/233.

Заявлені вимоги позивач обґрунтовував безпідставністю висновків податкової інспекції про порушення пп.7.7.2 «а», п.7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», у зв'язку з чим йому зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ за квітень 2010 року на 98000,00 гривень податковим повідомленням-рішенням № 0000182303/0/30442/10/233 від 30 липня 2010 року.

Сутність порушень, визначених у акті позапланової перевірки позивача від 19 липня 2010 року полягає у тому, що податкову декларацію його контрагента-постачальника ТОВ «ТК «Оптімум» при господарських взаємовідносинах з товариством з обмеженою відповідальністю «Українські системи кабельних трас» за березень 2010 року податковий орган не визнав податковою звітністю з підстав незнаходження постачальника за юридичною адресою. Таким чином, податковий орган дійшов висновку про безпідставність включення до складу податкового кредиту позивача суми ПДВ згідно податкових накладних, виписаних ТОВ «ТК «Оптімум» у березні 2010 року на суму 159600,00 гривень, у зв'язку з чим зменшив суму бюджетного відшкодування з ПДВ на 98000,00 гривень за квітень 2010 року.

З зазначених підстав позивач вважає висновки акту позапланової перевірки неправомірними, а податкове повідомлення - рішення від 30 липня 2010 року № № 0000182303/0/30442/10/233 протиправним.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2010 року позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Українські системи кабельних трас» було задоволено, а податкове повідомлення-рішення від 30 липня 2010 року № 0000182303/0/30442/10/233 було визнано протиправним та скасовано (том 1, а.с. 204-208). Суд зазначив, що невиконання контрагентом позивача свого зобов'язання по сплаті до бюджету сум ПДВ не тягне за собою негативних наслідків для позивача та не є підставою для позбавлення його права на віднесення сплачених ним у ціні товару сум ПДВ, якщо позивач має документально підтверджений розмір свого податкового кредиту.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 18 листопада 2010 року постанову Донецького окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2010 року було скасовано, посилаючись на нікчемність угоди, укладеної між позивачем та ТОВ «ТК «Оптімум» (том 1 а.с. 225-226). Суд апеляційної інстанції вирішив, що право платнику податку на податковий кредит напряму залежить від сплати його контрагентом податкових зобов'язань з ПДВ, посилаючись при цьому на абзац 1 пп.7.7.5, п.7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Ухвалою Вищого адміністративного суду від 13 червня 2013 року судові рішення першої та апеляційної інстанції було скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції (а.с. 289-293). При цьому, суд касаційної інстанції зазначив, що факт поставки позивачу товару від ТОВ «ТК «Оптімум» не встановлений. Зокрема, суд залишив поза увагою доводи податкового органу про відсутність у ТОВ «ТК «Оптімум» реальної можливості здійснити поставку позивачу металопрокату у відповідних обсягах з огляду на відсутність цього товариства за вказаним місцезнаходженням, відсутності трудових ресурсів (чисельність працюючих - 2 особи), власних або орендованих складських приміщень, транспортних засобів, що ставить під сумнів можливість виконання поставки продукції позивачу цим товариством. На підтвердження вказаних обставин ДПІ додано до матеріалів справи копію акту про неможливість проведення зустрічної перевірки ТОВ «ТК «Оптімум» з питань підтвердження відомостей, отриманих від товариства з обмеженою відповідальністю «Українські системи кабельних трас» (том 1 а.с. 184-186).

Як зазначив суд касаційної інстанції, апеляційний суд обґрунтував висновок про нікчемність правочину лише зазначеним актом, не давши при цьому оцінки наданим позивачем доказам щодо складського обліку придбаного металопрокату, списання металопрокату у виробництво (а.с. 64-83), не врахував доводів позивача, що використання металопрокату відповідає основному виду його господарської діяльності - виробництво електричного устаткування.

Отже, судами першої та апеляційної інстанції не було достовірно встановлено реальності або фіктивності господарських операцій позивача з ТОВ «ТК «Оптімум».

Вищим адміністративним судом запропоновано, зокрема, з'ясувати обставин щодо транспортування металопрокату від ТОВ «ТК «Оптімум» до позивача.

В судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені вимоги, просив їх задовольнити.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечував, надав письмові заперечення від 26 березня 2013 року. В наданих запереченнях в обґрунтування незгоди із позовом зазначив, що підставою для прийняття оскаржуваного позивачем податкового повідомлення - рішення стали висновки, що викладені в акті позапланової виїзної перевірки позивача від 19 липня 2010 року.

Зазначав, що ТОВ «ТК «Оптімум» не знаходиться за юридичною адресою, є висновок про відсутність виробничих, складських, торгівельних, офісних приміщень, трудових ресурсів вказаних контрагентів.

З зазначених підстав податковим органом зроблено висновок, що операції по взаємовідносинах між позивачем та його контрагентом ТОВ «ТК «Оптімум» не мали реального характеру.

Посилаючись на відповідність вимогам чинного законодавства викладених в акті перевірки висновків, що стали підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення, відповідач зауважував на необґрунтованості заявлених позивачем вимог та просив суд відмовити в їх задоволенні в повному обсязі.

Ухвалою суду від 27 серпня 2013 року за клопотанням відповідача у зв'язку з його реорганізацією відбулася заміна відповідача - державної податкової інспекції у м. Краматорську Донецької області на його правонаступника - державну податкову інспекцію у м. Краматорську Головного управління Міндоходів у Донецькій області (том 2 а.с. 21).

Дослідивши наявні в матеріалах справи документи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, суд,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Українські системи кабельних трас» є юридичною особою, зареєстровано та обліковується в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців з кодом 33529062 з 23 травня 2005 року, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи (том 1, а.с.99), довідкою органів статистики АБ № 035167 від 17 жовтня 2008 року (том 1, а.с.100).

Позивач перебуває на податковому обліку у державній податковій інспекції у м. Краматорську Донецької області, що доводиться довідкою форми № 4-ОПП від 01 жовтня 2009 року (том 1, а.с.181).

Відповідно до свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість № 06295715 з 08 червня є платником зазначеного податку (том 1, а.с.101).

Підстави правомірності проведення позапланової виїзної перевірки позивача від 19 липня 2010 року позивачем не оспорюються.

Як зазначено в довідці управління статистики у м. Краматорську АБ № 035167, позивач здійснює наступні види діяльності: виробництво іншого електричного устаткування, виробництво підшипників, зубчастих передач, елементів механічних передач та приводів, роздрібна торгівля іншими непродовольчими товарами, інші види оптової торгівлі (а.с.100).

Представниками державної податкової інспекції у м. Краматорську Донецької області проведено позапланову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Українські системи кабельних трас» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за квітень 2010 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в період з 01.03.2010 по 31.03.2010 року та з питання правомірності формування від'ємного значення з ПДВ по рядку 26 декларації за квітень 2010 року, яке виникло в період з 01.09.07 по 30.11.07, з 01.07.09 по 37.07.09, з 01.10.09 по 30.11.09, з 01.01.10 по 31.01.10, з 01.03.10 по 31.03.10, про що складено акт від 19 липня 2010 року №1602/23-3/33529062 (том 1 а. с. 15-37).

Згідно пунктів 1-2 висновків акту перевірки встановлено порушення позивачем пп.7.7.2 «а», п.7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», завищено суму бюджетного відшкодування по декларації з ПДВ за квітень 2010 року на 98000,00 гривень (том 1 а.с.36).

Також перевіркою встановлено порушення підпункту 7.7.2, пункту 7.7 статті 7, Закону України «Про податок на додану вартість», позивачем по декларації з ПДВ за квітень 2010 року завищено рядок 26 (залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду) на суму 12086,00 гривень.

Відповідно до пп.7.7.2 «а», п.7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що діяв на час спірних правовідносин, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг).

З пункту 2.5.1 акту позапланової виїзної перевірки № 1602/23-3/33529062 від 19 липня 2010 року вбачається, що платник податків протягом попередніх 12-ти місяців не заявляв до відшкодування з бюджету сум податку на додану вартість, не декларував та не сплачував податкові зобов'язання з ПДВ. Протягом 12-ти останніх місяців позивач мав обсяги оподаткування операцій в сумі 2 909,0 тис. гривень, які є більшими від заявленої суми бюджетного відшкодування (том 1 а.с. 16).

Податківцями зазначено в акті перевірки, що правомірність формування податкового кредиту податковим органом встановлена, зокрема, шляхом співставлення податкових зобов'язань контрагентів позивача та податкового кредиту позивача за допомогою автоматизованих інформаційних систем, шляхом проведення зустрічних перевірок.

Як вбачається з акту перевірки, позивачем в порушення підпункту 7.5.1. пункту 7.5. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» при формуванні податкового кредиту за березень 2010 року, завищено суму податкового кредиту по податковій декларації за березень 2010 року на суму 159600,00 гривень по податковим накладним, отриманим від постачальника ТОВ «ТК «Оптімум», який, в свою чергу, не задекларував податкові зобов'язання у період виписки податкових накладних, а саме, у березня 2010 року (том 1 а. с. 21).

Сторонами не спростовується факт отримання позивачем податкових накладних від ТОВ «ТК «Оптімум».

Відповідач фактично виключив зі складу податкового кредиту позивача суми за наслідками встановлення нікчемності угоди, укладеної з ТОВ «ТК «Оптімум» через не декларування, та як наслідок несплатою його податкових зобов'язань за березень 2010 року до бюджету.

Відповідач зазначає, що відповідно до «Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» розбіжності не усунено.

Також, декларація з ПДВ ТОВ «ТК «Оптімум» за березень 2010 року на суму 159600,00 гривень не визнана, як податкова звітність, а підприємство постачальника ТОВ «ТК «Оптімум» має стан «23» - місцезнаходження не встановлено.

У зв'язку з тим, що позивачем не дотримано вимоги пункту 1.8. статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» в частині надмірної сплати податку на додану вартість в березні 2010 року, суми ПДВ по постачальнику ТОВ «ТК «Оптімум» в розмірі 159600,00 гривень не можуть бути включені до розрахунку бюджетного відшкодування за квітень 2010 року.

Отже, відповідно до акту перевірки від 19 липня 2010 року фактично податковим органом зменшено суму бюджетного відшкодування в сумі 98000,00 гривень за квітень 2010 року з підстав завищення суми податкового кредиту в декларації з ПДВ за березень 2010 року на 159600,00 гривень.

Ні підставі акту позапланової перевірки від 19 липня 2010 року №1602/23-3/33529062 податковим органом винесене спірне податкове повідомлення-рішення від 30 липня 2010 року № 0000182303/0/30442/10/233, яким позивачеві зменшено суму бюджетного відшкодування за квітень 2010 року в розмірі 98000,00 гривень (том 1 а.с. 12).

Судом встановлено, що між товариством з обмеженою відповідальністю «Українські системи кабельних трас» та ТОВ «ТК «Оптімум» 01 березня 2010 року було укладено договір № 16, відповідно якого позивач придбав у ТОВ «ТК «Оптімум» металопрокат в номенклатурі, кількості та за цінами, зазначеними в специфікації (том 1 а. с. 41).

Згідно специфікацій до вказаного договору позивач придбав:

лист оцинкований в кількості 35500,00 кг загальною вартістю 283290,00 гривень з ПДВ (специфікація № 1 від 01 березня 20101 року);

лист оцинкований в кількості 27500,00 кг загальною вартістю 219450,00 гривеь з ПДВ (специфікація № 2 від 01 березня 20101 року);

лист оцинкований в кількості 32700,00 кг загальною вартістю 260946,00 гривень з ПДВ (специфікація № 3 від 01 березня 20101 року);

лист оцинкований в кількості 24300,00 кг загальною вартістю 193914,00 гривень з ПДВ (специфікація № 4 від 01 березня 20101 року).

Всього позивачем придбано металопрокату на суму 957600,00 гривень разом із ПДВ (том а.с. 43- 46).

Постачальником ТОВ «ТК «Оптімум» за придбаний металопрокат були виставлені позивачу рахунки для сплати поставленої продукції: рахунок № 397 від 01 березня 2010 року на суму 283290,00 гривень з ПДВ, рахунок № 530 від 09 березня 2010 року на суму 219450,00 гривень з ПДВ, рахунок № 695 від 19 березня 2010 року на суму 260946,00 гривень з ПДВ, рахунок № 805 від 26 березня 2010 року на суму 193914,00 гривень з ПДВ (том 1 а.с. 47- 50).

Крім того, постачальник виписав наступні податкові накладні: податкова накладна № 397 від 01 березня 2010 року на суму 283290,00 гривень, в т.ч. ПДВ - 47215,00 гривень, податкова накладна № 530 від 09 березня 2010 року на суму 219450,00 гривень, в т.ч. ПДВ- 36575,00 гривень, податкова накладна № 695 від 19 березня 2010 року на суму 260946,00 гривень, в т.ч. ПДВ - 43491,00 гривень, податкова накладна № 805 від 26 березня 2010 року на суму 193914,00 гривень, в т.ч. ПДВ - 32319,00 гривень (том 1 а.с. 51- 55).

Вказані податкові накладні були включені позивачем до реєстру отриманих та виданих податкових накладних № 3 (том 1 а.с. 130).

Сума податку на додану вартість в розмірі 159600,00 гривень по зазначеним податковим накладним була включена позивачем до складу податкового кредиту за березень 2010 року, що вказано як порушення в акті позапланової перевірки (том 1 а.с.21).

Позивач за придбаний металопрокат розрахувався з постачальником наступними платіжними дорученнями: платіжним дорученням № 868 від 08 червня 2010 року на суму 114000,00 гривень, платіжним дорученням № 864 від 14 червня 2010 року на суму 114000,00 гривень, платіжним дорученням № 924 від 16 червня 2010 року на суму 60000,00 гривень, платіжним дорученням № 948 від 22 червня 2010 року на суму 94000,00 гривень, платіжним дорученням № 998 від 05 липня 2010 року на суму 140000,00 гривень, платіжним дорученням № 1015 від 07 липня 2010 року на суму 29000,00 гривень, платіжним дорученням № 1021 від 08 липня 2010 року на суму 28000,00 гривень, платіжним дорученням № 1024 від 09 липня 2010 року на суму 318000,00 гривень.

Всього позивачем було сплачено 897000,00 гривень з ПДВ (том 1 а.с. 56- 63).

Оплата за придбаний металопрокат по договору № 16 від 01 березня 2010 року також доведена випискою з банківського рахунку позивача (том 1 а.с. 110-129).

Крім того, позивачем надано виписку з банківського рахунку позивача ПАТ «Донгорбанк» за 13 липня 2010 року, відповідно якої доплату за отриманий металопрокат у сумі 100000,00 гривень позивач здійснив платіжним дорученням № 1043 (том 3 а.с.41)

Тобто, розрахунки між сторонами договору від 01 березня 2010 року закриті, умови договору виконані обома сторонами.

Вказані вище факти взаємовідносин позивача з ТОВ «ТК «Оптімум» встановлені актом позапланової виїзної перевірки від 19 липня 2010 року та не є спірними між сторонами.

Спірним питанням даної справи є правомірність коригування податковим органом податкового кредиту та, як наслідок відшкодування ПДВ позивача за угодою, яку відповідач фактично вважає нікчемною.

Так, відповідно до частини 2 статті 215 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до частини 1 ст. 235 ЦК України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили.

Без наміру створення правових наслідків є фіктивний правочин (частина 1 ст. 234 ЦК України).

Відповідно до вимог частині 1 статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаним судом недійсним (презумпція правомірності).

Головною підставою вважати правочин нікчемним являється її недійсність, встановлена законом, а не актами перевірки.

Вказані в акті перевірки висновки є суто суб'єктивною думкою державного податкового ревізора-інспектора, який здійснив перевірку, оскільки висновки були зроблені за відсутності інформації, яка надається в передбаченому законодавством порядку.

Крім того, відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06 листопада 2009 року було звернено увагу на наступне: «...вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду у разі наявності відповідної суперечки. Такий позов може пред'являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. В цьому випадку в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину або відмову в цьому. Вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги у разі нікчемності правочину і наявності рішення суду про визнання правочину недійсним. Наслідком визнання правочину (договору) недійсним не може бути його розірвання, оскільки це взаємовиключні вимоги. Якщо позивач посилається на нікчемність правочину для обґрунтування іншої заявленої вимоги, суд не має права посилатися на відсутність судового рішення про встановлення нікчемності правочину, а повинен дати оцінку таким аргументам позивача. Відповідно до статей 215 і 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним і про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину можуть бути заявлені як однією із сторін правочину, так і іншою зацікавленою особою, права і законні інтереси якої порушені здійсненням правочину».

Таким чином, навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

У зв'язку з цим слід зазначити, що одним з основних завдань органів державної податкової служби є здійснення контролю дотримання податкового законодавства і надання роз'яснень законодавства з питань оподаткування платникам податків.

При цьому, жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Зазначена норма недійсність господарського зобов'язання пов'язує з наступним: невідповідністю його змісту вимогам закону; наявністю мети, що за відомо суперечить інтересам держави і суспільства; укладенням учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним із них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності).

За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину (ст. 204 ЦК України). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У складі цивільного правопорушення, передбаченого ст. 228 ЦК України міститься обов'язкова ознака - специфічна мета - порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Наявність мети, включеної до складу правопорушення підлягає обов'язковому доведенню.

Мета юридичної особи має бути доведена через мету відповідного керівника -фізичної особи, яка на момент укладання угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) або за довіреністю. Слід зазначити, що наявність мети зазначеної в диспозиції ст. 228 ЦК України у фізичної особи тягне кримінальну відповідальність за відповідними статтями кримінального кодексу України за скоєний злочин, замах на злочин або готування до злочину.

Такі обставини можуть бути доведені лише обвинувальним вироком.

Відповідачем зазначено, без відповідних доказів, про відсутність реальності поставок товарів, робіт, послуг, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що може свідчити про відсутність необхідних умов для здійснення відповідної господарської, економічної діяльності як позивачем, так і його контрагентами, що є тільки припущенням.

Суд зауважує, що висновки позапланової виїзної перевірки не відповідають вимогам чинного законодавства, ґрунтуються на припущеннях та без системного викладення порушень вимог діючого податкового законодавства.

Так, висновки акту позапланової перевірки відповідача від 19 липня 2013 року ґрунтуються лише на даних акту № 23-313/36306180, складеного на запит відповідача в липні 2010 року (без зазначення конкретної дати акту) державною податковою інспекцією в Калінінському районі м. Донецька «Про неможливість проведення перевірки контрагента ТОВ «ТК «Оптімум» з питань підтвердження отриманих від платників податків ТОВ «УСТК» за січень - квітень 2010 року», в якому зазначено, що у відношення ТОВ «ТК «Оптімум» складено акт про незнаходження за юридичною адресою, підприємство зареєстроване виконкомом Донецької міської ради 30 вересня 2009 року, ЄДРПОУ 36694843, взято на податковий облік Державною податковою інспекцією в Калінінському районі м. Донецька 1 жовтня 2009 року, зареєстроване платником податку на додану вартість (свідоцтво: НБ № 342057 від 23 листопада 2009 року), має рахунки в банках, надав податкову декларацію з ПДВ за лютий 2010 року, декларація за березень, квітень 2010 року має статус «До відома».

В зазначеному акті податківці прийшли до висновку, що угода має ознаки нікчемності, оскільки додаток К1/1 до декларації з податку на прибуток не надавався, підприємство не має достатніх трудових ресурсів, складських приміщень, виробничих потужностей, вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно контрагентам, які не виконують свої фінансові зобов'язання (том 1 а.с. 151-153).

Але висновки липневого акту № 23-313/36306180 стосовно незнаходження ТОВ «ТК «Оптімум» за адресою місця реєстрації спростовуються витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб станом на 08 вересня 2010 року зробленого державним реєстратором на запит позивача (том 1 а.с.197-198). Так, у витягу серії АЕ № 239143 зазначено, що статус відомостей про юридичну особу - ТОВ «ТК «Оптімум» підтверджено (том 1 а.с.198). Тобто, такий запис свідчить, що у відповідності до вимог Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» постачальник позивача щорічно підтверджує своє місцезнаходження за адресою реєстрації. Скільки разів Державна податкова інспекція в Калінінському районі м. Донецька виходила на адресу місцезнаходження ТОВ «ТК «Оптімум» таких відомостей матеріали справи не містять.

Вироків стосовно посадових осіб ТОВ «ТК «Оптімум» податковим органом не надано.

Отже, податківці прийшли до висновку, що позивачем не надано доказів на підтвердження реальності господарських операцій між ним та ТОВ «ТК «Оптімум», хоча ними не спростовується, що позивач розрахувався з вказаним контрагентом отриманий металопрокат.

Крім того, позивачем до суду було надано докази подальшого використання придбаного металопрокату.

Як пояснив представник позивача з підтвердженням належними документами, бухгалтерський облік у позивача здійснюється із застосуванням комп'ютерної бухгалтерської програми 1С:Бухгалтерія.

Згідно вказаної програми бухгалтер на підставі первинних документів заносить до програми та обліковує найменування, кількість та вартість ТМЦ, які поступили на підприємство . Ці данні відображаються у прибутковій накладній за порядковим номером, який присвоюється програмою автоматично. Цей же порядковий номер присвоюється і номеру партії, у якій задіяні ці ТМЦ для виробництва готової продукції. Такий облік ведеться з метою контролювання кількості та якості виготовленої позивачем продукції, що дає змогу встановити:

- які ТМЦ (найменування) були задіяні у виготовленні конкретної партії продукції;

- кількість використаних ТМЦ для конкретної партії продукції;

- найменування контрагента, який поставив зазначені ТМЦ.

- найменування контрагента, якому була поставлена готова продукція, вироблена з цих ТМЦ.

При оприбуткуванні металопрокату, який поступив на адресу позивача від ТОВ «ТК «Оптімум» по договору № 16 від 01 березня 2010 року були сформовані чотири прибуткові накладні №№ ПН-0000105 (том 2 а.с. 42-47), ПН-0000106 (том 2 а.с. 122-123), ПН-0000107 (том 2 а.с. 182-184), ПН-0000108 (том 2 а.с. 239-240), які в автоматичному режимі відображають подальший облік товару та на підставі яких складається попередня калькуляція вартості виробництва продукції.

Позивачем також доведено факт утилізації відходів, що залишаються після виробництва продукції з придбаного металопрокату.

При списанні металопрокату для виробництва готової продукції у бухгалтерському обліку були сформовані партії використання металопрокату задіяного у виробництві готової продукції з присвоєнням цим партіям №№ ПН-0000105, ПН-0000106 ПН-0000107, ПН-0000108. В кожній партії виробництва готової продукції відображається:

- кількість використанного металопрокату з конкретної партії поставки;

- найменування та кількість продукції виробленої з цього металопрокату;

- найменування контрагента, якому поставлена виготовлена продукція;

- первинні документи, які підтверджують кількість металопрокату, необхідного для виробництва продукції та факт продажу цієї продукції третім особам. Первинні документи, які підтверджують кількість використаного металопрокату у виробництві продукції та факт продажу такої продукції контрагентам, наявний в матеріалах справи.

Подальший продаж товарів, вироблених з металопрокату, придбаного у ТОВ «ТК «Оптімум» підтверджується також зовнішньоекономічними договорами, укладеними позивачем з покупцями - нерезидентами: акціонерним товариством «Казенергокабель» (Казахстан) (том 2 а.с. 62-65), SRL «MG-Cоmplet» (Республіка Молдова) (том 2 а.с. 72-76), COURBI ROM S.R.L (Румунія) (том 2 а.с. 136-141), ТОВ «Агроінтрейд» (Республіка Білорусь) (том 2 а.с. 145-149) та відповідними митними документами до них.

За вимогами підпункту 7.4.5. пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Таким чином, Закон України «Про податок на додану вартість» визначає податкову накладну, як єдиний документ, який підтверджує суми податкового кредиту і на підставі якого платник податків має право формувати податковий кредит. При цьому, податкове законодавство не ставить в залежність право платника податків на податковий кредит від наявності чи відсутності товарно-транспортних накладних.

Згідно вимог підпункт 7.2.4 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» право видавати податкову накладну має, яка зареєстрована платником ПДВ.

Податкові накладні, на підставі яких позивач сформував податковий кредит, виписані ТОВ «ТК «Оптімум», яке на момент спірних правовідносин було зареєстровано платником ПДВ, що встановлено судом та не спростовано відповідачем.

Щодо вимог Вищого адміністративного суду в частині з'ясуваня обставин щодо транспортування металопрокату від ТОВ «ТК «Оптімум» до позивача, суд зазначає наступне.

Відповідно до Закону України «Про автомобільний транспорт» та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року № 363, товарно-транспортна накладна є єдиним для всіх учасників транспортного процесу юридичним документом, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Відповідно до чинного законодавства наявність товарно-транспортної накладної є обов'язковою для водія юридичної особи або фізичної особи - підприємця, що здійснює вантажні перевезення на договірних умовах. У випадку якщо юридична особа здійснює вантажні перевезення для власних потреб, обов'язкову наявність товарно-транспортної накладної не вимагається, а достатньо наявності видаткової накладної або іншого документу, що підтверджує право власності на вантаж.

Як пояснив представник позивача угоди на перевезення металопрокату з третіми особами не укладалися. Відповідно до умов договору № 16 від 01 березня 2010 року ТОВ «ТК «Оптімум» взяло на себе зобов'язання щодо поставки металопрокату.

При цьому, на дату розгляду справи залучити до участі у справі підприємство постачальника та встановити, яким чином ТОВ «ТК Оптімум» здійснювало поставку металопрокату на адресу позивача не передбачається можливим, оскільки в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців 13 жовтня 2011 року зроблено запис за № 12661170005034139 про припинення юридичної особи ТОВ «ТК «Оптімум» у зв'язку з визнанням його банкрутом господарський судом Донецької області 06 жовтня 2011 року у справі № 42/47. Вказаний факт підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, сформованим державним реєстратором станом на 27 серпня 2013року (том 2 а.с. 38-40).

Стаття 8 КАС України передбачає принцип верховенства права при здійсненні адміністративного судочинства. Частиною 2 вказаної статті встановлено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Неприпустимість притягнення до відповідальності одного платника податків, у випадку за неправомірні дії іншого платника податків підтверджується практикою Європейського суду з прав людини. Так, в п. 71 рішення у справі «Булвес» АД проти Болгарії» Європейський суд з прав людини дійшов такого висновку: «... Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування податку на додану вартість і, як наслідок, сплачувати податок на додану вартість повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності».

Європейський суд з прав людини визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагентом. Аналогічні положення містяться й в Конституції України.

Встановлені відповідачем будь-які факти незаконної діяльності ТОВ «ТК «Оптімум» повинні оцінюватися з урахуванням можливої обізнаності позивача щодо таких обставин, або наявної у позивача реальної можливості з'ясувати їх.

Докази, які б підтвердили той факт, що позивач був обізнаний про обставини незаконної діяльності ТОВ «ТК Оптімум», в матеріалах справи відсутні.

Відповідачем також не надано доказів фактів порушення конституційних прав чи свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконного володіння ним внаслідок укладання та виконання позивачем та ТОВ «ТК «Оптімум» договору.

Таким чином, відповідачем не доведено наявності мети, завідомо суперечної інтересам держави і суспільства, а також існування умислу у позивача чи його контрагента, як обов'язкової ознаки для визнання правочину недійсним, оскільки факт порушення публічного порядку повинен бути доведеним певними засобами доказування.

З огляду на викладене вище, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення заявлених позивачем вимог про визнання протиправним податкового повідомлення-рішення від 30 липня 2010 року № 0000182303/0/30442/10/233.

З огляду вище викладене, на підставі положень Закону України «Про податок на додану вартість», ст.ст. 8 - 11, 40, 94, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Українські системи кабельних трас» до державної податкової інспекції у м. Краматорську Головного управління Міндоходів у Донецькій області про визнання протиправним податкового повідомлення-рішення від 30 липня 2010 року № 0000182303/0/30442/10/233 - задовольнити.

Визнати протиправними податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у м. Краматорську Донецької області від 30 липня 2010 року № 0000182303/0/30442/10/233.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Українські системи кабельних трас» судові витрати з судового збору у розмірі 3 (три) гривні 40 копіойк.

Постанова прийнята у нарадчій кімнаті та проголошено її вступну та резолютивну частини у судовому засіданні 12 вересня 2013 року в присутності представників позивача, відповідача.

Повний текст постанови виготовлено 17 вересня 2013 року.

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду може бути подана до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Голубова Л.Б.