Ухвала

від 08.11.2017 по справі 826/11712/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 листопада 2017 року м. Київ К/800/49483/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Бившевої Л.І. (головуючого), Олендера І.Я., Шипуліної Т.М.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 10 вересня 2013 року

у справі № 826/11712/13-а

за поданням Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві

до Товариства з обмеженою відповідальністю Ремонтне підприємство Партер

про зупинення видаткових операцій на рахунках платника податків, -

В С Т А Н О В И В :

Державна податкова інспекція у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві (далі - ДПІ, позивач) звернулась до суду з поданням до Товариства з обмеженою відповідальністю Ремонтне підприємство Партер (далі - ТОВ Ремонтне підприємство Партер , відповідач) про зупинення видаткових операцій на рахунках платника податків.

Окружний адміністративний суд міста Києва постановою від 25 липня 2013 року подання задовольнив. Зупинив видаткові операції на рахунках Товариства з обмеженою відповідальністю Ремонтне підприємство Партер на суму 247503,52 грн.

Київський апеляційний адміністративний суд постановою від 10 вересня 2013 року скасував рішення суду першої інстанції із прийняттям нового рішення про відмову в задоволенні подання.

В касаційній скарзі Державна податкова інспекція у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати вказане судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції як таке, що прийнято із додержанням норм законодавства.

Відповідач у запереченні на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції без змін, оскільки вважає його законним та обґрунтованим.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами норм матеріального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі перегляду справи судом касаційної інстанції, визначені у ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України, дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Суди попередніх інстанцій встановили, що ДПІ звернулась до суду у зв'язку із необхідністю забезпечити виконання платником податків обов'язку по сплаті податкового боргу, який виник через несплату ТОВ Ремонтне підприємство Партер самостійно нарахованого податкового зобов'язання згідно з податковою декларацією з податку на додану вартість від 20 червня 2013 року №9036938161.

Встановлено, що 16 липня 2013 року податкова вимога від 08 липня 2013 року №908-19 разом із рішенням про опис майна у податкову заставу від 16 липня 2013 року №160/19-112 були вручені представнику ТОВ Ремонтне підприємство Партнер Лебедевій О.А. В матеріалах справи міститься копія розписки зазначеної особи від 16 липня 2013 року про те, що вона зобов'язується 18 липня 2013 року до 15:00 надати податковому органу бухгалтерські документи для опису майна у податкову заставу.

У зв'язку із тим, що ТОВ Ремонтне підприємство Партнер не надано документів, необхідних для опису майна у податкову заставу, ДПІ 22 липня 2013 року складено акт відмови платника податків від опису майна у податкову заставу №12, а 23 липня 2013 року податковий орган звернувся до суду із поданням про зупинення видаткових операцій платника податків на рахунках ТОВ Ремонтне підприємство Партнер .

Суд першої інстанції, задовольняючи подання, виходив із того, що ненадання платником податків документів, необхідних для складання акту опису майна, на яке поширюється право податкової застави, є підставою для зупинення видаткових операцій на рахунках платника податків.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи в задоволенні подання, суд апеляційної інстанції виходив з наступних обставин, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до п. 87.1 ст. 87 Податкового кодексу України джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема, корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.

Пунктами 88.1, 88.2 ст. 88 Податкового кодексу України встановлено, що з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов'язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу. Право податкової застави виникає згідно з цим Кодексом та не потребує письмового оформлення.

За визначенням, наведеним у абз. 1 пп. 14.1.155 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податкова застава - це спосіб забезпечення сплати платником податків грошового зобов'язання та пені, не сплачених таким платником у строк, визначений цим Кодексом. Податкова застава виникає на підставах, встановлених цим Кодексом.

Виникнення права податкової застави врегульоване положеннями статті 89 Податкового кодексу України.

Згідно з пп. 89.1.2 п. 89.1 ст. 89 Податкового кодексу України право податкової застави виникає у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу.

Абзацами 1, 3 п. 89.3 ст. 89 Податкового кодексу України встановлено, що майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису. Опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, яке пред'являється платнику податків, що має податковий борг.

Відповідно до абз. 1, 2 п. 89.4 ст. 89 Податкового кодексу України у разі, якщо платник податків не допускає податкового керуючого для здійснення опису майна такого платника податків у податкову заставу та/або не подає документів, необхідних для такого опису, податковий керуючий складає акт відмови платника податків від опису майна у податкову заставу. Орган державної податкової служби звертається до суду щодо зупинення видаткових операцій на рахунках платника податків, заборону відчуження таким платником податків майна та зобов'язання такого платника податків допустити податкового керуючого для опису майна у податкову заставу.

Таким чином, податкова застава є способом забезпечення погашення платником податків податкового боргу, сплати грошового зобов'язання і пені, не сплачених цим платником у строк, визначений Податковим кодексом України.

Податковим боргом є сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання (пп.14.1.175 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України).

Отже, такий захід, як податкова застава, застосовується за наявності непогашеного податкового боргу у платника податків.

Встановлено, що 20 червня 2013 року ТОВ Ремонтне підприємство Партнер подало до ДПІ звітну податкову декларацію з податку на додану вартість за травень 2013 року, якою визначено суму податку на додану вартість у розмірі 247839,00 грн, яка підлягає сплаті до державного бюджету.

05 липня 2013 року відповідачем податковому органу подано уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок, що були задекларовані за звітний місяць - травень 2013 року, отримання якого податковим органом підтверджується відповідною квитанцією №2. Зі змісту вказаного уточнюючого розрахунку випливає, що позивачем відкориговано розмір податкового кредиту, внаслідок чого змінилось позитивне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного (звітного) (податкового) періоду у загальному розмірі 247314,00 грн, так само як і сума, що підлягає сплаті до державного бюджету. Разом із розрахунком підприємством надано реєстр виданих та отриманих податкових накладних.

Відтак, з урахуванням поданого уточнюючого розрахунку, самостійно узгоджене ТОВ Ремонтне підприємство Партнер податкове зобов'язання дорівнює 525,00 грн.

Згідно з п. 50.1 ст.50 Податкового кодексу України у разі, якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою, чинною на час подання уточнюючого розрахунку.

Таким чином, подаючи уточнення до звітної податкової декларації з податку на додану вартість за травень 2013 року, позивач діяв на підставі зазначеної правової норми.

Згаданий уточнюючий розрахунок від 05 липня 2013 року наявний в матеріалах справи та відповідає вимогам п. 48.3 та п. 48.4 ст. 48 Податкового кодексу України.

Крім того, позивач в порушення вимог пункту 49.11 статті 49 Податкового кодексу України, не надав доказів письмового повідомлення відповідача про відмову у прийнятті його декларації із зазначенням причин такої відмови.

Зважаючи на те, що наявність податкового боргу не доведена позивачем належними та допустимими доказами в порушення ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, колегія суддів погоджується із висновком суду апеляційної інстанції про те, що зупинення видаткових операцій на рахунках ТОВ Ремонтне підприємство Партнер є необґрунтованим.

Відповідно до ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 160, 167, 210, 220, 220 1 , 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України, -

У Х В А Л И В :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 10 вересня 2013 року у справі № 826/11712/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:

---

Л.І. Бившева

Судді:

---

І.Я. Олендер

---

Т.М. Шипуліна