Постанова

від 12.09.2013 по справі 907/38/13-г

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 вересня 2013 року Справа № 907/38/13-г Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :

головуючого суддіПершикова Є.В., суддівХодаківської І.П. (доповідач), Яценко О.В., розглянувши касаційну скаргуФірми "ВНМ Bursten - Holz - Maschinen Handels u. Beratungs GmbH" (далі - Фірма) на постанову від 20.06.2013 Львівського апеляційного господарського суду та рішення від 14.03.2013 господарського суду Закарпатської області у справі№907/38/13-г господарського суду Закарпатської області за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Контакт - 5 доФірми "ВНМ Bursten - Holz - Maschinen Handels u. Beratungs GmbH" простягнення 111 045,87 грн. За участю представників сторін:

Від позивача - не з'явились

Від відповідача - Новицький В.М. (дов. від 19.02.13)

Відповідно до розпорядження Секретаря другої судової палати від 09.09.2013 справа слухається колегією суддів у складі: головуючий -Першиков Є.В., судді -Ходаківська І.П., Яценко О.В.

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Закарпатської області від 14.03.2013 року (суддя В.Кривка) позов задоволено, стягнуто з фірми "BHM Bursten - Holz - Maschinen Handels u.Beratungs GmbH" на користь позивача 111 045,87грн. (еквівалентна сума 10 641 Євро згідно курсу НБУ станом на момент пред'явлення позову до суду).

Постановою колегії суддів Львівського апеляційного господарського суду від 20.06.2013 у складі: Орищин Г.В., Галушко Н.А., Краєвської М.В. рішення господарського суду першої інстанції залишено без змін.

Фірма у касаційній скарзі просить судові акти попередніх судових інстанцій скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції. Скарга мотивована неправильним застосуванням судами норм чинного законодавства, зокрема, положень Господарського процесуального кодексу України та Закону України "Про міжнародне право", а також не взяттям до уваги, доказів, наданих відповідачем стосовно сплати коштів у розмірі 10 000євро та 9 200євро.

ТОВ "Контакт - 5" у відзиві просить у задоволенні касаційної скарги відмовити.

Розглянувши матеріали справи та касаційної скарги, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права, колегія суддів зазначає наступне.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що між ТОВ "Контакт - 5" та фірмою "BHM Bursten - Holz - Maschinen Handels u.Beratungs GmbH" укладено контракт № 17/09/12 від 17.09.2012.

Згідно п.2.1 контракту продавець продає, а покупець купує товар, згідно специфікацій, під "товаром" сторони розуміють: дерев'яна частина щіток і швабр, порода деревини - бук, строгана, шліфована, пробарабаненна, вологість до 10 % сорт А, Б.

Відповідно до п.6.1 контракту покупець оплачує вартість купленого товару шляхом переказу грошей на валютний рахунок продавця, згідно рахунку фактури виставленої продавцем за кожну поставлену партію товару, в розмірі 100 % її вартості.

Розділом 11 контракту сторони обумовили, що у випадку якщо сторони не можуть прийти до згоди, усі спори і розбіжності, які можуть виникнути щодо невиконання або неналежного виконання сторонами контракту своїх зобов'язань, такі підлягають розгляду у компетентному суді України, при цьому вказали, що право яке регулює відносини по цьому контракту є матеріальне право України.

Судами встановлено, що виконання умов даного контракту позивачем здійснено відпуск обумовленого ним товару на загальну суму 21 283,15 Євро, що підтверджується замовленням ВНМ 2012-066 Контакт від 15.11.2012 відповідача на поставку товару, інвойсами (рахунками) та специфікаціями за №№ 63 FSC, 64 від 15.11.2012 року, узгодженими митними органами - вантажно-митною декларацією з відміткою про переміщення вантажу на підставі укладеного контракту, CMR A №100263 від 17.11.2012 року з відміткою про отримання вантажу, довідкою перевізника ТОВ "Сота", якою підтверджено доставку товару отримувачу, а також листом директора фірми "BHM Bursten - Holz - Maschinen Handels u.Beratungs GmbH" Т. Нігрін від 16.11.2012 року про підтвердження оплати після отримання товару.

Поставлений товар за вказаними товарно-супровідними документами прийнято відповідачем без жодних застережень чи претензій до продавця, однак проведено тільки часткову їх оплату на загальну суму 10 642,15 Євро (виписка банку від 20.11.2012 року про проведення відповідачем часткової оплати.

12.12.2012 року позивач звернувся до відповідача з листом - вимогою, якою повідомив про наявність заборгованості на суму 10 641 Євро за поставлений товар згідно контракту №17/09/12 від 17.09.2012 року та заявив вимогу щодо її погашення, в зв'язку з несплатою боргу позивач звернувся до суду з даним позовом.

Відповідно до ст.655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Обов'язок покупця оплатити повну вартість поставленого йому товару, випливає також із змісту ст.ст. 53 та 59 Конвенції ООН про договори міжнародної купівлі-продажу товарів (є чинною для України 01.02.1991 року), якими передбачено обов'язок покупця оплатити вартість товару та прийняти поставку.

Враховуючи наведене, а також те, що судами встановлено, що відповідач доказів виконання своїх зобов'язань за контрактом №17/09/12 від 17.09.2012 не надав, суди обгрунтовано дійшли висновку про задоволення позову.

Що стосується посилання касатора на квитанції від 16.07.2012 та від 18.09.2012, надані до апеляційної інстанції, як на докази оплати коштів відповідачем по спірному контракту, апеляційним господарським судом правомірно зазначено, що вони не приймаються до уваги, оскільки не можуть бути доказом оплати скаржником вартості товару згідно контракту № 17/09/12 від 17.09.2012, укладеного між сторонами у справі, крім того, розділом шостим даного контракту передбачено здійснення оплати в євро на валютний рахунок продавця; передоплата за продукцію умовами контракту № 17/09/12 від 17.09.2012 не передбачена.

Що стосується посилання касатора на те, що даний спір не підвідомчий господарським судам України, колегія суддів відзначає наступне.

Відповідно до ст. 124 ГПК України підсудність справ за участю іноземних суб'єктів господарювання визначається цим Кодексом, законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

Статтею 76 Закону України "Про міжнародне приватне право" визначено, що суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом, зокрема, у випадку, якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України.

У п. п. 11.1, 11.2 контракту сторони передбачили, що усі спори і розбіжності, які можуть виникнути щодо невиконання або неналежного виконання сторонами цього контракту своїх зобов'язань, підлягають розгляду у компетентному суді України. Правом, яке регулює відносини по цьому контракту, є матеріальне право України.

Що стосується посилання касатора на те, що контракт з боку відповідача підписаний не уповноваженою особою, колегія суддів зазначає, що апеляційним господарським судом встановлено, що Курт Нігрін, який підписав контракт, є прокуристом Фірми і самостійно представляє цю Фірму з 05.06.2003; в матеріалах справи наявна копія довіреності на Курта Нігріна від 14.07.10, підписаної керівником Терезією Нігрін та скріпленої печаткою Фірми.

Колегія суддів звертає увагу касатора, що статтею 111 7 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

З урахуванням наведеного, постанова апеляційної інстанції, якою залишено без змін рішення господарського суду першої інстанції про задоволення позову, відповідає нормам чинного законодавства і має бути залишено без змін.

Керуючись, ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Вищого господарського суду України

ПОСТАНОВИЛА:

Касаційну скаргу Фірми залишити без задоволення.

Постанову від 20.06.2013 Львівського апеляційного господарського суду та рішення від 14.03.2013 господарського суду Закарпатської області у справі №907/38/13-г залишити без змін.

Головуючий суддя Є. Першиков

Судді І. Ходаківська

О. Яценко