Постанова

від 18.09.2013 по справі 5006/12/215пд/2012

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

18.09.2013 р. справа №5006/12/215пд/2012

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддівТатенко В.М. Зубченко І.В., Радіонова О.О., за участю представників сторін: від позивача:не з'явився від відповідача:Кольчик О.І. довіреність розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Кооператив по наданню послуг підприємствам, організаціям та населенню «Гарант», м. Донецьк на рішення господарського судуДонецької області від 12.02.2013р. по справі№ 5006/12/215пд/2012 (суддя: Тоцький С.В.) за позовомФізичної особи - підприємця ОСОБА_5, м. Донецьк до Кооператив по наданню послуг підприємствам, організаціям та населенню «Гарант», м. Донецьк провизнання договору недійсним

В С Т А Н О В И В:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_5, м. Донецьк звернувся до Кооперативу по наданню послуг підприємствам, організаціям та населенню «Гарант», м. Донецьк про визнання недійсним договору 9А/2007 від 01.05.2007р.

Рішенням господарського суду Донецької області від 12.02.2013 р. у справі № 5006/12/215пд/2012 були задоволенні позовні вимоги у повному обсязі: визнано недійсним укладений між сторонами договір 9А/2007 (оренда нежитлових приміщень) від 01.05.2007р.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості заявлених позивачем вимог та існування преюдиціальності фактів встановлених рішенням господарського суду Донецької області від 12.12.2008р. у справі № 14/202пд.

Не погодившись з прийнятим рішенням Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Заявник апеляційної скарги вважає, що місцевим господарським судом під час прийняття рішення були неповно з'ясовані усі обставини справи та - неправильно застосовані норми матеріального права, що призвело до невірно зроблених висновків.

Сторони були апеляційним судом належним чином повідомлені про день, час та місце розгляду апеляційної скарги.

Позивач у судове засідання не з'явився, надіслав клопотання, у якому повідомив, що перебуває на лікарняному, додавши в підтвердження листок непрацездатності з відміткою про відкриття лікарняного; звернувся у клопотанні з проханням про відкладення розгляду справи.

Клопотання судом відхилено, враховуючи ті обставини, що в апеляційній скарзі заявник посилається лише на ті документи, які вже досліджувались судом, приймаючи до уваги те, що явка представників сторін у судове засідання не була визнана обов'язковою, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу без участі представника позивача.

Відповідач підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі.

Відповідно до статей 4 4 , 81 1 Господарського процесуального кодексу України фіксація судового процесу технічними засобами не здійснювалася.

Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає рішення господарського суду прийнятим з порушенням норм матеріального права; а апеляційну скаргу - такою, що підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до чинного законодавства рішення суду є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Однак, оскаржуване рішення господарського суду у даній справі вказаним вимогам не відповідає.

Згідно приписів ст. 104 ГПК України підставою для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є, зокрема неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Як встановлено місцевим господарським судом та підтверджується матеріалами справи 01.05.2007р. між орендним підприємством „Квант" (передаюча сторона) та Відповідачем укладено договір № 3П/2007 (про передачу частини нерухомого майна ОП „Квант"), згідно п. 1.1 якого, передаюча сторона передала нежитлові приміщення корпусу № 3, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, як належать їй на праві власності, загальною площею 169, 08 мІ і належні 10% площ загального користування приймаючій стороні в господарське відання

Укладаючи цей договір, Орендне підприємство „Квант" діяло як власник зазначеного приміщення, згідно Договору купівлі-продажу №1324 державного майна, укладеного між Регіональним відділенням Фонду державного мана України по Донецькій області та Орендним підприємством «КВАНТ»

01.05.2007р. між Позивачем та Відповідачем, який мав право розпоряджатися спірним майном на праві повного господарського відання (на підставі договору № 3П/2007 від 01.05.2007р.) був укладений договір (на оренду нежитлових приміщень) № 9А/2007 (далі - «Договір оренди»).

Предмет Договору оренди передбачає, що Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування нерухоме майно - нежитлові вбудовані приміщення загальною площею 107,56кв.м., які розташовані за адресою: АДРЕСА_1.

Виходячи з умов п. 1.3. Договору оренди, строк його дії визначений сторонами до 31.12.2010р.

Рішенням господарського суду Донецької області від 12.12.2008р. у справі № 14/202пд визнано недійсним Договір купівлі-продажу №1324 державного майна укладений між Регіональним відділенням Фонду державного мана України по Донецькій області та Орендним підприємством «КВАНТ», зазначене судове рішення залишено без змін Постановами Донецького апеляційного господарського суду та Вищим господарським судом України. Цим рішенням Орендне підприємство «КВАНТ» було зобов'язано повернути до державної власності майно, за адресою: АДРЕСА_1.

З посиланням на цю обставину, як приюдиційний факт (ст. 35 ГПК України), норми ст.ст. 203, 215 ЦК України і, як наслідок - відсутність у Відповідача необхідного обсягу цивільної дієздатності на час його укладання Позивач вважає Договір оренди недійсним. Саме з таким твердженням Позивача погодився суд першої інстанції.

Відповідно до ст. 129 Конституції України, ст. 4 3 , 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести певними засобами доказування ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приписами ст. 6 ЦК України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У силу припису частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, встановлених частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 названого Кодексу, саме на момент вчинення правочину.

У силу припису статті 204 ЦК України правомірність правочину презюмується. Отже, обов'язок доведення наявності обставин, з якими закон пов'язує визнання господарським судом оспорюваного правочину недійсним, покладається на позивача.

Ухвалюючи спірне рішення місцевий господарський суд послався, зокрема на те, що Відповідач, укладаючи спірну угоду не мав достатніх прав на об'єкт оренди. Втім таке твердження є хибним та нічим не обгрунтованим, з огляду на таке.

Як встановлено рішенням господарського суду Донецької області від 21.04.2010р. у справі № 24/329 на момент укладення Договору оренди власником майна було Орендне підприємство „Квант". Частина цього майна була передана Останнім у господарське відання Відповідачу за договором № 3П/2007 від 01.05.2007р., який до цього часу не визнаний недійсним.

Відповідно до ч. 1 ст. 134 Господарського кодексу України, суб'єкт господарювання, який здійснює господарську діяльність на основі права власності, на свій розсуд, одноосібно або спільно з іншими суб'єктами володіє, користується і розпоряджається належним йому (їм) майном, у тому числі має право надати майно іншим суб'єктам для використання його на праві власності, праві господарського відання чи праві оперативного управління, або на основі інших форм правового режиму майна, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 136 Господарського кодексу України, право господарського відання є речовим правом суб'єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами.

Щодо захисту права господарського відання застосовується також положення, встановлені для захисту права власності.

Отже, на момент укладання спірного договору відповідач володів, користувався та розпоряджався спірним майном на праві господарського відання та мав усі права щодо спірного приміщення. Цей факт був встановлений рішенням господарського суду Донецької області від 21.04.2010р. у справі № 24/329, залишеним без змін Постановою Вищого господарського суду Укаїни від 01.12.2010р.

Посилання місцевого господарського суду на ніби то існуючі приюдиційні факти, встановлені рішення господарського суду Донецької облсті від 12.12.2008р. у справі № 14/202пд, є хибним, адже згідно приписів ст. 35 ГПК України не потребують доказування преюдиціальні факти, тобто встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) у процесі розгляду іншої справи, в якій беруть участь ті самі сторони . Сторони у даній справі не були учасниками справи № 14/202пд. Відтак, жодні факти, встановлені у цій справі не мають приюдиційного значення при розгляді справи № 5006/12/215пд/2012.

За ч. 1 ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

За ч. 2 цієї ж статті ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обгрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Згідно ч. 2 ст. 99 ГПК України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Про існування рішенням господарського суду Донецької області від 21.04.2010р. у справі № 24/329 та - певні факти, встановлені ним, Позивач був усвідомлений. Втім навмисно свідомо не повідомив про це господарський суд.

За таких обставин, а також враховуючи той факт, що Відповідач об'єктивно не знав про розгляд справи № 5006/12/215пд/2012 (конверти з усіма процесуальними документами були повернуті суду поштою через відсутність Відповідача за його юридичною адресою) колегія апеляційного суду, керуючись приписами ст. 101 ГПК України, вважає за можливе прийняти від Відповідача додаткові докази.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати за подання апеляційної скарги відносяться на Позивача.

Керуючись ст.ст. 33, 43, 49, 99, 101, 102, 103 - 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Кооперативу по наданню послуг підприємствам, організаціям та населенню «Гарант», м. Донецьк - задовольнити.

Рішення господарського суду Донецької області від 12.02.2013р. у справі № 5006/12/215пд/2012 - скасувати.

У задоволенні позову Фізичної особи-підприємець ОСОБА_5 до Кооперативу по наданню послуг підприємствам, організаціям та населенню «Гарант» про визнання недійсним договору 9А/2007 від 01.05.2007р. - відмовити

Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_5 (ІНН НОМЕР_1) 573,50 грн. на відшкодування витрат по сплаченому судовому збору за подачу апеляційної скарги.

Доручити господарському суду Донецької області видати накаи про примусове виконання Постанови Донецького апеляційного господарського суду від 18.09.2013р. у справі № 5006/12/215пд/2012, оформивши його у відповідності до приписів Закону України «Про виконавче провадження».

Головуючий суддя: В.М. Татенко Судді: І.В.Зубченко О.О. Радіонова

Надруковано примірників: 1 - позивачу, 1 - відповідачу, 1 - до матеріалів справи, 1 - ДАГС, 1 - ГСДО