Постанова

від 25.11.2013 по справі 911/2674/13

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" листопада 2013 р. Справа№ 911/2674/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Коршун Н.М.

суддів: Калатай Н.Ф.

Пашкіної С.А.

за участю представників:

Від позивача: Поліщук Д.В. - представник за довіреністю,

Від відповідача: представник не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Євроагромаркет 1",

на рішення Господарського суду Київської області від 05.09.2013 року

у справі №911/2674/13 (суддя Саванчук Р.Б.)

за позовом Приватного підприємства "Велес-Агро Черкаси"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Євроагромаркет 1"

про стягнення 81 911,85 грн.

ВСТАНОВИВ:

У липні 2013 року Приватне підприємство "Велес-Агро Черкаси" звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Євроагромаркет 1" про стягнення 81 911,85 грн., з яких 78 820,02 грн. - основної заборгованості, 2 568,97 грн. - пені та 522,86 грн. - 3 % річних.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору поставки № 11 від 09.04.2013 року щодо оплати за поставлений позивачем товар.

Позивачем до Господарського суду Київської області подано уточнення до розрахунку розміру заборгованості, в якому зазначено про помилку у періоді нарахування позовної вимоги про стягнення 3 % річних, що вказаний у розрахунку, який доданий до позовної заяви та зазначений правильний період нарахування.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 05.09.2013 року у справі № 911/2674/13 позов задоволено.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на те, що позивач листом №34 від 19.06.2013 року запропонував відповідачу замінити спосіб виконання зобов'язань по договору поставки № 11 від 09.04.2013 року, а саме повернути поставлений товар, а відповідач листом № 141 від 12.07.2013 року надав згоду на вказану пропозицію, тому вимоги позивача про стягнення з відповідача грошового зобов'язання задоволенню не підлягають.

Позивач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому проти її вимог заперечує та просить суд залишити її без задоволення.

Відповідач до суду апеляційної інстанції не з'явився, однак подав клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з перебуванням представника у терміновому відрядженні.

Розглянувши вказане клопотання, судова колегія прийшла до висновку про відмову у його задоволенні, оскільки представником відповідача не надано відповідного документу про перебування його у відрядженні, а саме відповідного наказу керівника Товариства.

Крім того, судова колегія зважає на те, що відповідач не позбавлений права направити іншого представника у судове засідання, як це передбачено ст. 28 ГПК України.

У пункті 3.9.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 року N 18 зазначено, що господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 ГПК), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні.

За таких обставин, судова колегія дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника відповідача, за наявними в матеріалах справи доказами.

Розглянувши доводи апеляційної скарги та відзиву, дослідивши зібрані у справі докази, заслухавши пояснення представника позивача, судова колегія встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 09.04.2013 року між Приватним підприємством "Велес-Агро Черкаси" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Євроагромаркет 1" (покупець) укладено договір поставки № 11 (договір), за умовами якого постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених Договором, поставити сільськогосподарську техніку АГН-4.2 (2) (далі - товар), а покупець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених в Договорі, прийняти та оплатити такий товар.

Відповідно до п. 1.2. договору загальна вартість поставки за Договором складає: 126 920,02 грн.

У п. 2.1. Договору сторонами узгоджено, що товар, що є предметом поставки за Договором, відвантажується постачальником не пізніше 5 робочих днів з моменту сплаченої передплати в розмірі 30 % загальної вартості товару.

Як передбачено п. 3.2. Договору, при поставці товару сторони оформляють видаткову накладну, специфікацію, які є невід'ємною частиною Договору.

За умовами розділу 6 Договору, оплата товару покупцем здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на рахунок постачальника в наступному порядку: попередня оплата в розмірі 30 % від загальної вартості та залишок коштів в розмірі 70 % від загальній вартості - протягом 2-х календарних днів з моменту отримання товару.

Пунктом 11.1 договору передбачено, що Договір діє з моменту підписання сторонами - до 31.12.2013 року, а в частині невиконаних зобов'язань - до повного виконання сторонами зобов'язань по цьому Договору.

Встановлено, що 09.04.2013 року сторони підписали Специфікацію № 1 до Договору № 11 від квітня 2013 року, в якій визначили товар, а саме АГН-4,2 (2) Агрегат напівнавісний з необсл. корпусом в кількості 1 штука по ціні 126 920,00 грн.

Як передбачено ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Дана норма кореспондується з положеннями ст. 526 ЦК України.

В силу ст. 525 ЦК України одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

За приписами ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами. Якщо покупець відмовився прийняти та оплатити товар, продавець має право за своїм вибором вимагати оплати товару або відмовитися від договору купівлі-продажу. Якщо продавець зобов'язаний передати покупцеві крім неоплаченого також інший товар, він має право зупинити передання цього товару до повної оплати всього раніше переданого товару, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства.

Встановлено, що на виконання умов Договору відповідач перерахував на рахунок позивача попередню оплату в розмірі 38 100,00 грн. (30% від загальної вартості товару), що підтверджується банківською випискою з рахунку позивача (а.с. 24).

Матеріали справи свідчать про те, що на виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 126 920,02 грн., відповідно до видаткової накладної № 324 від 11.04.2013 року, отримання відповідачем якого підтверджується підписом уповноваженої особи відповідача на видатковій накладній та довіреністю на отримання товарно-матеріальних цінностей № 22 від 11.04.2013 року.

Встановлено, що зауважень стосовно якості поставленого позивачем товару відповідачем не надано.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем виставлено відповідачу рахунок на оплату № 419 від 09.04.2013 року на загальну суму 126 920,02 грн.

Однак, відповідач за отриманий товар розрахувався частково, сплативши позивачу 10 000,00 грн., що підтверджується банківською довідкою від 06.08.2013 року № 699/057-08 (а.с. 64), у зв'язку з чим за ним утворилась заборгованість у розмірі 78 820,02 грн.

Судова колегія не приймає до уваги посилання апелянта про те, що вимоги позивача про стягнення з відповідача грошового зобов'язання задоволенню не підлягають, оскільки позивач листом №34 від 19.06.2013 року запропонував відповідачу замінити спосіб виконання зобов'язань по договору поставки № 11 від 09.04.2013 року, а саме повернути поставлений товар, а відповідач, в свою чергу, листом № 141 від 12.07.2013 року надав згоду на вказану пропозицію.

Як свідчать матеріали справи, листом від 19.06.2013 року № 34 позивач запропонував відповідачу здійснити повернення товару у зв'язку з тим, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Євроагромаркет 1" повністю не розрахувалось з Приватним підприємством "Велес-Агро Черкаси" за поставлений товар.

Встановлено, що листом № 141 від 12.07.2013 року відповідач погодився повернути товар за умови, що позивач поверне кошти, що вже частково сплачені за товар у якості попередньої оплати.

Однак, як вбачається з листа позивача № 43 від 16.08.2013 року, останній відхилив пропозицію відповідача, висловлену у листі № 141 від 12.07.2013 року, і зазначив про необхідність виконання зобов'язання згідно з існуючими домовленостями, які передбачені Договором поставки № 11 від 09.04.2013 року.

За таких обставин, судова колегія приходить до висновку про те, що відповідно до зазначених вище листів сторонами не досягнуто згоди щодо повернення товару.

За приписами ч. 2 ст. 604 ЦК України зобов'язання припиняється за домовленістю сторін про зміну первісного зобов'язання між тими ж сторонами (новація).

Відповідно до п. 12.2. договору зміни до нього можуть бути внесені за взаємною згодою сторін, що оформляється додатковою угодою до Договору.

Однак, в матеріалах справи відсутні додаткові угоди, укладені між сторонами про зміну умов Договору.

За таких обставин, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги про стягнення суми основної заборгованості у розмірі 78 820,02 грн. через невиконання відповідачем умов договору є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Стосовно позовних вимог про стягнення з відповідача штрафу та 3 % річних судова колегія зазначає наступне.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За приписами ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем нараховано відповідачу 522,86 грн. 3% річних, за період прострочення платежу за поставлений позивачем товар з 01.06.2013 року по 30.06.2013 року.

Перевіривши правильність нарахування 522,86 грн. 3% річних, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 3 % річних підлягають задоволенню.

За приписами ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойки, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Відповідно до 8.2. Договору заявляє до стягнення з відповідача пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожен календарний день прострочення.

Позивачем нараховано відповідачу 2 568,97 грн. пені, за період прострочення платежу за поставлений позивачем товар з 16.04.2013 року по 30.06.2013 року.

Перевіривши розрахунок пені, судова колегія дійшла до висновку про те, що вимоги позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі 2 568,97 грн. підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Частиною 2 ст. 34 ГПК України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Апелянтом належними та допустимими доказами не спростовані встановлені вище обставини.

Враховуючи зазначене вище, судова колегія вважає, що місцевим господарським судом повно і всебічно з'ясовані всі обставини справи та надано їм належну правову оцінку, рішення місцевого господарського суду, яким позов задоволено, відповідає чинному законодавству та матеріалам справи; колегія не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування чи зміни оскаржуваного рішення.

Місцевим господарським судом вірно дотримано положення статті 49 ГПК України щодо покладення судового збору на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 99, 103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Євроагромаркет 1" на рішення Господарського суду Київської області від 05.09.2013 року залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 05.09.2013 року у справі № 911/2674/13 - без змін.

3. Матеріали справи № 911/2674/13 повернути до Господарського суду Київської області.

Постанова може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя Н.М. Коршун

Судді Н.Ф. Калатай

С.А. Пашкіна