Рішення

від 04.09.2013 по справі 910/12011/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/12011/13 04.09.13

За позовомПублічного акціонерного товариства «Українська автомобільна корпорація» доПриватного підприємства «Спецком» простягнення 307 160,00 грн. Суддя Куркотова Є.Б.

Представники сторін:

від позивача:Грицай Ю.О. від відповідача:Джевага М.В.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство «Українська автомобільна корпорація» звернулося до Господарського суду м. Києва з позовом до Приватного підприємства «Спецком» про стягнення 307 160,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані наявністю підстав для покладення на відповідача обов'язку по відшкодуванню завданих позивачу у зв'язку із пошкодженням його майна збитків у розмірі 264 795,00 грн., яке знаходилося у відповідача на підставі укладеного між сторонами Договору про надання транспортно-експедиторських послуг №281 від 24.06.2011 р. Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача упущеної вигоди у розмірі 42 365,00 грн.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 01.07.2013 р. порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 17.07.2013 р.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 17.07.2013 р. у зв'язку із неявкою у судове засідання представника відповідача, розгляд справи відкладено до 21.08.2013 р.

21.08.2013 р. через канцелярію суду від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 21.08.2013 р. у зв'язку із заявленим представником відповідача клопотанням про відкладення розгляду справи, розгляд справи відкладено до 04.09.2013 р.

В судове засідання представник позивача з'явився, позовні вимоги підтримав та просив задовольнити їх у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання з'явився, проти задоволення позовних вимог заперечував у повному обсязі, крім того, заявив клопотання про витребування доказів у справі, а саме просив витребувати від Слідчого управління Головного управління МВС України у Дніпропетровській області копії матеріалів досудового розслідування кримінальної справи №70121182.

Необхідність витребування кримінальної справи, представник відповідача обґрунтовував тим, що матеріали вищезазначеної справи мають суттєве значення для визначення особи винної у скоєнні автопригоди, що в силу п. 5.3 Договору про надання транспортно-експедиторських послуг №281 від 24.06.2011 р. може бути підставою для звільнення відповідача від відповідальності за порушення умов Договору та спростовує його вину. Крім того, відповідач зазначив, що транспортний засіб автобус I-VAN A07A-30, номерний знак ТЗЕЕ1181, на думку відповідача, був випущений його власником з майданчику для зберігання з наявністю технічних несправностей, які унеможливлюють його експлуатацію.

Відповідно до ст. 38 Господарського процесуального кодексу України (у редакції Закону України від 07.07.2010 р. N 2453-VI) сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів.

При цьому, згідно із редакцією статті зі змінами внесеними Прикінцевими положеннями Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 р. витребування доказів є правом, а не обов'язком суду, тому при вирішенні питання про витребування доказів у справі, і як наслідок задоволення такого клопотання, суд повинен встановити доцільність таких процесуальних дій та дійсну необхідність певних доказів у справі, відсутність яких, зумовлює неможливість правильного та всебічного вирішення спору.

В свою чергу суд відзначає, що відповідальність відповідача з відшкодування матеріальних збитків позивача не залежить від наявності або відсутності вини водія відповідача у скоєнні спірного ДТП, оскільки умовами п. 5.4 встановлено, що відповідач несе матеріальну відповідальність за пошкодження або втрату транспортного засобу з моменту підписання акту прийому передачі транспортного засобу до моменту фактичної передачі його одержувачу, а тому відсутність вини водія відповідача не може бути підставою для звільнення відповідача від відповідальності згідно умов п. 5.3 Договору, у разі порушення останнім обов'язків з своєчасного перевезення транспортного засобу до місця його передачі або його не повернення у справному стані.

Таким чином, посилання відповідача про відсутність його обов'язку з відшкодування шкоди, в разі встановлення вини іншої особи ніж водій відповідача (що може бути встановлено в разі витребування та дослідження кримінальної справи №70121182) є необґрунтованими з огляду наявності у відповідача договірного обов'язку зі забезпечення цілісністі та збереження майна до передачі його отримувачу.

Аналогічна правова позиція міститься в Постанові Вищого господарського суду України №29/281-09 від 30.06.2010 р.

При цьому, у разі встановлення вини іншої особи у вчиненні спірної ДТП, відповідач не позбавлений права звернутися до такої особи з позовом про відшкодування збитків в порядку регресу.

За таких обставин, суд не вбачає підстав для задоволення клопотання представника відповідача про витребування доказів по справі, оскільки заявником не наведено сукупності підстав, передбачених ст. 38 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

24.06.2011 р. між Публічним акціонерним товариством «Українська автомобільна корпорація» (надалі - замовник) та Приватним підприємством «Спецком» (надалі - виконавець) було укладено договір про надання транспортно-експедиторських послуг №281 (надалі - "Договір").

Відповідно до п. 1.1 Договору виконавець зобов'язується, за плату, під контролем та за рахунок замовника, надавати замовникові послуги з організації перегону транспортних засобів за маршрутом, що визначатиметься замовником у заявці по кожному окремому випадку.

Згідно п. 1.3 Договору виконавець надає замовнику наступні види транспортно-експедиторських послуг: забезпечує оптимальний перегін - транспортування транспортних засобів замовника шляхом їх безпосереднього керування від пункту відправлення до пункту прибуття вказаним у заявці; організовує охорону транспортних засобів під час їх перегону та зберігання; здійснює оформлення супровідної до транспортних засобів документації та її розсилання, передачу за належністю; надає інші допоміжні та супутні перевезенням, перегонам транспортно-експедиторські послуги, що не суперечать діючому законодавству.

Пунктом 2.2.2 Договору визначено, що замовник має право вимагати від виконавця відшкодування збитків в разі їх завдання внаслідок невиконання (недбалого чи несвоєчасного виконання) останнім взятих на себе обов'язків, а також інших завданих транспортним засобам або третім особам при наданні виконавцем послуг.

Відповідно до п. 3.1.4 Договору виконавець зобов'язаний відшкодувати замовнику збитки в разі їх завдання внаслідок невиконання (недбалого чи несвоєчасного виконання) взятих на себе обов'язків, а також відшкодувати непрямі збитки завдані замовнику або третім особам.

Із змісту п. 6.1 Договору вбачається, що усі спори, які можуть виникнути між сторонами з договору або у зв'язку з ним будуть передаватись для остаточного врегулювання на розгляд Третейського суду «Захист прав».

Відповідно до п. 6.3 Договору розгляд справи буде здійснюватися у відповідності з Законом України «Про третейські суди» та регламентом третейського суду.

Згідно п. 6.6 Договору сторони погодились, що розгляд справи буде здійснюватись Головою третейського суду або третейським суддею, призначеним Головою Третейського суду.

Пунктом 7.1 Договору визначено, що цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та його скріплення печатками сторін.

Положеннями п. 7.2 Договору визначено, що строк дії цього Договору починає свій перебіг з моменту, що визначений у п. 7.1 цього Договору та закінчується 31.12.2011 р. У випадку, якщо жодна із сторін за 10 днів до закінчення терміну дії даного Договору не буде наполягати на припиненні дії цього Договору, то цей договір вважається пролонгованим ще на один рік на тих же умовах.

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про третейські суди» юридичні та/або фізичні особи мають право передати на розгляд третейського суду будь-який спір, який виникає з цивільних чи господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом. Спір може бути переданий на розгляд третейського суду за наявності між сторонами третейської угоди, яка відповідає вимогам цього Закону.

З матеріалів справи вбачається, що Публічне акціонерне товариство «Українська автомобільна корпорація» звернулася до Третейського суду «Захист прав» з позовом до Приватного підприємства «Спецком» про стягнення 307 160,00 грн.

Ухвалою Третейського суду «Захист прав» від 19.03.2013 р. порушено провадження у справі №04/13, розгляд справи призначено на 05.04.2013 р.

Ухвалою Третейського суду «Захист прав» від 17.05.2013 р. у зв'язку із заявленим представником відповідача клопотанням про відвід головуючого третейського судді, розгляд спору 04/13 за позовом Публічного акціонерного товариства «Українська автомобільна корпорація» до Приватного підприємства «Спецком» про стягнення 307 160,00 грн. припинено.

Відповідно до п. 9 ст. 20 Закону України «Про третейські суди» якщо протягом 10 днів після відводу такого третейського судді сторони не погодять іншої кандидатури, спір може бути переданий на вирішення компетентного суду.

Враховуючи не погодження сторонами іншого судді, що мав би здійснювати розгляд спору, з урахуванням п. 9 ст. 20 Закону України «Про третейські суди» позивач правомірно звернувся з позовною заявою до Господарського суду м. Києва за захистом своїх порушених/оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

15.03.2011 р. між позивачем (дистриб'ютор) та Публічним акціонерним товариством «Донецьк-Авто» (дилер) укладено дилерський договір поставки автомобілів №5-к/п, згідно якого дистриб'ютор зобов'язується поставити, а дилер зобов'язується оплатити і прийняти у власність автомобілі, детальні характеристики, номери кузовів, модифікації яких сторони визначають у специфікаціях, які є невід'ємною частиною Договору.

З метою виконання обов'язків за Договором поставки автомобілів №5-к/п від 15.03.2011 р., позивачем придбано у власність у Публічного акціонерного товариства «Запорізький автомобілебудівний завод» автобус I-VAN A07A-30, номер кузову №Y6DA07A00C0002101, вартість якого становить 264 795,00 грн. (з урахуванням ПДВ), що підтверджується накладною №1200469/2 від 10.04.2012 р.

01.08.2012 р. на підставі укладеного між позивачем та відповідачем договору про надання транспортно-експедиторських послуг №281 від 24.06.2011 р. автобус I-VAN A07A-30, номер кузову №Y6DA07A00C0002101 був переданий представнику відповідача, а саме водію Березанському Ю.Ю., для перегону за маршрутом визначеному позивачем у наказі на відвантаження автомобілів №90002281 від 31.07.2012 р. (з філії «Автоцентр на теремках» до ПАТ «Донецьк-Авто»), що підтверджується підписаним та скріпленим печатками актом прийому-передачі №б/н від 01.08.2012 р.

02.08.2012 р. на 331 км. + 950 м. автодороги М-04 «Знам'янка -Луганськ-Ізварне», мала місце дорожньо-транспортна пригода, за участю автобусу I-VAN A07A-30, номерний знак ТЗЕЕ1181, під керуванням водія Березанського Ю.Ю. та автомобіля «Зіл-130», номерний знак АН 2047 АР, під керуванням водія Марченка І.О., внаслідок якої транспортні засоби отримали механічні пошкодження, а водій Березанський Ю.Ю. помер на місці події, що підтверджується довідкою ДАІ ГУ МВС України в Дніпропетровській області.

23.01.2013 р. позивач звернувся до відповідача із претензією №44, за змістом якої просив останнього відшкодувати вартість автобусу у розмірі 264 795,00 грн. та упущену вигоду у розмірі 42 365,00 грн.

15.02.2013 р. відповідач листом №40 звернувся до позивача із проханням у найкоротший час призначити дату, місце та час для проведення переговорів з метою вирішення конфлікту.

05.03.2013 р. сторонами підписано протокол зустрічі, за змістом якого відповідач відмовився відшкодовувати збитки у повному обсязі, у зв'язку із не отриманням результатів слідства по ДТП.

07.03.2013 р. листом №45 відповідач сповістив позивача про необхідність проведення повторної експертизи за наслідками ДТП та повторним здійсненням опиту водіїв, які здійснювали перегін інших автобусів з тієї ж партії, оскільки існує імовірність, що ДТП трапилась внаслідок неналежного технічного стану автобусу.

Крім того, за змістом письмових пояснень по справі відповідач також зазначив, що транспортний засіб автобус I-VAN A07A-30, номерний знак ТЗЕЕ1181, був випущений замовником з майданчику для зберігання з наявністю технічних несправностей та їх наявність могла бути підставою дорожньо-транспортної пригоди.

Проте, з наявного в матеріалах справи акту прийому передачі автобусу від 01.08.2012 р. вбачається, що при прийнятті відповідачем автобусу до перевезення, технічні не справності даного автобусу, що можуть знаходиться в прямому причинному зв'язку із настанням дорожньо-транспортною пригодою відсутні, доказів зворотного відповідачем не наведено, а тому заперечення відповідача є безпідставні.

15.03.2013 р. позивач повторно звернувся до відповідача із претензією №214, за змістом якої просив останнього відшкодувати вартість автобусу у розмірі 264 795,00 грн. та упущену вигоду у розмірі 42 365,00 грн.

Однак останній відповіді не направив, відшкодування завданих збитків не здійснив.

Спір у справі виник у зв'язку із наявністю, на думку позивача, підстав для покладення на відповідача обов'язку по відшкодуванню завданих збитків у розмірі 264 795,00 грн. внаслідок неналежного виконання умов Договору про надання транспортно-експедиторських послуг №281 від 24.06.2011 р., а саме не доставлянням транспортного засобу автобусу I-VAN A07A-30, номер кузову №Y6DA07A00C0002101 в місце призначення та взагалі не поверненням його власнику, тобто позивачу, а також наявністю підстав щодо стягнення з відповідача упущеної вигоди у розмірі 42 365,00 грн.

Договір є договором транспортного-експедирування, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 32 Господарського кодексу України та Глав 64, 65 Цивільного кодексу України.

Згідно із ч. 1 ст. 929 Цивільного кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Відповідно до ч. 1 ст. 307 Господарського кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Наявним в матеріалах справи актом прийому-передачі №б/н від 01.08.2012 р. підтверджується передання позивачем працівнику відповідача Березанському Ю.Ю., який діяв на підставі видної відповідачем довіреності №565 від 31.07.2012 р., автобусу I-VAN A07A-30, номер кузову №Y6DA07A00C0002101 для перегону за маршрутом визначеному позивачем у наказі на відвантаження автомобілів №90002281 від 31.07.2012 р. (з філії «Автоцентр на теремках» до ПАТ «Донецьк-Авто»).

Відповідно до ст. 1172 Цивільного кодексу України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Частиною 2 ст. 924 Цивільного кодексу України встановлено, що перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Згідно ч. 1 ст. 314 Господарського кодексу України перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження сталися не з його вини.

Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Статтею 224 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до ч. 1 ст. 225 вказаного кодексу до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Стаття 22 Цивільного кодексу України встановлює, що особа, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Згідно ч. 3 ст. 22 Цивільного кодексу України збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Положеннями п. 2.2.2 Договору визначено, що замовник має право вимагати від виконавця відшкодування збитків в разі їх завдання внаслідок (недбалого чи несвоєчасного виконання) останнім взятих на себе обов'язків, а також інших збитків завданих транспортним засобам або третім особам при надані виконавцем послуг.

Із змісту п. 3.1.3 Договору вбачається, що виконавець зобов'язаний нести матеріальну відповідальність за цілісність та збереження транспортних засобів та іншого майна, в тому числі комплектуючих до транспортних засобів, документації до транспортних засобів, що були передані йому для виконання зобов'язання.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно із ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

В якості обґрунтування розміру завданих відповідачем збитків позивач посилається на накладну №1200469/2 від 10.04.2012 р., з якої вбачається, що вартість не повернутого відповідачем автобусу I-VAN A07A-30, номер кузову №Y6DA07A00C0002101 становить 264 795,00 грн. (з урахуванням ПДВ).

Згідно п. 5.4 Договору виконавець несе матеріальну відповідальність за пошкодження або втрату кожного транспортного засобу з моменту підписання представниками виконавця та відправника, вказаного у заявці замовником, акту передачі-приймання транспортного засобу до моменту передачі транспортного засобу, підписання представниками виконавця та отримувача, вказаного у заявці замовником, акту передачі-приймання транспортного засобу.

Положеннями п. 5.6 Договору визначено, що у разі пошкодження транспортного засобу під час надання виконавцем послуг, останній повинен за власний рахунок або усунути недоліки, або відшкодувати їх вартість, протягом 10 (десяти) календарних днів від дня їх завдання або виявлення.

Згідно із ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Матеріали справи не містять, а відповідачем не доведено відшкодування позивачу збитків у розмірі 264 795,00 грн. (вартість автобусу), або повернення автобусу I-VAN A07A-30, номер кузову №Y6DA07A00C0002101 позивачу, матеріальна відповідальність за пошкодження або втрату якого покладена на відповідача за договором.

З огляду на викладене, враховуючи встановлення судом наявності правопорушення відповідача, позовні вимоги позивача про покладення на відповідача обов'язку по відшкодуванню збитків у розмірі 264 795,00 грн. є правомірними та обґрунтованими.

Стосовно вимоги позивача про стягнення з відповідача упущеної вигоди у розмірі 42 365,00 грн. суд відзначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно із ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 611 Цивільного кодексу України У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків.

Відповідно до ч. 2 ст. 22 Цивільного кодексу України збитками є, зокрема, доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Таким чином, у вигляді упущеної вигоди відшкодовуються тільки ті збитки, які б могли бути реально отримані.

Отже, неодержаний прибуток (не отриманий доход, упущена вигода) - розрахункова величина втрати очікуваного приросту в майні, що базується на документах, які беззастережно підтверджують реальну можливість отримання потерпілим суб'єктом господарювання грошових сум (чи інших цінностей), якби учасник відносин у сфері господарювання не допустив би правопорушення.

З матеріалів справи вбачається, що транспортний засіб автобус I-VAN A07A-30, номер кузову №Y6DA07A00C0002101 придбано позивачем з метою реалізації його через дилерську мережу, що підтверджується укладеним між позивачем (дистриб'ютор) та Публічним акціонерним товариством «Донецьк-Авто» (дилер) дилерський договором поставки автомобілів №5-к/п від 15.03.2011 р., згідно якого дистриб'ютор зобов'язується поставити, а дилер зобов'язується оплатити і прийняти у власність автомобілі, детальні характеристики, номери кузовів, модифікації яких сторони визначають у специфікаціях, які є невід'ємною частиною Договору.

З наявної в матеріалах справи специфікації до Договору поставки автомобілів №5-к/п від 15.03.2011 р. вбачається, що сторонами вказаного договору, погоджено вартість автобусу I-VAN A07A-30, номер кузову №Y6DA07A00C0002101 у розмірі 307 160,00 грн., яку дилер здійснює протягом 5 календарних днів після фактичної передачі товару.

В свою чергу, з доданого позивачем до позову наказу на відвантаження автомобілів №90002281 від 31.07.2012 р. вбачається, що працівник відповідача повинен був здійснити перегін вказаного транспортного засобу з філії «Автоцентр на теремках» до ПАТ «Донецьк-Авто».

Таким чином, позивачем доведено, що у випадку належного виконання відповідачем обов'язку з перегону транспортного засобу покладеного на останнього договором про надання транспортно-експедиторських послуг №281 від 24.06.2013 р., позивач отримав би дохід у розмірі 42 365,00 грн. (307 160,00 грн. - 264 795,00 грн.) і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила позивача можливості отримати прибуток.

Судом встановлено, що вимоги позивача про стягнення упущеної вигоди базуються на конкретному розрахунку реального прибутку, що підтверджується відповідними документами, що свідчать про конкретний розмір прибутку, який позивач міг би і повинен був отримати.

Наведені обставини свідчать про доведеність позивачем розміру упущеної вигоди, що дає можливість задоволення позову в частині стягнення з відповідача упущеної вигоди у розмірі 42 365,00 грн.

За таких обставин, позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Українська автомобільна корпорація» про стягнення з Приватного підприємства «Спецком» збитків у розмірі 264 795,00 грн. та упущеної вигоди у розмірі 42 365,00 грн. є правомірними та обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Українська автомобільна корпорація» задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного підприємства «Спецком» (04073, м. Київ, просп. Московський, 15-А; ідентифікаційний код 32307112) на користь Публічного акціонерного товариства «Українська автомобільна корпорація» (01004, м. Київ, вул. Червоноармійська, 15/2; ідентифікаційний код 03121566) збитки у розмірі 264 795 (двісті шістдесят чотири тисячі сімсот дев'яносто п'ять) грн. 00 коп., у пущену вигоду у розмірі 42 365 (сорок дві тисячі триста шістдесят п'ять) грн. 00 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 6 143 (шість тисяч сто сорок три) грн. 20 коп.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Є.Б. Куркотова

Дата підписання повного тексту рішення - 04.09.2013 р.