Постанова

від 11.09.2013 по справі 805/10884/13-а

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий у 1 інстанції - Волгіна Н.П.

Суддя-доповідач - Юрко І.В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 вересня 2013 року справа № 805/10884/13-а

приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Юрко І.В., суддів Міронової Г.М., Блохіна А.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Старобешівському районі Донецької області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 05 серпня 2013 року у справі № 805/10884/13-а за позовом Управління Пенсійного фонду України в Старобешівському районі Донецької області до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Старобешівському районі Донецької області про стягнення заборгованості з відшкодування витрат на виплату пенсій,

В С Т А Н О В И В :

Позивач 22.07.2013 року (згідно поштового штампу на конверті) звернувся до суду з позовом до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Старобешівському районі Донецької області про стягнення заборгованості з відшкодування регрес них вимог з виплати пенсій за період з 01.04.2013 року по 30.06.2013 року на загальну суму 743, 70 грн..

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 05 серпня 2013 року адміністративний позов задоволено частково.

Стягнуто з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та профзахворювань в Україні в Старобешівському районі Донецької області (код ЄДРПОУ 25968079) на користь Управління Пенсійного фонду України в Старобешівському районі Донецької області (код ЄДРПОУ 20399694) витрати з виплати та доставки основного розміру пенсії у сумі 739,20 грн, поштового збору 4,5 грн, всього - 743 (сімсот сорок три) гривні 70 копійок.

Відповідач не погодився з таким рішенням суду, подав апеляційну скаргу, якою просив скасувати постанову суду першої інстанції та постановити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Сторони у судове засідання не з'явились, про час, дату та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Позивач надіслав до апеляційного суду заперечення на апеляційну скаргу, яким просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, розглянути справу без участі представника управління.

Колегія суддів розглядає дану справу за вимогами ст. 197 КАС України у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ст.195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в межах доводів апеляційної скарги, встановила наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що Управлінням Пенсійного фонду України в Старобешівському районі Донецької області за період з 01квітня 2013 року по 30 червня 2013 року нараховані суми, що підлягають відшкодуванню по виплаченим пенсіям у зв'язку з інвалідністю внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання у загальному розмірі 743,70 грн. (а.с.6-11).

За вказаний період відповідачем не були прийняті до заліку та відшкодуванню суми пенсій на загальну суму 743,70 гривень, а саме: не прийнято до відшкодування витрати по сплаченій пенсії ОСОБА_2, яка отримала каліцтво у 1985 році у СРСР (всього - 293,70 грн з них: 289,20 грн - основний розмір пенсії; 4,50 грн. - витрати на виплату та доставку пенсії); не прийнято до відшкодування витрати по сплаченій пенсії по втраті годувальника ОСОБА_3, оскільки відсутнє звернення з питань одержання страхових виплат (всього - 450,00 грн основний розмір пенсії) (а.с. 6-11).

З матеріалів справи вбачається, що Мазун (до одруження прізвище - Аврамчук) Світлана Миколаївна, 1964 р.н., отримала травму 13 березня 1985 року на підприємстві - Колхоз «Путь Ленина», що розташоване у Черемісінському районі Курської області при виконанні своїх трудових обов'язків, про що було складений акт про нещасний випадок на виробництві Форми Н-1 від 13 березня 1985 року (а.с. 20, 26).

Відповідно до протоколу № 2/131 від 12 вересня 1985 року, складеному комісією з призначення пенсій при виконкомі ради народних депутатів Курської області СССР, їй призначена пенсії по 3 групі інвалідності внаслідок трудового каліцтва (довідка МСЕК) з липня 1985 року пожиттєво (а.с. 19, 21).

Пунктом 2 статті 7 (Прикінцеві положення) Закону України «Про страхові тарифи на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», який набрав чинності з 01 квітня 2001 року, встановлено, що Фонд сплачує страхові виплати та надає соціальні послуги працівникам (членам їх сімей), які потерпіли на виробництві до 01 квітня 2001 року, з того часу, коли відповідні підприємства передали в установленому порядку Фонду документи, що підтверджують право цих працівників (членів їх сімей) на такі страхові виплати та соціальні послуги, або коли таке право встановлено в судовому порядку.

Потерпілі, документи яких не передані до Фонду, продовжують отримувати належні виплати та соціальні послуги від свого роботодавця, Пенсійного фонду України та Фонду соціального страхування України. При цьому кошти, виплачені потерпілому страхувальником, зараховуються Фондом у рахунок його страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, а між страховиками з інших видів страхування і Фондом в подальшому відбуваються відповідні розрахунки.

Так, з набранням чинності Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» обов'язок відшкодування шкоди, заподіяної працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або в разі його смерті при настанні страхового випадку, зокрема, виплати йому або особам, які перебувають на його утриманні пенсій по інвалідності в зв'язку із втратою годувальника покладено на Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.

Частиною 2 ст. 2 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» передбачено, що особи, право яких на отримання відшкодування шкоди раніше було встановлено згідно із законодавством СРСР або законодавством України про відшкодування шкоди, заподіяної працівникам внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання, пов'язаних з виконанням ними трудових обов'язків, мають право на забезпечення по страхуванню від нещасного випадку відповідно до цього Закону.

При цьому право на таке забезпечення, яке встановлено в Україні, не залежить від того, в якій із колишніх республік СРСР стався нещасний випадок на виробництві з застрахованою особою або виникло професійне захворюванням нею трудових обов'язків.

Підпунктом «а» ст. 27 Закону України «Про пенсійне забезпечення» встановлено, що громадянам України - переселенцям з інших держав, які не працювали в Україні, пенсії по інвалідності внаслідок трудового каліцтва або професійного захворювання призначаються незалежно від стажу роботи.

Відповідно до п. 3 розділу ХІ «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» відшкодування шкоди, медична, професійна та соціальна реабілітація провадяться Фондом соціального страхування від нещасних випадків також зазначеним у статті 8 цього Закону особам, які потерпіли до набрання ним чинності та мали право на зазначені страхові виплати і соціальні послуги.

Абзацом 3 п. 3 розділу ХІ встановлено, що уся заборгованість потерпілим на виробництві та членам їх сімей, яким до набрання чинності цим Законом підприємства, установи та організації не відшкодували матеріальної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров'я, виплачується цими підприємствами, установами і організаціями, а в разі їх ліквідації без правонаступника - Фондом соціального страхування від нещасних випадків.

Отже, за змістом наведеної норми обов'язок Фонду соціального страхування від нещасних випадків відшкодовувати потерпілим на виробництві та членам їх сімей матеріальну і моральну (немайнову) шкоду, заподіяну ушкодженням здоров'я, не залежить від того, чи сплачували Фонду страхові платежі підприємства, що ліквідувалися, та на яких було ушкоджено здоров'я потерпілого.

Як вбачається з абз. 7 наведеного вище пункту, Фонд соціального страхування від нещасних випадків є правонаступником державного, галузевого та регіональних фондів охорони праці, передбачених ст. 21 Закону України «Про охорону праці» , які ліквідуються.

Колегія суддів зазначає, що страховиком, який має виплачувати пенсію по інвалідності особі, що стала інвалідом від нещасного випадку на виробництві на території колишніх республік СРСР, а в разі виплати такої органами Пенсійного фонду України - відшкодовувати останньому витрати, є Фонд соціального страхування від нещасних випадків.

При цьому, необхідно зазначити, що відсутність в Фонді особових справ потерпілих не є підставою для відмови у прийнятті до заліку та відшкодування сум, витрачених УПФУ на виплату та доставку пенсій по інвалідності внаслідок трудового каліцтва.

Відповідно до ст. 6 Угоди між Урядом України і Урядом Російської Федерації про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і Росії, які працюють за межами кордонів своїх країн від 14.01.1993 року, сторони додержуватимуться такого порядку щодо відшкодування Працівникам шкоди внаслідок каліцтва або іншого ушкодження здоров'я, одержаного у зв'язку з виконанням трудових обов'язків:

а) відшкодування шкоди внаслідок трудового каліцтва або іншого ушкодження здоров'я, а також смерті потерпілого здійснюється Стороною, законодавство якої поширювалось на Працівника на момент одержання каліцтва;

б) відшкодування шкоди внаслідок професійного захворювання або смерті потерпілого, яка настала у зв'язку з ним, здійснюється Стороною, законодавство якої поширювалось на Працівника під час його трудової діяльності, яка викликала професійне захворювання, навіть якщо зазначене захворювання вперше було виявлене на території іншої Сторони.

Задовольняючи позов частково в частині відшкодування витрат, понесених органами ПФУ у зв'язку із виплатою та доставкою пенсій по інвалідності від трудового каліцтва або професійного захворювання, суд першої інстанції вірно зазначив, що Фонд, як належний страховик від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання в силу положень статей 1, 4, 25, 26 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 14 січня 1998 року № 16/98-ВР та статей 21, 24 Закону № 1105-XIV зобов'язаний відшкодовувати витрати, понесені органами ПФУ у зв'язку із виплатою та доставкою пенсій по інвалідності від трудового каліцтва або професійного захворювання (у тому числі й пенсій по інвалідності особам, які стали інвалідами від нещасного випадку на виробництві на території колишніх республік СРСР).

Такий висновок Верховного Суду України щодо правильного застосування норм матеріального права при вирішенні спорів цієї категорії міститься, зокрема, у постанові від 12 червня 2012 року № 21-165а12.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції , що позовні вимоги про відшкодування пенсії, сплаченої ОСОБА_2, яка отримала каліцтво у країні СРСР в розмірі 293,70 грн.,з яких 289,20 грн. - основний розмір пенсії, 4,50 грн. - витрати на виплату та доставку пенсії у період з 01 квітня 2013 року по 30 червня 2013 року є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

ОСОБА_3, 1952 р.н., згідно розпорядження призначена пенсія по втраті годувальника - батька - ОСОБА_5 (а.с. 22).

Відповідно до довідки МСЕК ОСОБА_3 є інвалідом з дитинства, проте, у вказаній довідці зазначений строк її дії - до досягнення ОСОБА_3 16-ти річного віку (зворотній бік а.с. 24).

Згідно свідоцтва про смерть ОСОБА_5 помер в наслідок рака правої легені на фоні антракосилікозу (а.с. 23).

Відповідно до листа Донецького обласного центру медико-социальної експертизи причино-слідчий зв'язок між смертю та професійним захворюванням встановлено на підставі акту МСЕК № 1201 від 7 листопада 2011 року (а.с. 23, 25). Проте, в матеріалах справи відсутній акт про встановлення причинного зв'язку між професійним захворюванням та причиною смерті.

Більш того, як вбачається з розпорядження пенсійного органу № 129893 від 23.06.2001 року про призначення пенсії по втраті годувальника ОСОБА_3, причина смерті годувальника зазначена - загальне захворювання або каліцтво не пов'язане з роботою ( а.с. 22).

Позовні вимоги в частині відшкодування витрат за сплачену пенсію ОСОБА_3 в розмірі 450,00 грн. задоволенню не підлягають, оскільки в матеріалах справи відсутні належні докази, які б підтверджували, що смерть ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 настала внаслідок трудового каліцтва або професійного захворювання. Тому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про недоведеність позивачем причинно-наслідкового зв'язку між смертю ОСОБА_5 та отриманим ним каліцтвом або профзахворюванням.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог пенсійного органу шляхом стягнення з відповідача за період з 01.04.2013 року по 30.06.2013 року витрат, пов'язаних з виплатою пенсій ОСОБА_2, яка отримали виробничі травми на території колишнього СРСР та переїхали на постійне місце проживання до України на суму 293,70 гривень.

Суд першої інстанції, вирішивши по суті вірно вказаний позов, в резолютивній частині постанови допустився помилки, зазначивши про стягнення з відповідача всієї суми позову, тобто 744, 70 грн..

Враховуючи вищевикладене, судова колегія дійшла висновку, що постанову суду першої інстанції належить змінити.

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 160, 184, 195, 197, 198, 201, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Старобешівському районі Донецької області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 05 серпня 2013 року у справі № 805/10884/13-а задовольнити частково.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 05 серпня 2013 року у справі № 805/10884/13-а змінити.

В абзаці другому резолютивної частини постанови слова та цифри «основного розміру пенсії у сумі 739,20 грн. поштового збору 4,5 грн, всього - 743 (сімсот сорок три) гривні 70 копійок» замінити на слова та цифри «основного розміру пенсії у сумі 289,20 грн., витрати на виплату та доставку пенсії 4,5 грн., всього 293 (двісті дев'яносто три) гривні 70 копійок».

Другий абзац резолютивної частини постанови доповнити реченням «В задоволенні решти позовних вимог відмовити».

В решті частини постанову залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції постановлена в порядку письмового провадження, набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя І.В. Юрко

Судді Г.М.Міронова

А.А.Блохін