Постанова

від 10.09.2013 по справі 826/11712/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/11712/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Федорчук А.Б.

Суддя-доповідач: Глущенко Я.Б.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 вересня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Глущенко Я.Б.,

суддів Пилипенко О.Є., Романчук О.М.,

при секретарі Строяновській О.В.

за участю:

представника ДПІ у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м. Києві - Марченка Р.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за поданням Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ремонтне підприємство «Партер», за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Ремонтне підприємство «Партер» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 25 липня 2013 року,

В С Т А Н О В И В :

23 липня 2013 року Державна податкова інспекція у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві звернулась у суд із поданням про зупинення видаткових операцій платника податків на рахунках ТОВ «Ремонтне підприємство «Партер».

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 25 липня 2013 року подання задоволено.

Не погоджуючись із судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати таке та відмовити у задоволенні подання.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду - скасуванню з таких підстав.

Так, суд першої інстанції, задовольняючи подання, виходив із того, що ненадання платником податків документів, необхідних для складання акту опису майна, на яке поширюється право податкової застави, є підставою для зупинення видаткових операцій платника.

Проте, з таким висновком суду не можна погодитись.

Зі змісту подання слідує, що податкова інспекція звернулася у суд у зв'язку із необхідністю забезпечити виконання платником податків обов'язку по сплаті податкового боргу, який виник через несплату ТОВ «Ремонтне підприємство «Партер» самостійно нарахованого податкового зобов'язання згідно з податковою декларацією з податку на додану вартість від 20.06.2013 року №9036938161.

Пунктом 59.1 статті 59 Податкового кодексу України передбачено, що у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. А за пунктом 59.4 статті 59 Кодексу податкова вимога надсилається (вручається) також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов'язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Як убачається із матеріалів справи, 16.07.2013 року податкова вимога від 08.07.2013 року №908-19 разом із рішенням про опис майна у податкову заставу від 16.07.2013 року №160/19-112 були вручені представнику ТОВ «Ремонтне підприємство «Партнер» Лебедевій О.А. У матеріалах справи міститься копія розписки зазначеної особи, складена від 16.07.2013 року, про те, що вона зобов'язується 18.07.2013 року до 15:00 надати податковому органу бухгалтерські документи для опису майна у податкову заставу.

У зв'язку із тим, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Ремонтне підприємство «Партнер» не надано документів, необхідних для опису майна у податкову заставу, Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві у відповідності до п. 89.4 ст. 89 Податкового кодексу України 22.07.2013 року складено акт відмови платника податкові від опису майна у податкову заставу №12. Після чого, на наступний день - 23.07.2013 року, тобто в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого частиною 3 статті 183-3 КАС України, податковий орган звернувся до суду із поданням про зупинення видаткових операцій платника податків на рахунках ТОВ «Ремонтне підприємство «Партнер».

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, висновкам місцевого суду та доводам апеляційної скарги, колегія суддів виходить із наступного.

Відповідно до п. 87.1 ст. 87 Податкового кодексу України джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.

Пункт 88.1 ст. 88 Податкового кодексу України встановлює, що з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов'язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу.

Відповідно до п. 88.2 ст. 88 Податкового кодексу України право податкової застави виникає згідно з цим Кодексом та не потребує письмового оформлення.

За приписами п. 89.1 ст. 89 Податкового кодексу України право податкової застави виникає у разі: несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку; несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу.

Згідно з п. 89.2 ст. 89 Податкового кодексу України з урахуванням положень цієї статті право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, крім випадків, передбачених пунктом 89.5 цієї статті, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому. У разі якщо балансова вартість такого майна не визначена, його опис здійснюється за результатами оцінки, яка проводиться відповідно до Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні".

Відповідно до п. 89.3 ст. 89 Податкового кодексу України майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису. До акта опису включається ліквідне майно, яке можливо використати як джерело погашення податкового боргу. Опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, яке пред'являється платнику податків, що має податковий борг. Акт опису майна, на яке поширюється право податкової застави, складається податковим керуючим у порядку та за формою, що затверджені центральним органом державної податкової служби.

Згідно з абзацом 1 пункту 89.4 статті 89 Податкового кодексу України у разі якщо платник податків не допускає податкового керуючого для здійснення опису майна такого платника податків у податкову заставу та/або не подає документів, необхідних для такого опису, податковий керуючий складає акт відмови платника податків від опису майна у податкову заставу.

Таким чином, податкова застава є способом забезпечення погашення платником податків податкового боргу, сплати грошового зобов'язання і пені, не сплачених цим платником у строк, визначений Податковим кодексом України.

Податковим боргом є сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання (пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України).

Отже, застосування такого заходу, яка податкова застава є неприпустимим за відсутності непогашеного податкового боргу у платника податків.

Зважаючи на покликання апелянта, колегія суддів зауважує, що судом першої інстанції на порушення вимог статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України не надано жодної оцінки доводам відповідача про фактичну відсутність за ним заборгованості зі сплати податку на додану вартість у розмірі 247503,52 грн., з метою погашення якої позивач прагне зупинити видаткові операції на банківських рахунках ТОВ «Ремонтне підприємство «Партнер».

Зазначеною нормою Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегією суддів установлено, що 20.06.2013 року ТОВ «Ремонтне підприємство «Партнер» подало до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби звітну податкову декларацію з податку на додану вартість за травень 2013 року, якою визначено суму податку на додану вартість у розмірі 247839 грн., яка підлягає сплаті до державного бюджету.

Як убачається із матеріалів справи, 05.07.2013 року відповідачем податковому органу подано уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок, що були задекларовані за звітний місяць - травень 2013 року, отримання якого податковим органом підтверджується відповідною квитанцією №2. Зі змісту вказаного уточнюючого розрахунку випливає, що позивачем відкореговано розмір податкового кредиту, внаслідок чого змінилось позитивне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного (звітного) (податкового) періоду на загальну суму 247314 грн., так само як і сума, що підлягає сплаті до державного бюджету. Разом із розрахунком підприємством надано реєстр виданих та отриманих податкових накладних.

Відтак, з урахуванням поданого уточнюючого розрахунку, самостійно узгоджене ТОВ «Ремонтне підприємство «Партнер» податкове зобов'язання дорівнює 525 грн.

Згідно з пунктом 50.1 статті 50 Податкового кодексу України, у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинною на час подання уточнюючого розрахунку.

Таким чином, подаючи уточнення до звітної податкової декларації з податку на додану вартість за травень 2013 року, позивач діяв на підставі зазначеної правової норми.

У запереченнях до апеляційної скарги позивач зазначає, що вище досліджений уточнюючий розрахунок від 05.07.2013 року разом із доданим до нього реєстром виданих та отриманих податкових накладних не визнані інспекцією податковою звітністю у зв'язку із невідповідністю їх вимогам п. п. 48.3, 48.4 ст. 48 Податкового кодексу України. Проте, позивачем не вказано які саме порушення виявлені податковим органом при перевірці податкової звітності відповідача. Окрім того, ним не надано суду доказів дотримання вимог пункту 49.11 статті 49 Податкового кодексу України, згідно з яким у разі подання платником податків до органу державної податкової служби податкової декларації, заповненої з порушенням вимог пунктів 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу, такий орган державної податкової служби зобов'язаний надати платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови.

Дослідивши згаданий уточнюючий розрахунок на предмет наявності обов'язкових реквізитів, передбачених пунктам 48.3 та 48.4 статті 48 Податкового кодексу України, колегія суддів не вбачає жодних невідповідностей вимогам зазначених юридичних норм.

Зважаючи на те, що наявність податкового боргу не доведена позивачем належними та допустимими доказами на порушення частини 1 статті 71 КАС України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, колегія суддів вважає зупинення видаткових операцій ТОВ «Ремонтне підприємство «Партнер» необґрунтованим.

Таким чином, висновки суду першої інстанції є передчасними та такими, що порушують норми матеріального та процесуального права, а оскаржувана постанова ухвалена при неповному з'ясуванні судом обставин, що мають значення для справи.

Беручи до уваги вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги знайшли підтвердження в ході апеляційного розгляду, у зв'язку з чим постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню, з ухваленням нової постанови про відмову в задоволенні адміністративного позову.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 3, 202 ч. 1 п. п. 4 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ремонтне підприємство «Партнер» задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 25 липня 2013 року скасувати.

У задоволенні подання Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддяЯ.Б. Глущенко суддя О.Є. Пилипенко суддяО.М. Романчук

(Повний текст постанови складений 13 вересня 2013 року.)

Головуючий суддя Глущенко Я.Б.

Судді: Пилипенко О.Є.

Романчук О.М