Рішення

від 05.09.2013 по справі 911/2674/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" вересня 2013 р. Справа № 911/2674/13

Господарський суд Київської області у складі судді Саванчук С.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Приватного підприємства "Велес-Агро Черкаси",

18029, м. Черкаси, вул. Гайдара, 1, кв. 25

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Євроагромаркет 1",

08400, Київська обл., м. Переяслав-Хмельницький, вул. Переяславська, 19

про стягнення 81 911,85 грн.

за участю представників:

позивача - Поліщук Д.В. (свідоцтво адвоката від 17.09.2012 № 521);

відповідача - Лопушняк Т.М. (довіреність від 07.02.2013 № 25).

Обставини справи:

До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Приватного підприємства "Велес-Агро Черкаси" (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Євроагромаркет 1" (далі - відповідач) про стягнення 81 911,85 грн., з яких: 78 820,02 грн. - основний борг, 522,86 грн. - 3% річних та 2 568,97 грн. - пеня.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем договірних зобов'язань зі здійснення розрахунку за поставлений товар.

Ухвалою господарського суду Київської області від 12.07.2013 порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 13.08.2013.

Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 17333 від 13.08.2013) відповідачем подано відзив, в якому позов заперечується повністю, з підстав, що викладені у відзиві.

У судовому засіданні 13.08.2013 оголошено перерву на 29.08.2013 відповідно до частини 3 статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 18262 від 27.08.2013) позивачем подано пояснення позиції позивача (з урахуванням відзиву відповідача), в якому заперечуються твердження відзиву з підстав, що вказані у поясненнях.

Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 18407 від 29.08.2013) позивачем подано уточнення до розрахунку розміру заборгованості, в яких зазначено про помилку у періоді нарахування позовної вимоги про стягнення 3 % річних, що вказаний у розрахунку, який доданий до позовної заяви та зазначений правильний період нарахування. Вказане не змінює розміру позовної вимоги та прийнято судом.

Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 18414 від 29.08.2013) відповідачем подано доповнення до відзиву, в якому позов заперечується повністю.

У судовому засіданні 29.08.2013 оголошено перерву на 05.09.2013, відповідно до частини 3 статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 18745 від 03.09.2013) позивачем подано пояснення позиції позивача (з урахуванням пояснень відповідача, висловлених у судовому засіданні 29.08.2013).

У судовому засіданні 05.09.2013 представник позивача повністю підтримав позовні вимоги, представник відповідача проти позову заперечив.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 05.09.2013 оголошено вступну і резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення присутніх в судовому засіданні представників сторін, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд -

встановив:

Між Приватним підприємством "Велес-Агро Черкаси" (далі - позивач, постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Євроагромаркет 1" (далі - відповідач, покупець) укладено договір поставки від 09.04.2013 № 11 (далі - Договір), відповідно до умов якого, постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених Договором, поставити сільськогосподарську техніку АГН-4.2 (2) (далі - товар), а покупець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених в Договорі, прийняти та оплатити такий товар (пункт 1.1. Договору).

Загальна вартість поставки за Договором складає: 126 920,02 грн.

Відповідно до пункту 2.1. Договору, товар, що є предметом поставки за Договором, відвантажується постачальником не пізніше 5 робочих днів з моменту сплаченої передоплати в розмірі 30 % загальної вартості товару.

За умовами Договору, оплата товару покупцем здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на рахунок постачальника в наступному порядку: попередня оплата в розмірі 30 % від загальної вартості та залишок коштів в розмірі 70 % від загальній вартості - протягом 2-х календарних днів з моменту отримання товару.

Згідно з пунктом 3.2. Договору, при поставці товару сторони оформляють видаткову накладну, специфікацію, які є невід'ємною частиною Договору.

Договір діє з моменту підписання сторонами - до 31.12.2013, а в частині невиконаних зобов'язань - до повного виконання сторонами зобов'язань за ним (пункт 11.1. Договору).

До матеріалів справи подано специфікацію від 09.04.2013 № 1 до Договору, що підписана уповноваженими представниками сторін та скріплена відбитками їх печаток.

На виконання умов Договору відповідач перерахував на рахунок позивача попередню оплату в розмірі 38 100,00 грн. (30% від загальної вартості товару).

Після чого, позивач за видатковою накладною від 11.04.2013 № 324 на суму 126 920,02 грн., що підписана у двосторонньому порядку уповноваженими представниками сторін, поставив відповідачу товар, а відповідач, за довіреністю від 11.04.2013 № 22, що підписана керівником відповідача та скріплена відбитком його печатки, вказаний товар отримав. До матеріалів справи долучені копії зазначеної накладної та довіреності, а оригінали оглянуті судом у судовому засіданні.

Як зазначається позивачем та підтверджується матеріалами справи, після поставки товару відповідач здійснив часткову оплату решти вартості товару у розмірі 10 000,00 грн., що підтверджується банківською довідкою від 06.08.2013 № 699/057-08 (оригінал у матеріалах справи).

За таких обставин, за відповідачем утворилась заборгованість у розмірі 78 820,02 грн. - різниця між загальною вартістю товару та перерахованими коштами.

Відповідач у відзиві заперечив проти задоволення позовних вимог, з причин того, що позивачем, листом від 19.06.2013 № 34 запропоновано відповідачу здійснити повернення товару, у зв'язку з доріканнями покупця щодо агро-технічних можливостей поставленого товару, а тому, як вважає відповідач, вказана дія є зміною способу виконання зобов'язання.

З даними твердженнями відповідача суд не погоджується, оскільки в листі від 19.06.2013 № 34 викладено не вимогу, що обґрунтовано нормами чинного законодавства, а пропозицію, що в односторонньому порядку не може змінити двосторонній договір та потребувала відповіді відповідача, яка б однозначно стверджувала про погодження вказаних позивачем умов.

Відповідач обґрунтовує свої доводи копією листа від 12.07.2013 № 141, докази направлення якого на адресу позивача в матеріалах відсутні, відповідно до якого відповідач погодився повернути товар, за умови, що позивач поверне кошти, що вже частково сплачені за товар у якості попередньої оплати, отже, з огляду на зміст вказаного листа, відповідач не прийняв пропозицію позивача та надав власну пропозицію з новими умовами.

Крім того, судом звернуто увагу, що сторони прямо передбачили в Договорі порядок його зміни - відповідно до пункту 12.2. Договору, зміни до нього можуть бути внесені за взаємною згодою сторін, що оформляється додатковою угодою до Договору.

Відповідно до частини 2 статті 604 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється за домовленістю сторін про зміну первісного зобов'язання між тими ж сторонами (новація).

Зважаючи на викладене, судом взято до уваги, що матеріали справи не містять додаткових угод між сторонами про зміну Договору чи інших письмових двосторонніх домовленостей вказаного змісту.

Разом з тим, при розгляді заперечень позову відповідачем з підстав неналежної якості товару, судом враховано наступне.

Згідно з частиною 1 статті 675 Цивільного кодексу України, товар, який продавець передає або зобов'язаний передати покупцеві, має відповідати вимогам щодо його якості в момент його передання покупцеві, якщо інший момент визначення відповідності товару цим вимогам не встановлено договором купівлі-продажу.

Відповідно до пункту 5.6. Договору приймання товару проводиться за якістю, відповідно до Договору та Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю, затвердженої Постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 25.04.1966 № П-7 із змінами та доповненнями (далі - "Інструкція № П-7").

Пунктом 5.7. Договору передбачено, що у випадку пред'явлення рекламації по якості товару по причині невідповідності його умовам або технічним вимогам покупець зобов'язаний: письмово повідомити про це постачальника в 5-тиденний строк; викликати представника постачальника, а постачальник направити свого повноважного представника протягом 2-х робочих днів; направити на адресу постачальника двосторонній акт або за погодженням з постачальником односторонній рекламаційний акт.

Згідно з пунктом 6 Інструкції № П-7, приймання продукції за якістю і комплектності робиться на складі одержувача, при іногородній поставці - не пізніше 20 днів після надходження продукції на склад одержувача.

На підтвердження своїх заперечень, відповідачем надано в матеріали справи службову записку щодо виявлених недоліків від 21.05.2013, тобто, складену з порушенням строків, що встановлені Договором та Інструкцією № П-7.

Отже, приймання товару за якістю розпочалось з порушенням строків, передбачених в Договорі та пункті 6 Інструкції П-7.

Згідно з пунктом 16 Інструкції № П-7, при виявленні невідповідності якості, комплектності, маркіровки продукції, що поступила, тари або упаковки вимогам стандартів, технічних умов, кресленням, зразкам (еталонам), договору або даним, вказаним в маркіровці і супровідних документах, що засвідчують якість продукції, одержувач призупиняє подальше приймання продукції і складає акт, в якому вказує кількість оглянутої продукції і характер виявлених при прийманні дефектів. Одержувач зобов'язаний забезпечити зберігання продукції неналежної якості або некомплектної продукції в умовах, що запобігають погіршенню її якості і змішанню з іншою однорідною продукцією. Одержувач, також зобов'язаний викликати для участі в продовженні приймання продукції і складання двостороннього акту представника виробника з іншого міста (відправник), якщо це передбачено в Основних і Особливих умовах постачання, інших обов'язкових правилах або договорі. При постачанні з одного міста виклик представника виробника (відправника) і його явка для участі в перевірці якості і комплектності продукції і складання акту є обов'язковими.

До матеріалів справи зазначеного акту не надано.

У пункті 17 Інструкції № П-7 зазначено, що у повідомленні про виклик, спрямований виробнику (відправнику), повинно бути вказано: найменування продукції, дата і номер рахунку-фактури або номер транспортного документу, якщо до моменту виклику рахунок не отриманий; основні недоліки, виявлені в продукції; час, на який призначено приймання продукції за якістю або комплектності (в межах встановленого для приймання терміну); кількість продукції неналежної якості або некомплектної продукції.

Доказів виклику представників позивача відповідачем, у строки, що передбачені Інструкцією № П-7 та пунктом 5.7. Договору, матеріали справи не містять.

Виходячи з вищевикладеного, судом враховано, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, у розумінні статті 34 Господарського процесуального кодексу України, обставин, якими відповідач обґрунтовує наявність підстав для повернення товару - виявлені недоліки товару, зокрема, службова записка працівників відповідача, що адресована його керівництву, з огляду на те, що її складено односторонньо відповідачем, не може бути взята судом до уваги в якості такого доказу.

Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку, що відповідач не довів свої заперечення позову належними доказами.

Відповідно до частини 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору на підставі доказів у справі. Зокрема, відповідно до частини 2 статті 32 Господарського процесуального кодексу України - на підставі письмових доказів та пояснень представників сторін. Згідно із частиною 1 статті 36 Господарського процесуального кодексу України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до статей 32, 36 Господарського процесуального кодексу України господарським судом взято до уваги у якості письмових доказів: зазначену вище видаткову накладну та довіреність - у якості письмових доказів передачі товару позивачем та прийняття товару уповноваженою особою відповідача, банківську довідку від 06.08.2013 № 699/057-08 - у якості письмового доказу для встановлення розміру сум, що перераховані відповідачем на рахунки позивача, а, відтак, наявності та розміру заборгованості.

З наявних у матеріалах справи письмових доказів, з огляду на те, що вони підписані уповноваженими на те особами, вбачається наявність у відповідача грошового зобов'язання перед позивачем, строк виконання якого настав і яке відповідачем не виконане.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Частиною 2 статті 712 Цивільного кодексу України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з пунктом 2 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до вимог статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача 78 820,02 грн. заборгованості з оплати товару є доведеною, обґрунтованою та підлягає задоволенню у повному обсязі.

Крім того, позивач на підставі пункту 8.2. Договору заявляє до стягнення з відповідача пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожен календарний день прострочення, яка за розрахунком позивача складає 2 568,97 грн.

Відповідно до статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання, або неналежного виконання господарського зобов'язання. Частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України встановлено, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. Відповідно до частини 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" вiд 22.11.1996 № 543/96-ВР визначено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Статтею 3 вказаного Закону встановлено, що розмір пені передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Згідно з частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, якщо інше не встановлено законом або договором.

Зважаючи на вищевикладені вимоги законодавства, умови Договору та обставини справи, судом перевірено правильність розрахунку пені, що наданий позивачем, у розмірі 2 568,97 грн. та встановлено, що вказана позовна вимога підлягає задоволенню повністю у заявленому розмірі.

У зв'язку з простроченням відповідачем виконання грошового зобов'язання, позивач на підставі статті 625 Цивільного кодексу України заявляє до стягнення 3% річних у розмірі 522,86 грн.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З метою всебічного, повного і об'єктивного розгляду обставин справи, суд здійснив перерахунок розміру 3 % річних та з'ясував, що наданий позивачем розрахунок є арифметично вірним та відповідає обставинам справи, а тому, позовна вимога про стягнення 522,86 грн. 3% річних підлягає задоволенню у повному обсязі.

З огляду на зазначене, за результатами оцінки доказів, що наявні в матеріалах справи та встановлення всіх обставин справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 78 820,02 грн., пені у розмірі 2 568,97 грн. та 3 % річних у розмірі 522,86 грн. є доведеними, обґрунтованими, відповідачем не спростованими, а, відтак, підлягають задоволенню.

Відшкодування судового збору, сплаченого позивачем у розмірі 1 720,50 грн., відповідно до частини 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладається на відповідача.

Керуючись статтями 4, 22, 32, 33, 36, 43, 49, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

вирішив:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Євроагромаркет 1" (08400, Київська обл., м. Переяслав-Хмельницький, вул. Переяславська, 19, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 37340932) на користь Приватного підприємства "Велес-Агро Черкаси" (18029, м. Черкаси, вул. Гайдара, 1, кв. 25, ідентифікаційний код ЄДРПОУ35220883) 78 820 (сімдесят вісім тисяч вісімсот двадцять) грн. 02 коп. основної заборгованості, 522 (п'ятсот двадцять дві) грн. 86 коп. 3% річних, 2 568 (дві тисячі п'ятсот шістдесят вісім) грн. 97 коп. пені та 1 720 (одна тисяча сімсот двадцять) грн. 50 коп. судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання і може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Повне рішення складено 10.09.2013.

Суддя С.О. Саванчук